Справа № 188/1542/20
Провадження № 2/188/20/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2022 року смт.Петропавлівка
Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Курочкіної О.М.
секретар судового засідання Лукіна Л.Г.
позивач за первинним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1
відповідач за первинним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_2
третя особа: Орган опіки та піклування Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області
третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області
про визначення місця проживання дитини
За участю:
позивача за первинним позов ОСОБА_1
представника позивача за первинним позовом ОСОБА_3
відповідача за первинним позовом ОСОБА_2
представника відповідача за первинним позовом ОСОБА_4
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання спільного сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначила, після розірвання шлюбу з відповідачем син залишився проживати разом з нею в місті Першотравенську, де вона, після розлучення і переїзду з житла чоловіка, з травня 2020 року почала влаштовувати побут спільного з сином проживання.
Позивачка винайняла житло, працевлаштувалась та зайнялася оформленням сина до дитячого садочка «Берізка» м. Першотравенська.
Під час спільного з сином проживання вона забезпечувала сина всім необхідним, піклувалася про нього, створила всі необхідні умови для нормального фізичного та психологічного розвитку дитини, відповідач добровільно допомоги на утримання сина не надавав, тому вона змушена була звернутися до суду про стягнення аліментів з батька в примусовому порядку.
Після засідання органу опіки та піклування виконавчого комітету Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області по заяві ОСОБА_2 , 15.07.2020 року на 5 днів, на прохання ОСОБА_2 вона дала сина ОСОБА_5 для спілкуванням та побачення з його батьком і дідусем за умови, що 20.07.2020 року відповідач поверне їй сина і не буде вчиняти дій, пов`язаних з утриманням дитини у себе.
20.07.2020 року ОСОБА_2 , біля приміщення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області передав позивачці сина, вона вважала, що колишній чоловік не буде вчиняти будь-яких дій щодо «викрадання сина», які він намагався вчиняти раніше разом зі своїми товаришами.
01.08.2020 року він на кілька днів взяв ОСОБА_6 до себе, в с. Українське Петропавлівського району, у позивачки не було жодних сумнівів в його добропорядності і тому, поки оформлялися документи до дитсадочка в місті Першотравенську, враховуючи літню пору року,позивачка без будь-яких застережень погодилася але на сьогоднішній день, всупереч всім обіцянкам, ОСОБА_2 не повернув їй сина ОСОБА_6 .
По факту викрадення сина відповідачем, позивачка звернулась до поліції, де їй пояснили, що дане питання потрібно вирішувати в судовому порядку, тому вона звернулась до суду.
До подання даного позову, ОСОБА_2 дозволяв спілкуватися з дитиною на території домоволодіння (подвір`я) в його присутності, але після відкриття провадження у справі про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_5 , заборонив не тільки заходити до будинку, наближатися до сина, а також всілякими способами перешкоджав спілкуванню з сином і тільки після втручання представників поліції, органу опіки та піклування, спілкування відбувалося із обмеженнями зі сторони відповідача.
На день подання позову про визначення місця проживання неповнолітньої дитини і до теперішнього часу, син ОСОБА_6 не ходить до дитячого садочка, не отримує якісного фізичного, морального та патріотичного розвитку, підготовки до навчання у школі, позбавлений можливості спілкування з однолітками.
Позивач зазначила також, що має роботу та самостійний дохід, житло, а також здобула професію оператора комп`ютерного набору.
Відповідач працює, є інвалідом та зловживає спиртними напоями, з 01.08.2020 року і до сьогоднішнього часу не оформив сина до дитсадочка, ОСОБА_6 обмежений в спілкуванні з однолітками що , як вважає позивач, негативно впливає на загальний розвиток дитини.
Просить суд встановити місце проживання малолітнього сина з його матір`ю.
ОСОБА_2 подано до ОСОБА_1 зустрічний позов з аналогічною вимогою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, сторони перебували у шлюбі, мають спільного малолітнього сина, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб розірвано, виник спір про визначення місця проживання дитини.
Навесні 2020 року відносини між позивачем та відповідачем погіршились що було також пов`язано зі зміною релігійних поглядів ОСОБА_1 .
09.05.2020 року ОСОБА_1 переїхала до м. Першотравенська Дніпропетровської області, забравши із собою спільного сина ОСОБА_6 . Відповідач приховувала свою адресу, перешкоджала його спілкуванню з сином, але з часом надала можливість ОСОБА_2 в її присутності та присутності сторонніх осіб, одновірців ОСОБА_1 , спілкуватись із дитиною.
