Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року м.Суми
Справа №592/12956/21
Номер провадження 22-ц/816/575/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.
сторони:
позивач - Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2022 року в складі судді Костенка В.Г., ухвалене в м. Суми,
в с т а н о в и в:
12 жовтня 2021 року Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Свої вимоги мотивував тим, що постановою Сумського апеляційного суду від 17.09.2020 у справі № 592/3597/20 рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.07.2020 в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2018 року по 20.01.2020 року змінено, визначено суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1 у розмірі 140738,96 грн. Рішення у цій частині було виконане, кошти сплачені платіжним дорученням №1128 від 11.11.2020.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 у справі № 592/3597/20 рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.07.2020 та постанову Сумського апеляційного суду від 17.09.2020 змінено, а саме зменшено розмір стягнутого із Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із 140738,96 грн до 20000 грн. Посилаючись на те, що відповідачка безпідставно отримала 120738,96 грн, добровільно кошти не повертає, просив позов задовольнити.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2022 року позовні вимоги
Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка 120738 грн 96 коп безпідставно набутих коштів, відшкодування судових витрат 2270 грн 00 коп, а всього 123008 грн 96 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.
Вважає, що провадження у даній справі повинно бути закрите, оскільки набрала законної сили ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2021 року, яка має преюдиційне значення для цієї справи. Крім того, суд першої інстанції фактично переглянув обставини і правову позицію, яка міститься в зазначеній ухвалі.
Зазначає, що суд, всупереч приписам ст. ст. 264,265 ЦПК України, не надав мотивованої правової оцінки аргументам відповідачки, які ґрунтувалися на наявних у справі матеріалах та не застосував до правовідносин належні норми законодавства.
Звернення вдруге до суду вже з позовною заявою з метою ухвалити потрібне рішення, ставить під сумнів гарантований п.1 ст. 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).
Доводить, що в силу вимог ст. 1215 ЦК України виплачені відповідачу кошти поверненню не підлягають.
У відзиві на апеляційну скаргу Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення законним, обгрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову - 120738 грн 96 коп не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 липня 2020 року у справі № 592/3597/20 стягнуто з Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2018 по 20.01.2020 у сумі 114311 грн 48 коп, з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Постановою Сумського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 592/3597/20 рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 липня 2020 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2018 по 20.01.2020 змінено, визначено суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 140738,96 грн.
10 листопада 2020 року Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка платіжним дорученням № 1128 виконав зазначене вище рішення суду апеляційної інстанції, сплатив на користь ОСОБА_1 140738,96 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 592/3597/20 рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.07.2020 та постанову Сумського апеляційного суду від 17.09.2020 змінено, а саме зменшено розмір стягнутого із Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із 140738,96 грн до 20000 грн. При ухваленні постанови суд не приймав рішення, щодо повороту виконання рішення суду.
27 травня 2021 року Ковпаківським районним судом м. Суми постановлено ухвалу за заявою представника Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка - адвоката Думал О.С. про поворот виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Ухвалою суду, яка набрала законної сили, у задоволенні заяви відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка отримала кошти позивача на підставі рішень, які були скасовані, тобто отримала кошти з підстав, які згодом відпали, тому, отримані нею кошти є безпідставно набутими і ЦК України не забороняється повернення таких коштів.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.
Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню інший стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Отже, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
У даному випадку, правовою підставою набуття ОСОБА_1 120738,96 грн, стали рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.07.2020 та постанова Сумського апеляційного суду від 17.09.2020, які було змінено Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 592/3597/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, сума середнього заробітку, сплачена за скасованим рішенням суду, може бути повернута на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуті кошти за відповідним позовом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність захисту порушених прав позивача, шляхом стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів у сумі 120738,96 грн і вважає, що такий спосіб захисту порушеного права не суперечить закону.
При цьому, суд правильно послався на постанову Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 243/10392/16-ц, провадження № 61-21226св18, тому доводи апеляційної скарги про те, що суд всупереч вимогам ч. 4 ст. 263 ЦПК України не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду є безпідставними.
Правильність висновку суду першої інстанції також підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18, про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 травня 2021 року про відмову у задоволенні заяви представника Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка - адвоката Думал О.С. про поворот виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не є підставою для закриття провадження у цій справі. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично переглянув обставини і правову позицію, яка міститься в зазначеній ухвалі є помилковими.
Так, заява про поворот виконання розглядалась в порядку ст. 444 ЦПК України у непозовному провадженні, що свідчить про відсутність пору між сторонами та стосувалася рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 липня 2020 року і постанови Сумського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 592/3597/20, що були змінені постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року.
Судом під час розгляду заяви про поворот виконання судового рішення не досліджувались обставини, чи є спірні кошти безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови збігаються за складом учасників процесу, матеріально- правовими вимогами й обставинами, що обгрунтовують звернення до суду.
Рішення суду або ухвали суду про закриття провадження у справі з приводу спору між ОСОБА_1 та Сумським державним педагогічним університетом імені А.С. Макаренка про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 120738 грн 96 коп з підстав, визначених частиною першою статті 1212 ЦК України, немає.
Посилання заявника апеляційної скарги на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 754/8605/16-ц, від 25 жовтня 2021 року у справі № 607/3393/18 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки обставини, встановлені у цих справах, не є аналогічними обставинам справи, що переглядається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі №753/15556/15 ц дійшла висновку, що після поновлення особи на роботі підстава для виплати вихідної допомоги відпала (наказ, на підставі якого було здійснено виплату вихідної допомоги, скасований рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2015 року), в силу вимог ст. 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають.
Посилання відповідача на цю постанову та на аналогічні постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки їх зміст не свідчить про тотожність обставин цих справ, оскільки у зазначеній постанові Великої Палати спір між сторонами виник з трудових правовідносин, а вихідна допомога, яку позивач у цій справі просив стягнути на підставі ст.1212 ЦК України, була виплачена на підставі статті 44 КЗпП України.
Разом з тим, у справі, що переглядається, позивач просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який не входить до структури заробітної плати і був виплачений відповідачу після припинення трудових відносин в порядку виконання рішення суду, яке згодом було скасоване.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди відповідача з ухваленим у справі судовим рішенням.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. Ю. Кононенко
Судді: В. І. Криворотенко
Т. А. Левченко
