ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/7522/21 пров. № А/857/20017/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого суддіШавеля Р.М.,
суддівУлицького В.З. та Запотічного І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Ільченко А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача Давидченко А.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської обл. про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Ксензюк А.Я., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 22.09.2021р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
В С Т А Н О В И В:
23.07.2021р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури /ВКДКА/ від 28.05.2021 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури /КДКА/ Волинської обл. № 77-11 від 12.09.2019р. про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту; визнати протиправним та скасувати рішення ВКДКА від 28.05.2021р. про скасування рішення КДКА Волинської обл. № 78-2 від 19.09.2019р. про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту; визнати протиправними дії КДКА Волинської обл. щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить у собі його персональні дані позивача; зобов`язати КДКА Волинської обл. утриматися від поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди (Т.1, а.с.1-20).
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (Т.1, а.с.106-107).
Ухвалами суду від 03.09.2021р. відмовлено в задоволенні клопотань ВКДКА про залишення позову без розгляду; про залучення третіх осіб в адміністративній справі; про передачу даної адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду; про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (Т.2, а.с.86-94).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2021р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ВКДКА № V-015/2021 від 28.05.2021р. про скасування рішення КДКА Волинської обл. № 77-11 від 12.09.2019р. про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту; визнано протиправним та скасовано рішення ВКДКА № V-016/2021 від 28.05.2021р. про скасування рішень КДКА Волинської обл. № 78-2 від 19.09.2019р. про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту; визнано протиправними дії КДКА Волинської обл. щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить в собі персональні дані ОСОБА_1 ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.2, а.с.161-172).
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, його оскаржила відповідач ВКДКА, яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін (Т.2, а.с.177-217).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань, які подавались до суду представником відповідача (заяви про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із зловживанням процесуальними правами; заяви про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до КДКА Волинської обл.; клопотання про передачу адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду; клопотання про залучення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін).
Також апелянт звертає увагу на те, що кожному надається право оскаржити до ВКДКА рішення, яке було прийняте відповідною кваліфікаційною палатою будь-якої КДКА регіону, жодних обмежень щодо суб`єктного складу скаржників законодавством не передбачено.
На думку апелянта, голову робочої групи ОСОБА_2 уповноважено на звернення до ВКДКА протягом строку, встановленого чинним законодавством. Останній діяв не як фізична особа, а як представник органу адвокатського самоврядування Ради адвокатів України, на яку покладено відповідні повноваження, визначені законом та Статутом Національної асоціації адвокатів України.
Про наявність спірних рішення КДКА Волинської обл. стало відомо лише 27.05.2020р., тобто, після надходження звернень адвокатів щодо отримання 15.05.2020р. позивачем свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. ВКДКА поновило строк на оскарження рішень регіональної КДКА виключно з підстав, які були зазначені у заявах про поновлення відповідного строку. Тобто, усім доводам про поважність пропуску строку на оскарження рішень КДКА Волинської обл. була надана оцінка, у зв`язку з чим було ухвалено рішення про поновлення строку.
Дослідивши причини пропуску скаржником строку на оскарження рішень, ВКДКА дійшла висновку про поважність причин пропуску такого строку, про що на виконання п.3.30 Регламенту ВКДКА зазначила у протоколі засідання ВКДКА.
Також судом помилково застосовано до розглядуваних правовідносин норми Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затв. рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014р., оскільки така регламентує дисциплінарне провадження стосовно адвокатів. При цьому, суд помилково не застосував Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затв. рішенням Ради адвокатів України № 270 від 17.12.2013р.
Скарги Голови Робочої групи, заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. не були подані на підставі і в порядку Положення № 120, як помилково було встановлено судом першої інстанції, оскільки підставами подання таких скарг були не наявність дисциплінарного проступку позивача, а порушення правил допуску до складення кваліфікаційного іспиту, складення кваліфікаційного іспиту, оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту та прийняття рішення за результатами складення кваліфікаційного іспиту, які визначені саме Порядком № 270.
Відповідно до пп.5.1.1 п.5.1. Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затв. рішенням Ради адвокатів України № 268 від 17.12.2013р., голова КДКА організовує роботу та здійснює загальне керівництво КДКА; організовує і забезпечує ведення діловодства кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Підпункт 10.4.1. п.10.4. Регламенту КДКА регіону визначає, що кваліфікаційна палата формує та передає на зберігання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури атестаційні справи осіб, які атестувалися для отримання свідоцтва.
Згідно п.8.11 Регламенту КДКА регіону рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та її палат, питання порядку і легітимності їх ухвалення перевіряються, узагальнюються та аналізуються Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА.
Враховуючи вищезазначене, дії ВКДКА щодо витребування матеріалів кваліфікаційної справи позивача не виходять за межі повноважень, що визначені діючим законодавством.
Вважає, що оскаржувані рішення ВКДКА № V-015/2021 від 28.05.2021р. та № V-016/2021 від 28.05.2021р. прийняті у спосіб та в межах повноважень, правомірно і відповідно до норм закону.
Також наголошує, що позовні вимоги, які заявлені до КДКА Волинської обл., не підлягали до задоволення, оскільки відповідно до п.3.39 Регламенту ВКДКА кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування матеріалів кваліфікаційної справи направити їх до ВКДКА. Також позивач надав 19.11.2019р. КДКА Волинської обл. письмову згоду на обробку персональних даних.
Звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду на заявлення позовних вимог до КДКА Волинської обл.
Представником позивача - адвокатом Давидченком А.В. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.3, а.с.12-25).
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, 11.09.2019р. позивачем ОСОБА_1 подано до КДКА Волинської обл. заяву про допуск до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, за результатами розгляду якої 12.09.2019р. Кваліфікаційна палата КДКА Волинської обл. прийняла рішення № 77-11 про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (Т.2, а.с.119).
19.09.2019р. Кваліфікаційною палатою КДКА Волинської обл. за результатами успішного складання ОСОБА_1 кваліфікаційного іспиту прийнято рішення № 78-2 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу йому свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту (Т.2, а.с.103).
На підставі рішення Ради адвокатів Волинської обл. позивачем складено присягу адвоката України та отримано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Розпорядженням Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Ізовітової Л.П. № 85 від 27.05.2020р. створено робочу групу по вивченню питань, порушених у скаргах ряду адвокатів, щодо недотримання процедури допуску та складання кваліфікаційного іспиту, процесу проходження стажування та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 та іншим колишнім військовослужбовцям органів військової прокуратури України, з метою проведення відповідної перевірки на наявність порушень (Т.1, а.с.102-103).
Пунктом 3 вказаного розпорядження вирішено звернутися до ВКДКА щодо надання оцінки питанням, порушеним у скаргах окремих адвокатів, стосовно дотримання процедури допуску та складання кваліфікаційного іспиту позивача та 15 інших колишніх військовослужбовців органів військової прокуратури.
11.06.2020р. до ВКДКА надійшли скарги голови робочої групи, заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. на рішення КДКА Волинської обл. про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та на рішення КДКА Волинської обл. про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту (Т.1, а.с.162-163, 190-191, 192).
12.06.2020р. голова ВКДКА Вилков С.В., керуючись п.3.39 Регламенту ВКДКА, скерував на адресу КДКА Волинської обл. лист № 2692 з вимогою надати матеріали кваліфікаційної справи ОСОБА_1 (Т.1, а.с.93).
У відповідь голова КДКА Волинської обл. у листі № 54/20 від 25.06.2020р. звернув увагу на наявність правових колізій між Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затв. рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014р., та Регламентом ВКДКА (Т.1, а.с.116).
У подальшому розпорядженням Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України № 103 від 03.07.2020р. до розпорядження № 85 від 27.05.2020р. внесено зміни - слова « ОСОБА_2 (заступник Голови Ради адвокатів України) - голова Робочої групи» викладено у такій редакції: «Кухар Олексій Іванович (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 304 від 26.02.1998р., видане Вінницькою обласною КДКА) - голова Робочої групи» (Т.1, а.с.104).