Сторонні особи намагались вплинути на нього, погрожували сховати дитину та виростити без спілкування з батьком, якщо він не піде їм на поступки. Такі зустрічі відбувалися декілька разів та під час таких зустрічей ОСОБА_2 помітив, що його син вже досить наляканий, він скаржився, що йому боязко залишатися з мамою та її новими друзями, що його обмежують в дитячих розвагах, примушують до різних дій, які йому не подобаються. Після чергової скарги з боку сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 забравши сина, залишив його у себе на постійне місце проживання.
Позивач жодним чином не перешкоджає спілкуванню сина з матір`ю, але ОСОБА_1 не проявляє бажання до цього спілкування, вимагаючи лише його переїзду за місцем проживання ОСОБА_1 .
До цього часу ОСОБА_1 зустрічалася із сином лише кілька разів, кожного разу, при зустрічі, вона намагалась схилити сина на переїзд до неї, намагаючись залякати сина батьком, але син продовжує стверджувати, що бажає проживати разом з батьком.
ОСОБА_1 присутності сина неодноразово ображала позивача, гучно сварилася, погрожувала, після чого син тікав від матері і певний час відмовлявся спілкуватися з нею навіть по телефону.
Син неодноразово зазначав, що мати не приділяє йому достатньої уваги, а то й взагалі забуває про його існування, ігнорує спілкування з ним. Батько з сином проводить багато часу, займається різностороннім виховання сина, спілкується з ним на різні теми, по можливості відвідують різні заклади для розвитку та відпочинку дітей.
ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, постійного заробітку та місця проживання.
ОСОБА_2 добровільно надавав матеріальну допомогу на його утримання на користь відповідача. Після зміни місця проживання сина Судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, ОСОБА_1 отримувала аліменти на утримання сина, хоча він весь цей час проживав разом з ОСОБА_2 .
Ухвалою Петропавлівського районного суду від 09.11.2020 року судовий наказ було скасовано, але відповідач кошти на сина так і не повернула та продовжувала весь час розгляду справи їх отримувати витрачаючи на власні потреби, що свідчить про її матеріальну зацікавленість у визначенні місця проживання сина.
Задля забезпечення доказів її бажання приймати участь у вихованні сина, відповідач надала 20.10.2020 року до відділу поліції заяву про те, що ОСОБА_2 начебто не віддає їй дитину, хоча син проживав зі нею вже біля трьох місяців. Отримавши копію талону про звернення до поліції відповідач звернулась до суду із первинним позовом про визначення місця проживання сина з нею.
ОСОБА_2 разом із сином проживають спільно з дідусем, у комфортабельному будинку та ще має у приватній власності двокімнатну квартиру в с. Українське Синельниківського району Дніпропетровської області. В будинку мається окрема кімната для сина, з окремим ліжком, власним столиком для навчання, ігор, розвитку. В квартирі наразі провадяться ремонті роботи. Обидва об`єкти нерухомого майна забезпечено електропостачанням, водопостачанням, пічним опаленням, паливними матеріалами, мається в достатній кількості побутова техніка, продукти харчування, засоби гігієни, білизна, одяг та інші засоби для розвитку дитини в його віці. Забезпечення всіх умов для проживання сина в будинку підтверджується актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 складеного працівниками органу місцевого самоврядування від 27.01.2021 року.
ОСОБА_2 має постійний заробіток, який складається із щомісячної заробітної плати в розмірі близько 10 000,00 гривень за місцем роботи TOB «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» та пенсії по інвалідності в розмірі 2100,00 гривень, чого достатньо для забезпечення потреб сина. Батько ОСОБА_2 має власний заробіток, всіляко допомагає сину і онуку. У дідуся з внуком прекрасні взаємовідносини, - ОСОБА_6 і раніше не виявляв бажання їхати від дідуся.
ОСОБА_2 також зазначив, що згідно довідок медичних закладів він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за станом здоров`я має змогу виховувати сина. Спиртними напоями позивач не зловживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, добре ставиться до сина, постійно слідкує за станом його здоров`я, розвитком, виховує та піклується про нього, у ОСОБА_2 з сином налагоджений психологічний контакт, присутня прив`язаність один до одного. Син, з його слів, бажає проживати саме разом з ОСОБА_2 та жодним чином не бажає розлучатись з батьком.
ОСОБА_1 тимчасово проживає на орендованій квартирі, власного житла не має, правочину на право користування таким житлом не укладено, не має постійного місця проживання та місця реєстрації.
