ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м.Київ
справа № 946/271/20
провадження № 51-5285км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
особи, щодо якої кримінальне
провадження закрите ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20жовтня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2021року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018160000000096, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 20 жовтня 2020 року ОСОБА_7 звільнив від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 204 КК, на підставі ст. 47 цього Кодексу у зв`язку з передачею його на поруки колективу ТОВ «Торрент», якщо він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрив.
На підставі статей 96-1, 96-2 КК суд застосував спеціальну конфіскацію до вилучених під час огляду території за адресою: АДРЕСА_2 , речей, обладнання, що використовувалось для виготовлення (змішування) пального, та залишків ПММ (етиловий спирт, присадка-ароматизатор, низькооктановий бензин А-76 (детальний опис яких наведено в ухвалі), а також щодо грошей у розмірі 85 000 грн, що відповідає вартості незаконно виготовленого ОСОБА_7 пального в кількості 5000 літрів, які останній збув невстановленій особі.
Також цей суд залишив без змін арешт, накладений за ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2019 року на рідину з характерним запахом спирту в кількості 13 899 літрів, вилучену під час огляду за адресою: АДРЕСА_3 , речовину (низькооктановий бензин марки А-76) у кількості 64 куб. м. та речовину (присадка-ароматизатор) у кількості 16,3 куб. м., вилучені під час огляду резервуарів, де здійснюється зберігання низькооктанового бензину марки А-76 та присадки-ароматизатора за адресою: АДРЕСА_4 .
Одеський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2021 року ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 в тому, що він у період зтравня по серпень 2019 року на території за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, відповідно до розробленого плану незаконно виготовив пальне, незаконно його зберігав з метою збуту та збув за таких обставин.
З метою незаконного виготовлення та зберігання пального він облаштував приміщення на вищевказаній території, в якому розмістив і змонтував за допомогою невстановлених осіб придбане обладнання і придбав матеріали, необхідні для виготовлення пального, а саме: металеві ємності горизонтального типу, з`єднувальні патрубки, полімерні (гумові) шланги, насоси, крани перекриття трубопроводу, суміш кисневмісних сполук (оксигенатів), а саме етилового та метилового спиртів (спирт), нафтопродукт, що належить до виду «легкі дистиляти» (низькооктановий бензин А-76) та суміш кисневмісних сполук (оксигенатів) і ароматичних вуглеводів нафтових вуглеводнів фракцій (присадка-ароматизатор).
Далі за допомогою вищевказаного обладнання та устаткування ОСОБА_7 без реєстрації суб`єктом господарювання й отримання ліцензії на право виробництва пального, шляхом змішування суміші кисневмісних сполук (оксигенатів) та ароматичних вуглеводів нафтових вуглеводнів фракцій (присадка-ароматизатор), суміші кисневмісних сполук (оксигенатів), а саме етилового та метилового спиртів (спирт) і нафтопродукту, що належить до виду «легкі дистиляти» (низькооктановий бензин А-76), незаконно виготовив пальне в загальній кількості 6556 літрів, що є нафтопродуктом і належить до виду «легкі дистиляти» та не відповідає нормам і стандартам, установленим в Україні.
Надалі ОСОБА_7 без отримання дозвільних документів (ліцензій) на зберігання та збут підакцизних товарів, а також не маючи права на здійснення такої діяльності, зметою отримання прибутку шляхом відвантаження в автоцистерну збув невстановленій особі незаконно виготовлене пальне в кількості 5000 літрів, за що отримав 85 000 грн.
Також у зазначеному приміщенні ОСОБА_7 без отримання дозвільних документів (ліцензій) на зберігання та реалізацію пального, а також не маючи права на здійснення такої діяльності, незаконно зберігав з метою подальшого збуту незаконно виготовлене за вищевказаних обставин пальне в кількості 1556 літрів.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення та виключити з резолютивної частини ухвали місцевого суду п. 3 щодо застосування спеціальної конфіскації до вилучених під час огляду території за адресою: АДРЕСА_2 , речей, обладнання, що використовувалось для виготовлення (змішування) пального, та залишків ПММ (етиловий спирт, присадка-ароматизатор, низькооктановий бензин А-76) детальний опис яких наведено в ухвалі.
