УХВАЛА
15 лютого 2022 року
Київ
справа №826/8771/17
адміністративне провадження №К/9901/3828/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС України, третя особа: ДФС України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Суддею-доповідачем згідно із статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.
У касаційній скарзі ДФС України просить розглянути справу за її участі у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні.
Вирішуючи дане клопотання, касаційний суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 340 КАС України суддя-доповідач одноособово в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справу до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини першої статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин на предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.
Ураховуючи зміст та доводи касаційної скарги, характер спірних відносин, а також відсутність у суду касаційної інстанції процесуальної можливості самостійно з`ясовувати обставини справи, суддя-доповідач дійшов висновку про відсутність необхідності у проведенні судового засідання з повідомленням учасників справи.
Крім того, згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скаржнику подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, а саме, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права); учасникам справи повідомити суд про обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини четвертої статті 340 КАС України.
Вирішуючи заявлене клопотання, Касаційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зокрема, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (пункт 25 рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", №8273/78).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і у суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, а тому Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права.
Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (пункт 28, №64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі №361/3009/16-ц.
Ураховуючи викладене, у клопотанні ДФС України про участь у касаційному розгляді справи у судовому засіданні слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 248, 340, 345, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про забезпечення участі у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні відмовити.
Закінчити підготовку до касаційного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, третя особа: Державна фіскальна служба України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Справу призначити до касаційного розгляду в порядку письмового провадження на 16 лютого 2022 року, який відбудеться у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
В.М. Шарапа,
Суддя Верховного Суду