Разом із відповідачем в квартирі проживають ще двоє осіб, згідно того ж акту в квартирі мається одна кімната для відповідача та для дитини, є одяг по сезону, іграшки та книги для дитини. Виходячи з акту у дитини не має навіть окремого ліжка, що свідчить про неналежні умови для проживання хлопчика в квартирі, де проживає троє дівчат.
Матеріальне забезпечення відповідача, як і інших осіб, що проживають в квартирі спільно з нею також під сумнівом.
ОСОБА_1 тільки з середини весни 2021 року працевлаштувалася.
Її заробітку вистачає лише на оплату витрат на утримання орендованого житла та власних потреб, а отже відсутні можливості забезпечувати потреби дитини.
Зі слів сина, до ОСОБА_1 постійно приходять незнайомі люди мати постійно водила на незрозумілі для нього заходи, він не відчуває себе захищеним з нею та боїться скупчення великої кількості людей на релігійних заходах.
Відповідач не слідкувала за станом здоров`я сина, його розвитком, вихованням, не піклувалася про нього. У результаті таких дій у відповідача з сином зруйнований психологічний контакт.
Вислухавши учасників судового засідання, свідків, вивчивши письмові докази по справі суд прийшов до висновку, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
В судовому засіданні сторона позивача, за первинним позовом, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
ОСОБА_1 пояснила, що жили з батьками ОСОБА_2 , після смерті його матері став ображати її, нікуди не пускав, пропонував доїти корову, доглядати за господарством. Вона покинула чоловіка і разом з дитиною поїхала в м.Першотравенськ Сина віддала батьку на декілька днів провідати, але з 01.08.2020 року він дитину не повернув. Спілкування по телефону обмежене, лише з дозволу ОСОБА_2 .
Їй погрожували, вона зверталася до поліції, на даний час вона працевлаштувалась, отримує зарплату 6-5 тисяч грн., знімає житло за 2,5 тисячі грн., проживає у двокімнатній квартирі разом зі співмешканцем.
ОСОБА_1 підтвердила, що немає власного житла, бо з одного року є сиротою.
Намагалась влітку 2 рази на місяць відвідувати сина, останній раз була у нього в жовтні, на новий рік не їздила, так як холодну пору року важко добиратись, хата відповідача віддалена від інших будинків і дороги.
Зверталась до сільської ради з приводу ускладненого спілкування з сином.
У серпні ОСОБА_2 забравши сина не повернув його, після цього вона шляхом подачі заяви, судовим наказом, стягнула з ОСОБА_2 аліменти, які отримувала до скасування судового наказу, підтвердила, що дійсно весь цей час син перебував у батька.
Коли вона приїздила до дитини, то ОСОБА_2 дозволяв спілкуватись з сином тільки у дворі.
ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просить суд задовольнити його зустрічний позов.
В обґрунтування ОСОБА_2 зазначив, син повинен виховуватись у нормальних умовах і любові, син скаржився, що ОСОБА_1 вживає спиртні напої з чоловіками,кричить на нього, коли була в нетверезому стані син просив у неї поїсти, крім того ОСОБА_1 вчиняла фізичне насильство щодо сина, била, спала з незнайомим чоловіком, а хлопчику стелила на підлозі, заставляла співати та молитись.
ОСОБА_2 підтвердив, що брав дитину під розписку. За час перебування сина у нього, вона не піклувалась про сина, один раз привезла іграшку і банани.
ОСОБА_1 за час спільного проживання, 9 років не працювала, претендувала на земельну ділянку (пай) після смерті його матері, він був вимушений покинути роботу, щоб поратись по господарству, дитину залишив у себе самостійно, бо ОСОБА_1 не турбується про сина, не займається його розвитком і вихованням. Підтвердив, що травень-липень аліменти не сплачував. Коли ОСОБА_1 приїжджала, він не заперечував спілкування.
Представник органу опіки та піклування Миколаївської сільської ради в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки щодо проживання дитина з батьком.
Вони декілька раз відвідували родину. Дитина проживає з батьком, в будинку порядок, іграшки все влаштовано дуже добре, умови чудові, відповідне харчування, спілкувались з дитиною, хлопчик не бажає повертатись до матері, відмовився під час бесіди їхати до матері, але не зважаючи на це, обоє батьків мають приймати участь в утриманні і вихованні дитини. Дитина оформлена до дитячого садочку, але батько поки не водить, до вирішення питання у суді, побоюється викрадення.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив, що коли син з дружиною розійшовся він працював, зустрічатись з сином ОСОБА_1 не забороняв, підтвердив, що приїжджала поліція, він сам виводив дитину до матері, але дитина дійсно не бажала йти до матері, мати приїздила не частіше одного разу на півроку, телефонував матері хлопчик дійсно рідко. Факти ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків йому не відомі, онуку вже 6 років. З сокирою ні на кого не кидався, працював у дворі і підійшов до воріт.