На виконання листа голови ВКДКА Вилкова С.В. № 2692 від 12.06.2021р. КДКА Волинської області скеровано листом № 94/20 від 05.11.2020р. на адресу ВКДКА запитувані матеріали кваліфікаційної справи ОСОБА_1 (Т.1, а.с.92).
16.11.2020р. головою ВКДКА Вилковим С.В. доручено члену ВКДКА ОСОБА_3 провести перевірку відомостей та фактів, які викладені у скаргах на рішення КДКА Волинської обл. про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту, про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту (Т.1, а.с.222).
23.12.2020р. представником позивача подано до ВКДКА заяву про ознайомлення з усіма наявними матеріалами за скаргами заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. на рішення КДКА Волинської обл. про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту, про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, з якими від був ознайомлений 23.12.2020р. (Т.1, а.с.226, 227).
Відповідно до протоколу № 126 засідання ВКДКА від 28.05.2021р. (Т.1, а.с.33-40) ВКДКА за результатами розгляду скарг заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. прийняла рішення № V-015/2021 від 28.05.2021р., яким скасувала рішення КДКА Волинської обл. № 77-11 від 12.09.2019р. про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та рішення № V-016/2021 від 28.05.2021р. про скасування рішення КДКА Волинської обл. № 78-2 від 19.09.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту (Т.2, а.с.12-28).
Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення КДКА Волинської обл. № 77-11 від 12.09.2019р. про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту, № 78-2 від 19.09.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту є актами індивідуальної дії.
Натомість, скарги на зазначені рішення, які стосуються саме ОСОБА_1 , були подані скаржником - заступником Голови Ради адвокатів України Кухарем О.І., тобто особою, якої вказані рішення не стосуються.
За таких умов вказаний скаржник не може бути суб`єктом оскарження спірних рішень, а відтак у ВКДКА не виникало повноважень на розгляд скарг та прийняття будь-яких рішень за наслідками їх розгляду, окрім як їхнього відхилення.
Також дії ВКДКА щодо витребування матеріалів кваліфікаційної справи ОСОБА_1 виходять за межі повноважень, що визначені законодавством України; в порушення п.3.46 Регламенту ВКДКА, остання не мотивувала свої висновки про поновлення строку на оскарження рішень КДКА Волинської обл. №77-11 від 12.09.2019р., № 78-2 від 19.09.2019р., що підтверджується протоколом засідання ВКДКА № 126 від 28.05.2021р.
КДКА Волинської обл., надаючи до ВКДКА витребовувані матеріали кваліфікаційної справи позивача, на виконання імперативних вимог ст.6 Закону України «Про захист персональних даних», зобов`язана була отримати від ОСОБА_1 згоду на обробку його персональних даних, без отримання якої не мала права передавати персональні дані позивача.
Звідси, дії КДКА Волинської обл. щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди, шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи, яка містить у собі персональні дані позивача, є протиправними.
Щодо позовних вимог про зобов`язання КДКА Волинської обл. утриматися від поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди, то такі не підлягають до задоволення як передчасно заявлені.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Закон України № 5076-VI від 05.07.2012р. «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Згідно з ч.1 ст.6 вказаного Закону адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Умови допуску до складення кваліфікаційного іспиту передбачені нормами ст.8 зазначеного Закону.
Зокрема, особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону. З метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою, яка виявила бажання стати адвокатом, і за наявності письмової згоди такої особи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, що зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію.
Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати тридцяти днів з дня її надходження.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: 1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту; 2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.
Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов`язковому порядку зазначаються причини такої відмови.
Рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його отримання.
Відповідно до ст.9 наведеного Закону кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону.
Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Порядок складення кваліфікаційних іспитів, методика оцінювання та програма кваліфікаційних іспитів затверджуються Радою адвокатів України. Рада адвокатів України може встановити плату за складення кваліфікаційного іспиту та порядок її внесення.
Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.
Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту. Зразок свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту затверджується Радою адвокатів України.
Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.
Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки (ч.1 ст.36 зазначеного Закону).
Наведеним Законом визначено правовий статус ВКДКА.
Так, ВКДКА є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (ч.1 ст.52 цього Закону).
Згідно з ч.4 ст.52 зазначеного Закону ВКДКА:
1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
Згідно із ч.5 ст.52 вказаного Закону ВКДКА за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:
1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;
2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;
4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття (ч.7 ст.52 вказаного Закону).
Установчим документом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується з`їздом адвокатів України.
Відповідно до ч.3 ст.45 цього Закону Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.
У період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України (ч.1 ст.55 наведеного Закону).
Частинами 1, 2 ст.56 наведеного Закону визначено, що Голова Ради адвокатів України за посадою є головою Національної асоціації адвокатів України. Голова Ради адвокатів України представляє Раду адвокатів України та Національну асоціацію адвокатів України в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.
Відповідно до п.п.2.3.2, 2.3.5, 2.3.6, 2.3.25, 2.3.36, 2.3.37 Статуту недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України /НААУ/», затв. рішенням установчого з`їзду адвокатів України 17.11.2012р., для виконання поставлених завдань НААУ в порядку, встановленому чинним законодавством України:
забезпечує належне виконання адвокатурою її конституційних завдань (п.2.3.2);
сприяє розвитку та зміцненню адвокатури, підвищенню ролі та авторитету адвокатури у суспільстві, підвищенні статусу професії адвоката в Україні (п.2.3.5);
застосовує заходи щодо недопущення та припинення недобросовісної конкуренції в сфері адвокатської діяльності (п.2.3.6);
забезпечує дотримання етичних стандартів діяльності адвокатів (п.2.3.25);
сприяє розширенню можливостей впливу адвокатури на забезпечення фахового захисту прав і свобод людини в Україні (п.2.3.26);
здійснює організацію та координацію роботи органів адвокатського самоврядування (п.2.3.27).
Згідно з п.3.1.1 Регламенту Ради адвокатів України, затв. рішенням Ради адвокатів України № 115 від 30.08.2014р., Голова Ради адвокатів України /РАУ/ представляє РАУ у відносинах з іншими органами адвокатського самоврядування, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, органами влади інших держав та міжнародними організаціями.
Положення про ВКДКА затверджено 09.06.2017р. рішенням звітно-виборного з`їзду адвокатів України 2017 року.
Пунктом 3.9. Регламенту ВКДКА, затв. рішенням Ради адвокатів України № 78 від 4-5.07.2014р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги, що відповідає вимогам, які визначені у Положенні про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затв. рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014р., витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА.
Згідно із п.3.29 Регламенту ВКДКА порушення строку на оскарження рішення КДКА без поважних причин є підставою для відхилення скарги, про що зазначається в рішенні ВКДКА про залишення скарги без задоволення, а рішення без змін.
Відповідно до п.3.30 Регламенту ВКДКА строк на оскарження рішення КДКА, який встановлений ст.50 Закону № 5076-VI, може бути поновлено за рішенням ВКДКА згідно заяви скаржника про поважність причин його пропуску, про що зазначається в протоколі засідання ВКДКА.
Рішення, постанови ВКДКА викладаються письмово з наведенням мотивів їх прийняття і підписуються головуючим на засіданні ВКДКА та секретарем засідання ВКДКА (п.3.36 Регламенту ВКДКА).
Відповідно до ст.1 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затв. рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014р. (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), це Положення розроблено відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закону України «Про звернення громадян», Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.
Статтею 12 цього Положення передбачено, що дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
Вимоги до скарги визначенні ст.14 вказаного Положення.
Так, згідно із названим пунктом скарга повинна відповідати таким вимогам:
1) Заява (скарга) подається в письмовій формі особисто заявником (скаржником) або його представником. Заява (скарга) може бути надіслана поштою.
2) У заяві (скарзі) обов`язково має бути зазначено:
- найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга);
- П.І.Б. (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи - для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти (за наявності);
- П.І.Б. адвоката, щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
- виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку;
- вимоги заявника (скаржника).
3) На підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява (скарга), заявник (скаржник) надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, надання яких самостійно є неможливим, із обов`язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування.
4) До заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), а також копія платіжної квитанції банківської установи про плату за організаційно-технічне забезпечення її розгляду.
5) Заява (скарга) підписується заявником (скаржником) або його представником, із зазначенням дати її подання. У разі подання заяви (скарги) представником, у ній зазначаються ПІБ представника, його поштова адреса, а також номер засобів зв`язку та адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з заявою (скаргою) подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
6) Повноваження представників мають бути посвідчені такими документами: нотаріально-засвідченою довіреністю від імені фізичної особи; довіреністю від імені юридичної особи за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, а також документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником.
Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов`язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.
7) При виникненні конфлікту між адвокатами, наслідком якого є звернення одного з них зі скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, адвокат, який ініціював звернення, зобов`язаний надати докази того, що ним вжиті заходи мирного врегулювання такого конфлікту, зокрема, документи, що свідчать про звернення останнього до Ради адвокатів регіону за робочим місцем адвоката згідно відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України, а стосовно адвоката іноземної держави - асоціації адвокатів чи правового товариства відповідної держави.
Відповідно до ст.15 названого Положення заява (скарга), оформлена без дотримання вимог статті 14 цього Положення, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз`ясненням не пізніше десяти днів від дня її надходження.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 20.05.2020р. у справі № 815/1226/18, Конституція України містить не тільки норми прямої дії, але і принципи та цінності; суд повинен, у першу чергу, захищати конституційні права та свободи особи, при виникненні ситуації, за якої потрібно вибирати пріоритет: вузька інтерпретація норми, що призводить до одного результату, або розширене тлумачення, що тягне за собою більш ефективний захист конституційних прав і свобод, варто робити вибір на користь останнього, враховуючи також дотримання балансу суспільних та приватних інтересів.
Фактично йдеться про розширювальне тлумачення прав особи та водночас обмежувальне тлумачення прав - можливостей дій держави. Норми, що визначають правовий статус держави, її органів та посадових осіб (така теза випливає зі спеціально-дозволенного типу правового регулювання діяльності державних органів, закріпленого у ст.19 Конституції України) потрібно тлумачити буквально (а то й звужено).
Положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Разом з тим, частиною 8 ст.50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено альтернативні можливості оскарження рішень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури - або до ВКДКА, або до суду. Можливості захисту прав і у ВКДКА, і в суді мають бути ідентичними.
Такий висновок випливає із ст.ст.21, 24 Конституції України, яка закріплює принципи рівності перед законом.
Рішення КДКА Волинської обл. № 77-11 від 12.09.2019р. про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та рішення КДКА Волинської обл. № 78-2 від 19.09.2019р. про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту є актами індивідуальної дії, оскільки не містять загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачають індивідуалізовані приписи; не регулюють певний вид суспільних відносин, а спрямовані на припинення та виникнення конкретних правовідносин; не розраховані на багаторазове застосування, а вичерпують дію своїм виконанням.
Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Крім того, процесуальний закон вимагає належності особи, яка звернулася до суду з позовом, до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії.
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, у рішенні від 14.12.2011р. № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п.4.1 мотивувальної частини вказаного рішення).
Згідно фактичних обставин справи скарги на рішення № 77-11 від 12.09.2019р. про допуск ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту та рішення № 78-2 від 12.09.2019р. про затвердження результатів складення кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту були подані скаржником - заступником Голови РАУ Кухарем О.І., тобто, особою, якої вказані рішення не стосуються.
Частиною першою ст.92 Цивільного кодексу /ЦК/ України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно ч.3 ст.237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
З огляду на наведене, скаржник - заступник Голови РАУ Кухар О.І. не може бути суб`єктом оскарження вищезазначених рішень, а відтак у ВКДКА не виникає повноважень на розгляд скарг та, відповідно, прийняття будь-яких рішень за наслідками їх розгляду, окрім як відхилення скарг.
Крім того, з моменту допуску позивача до складення кваліфікаційного іспиту рішення про допуск позивача до складення кваліфікаційного іспиту вичерпало свою дію та не підлягало оскарженню, що було додатковою підставою для відхилення скарги.
Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо оскарження актів індивідуальної дії, висловлені у постановах від 16.10.2018р. у справі № 9901/415/18 та від 18.12.2018р. у справі № 9901/657/18, а також у постановах Верховного Суду від 14.12.2020р. у справі № 640/12695/19, від 31.03.2021р. у справі № 640/17408/19.
Системний аналіз змісту ст.ст.6, 8, 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дає підстави для висновків про те, що процедура допуску до складання кваліфікаційного іспиту передбачає оскарження виключно рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту, оскільки лише вказане рішення може мати негативні наслідки для особи.
Вказаний Закон не надає можливості оскарження рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, оскільки будь-якого негативного впливу на права особи воно не має; рішення про допуск до кваліфікаційного іспиту чи відмову у ньому стосується виключно тієї особи, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам ч.ч.1 і 2 ст.6 цього Закону; суб`єктом оскарження рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути виключно та особа, відносно якої воно прийнято; будь-які інші суб`єкти (треті особи), яких не стосується вказане рішення, не наділені відповідним правом на його оскарження.
Відтак, помилковим слід вважати покликання апелянта на ч.1 ст.36 вказаного Закону, відповідно до якої, на думку ВКДКА, будь-яка особа має право оскаржувати індивідуальні акти, прийняті регіональними КДКА, оскільки вказана норма стосується лише процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, а не оскарження індивідуального акту.
Стосовно дій ВКДКА щодо витребовування у КДКА Волинської обл. матеріалів кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , колегія суддів висновується тим, що необхідною умовою для відповідності дій ВКДКА по витребуванню кваліфікаційної справи вимогам п.1 ч.1 ст.2 КАС України є відповідність скарги вимогам Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затв. рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014р., зокрема, щодо наявності у заяві (скарзі) відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката.
Із змісту досліджених скарг заступника Голови РАУ Кухаря О.І. від 11.06.2020р. вбачається, що вони не відповідають зазначеним умовам, оскільки скарги на офіційному бланку НААУ; підписані головою робочої групи, заступником Голови РАУ; до скарги не приєднано копію платіжної квитанції банківської установи про плату за організаційно-технічне забезпечення її розгляду (органи адвокатського самоврядування звільняються від такого платежу).
При цьому, приписи ст.ст.45, 55, 56 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положення про Раду адвокатів України, затв. установчим з`їздом адвокатів України 17.11.2012р., не наділяють повноваженнями заступника Голови РАУ представляти НААУ в особі РАУ в інших органах адвокатського самоврядування, у тому числі шляхом подання скарг до ВКДКА.
Крім того, семантико-лінгвістичний зміст п.3 розпорядження Голови НААУ, РАУ від № 85 27.05.2020р. не наділяє повноваженнями голову робочої групи, заступника голови РАУ Кухаря О.І. на звернення із скаргами до ВКДКА, а також здійснювати представництво НААУ в особі РАУ у ВКДКА.
Пункти 5, 6 ст.14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затв. рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014р., вимагають, щоб повноваження представників посвідчувались такими документами: нотаріально-засвідченою довіреністю від імені фізичної особи; довіреністю від імені юридичної особи за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, а також документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником.
Разом з тим, до скарг, зареєстрованих у ВКДКА за №№ 13675, 13676, не було долучено документів, які передбачені вимогами п.6 ст.14 наведеного Положення.
З огляду на викладене, дії ВКДКА щодо витребування матеріалів кваліфікаційної справи ОСОБА_1 виходять за межі повноважень, що визначені законодавством України.