Суть доводів захисника зводиться до незгоди з постановленими щодо ОСОБА_7 судовими рішеннями в частині застосування спеціальної конфіскації.
Зокрема, ОСОБА_6 наголошує на тому, що суд, застосовуючи спеціальну конфіскацію, не з`ясував, чи використовував ОСОБА_7 під час вчинення кримінальних правопорушень обладнання та матеріали, арештовані на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2019 року № 522/7975/18, або яке саме обладнання використовувалось ним під час вчинення кримінальних правопорушень.
Вказує, що майно, до якого рішенням суду застосовано спеціальну конфіскацію, не стосується кримінальних правопорушень, інкримінованих її підзахисному, не використовувалось ним для виготовлення пального, не пристосоване як засіб чи знаряддя вчинення кримінальних правопорушень та не одержане внаслідок їх вчинення.
Стверджує, що майно, на яке накладено арешт за ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2019 року, не підлягало спеціальній конфіскації в рамках цього судового провадження, хоча вказані рідини, речовини та обладнання і були вилучені під час проведення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, але вони не пов`язані з висунутим ОСОБА_7 обвинуваченням.
За твердженням захисника, рішенням місцевого суду, яким застосовано спеціальну конфіскацію, порушено права ТОВ «Інтер-Нафта», оскільки вказане товариство є власником резервуарів для зберігання ПММ.
Крім того, зазначає, що обшуки та огляд у цьому кримінальному провадженні проводилися на всій території бази, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності декільком співвласникам, а тому майно, вилучене та арештоване за ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2019 року, належало різним співвласникам.
Також наголошує на тому, що відомості про кримінальні правопорушення інкриміновані ОСОБА_7 були внесені до ЄРДР значно пізніше від дати проведення огляду, а саме 19 грудня 2019 року, після чого у останнього нічого не вилучалось.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги сторони захисту та просив постановлені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки судів попередніх інстанцій про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 204 КК, на підставі ст. 47 цього Кодексу у зв`язку з передачею його на поруки колективу ТОВ «Торрент» і закриття кримінального провадження щодо нього з цих підстав Верховний Суд не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень в цій частині не оскаржується.
Відповідно до ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не може бути підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими місцевим та апеляційним судами.
Незважаючи на те, що ОСОБА_6 посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суть доводів, наведених у її касаційній скарзі, полягає у незгоді із встановленими фактичними обставинами справи, що з огляду на положення ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
За ст. 370 КПК судоверішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відповідно до положень ст. 96-1 КК «спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі…»
За ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення досудового розслідування в межах цього кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді на території за адресою: АДРЕСА_2 було проведено огляд в ході якого виявлено і вилучено речі, обладнання, що використовувалось для виготовлення (змішування) пального та залишки паливно-мастильних матеріалів (етиловий спирт, присадка-ароматизатор, низькооктановий бензин А76).
Надалі на це майно (детальний опис якого наведено в ухвалі) ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2019 року накладено арешт.
Місцевий суд, постановляючи ухвалу про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності,виконуючи приписи статей 96-1, 96-2 КК та ч. 9 ст. 100 КПК застосував спеціальну конфіскацію і конфіскував у власність держави майно, детальний опис якого наведено в ухвалі слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2019 року про накладення арешту.
Застосовуючи такий захід кримінально-правового характеру, суд першої інстанції мотивував тим, що ці речі та обладнання використовувалися для виготовлення (змішування) пального, тобто були пристосовані та використовувалися як засоби чи знаряддя вчинення кримінальних правопорушень та одержані внаслідок їх вчинення.
З наведеного вбачається, що спеціальна конфіскація застосована судом до майна, яке відповідає положенням пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, зокрема, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , доводи якої фактично є аналогічними тим, що наведені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 , визнав такі висновки місцевого суду щодо застосування спеціальної конфіскації законними і обґрунтованими, а доводи скаржника неспроможними, навівши при цьому достатні мотиви на їх відхилення.
Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанції правильними.
Відсутність конкретного посилання в ухвалі місцевого суду при викладі фактичних обставин інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень на зазначені речі, обладнання і паливно-мастильні матеріали, до яких застосована спеціальна конфіскація, на що акцентує увагу захисник у своїй касаційній скарзі, не свідчить про незаконність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень в цілому.
