ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6934/24 Справа № 178/2124/21 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Попенко Ю.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради Кам"янського району Дніпропетровської області на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Криничанської селищної ради, третя особа державний нотаріус Першої криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Євгенія Михайлівни про визнання в порядку спадкування за заповітом права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Криничанської селищної ради, третя особа державний нотаріус Першої криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Є.М. про визнання в порядку спадкування за заповітом права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до рішення виконкому Дружбівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області від 26 лютого 1993 року №24 ОСОБА_2 відведено земельну ділянку загальною площею 10,0000 га, яка розташована на території Дружбівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області для організації фермерського господарства в довічне успадковуване володіння та земельну ділянку загальною площею 5,0000 га, яка розташована на території Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, за рішенням Червоноіванівської сільської ради від 19 березня 1993 року № 14. На підставі вищезазначеного рішення від 26 лютого 1993 року №24 ОСОБА_2 було видано Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею, який зареєстровано 26 лютого 1993 року у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №225. На підставі вищезазначеного рішення від 19 березня 1993 року №14 ОСОБА_2 було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який зареєстровано 28 квітня 1993 року у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та він є дідом позивача у справі - ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається із: земельної ділянки розміром 10,0000 га, кадастровий номер 1222082300:01:001:0294, з цільовим призначенням 01.02. для ведення фермерського господарства, яка розташована території Криничанської селищної ради (колишня назва Дружбівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 26 лютого 1993 року, який зареєстровано 26 лютого 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №225; земельної ділянки розміром 5,0000 га, кадастровий номер 1222086500:01:001:0382, з цільовим призначенням 01.02. для ведення фермерського господарства, яка розташована території Криничанської селищної ради (колишня назва Червоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1993 року, який зареєстровано 28 квітня 1993 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №163; земельної ділянки площею 5,3722 га, кадастровий номер 1222086500:01:001:5123, з цільовим призначенням 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована території Криничанської селищної ради (колишня назва Червоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області, яка належала померлому на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землею від 01 серпня 2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1072; земельної ділянки площею 1,2400 га, кадастровий номер 1222082300:09:006:0004, з цільовим призначенням для ведення селянського господарства, яка розташована території Криничанської селищної ради (село Червоний Став) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області, яка належала померлому на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землею від серії ЯЖ№830454, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010912200207. Померлим ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області Кривошея А.В., 17 грудня 2010 року і зареєстрованого в реєстрі за № 166. Зазначений заповіт було втрачено та видано дублікат заповіту від 16 жовтня 2018 року, секретарем виконавчого комітету Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 . За вказаним заповітом спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 є його онук - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Спадкоємець ОСОБА_4 від спадщини відмовилася у встановленому законом порядку на користь ОСОБА_1 , що підтверджено нотаріально посвідченою заявою, яка знаходиться у спадковій справі № 503/2018 у державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області. На земельні ділянки площею 1,2400 га, кадастровий номер 1222082300:09:006:0004 та площею 5,3722 га, кадастровий номер 1222086500:01:001:5123 державним нотаріусом було видано свідоцтва на право на спадщину за заповітом. З метою приведення у відповідність документації та оформлення земельної ділянки у спадщину, позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину - земельну ділянку розміром 10,0000 га, кадастровий номер 1222082300:01:001:0294 та земельну ділянку розміром 5,0000 га, кадастровий номер 1222086500:1:001:0382. 09 жовтня 2021 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право довічного успадковуваного володіння землею та на право постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Також позивач зазначив, померлий ОСОБА_2 був засновником та головою СФГ "Дубок", у зв`язку з чим йому і було виділено зазначені земельні ділянки, так як згідно вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку загальною площею 10,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Дружбівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 26 лютого 1993 року, який зареєстровано 26 лютого 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №225, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 5,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1993 року, який зареєстровано 28 квітня 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку загальною площею 10,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Дружбівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 26 лютого 1993 року, який зареєстровано 26 лютого 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №225, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 5,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1993 року, який зареєстровано 28 квітня 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з Криничанської селищної ради (ЄДРПОУ 04338380) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 1816 грн.
В апеляційній скарзі керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради Кам"янського району Дніпропетровської області просить рішення суду від 23 січня 2024 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , права постійного користування на земельну ділянку загальною площею 5,0000 га кадастровий номер 1222086500:01:001:0382 в порядку спадкування за заповітом та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради Кам"янського району Дніпропетровської області на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року залишити без задоволення, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звернувшись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку загальною площею 10,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Дружбівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 26 лютого 1993 року, який зареєстровано 26 лютого 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №225, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 5,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1993 року, який зареєстровано 28 квітня 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому було виділено зазначені земельні ділянки для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства - СФГ "Дубок", дата державної реєстрації - 16 червня 1993 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на їх доведеність та обґрунтованість, однак погодитися з такими висновками суду неможливо в частині визнання за ОСОБА_1 право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 5,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1993 року, який зареєстровано 28 квітня 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки суд дійшов них через неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою ля скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення в оскарженій частині.
Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У пункті 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року за№1697-VII.
У частині 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тлумачення цієї статті дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно із ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
За таких обставин, для перевірки наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави суду слід перевірити, а прокурору в позовній заяві необхідно обґрунтувати, чи вимагають захисту реальні державні інтереси та чи є передбачені ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Конституційний Суд України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року (справа №806/1000/17).
Згідно до ст.327 ЦК України, управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальні громади і створені нею органи місцевого самоврядування.
Статтею 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські рад та їх виконавчі органи.
Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради уповноважені від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконувати усі майнові операції, передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Таким чином, Криничанська селищна рада Кам"янського району Дніпропетровської області є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
З матеріалів справи вбачається, Жовтоводською окружною прокуратурою Дніпропетровської області було повідомлено Криничанську селищну раду Кам"янського району Дніпропетровської області листом №55/2-344ВИХ-24 від 25 березня 2024 року про прийняте судом рішення, яке порушує інтереси держави (т.2 а.с.125-217).
Листом №03/11-845/0/2-24 від 02 квітня 2024 року Криничанська селищна рада Кам"янського району Дніпропетровської області повідомила прокурора про те, що заходи щодо оскарження рішення суду від 23 січня 2024 року у справі №178/2124/21 не здійснювалися, та просить окружну прокуратуру вжити заходи представницького характеру в інтересах селищної ради (т.2 а.с. 127).
Таким чином, керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області при зверненні з апеляційною скаргою на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради Кам"янського району Дніпропетровської області, обґрунтував порушення прав держави та таке звернення спрямоване на задоволення суспільної потреби, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав громадян.
У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц зазначила, постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року (у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).
Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 вказаного кодексу). Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).
Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляли про їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливими були також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки (частини перша та друга статті 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).
Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).
Відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII, приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року.
Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини перша, четверта та п`ята статті 2 Закону № 2009-XII).
Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина друга статті 4 Закону № 2009-XII).
Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина перша статті 5Закону № 2009-XII).
Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини перша та друга статті 9 Закону № 2009-XII).
Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-XII).
За змістом наведених приписів можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-XII).
Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27, частина друга статті 29, частина перша статті 88 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.
Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник.
01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.
22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).
Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц).
У справі встановлено, 26 лютого 1993 року ОСОБА_2 , відповідно до рішення виконкому Дружбівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області від 26 лютого 1993 року №24, було відведено земельну ділянку загальною площею 10,0000 га, яка розташована на території Дружбівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області для організації фермерського господарства в довічне успадковуване володіння та видано Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею, який зареєстровано 26 лютого 1993 року у Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №225 (т.1 а.с.23, 24).
З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку загальною площею 10,0000 га, кадастровий номер 1222082300:01:001:0294, розташованої на території Дружбівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області зареєстровано право постійного користування за ОСОБА_2 (т.1 а.с.39, 40).
28 квітня 1993 року ОСОБА_2 , відповідно до рішення Червоноіванівської сільської ради від 19 березня 1993 року № 14, було відведено земельну ділянку загальною площею 5,0000 га, яка розташована на території Червоноіванівської сільської ради, Криничанського району, Дніпропетровської області та видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який зареєстровано 28 квітня 1993 року у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №163 (т.1 а.с.19, 20).
З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку загальною площею 5,0000 га, кадастровий номер 1222086500:01:001:0382, розташованої на території Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області зареєстровано право постійного користування за ОСОБА_2 (т.1 а.с.34, 35).
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, 16 червня 1993 року було зареєстровано СФГ "Дубок" (ЄДПРОУ 20247760) (т.3 а.с.100-103).
Відповідно до Статуту СФГ "Дубок" (ЄДПРОУ 20247760) засновником СФГ є ОСОБА_2 (п.3.1 Статуту) (т.1 а.с.142).
Встановлено, позивач ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 (т.3 а.с.14)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (т.1 а.с.18).
Із спадкової справи №503-2018, заведеної державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М., після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається відкрилася спадщина, що складається із:
- земельної ділянки площею 5,3722 га, кадастровий номер 1222086500:01:001:5123, з цільовим призначенням 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована території Криничанської селищної ради (колишня назва Червоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області, яка належала померлому на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землею від 01 серпня 2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1072 (т.3 а.с.28);
- земельної ділянки площею 1,2400 га, кадастровий номер 1222082300:09:006:0004, з цільовим призначенням для ведення селянського господарства, яка розташована території Криничанської селищної ради (село Червоний Став) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області, яка належала померлому на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землею від серії ЯЖ№830454, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010912200207 (т.3 а.с.31, 32).
За життя 17 грудня 2010 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області Кривошея А.В., 17 грудня 2010 року і зареєстрованого в реєстрі за № 166, який було втрачено та видано дублікат заповіту від 16 жовтня 2018 року, секретарем виконавчого комітету Червоноіванівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 .
