Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/9018/21 пров. № А/857/3010/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Мірінович У.А.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 14 січня 2022 року,
В С Т А Н О В И В:
09 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила: визнати неправомірним та скасувати рішення від 26 листопада 2021 року № 1900-0205-8/ 35329 щодо відмови у зарахуванні в її стаж роботи на посаді секретаря Мельнице-Подільської селищної ради з 04 липня 2001 року та на посаді секретаря виконкому Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області ради з 10 грудня 2015 року по 15 грудня 2020 року та призначенні пенсії як державному службовцю; зобов`язати зарахувати період роботи на виборній посаді секретаря Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області ради з 04 липня 2001 року та на посаді секретаря виконкому Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області ради з 10 грудня 2015 року по 15 грудня 2020 року до стажу державної служби та призначити пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у липні 2020 року їй було призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням загального страхового стажу. Вказує, що у листопаді 2021 року звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. Однак, відповідач відмовив в призначені пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, посилаючись на відсутність необхідного трудового стажу державної служби. Вважає таке рішення протиправним, оскільки, у неї наявний стаж державної служби, так як вона більше 26 років працювала секретарем виконкому Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області, що є достатнім для призначення їй пенсії державного службовця за віком. Звертає увагу на те, що посади, які вона обіймала, належать до категорії посад в органах місцевого самоврядування в силу вимог ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, та незарахування до її стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування на посаді секретаря Мельнице-Подільської селищної ради з 15.08.1994 по 10.12.2015 та на посаді секретаря виконкому Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області ради з 10.12.2015 по 15.12.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в органах місцевого самоврядування на посаді секретаря Мельнице-Подільської селищної ради з 15.08.1994 по 10.12.2015 та на посаді секретаря виконкому Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області ради з 10.12.2015 по 15.12.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, починаючи з 19.10.2021.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що періоди роботи позивача на посаді секретаря Мельнице-Подільської селищної ради з 15 серпня 1994 року по 10 грудня 2015 року та на посаді секретаря виконкому Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області ради з 10 грудня 2015 року по 15 грудня 2020 року підлягають зарахуванню до стажу державної служби, у зв`язку з чим дії відповідача щодо не зарахування цих періодів до стажу державної служби є протиправними.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», згідно зі статтею 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що період перебування позивача на посадах в органах місцевого самоврядування після 04 липня 2001 року не зараховується до стажу державної служби, оскільки зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (до 04 липня 2001 року). Звертає увагу на те, що згідно із записами трудової книжки позивача стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби на момент набрання чинності Законом №889-VІІІ, становить 6 років 10 місяців 20 днів при умові надання уточнюючих довідок (трудова книжка-дублікат), що є недостатньо для призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу», а тому, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, станом на 01 травня 2016 року, позивачу було відмовлено в переході із пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV на пенсію державного службовця.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VІІІ «Про державну службу», час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» входить до стажу державної служби, тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 01 липня 2020 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (а.с. 8).
Відповідно до записів в трудовій книжці (а.с.10-12) та рішень Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області, позивач працювала на виборних посадах в органах місцевого самоврядування, а саме:
- 15 серпня 1994 року обрана секретарем виконкому Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області (рішення № 2 від 15.08.1994, а.с. 13);
- 24 квітня 1998 року обрана секретарем Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області (рішення № 1 від 24.04.1998, а.с. 14);
- 28 жовтня 2002 року обрана секретарем Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області (рішення № 32 від 28.10.2002, а.с. 15);
- 11 квітня 2006 року обрана секретарем Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області (рішення № 3 від 11.04.2006, а.с. 16);
- 16 листопада 2010 року обрана секретарем Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області (рішення № 3 від 16.11.2010, а.с. 17);
- 10 грудня 2015 року призначена секретарем виконкому Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області (рішення № 27 від 10.12.2015, а.с.18);
- 15 грудня 2020 року звільнена із займаної посади у зв`язку з припиненням повноважень виконавчого комітету селищної ради (рішення № 17 від 15.12.2020, а.с. 20).
19 жовтня 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Листом від 26 листопада 2020 року № 1900-0205-8/35329, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача про відсутність підстав для переведення її на інший вид пенсії у зв`язку з недостатністю в неї необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби на момент набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ. Зазначено, що вказані періоди відповідачем не зараховано до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, при цьому вказано, що за умови надання уточнюючих довідок (трудова книжка - дублікат) - до вказаного стажу можливо буде зарахувати стаж роботи лише в частині 6 років 10 місяців 20 днів, тобто по 04 липня 2001 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування в Україні» від 07 червня 2001 року № 2493 (а.с. 9).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон №1058), який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року) і до 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Закону № 889-VІІІ), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалося Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.
Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктом 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Колегія суддів зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
В статті 2 Закону № 2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування. Так, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з статтею 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону № 2493-III (в редакції станом на 01 травня 2016 року) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).
Із матеріалів справи слідує, що згідно із записами трудової книжки позивач працювала на посаді секретаря Мельнице-Подільської селищної ради з 15 серпня 1994 року по 10 грудня 2015 року та на посаді секретаря виконкому Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області ради з 10 грудня 2015 року по 15 грудня 2020 року.
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено класифікацію посад в органах місцевого самоврядування. Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону №2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються, зокрема, такі категорії посад:
п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах: в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пункту 2 Порядку № 283 посада секретаря селищної ради входить до п`ятої категорії посад органів місцевого самоврядування, посада секретаря виконавчого комітету селищної ради входить до шостої категорії посад органів місцевого самоврядування.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок №229), який чинний на час проходження позивачем служби з 01 травня 2016 року.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 229, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» .
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що періоди роботи ОСОБА_1 на посаді секретаря Мельнице-Подільської селищної ради з 15 серпня 1994 року по 10 грудня 2015 року та на посаді секретаря виконкому Мельнице-Подільської селищної ради Борщівського району Тернопільської області ради з 10 грудня 2015 року по 15 грудня 2020 року слід зарахувати до стажу державної служби, у зв`язку з чим дії відповідача щодо незарахування цих періодів до стажу державної служби є протиправними.
Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Як зазначено вище, для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Із трудової книжки позивача слідує, що позивач працювала на роботах, віднесених до категорій посад державних службовців у періоди з 15 серпня 1994 року по 15 грудня 2020 року, що разом складає 26 років 4 місяців і 1 день, і, зокрема, станом на 01 травня 2016 року - 21 рік 8 місяців 17 днів.
Отже, на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ позивач мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Оскільки, позивач із заявою про переведення на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року звернулась до пенсійного органу 19 жовтня 2021 року, нарахування та виплата такої пенсії повинна проводитись з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 19 жовтня 2021 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з 19 жовтня 2021 року.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року у справі № 500/9018/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 07 червня 2022 року.