По-перше, виклад фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, як і формулювання обвинувачення, з одного боку повинно бути конкретним і зрозумілим для забезпечення здійснення стороною захисту ефективно захисту від такого обвинувачення, але з іншого боку, в частині способу вчинення кримінальних правопорушень воно не повинно бути настільки детальним, щоб стороння особа могла розцінити його як свого роду «методичні рекомендації» для способу вчинення кримінального правопорушення.
В цій справі суд, викладаючи фактичні обставини зазначив, що для реалізації свого злочинного умислу на вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, він придбав обладнання та матеріали необхідні для виготовлення пального, а саме: металеві ємності горизонтального типу, з`єднувальні патрубки, полімерні (гумові) шланги, насоси, крани перекриття трубопроводу, суміш кисневмісних сполук (оксигенатів), а саме етилового та метилового спиртів (спирт), нафтопродукт, що відноситься до виду «легкі дистиляти» (низькооктановий бензин А-76) та суміш кисневмісних сполук (оксигенатів) та ароматичних вуглеводів нафтових вуглеводнів фракцій (присадка-ароматизатор), які він розмістив і змонтував за допомогою невстановлених осіб у заздалегідь пристосованому приміщенні за вищевказаною адресою.
Майно, до якого застосовано спеціальну конфіскацію, повною мірою відповідає характеристикам речей, обладнанню і ПММ, про які зазначено при викладі фактичних обставин справи та воно було вилучено за місцем, де за версією органу досудового розслідування ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
По-друге, сторона захисту знала про те, що в межах цього кримінального провадження накладено арешт на гроші, речі, обладнання і ПММ, однак не висловила своїх заперечень щодо викладу фактичних обставин в обвинувальному акті, а навпаки повністю погодилась з таким викладом фактичних обставин, і вважала можливим розглядати кримінальне провадження в порядку процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК, будучи попередженою, що в такому випадку вона буде позбавлена можливості оскаржувати ці обставини.
Також неспроможними є посилання сторони захисту, що майно до якого застосовано спеціальну конфіскацію належить не ОСОБА_7 , а третім особам, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів на підтвердження цих доводів захисника.
На цих підставах Верховний Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо незаконності застосування у цьому кримінальному провадженні спеціальної конфіскації до грошей, речей, обладнання і ПММ, детальний опис яких наведено в оскаржуваній ухвалі місцевого суду.
Крім того, розглядаючи вказане кримінальне провадження Верховний Суд вважає за необхідне зазначити і про таке.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації». У той же час у деяких інших випадках, які згадуються у цьому ж рішенні, ЄСПЛ вважав конфіскацію такою, що не порушує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Так само Верховний Суд у своїх попередніх рішеннях, вказував на те, що при застосуванні спеціальної конфіскації у кожному конкретному випадку необхідно не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених у КК, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».
Верховний Суд зазначав, що в цілому не виключається можливість застосування спеціальної конфіскації навіть у тих випадках, коли конфіскація майна, з огляду на його вартість, виглядає набагато суворішим заходом, ніж призначене покарання. Однак у таких випадках необхідно навести належні аргументи, які обґрунтовують, з урахуванням обставин конкретної справи, що такий захід не порушуватиме наведені вище стандарти ЄСПЛ. При цьому до уваги можуть братися: вартість майна, що підлягає конфіскації, законність чи незаконність його походження; тяжкість і характер вчиненого злочину; наявність, розмір і характер завданої шкоди або шкоди, яка потенційно могла бути завданою злочином; вид і розмір призначеного покарання, тощо.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що за обставин цього кримінального провадження, рішення судів першої і апеляційної інстанцій про застосування спеціальної конфіскації до майна, детальний опис якого наведено в ухвалі місцевого суду, є правильним і в даному випадку не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб» та не покладає на особу «надмірний індивідуальний тягар».
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга захисника не містить.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися при постановленні рішень.
Під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни постановлених у кримінальному проваджені судових рішень.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20жовтня 2020 року та Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2021року щодо ОСОБА_7 без зміни.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