Згідно з вказаним заповітом ОСОБА_2 заповів належну йому приватизовану земельну ділянку площею 5,3722 га в межах згідно плану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована території Криничанської селищної ради (колишня назва Червоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області та земельну ділянку площею 1,2400 га в межах згідно плану для ведення особистого селянського господарства, яка розташована території Криничанської селищної ради (село Червоний Став) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області заповів ОСОБА_1 , все інше майно де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_4 (т.3 а.с.12).
17 жовтня 2018 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся онук ОСОБА_2 - позивач ОСОБА_1 (т.3 а.с.8).
17 жовтня 2018 року із заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , звернулася донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (т.3 а.с.9).
06 жовтня 2021 року державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом - земельну ділянку площею 5,3722 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована території Криничанської селищної ради (колишня назва Червоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області, яка належала померлому на підставі на праві Державного акту на право власності на землю серії Р1 №131660, виданого Червоноіванівською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області 01 серпня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1072, кадастровий номер 1222086500:01:001:5123 (т.3 а.с.36).
06 жовтня 2021 року державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом - земельну ділянку площею 1,2400 га, для ведення селянського господарства, яка розташована території Криничанської селищної ради (село Червоний Став) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №830454, виданого Дружбівською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області 18 березня 2009 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010912200207, кадастровий номер 1222082300:09:006:0004 (т.3 а.с.38).
Позивач ОСОБА_1 вказує, з метою приведення у відповідність документації та оформлення у спадщину земельних ділянок, які були надані його діду ОСОБА_2 у довічне успадковуване володіння - земельна ділянка розміром 10,0000 га, кадастровий номер 1222082300:01:001:0294 та у постійне користування - земельна ділянка розміром 5,0000 га, кадастровий номер 1222086500:1:001:0382, він звернувся до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину - земельну ділянку розміром 10,0000 га, кадастровий номер 1222082300:01:001:0294 та земельну ділянку розміром 5,0000 га, кадастровий номер 1222086500:1:001:0382.
09 жовтня 2021 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право довічного успадковуваного володіння землею та на право постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (т.3 а.с.40).
Звернувшись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив суд, зокрема, визнати за ним право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 5,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1993 року, який зареєстровано 28 квітня 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У справі встановлено, за життя ОСОБА_2 після виділення та надання йому у постійне користування спірної земельної ділянки загальною площею 5,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області (28 квітня 1993 року) створив СФГ "Дубок" (ЄДПРОУ 20247760) (дата державної реєстрації - 16 червня 1993 року).
Після державної реєстрації такого господарства саме СФГ як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року.
Таким чином, з моменту створення ОСОБА_2 СФГ "Дубок" (ЄДПРОУ 20247760) - 16 червня 1993 року - відбулася фактична заміна постійного землекористувача ОСОБА_2 на СФГ "Дубок" з дня державної реєстрації СФГ.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (т.1 а.с.18).
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).
Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц зазначила, стосовно права постійного користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення селянського (фермерського) господарства, то таке право може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець. Оскільки після проведення державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває останнє, то смерть засновника селянського (фермерського) господарства не породжує у спадкоємців такого засновника права успадкувати право постійного користування земельною ділянкою, яку засновник отримав для ведення зазначеного господарства та створив (зареєстрував) останнє за Законом № 2009-XII.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.
Встановлено, за життя ОСОБА_2 , як фізичній особі, була виділена спірна земельна ділянка площею 5,0000 га, кадастровий номер 1222086500:1:001:0382 для створення СФГ, та після отримання у постійне користування цієї земельної ділянки, ОСОБА_2 створив СФГ "Дубок", тому право постійного користування спірною земельною ділянкою з моменту державної реєстрації СФГ "Дубок" перейшло від ОСОБА_2 до СФГ "Дубок", та саме через перехід право постійного користування земельною ділянкою до СФГ, право постійного користування земельною ділянкою не входить до складу спадщини, та не може бути успадковане позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, враховуючи наведене, відсутні правові підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права постійного користування на земельну ділянку загальною площею 5,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1993 року, який зареєстровано 28 квітня 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року скасувати в оскарженій частині щодо визнання за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , права постійного користування на земельну ділянку загальною площею 5,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1993 року, який зареєстровано 28 квітня 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криничанської селищної ради Кам"янського району Дніпропетровської області - задовольнити.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Криничанської селищної ради, третя особа державний нотаріус Першої криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Євгенія Михайлівни про визнання в порядку спадкування за заповітом права довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою - скасувати в оскарженій частині про визнання за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , права постійного користування на земельну ділянку загальною площею 5,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1993 року, який зареєстровано 28 квітня 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Криничанської селищної ради, третя особа державний нотаріус Першої криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Євгенія Михайлівни про визнання за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , права постійного користування на земельну ділянку загальною площею 5,0000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Криничанської селищної ради (колишня назва Чевоноіванівська сільська рада) Кам`янського (колишній Криничанський) району Дніпропетровської області згідно державного акту на право постійного користування землею від 19 березня 1993 року, який зареєстровано 28 квітня 1993 року в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №163, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909938) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 1 089 грн. 60 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова
