Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 178/2124/21
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
19 квітня 2022 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: Берелет В.В.,
секретаря: Саверської Ю.В.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусмт.Криничкицивільну справу запозовом ОСОБА_1 доКриничанської селищноїради,третя особа:державний нотаріусПершої криворізькоїдержавної нотаріальноїконтори ШабліянЄ.М.про визнання впорядку спадкуванняза заповітомправа довічногоуспадковуваного володінняна земельнуділянку таправо постійногокористування земельноюділянкою,-
У С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається з:
-земельної ділянки розміром 10,0000 га, кадастровий номер 1222082300:01:001:0294, з цільовим призначенням 01.02. для веденняфермерського господарства, яка розташована території Криничанської селищної ради (колишня назва Дружбівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державногоакту направо довічногоуспадковуваного володінняземлею від26.02.1993року,який зареєстровано 26.02.1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №225;
-земельної ділянкирозміром 5,0000га,кадастровий номер1222086500:01:001:0382,з цільовимпризначенням 01.02.для веденняфермерського господарства,яка розташованатериторії Криничанськоїселищної ради(колишняназва Червоноіванівськасільська рада)Кам`янського (колишнійКриничанський)району Дніпропетровськоїобласті згіднодержавного актуна правопостійного користуванняземлею від19.03.1993року, який зареєстровано 28.04.1993 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №163. Померлий ОСОБА_2 являвся засновником та головою Селянського (Фермерського) господарства «Дубок», у зв`язку з чим йому і було виділено зазначені земельні ділянки, так як згідно вимог Закону України«Про селянське(фермерське)господарство» необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство.
Померлим ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області Кривошея А.В., 17.12.2010 року і зареєстрованого в реєстрі за № 166. Зазначений заповіт було втрачено та видано дублікат заповіту від 16.10.2018 року, секретарем виконавчого комітету Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області Кривошея А.В. За вказаним заповітом спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 є його онук ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Спадкоємець ОСОБА_3 , від спадщини відмовилась у встановленому законом порядку.
З метою приведення у відповідність документації та оформлення земельної ділянки у спадщину, яка належала померлому ОСОБА_2 , позивач, звернувся до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину земельну ділянку розміром 10,0000 га, кадастровий номер 1222082300:01:001:0294 та земельну ділянку розміром 5,0000 га, кадастровий номер 1222086500:1:001:0382.
Постановою від 09.10.2021 № б/н йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право довічногоуспадковуваного володіння землею та на право постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день слухання справи сповіщений належним чином.
Дослідивши докази по справі суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається з:
-земельної ділянки розміром 10,0000 га, кадастровий номер 1222082300:01:001:0294, з цільовим призначенням 01.02. для веденняфермерського господарства, яка розташована території Криничанської селищної ради (колишня назва Дружбівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державногоакту направо довічногоуспадковуваного володінняземлею від26.02.1993року,який зареєстровано 26.02.1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №225;
-земельної ділянкирозміром 5,0000га,кадастровий номер1222086500:01:001:0382,з цільовимпризначенням 01.02.для веденняфермерського господарства,яка розташованатериторії Криничанськоїселищної ради(колишняназва Червоноіванівськасільська рада)Кам`янського (колишнійКриничанський)району Дніпропетровськоїобласті згіднодержавного актуна правопостійного користуванняземлею від19.03.1993року, який зареєстровано 28.04.1993 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №163. Померлий ОСОБА_2 являвся засновником та головою Селянського (Фермерського) господарства «Дубок», у зв`язку з чим йому і було виділено зазначені земельні ділянки, так як згідно вимог Закону України«Про селянське(фермерське)господарство» необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство. Відповідно до рішення виконкому Дружбівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області від 26.02.1993 року № 24 ОСОБА_2 відведено земельну ділянку загальною площею 10,0000 га, яка розташована на території Дружбівської сільської ради, Криничанського району, Дніпропетровської області для організації фермерського господарства в довічне успадковуване володіння та земельну ділянку загальною площею 5,0000 га, яка розташована на території Червоноіванівської сільської ради, Криничанського району, Дніпропетровської області, за рішенням Червоноіванівської сільської ради від 19.03.1993 року № 14.