Суд відповідно до положень ст.171 СК України вислухав думку малолітньої особи.
В судовому засіданні малолітній ОСОБА_9 висловив свою думку невимушено і свободо, він зазначив, що щиро любить батька і матір, але проживати бажає лише з татом.
Дитина вільно і з задоволенням дала свої пояснення суду, без остраху перед батьками без ознак будь якого впливу батьків.
До поліції з приводу психологічного насильства ОСОБА_1 не зверталася.
Відповідно до актів обстеження умов проживання ОСОБА_1 , в двокімнатній квартирі крім неї з сином проживають її сестра з донькою: ОСОБА_10 1991 року народження та ОСОБА_11 2019 року народження, та її співмешканець.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Заявою ОСОБА_1 до керівника КДНЗ «Черемушки» від 14.09.2021 року підтверджується, що вона звернулась до дитячого закладу, про влаштування сина, вже після звернення з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд не вважає недостатньо комфортні умови її з сином проживання, які значно обмежені найманим житлом, присутність в одній кімнаті з ними співмешканця, вживання в присутності сина алкогольних напоїв як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, але враховує, що вони негативно впливають на малолітнього ОСОБА_5 , його бажання жити переважно в оточенні рідних людей, батька та дідуся.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечила і не спростувала факт того, що спільно з сином відвідувала релігійні зібрання, які його не приваблювали, що хлопчик дійсно спав на підлозі, коли вона зі співмешканцем спали на єдиному у кімнаті ліжку.
Розлучення, це психологічне навантаження не тільки на дорослих, а і на дітей.
В перші місяці після розлучення, діти особливо чутливо відчувають ставлення до себе з боку батьків, хворобливо ставляться до зниження уваги до себе кожного з батьків, болісно ділять прихильність батьків до інших осіб, формують подальше ставлення до батьків на тривалий час.
Актом обстеження від 06.10.2020 року підтверджується, що малолітній ОСОБА_9 2016 р.н. проживає з батьком з 01.08.2020 року.
Талоном -повідомленням №000130 від 20.10.2020 року підтверджується, що ОСОБА_1 зверталась до поліції по факту того, що ОСОБА_2 не віддає їй спільну дитину тобто, факт викрадення чи насильного відібрання ОСОБА_2 у ОСОБА_1 їх спільного сина відсутній.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20.07.2020 року підтверджується, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 року підтверджується скасування судового наказу Петропавлівського районного суду від 14.09.2020 року про стягнення аліментів.
Технічним паспортом підтверджується право власності ОСОБА_2 на власне житло, квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської від 24.09.2021 року, з урахуванням інтересів дитини, доцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_2 .
Під час розгляду справи судом встановлено, обидва батьки мають необхідні умови для проживання дитини, малолітній ОСОБА_13 однаково ставиться до батьків і любить їх обох, але бажає жити з батьком, почувається там більш природно і захищено, крім того, суд враховує, що за час перебування дитини у батька, ОСОБА_1 добровільно не підтримувала сина фінансово.
При визначенні місця проживання дитини суд виходить з врахування найкращих інтересів дитини враховуючи всі встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд бере до уваги його щире бажання забезпечити сина всім необхідним, його турботу про гармонійний розвиток і відчуття комфорту, безпеки у дитини.
Судом встановлено, ОСОБА_2 створив не тільки матеріальні, але і психологічно комфортні умови для сина, щиро любить та турбується за сина.
Суд при винесенні рішення враховує його доходи, особисті якості, обставини життя, особливості відносин з сином, ОСОБА_2 має перевагу перед матір`ю дитини при визначенні місця його проживання.
Місце проживання малолітнього ОСОБА_12 із батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, оскільки забезпечує розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. При цьому позивачка має не лише право, а й всі можливості для спілкування з сином, участі у його вихованні та забезпеченні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Висновки суду не суперечать правовій позиції Постанови КЦС ВС від 14.02.2022 у справі № 761/25544/19, де колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частина 1 статті 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір
покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 908 грн.
Керуючись ст. 141/, 155, ст.160-161, 171 СК України, ст.ст.133, 141, 258, 264-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання малолітнього сина, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю, ОСОБА_1 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини з батьком, ОСОБА_2 , задовольнити в повному обсязі.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком , ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 рнокпп НОМЕР_2 сплачений ним судовий збір в розмірі 908 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О. М. Курочкіна
