Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 202/1183/22
Провадження № 4-с/202/18/2022
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря Загвоздкіної О.О.
представника заявника Вертелецької Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, стягувач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», заінтересована особа Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро),-
ВСТАНОВИВ
Скаржник звернувся до суду з даною скаргою, за змістом якої просив суд визнати незаконною бездіяльність Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі ВДВС) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, належного заявнику; зобов`язати ВДВС зняти арешти з усього нерухомого майна боржника, вжиті у межах виконавчих проваджень № 38780558, №50408557, відкритих на підставі виконавчого листа №2/0417/9140/2012, виданого 15 березня 2013 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що арешт було накладено державним виконавцем у 2013 та 2016 роках, після чого виконавчий лист було повернено на підставі ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», а згодом виконавчі провадження були знищені за сплином строків зберігання, проте арешт знято не було.
Представник заявника в судовому засіданні скаргу підтримала, просила задовольнити.
Представники ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та органу примусового виконання рішення у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Жодних заперечень по суті скарги не надали.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 грудня 2012 року, у цивільній справі № 2/0417/9140/2012, з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 361309,30 грн. та 595,17 грн. судового збору. Рішення набрало чинності 24 грудня 2012 року.
Судом встановлено,що згідно відповіді №70008-2-18.3-34 від 25 жовтня 2021 року Комунарського ВДВС, відносно скаржника на виконанні перебували наступні виконавчі провадження:
1)виконавче провадження №38780558 з виконання виконавчого листа №2/0417/9140/2012 від 15 березня 2013 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК суми боргу у розмірі 391904,47 грн. 9 липня 2013 року винесено постанову про арешт майна боржника. 19 листопада 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження;
2)виконавче провадження № 42387606 з виконання виконавчого листа №2/0417/9140/2012 від 15 березня 2013 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК суми боргу у розмірі 391904,47 грн. 17 червня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження;
3)виконавче провадження № 46202357 з виконання виконавчого листа №2/0417/9140/2012 від 15 березня 2013 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК суми боргу у розмірі 391904,47 грн. 24 березня 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження;
4)виконавче провадження № 50408557 з виконання виконавчого листа №2/0417/9140/2012 від 15 березня 2013 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК суми боргу у розмірі 391904,47 грн. 4 березня 2016 року винесено постанову про арешт майна боржника. 29 червня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження;
5)виконавче провадження № 52455675 з виконання виконавчого листа №2/0417/9140/2012 від 15 березня 2013 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК суми боргу у розмірі 391904,47 грн. 24 травня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ Про виконавче провадження;
6) виконавче провадження № 21053203 з виконання судового наказу №2н-345 від 1 березня 2010 року Комунарського районного суду м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК суми боргу у розмірі 12714,36 грн. 27 серпня 2010 року винесено постанову про арешт майна боржника. 22 лютого 2011 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження».
Також, у відповіді №70008-2-18.3-34 від 25 жовтня 2021 року Комунарським ВДВС вказано, що вищезазначені виконавчі провадження знищені, підстав для зняття арешту, накладених у межах вказаних вище виконавчих провадженнях, не має.
Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження (далі - Закон № 606-XIV), чинного на час повернення виконавчих документів стягувачу, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно частини другої статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу .
Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 11 зазначеного Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Аналіз правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.
Пунктом 2 ч.1 ст. 47 ЗУ № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Аналогічна норма вказана у п.2 ч.1 ст.37 у ЗУ Про виконавче провадження від 15.12.2017 (1404-VІІ).
Виконавчі провадження порушені відносно боржника за закінченням терміну зберігання знищені.
В той же час, наразі доказів виконання рішення суду на підставі яких було накладено арешт, не виконано, борг не сплачено.
Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17 (провадження № 61-31540св18) зазначено, що «у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі».
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що наразі судове рішення боржником не виконано, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні скарги у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 260, 353, 447-451 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити повністю у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, стягувач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», заінтересована особа Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду в 15-ти денний строк з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 10 червня 2022 року о 15 год. 00 хв..
Суддя Г.О. Кухтін