На підставі вищезазначеного рішення від 26.02.1993 року № 24 ОСОБА_2 було видано державний акт на право довічного успадкованого володіння землею, який зареєстровано 26.02.1993 року у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №225.
На підставі вищезазначеного рішення від 19.03.1993 року № 14 ОСОБА_2 було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який зареєстровано 28.04.1993 року у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163.
Померлим ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області Кривошея А.В., 17.12.2010 року і зареєстрованого в реєстрі за № 166. Зазначений заповіт було втрачено та видано дублікат заповіту від 16.10.2018 року, секретарем виконавчого комітету Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області Кривошея А.В. За вказаним заповітом спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 є його онук ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Спадкоємець ОСОБА_3 , від спадщини відмовилась у встановленому законом порядку.
З метою приведення у відповідність документації та оформлення земельної ділянки у спадщину, яка належала померлому ОСОБА_2 , позивач, звернувся до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину земельну ділянку розміром 10,0000 га, кадастровий номер 1222082300:01:001:0294 та земельну ділянку розміром 5,0000 га, кадастровий номер 1222086500:1:001:0382, але постановою від 09.10.2021 № б/н йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право довічногоуспадковуваного володіння землею та на право постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року справі № 368/54/17 (провадження № 14-487цс19), визначено, що користувачі земельних ділянок, право яких посвідчено Державним актом на право довічного успадкованого володіння землею, не можуть бути позбавлені права користування, а їх спадкоємці позбавлені права бути учасником правовідношення з довічного успадкованого володіння. З чого можливо прийти до висновку що право довічного успадкованого володіння землею є об`єктом спадкування.
Окрім того, згідно правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №188/1124/15-ц (провадження №61-24785св18) суд касаційної інстанції зазначив, що враховуючи очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального та публічного інтересу у вирішенні вказаного питання, право постійного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що успадковане позивачем, оскільки право постійного користування земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.
З огляду на вище зазначене, позивач, вважав за можливе звернутися до суду з позовом про визнання цього права, так як у позасудовому порядку (зокрема нотаріальному) реалізація цього права не є можливою внаслідок відсутності чіткого правового механізму його реалізації.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.
Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
За змістом статей 6, 50 ЗК України (у редакції, чинній на час його прийняття) у довічне успадковане володіння земля надається громадянам Української PCP для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української PCP, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковане володіння , або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
Постановою Верховної Ради Української PCP від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадкованого володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.
Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;
- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене, особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного, довічного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.
Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадкованого володіння.
При цьому згідно із частиною 2 статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Крім того, відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Враховуючи вище зазначене, суд вважає, що право довічного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що успадковане позивачем, оскільки право постійного користування земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 доКриничанської селищноїради,третя особа:державний нотаріусПершої криворізькоїдержавної нотаріальноїконтори ШабліянЄ.М.про визнання впорядку спадкуванняза заповітомправа довічногоуспадковуваного володінняна земельнуділянку таправо постійногокористування земельноюділянкою задовольнити.
Визнатиза ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 праводовічного успадковуваноговолодіння наземельну ділянкузагальною площею10,0000га дляведення фермерськогогосподарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Дружбівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державногоакту направо довічногоуспадковуваного володінняземлею від26.02.1993року,який зареєстровано 26.02.1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №225, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 правопостійного користуванняна земельнуділянку загальноюплощею 5,0000га дляведення фермерськогогосподарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державногоакту направо постійногокорстування землеювід 19.03.1993року,який зареєстровано 28.04.1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Повний текст рішення виготовлено 28 квітня 2022 року.
Суддя: В. В. Берелет
р