У скаргах заступника голови РАУ Кухаря О.І., які зареєстровані у ВКДКА 11.06.2020р. за вх. №№ 13675, 13676, та подані більше ніж через 8 місяців з моменту прийняття названих індивідуальних актів, в якості поважності причин пропуску строку на оскарження рішень КДКА Волинської обл. № 77-11 від 12.09.2019р. та 78-2 від 19.09.2019р., наведено ту обставину, що органам адвокатського самоврядування не було відомо про їх прийняття.
Разом з тим, відповідно до п.п.1.2, 1.4, 2.1, 2.13 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України саме РАУ забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України, який містить інформацію про допуск позивача до здійснення професійної адвокатської діяльності, координує діяльність, здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення рад адвокатів регіонів щодо внесення ними відомостей до ЄРАУ та надання витягів з нього згідно цього Порядку.
Однак, в порушення вимог п.3.46 Регламенту ВКДКА, остання жодним чином не мотивувала поновлення строку на оскарження рішень КДКА Волинської обл. № 77-11 від 12.09.2019р., № 78-2 від 19.09.2019р., що підтверджується протоколом засідання ВКДКА № 126 від 28.05.2021р. (Т.1, а.с.33-40).
Як вірно вказав суд першої інстанції, ОСОБА_1 у відповідності до вимог та процедури, визначеної Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, а тому має гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності.
Питання щодо допуску до професії адвоката неодноразово були предметом розгляду ЄСПЛ.
Так, зокрема у пунктах 33 - 35 рішення ЄСПЛ від 28.05.2009р. у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, ЄСПЛ, визнаючи порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на професію адвоката вказав, що в цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката. ЄСПЛ зазначає, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов`язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії адвокатів неочікувано поставив під сумнів професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж Колегія адвокатів надала дозвіл на те, що заявниця вісімнадцять місяців свого професійного життя присвятила виконанню умов про передбачене Колегією адвокатів стажування. З урахуванням природи та підстав такого стажування, так як вони встановлені в законодавстві держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування (п. 33 рішення у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05).
У пункті 34 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що держава-відповідач надала докази того, що заявниця була допущена до процедур, пов`язаних з отриманням свідоцтва адвоката через недбалість. ЄСПЛ вважає, що навіть якщо припустити, що спершу заявниця була допущена до стажування внаслідок помилки зі сторони Колегії адвокатів, і що, відповідно, мова не йшла про мовчазну згоду щодо її права на участь в екзаменах після стажування всупереч її громадянства, однієї цієї складової було б недостатньо, щоб посягати на професійне життя заявниці. Дійсно, питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до її участі в екзаменах, а саме її громадянство, достатньо обґрунтованим не є першочерговим у цій справі. Суттєвим є той факт, що влада надала дозвіл заявниці пройти передбачене стажування, хоч було зрозуміло, що по закінченню стажування вона не отримає право брати участь в екзаменах в адвокатуру. (п. 34 рішення у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05).
З огляду на наведене, у пункті 35 рішення у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, ЄСПЛ вказав, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, у спірних правовідносинах дії відповідача мають вплив на приватне життя позивача в аспекті доступу до професії.
Професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ.
Позивачем вчинені всі залежні від нього дії щодо отримання статусу адвоката, у тому числі складено кваліфікаційний іспит та отримано відповідне свідоцтво. Станом на час складення ОСОБА_1 іспиту КДКА Волинської обл. була уповноваженим органом на видачу свідоцтв про складання кваліфікаційного іспиту адвокатами. На момент отримання позивачем свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту підстави вважати цей документ недійсним були відсутні.
Крім того, обґрунтованість та законність рішень КДКА Волинської обл. № 77-11 від 12.09.2019р. про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту та № 78-2 від 19.09.2019р. про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту перевірена та встановлена рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020р. по справі № 140/15977/20, яке набрало законної сили 21.01.2021р. (Т.1, а.с.62-80).
Зважаючи на те, що відповідач ВКДКА допустив реалізацію не передбаченого законодавством права на оскарження рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту суб`єктом, який не наділений правом на їх оскарження, тобто третьою особою, якої такі рішення не стосуються, поновивши строк на їх оскарження, ВКДКА допустила порушення принципу юридичної визначеності, оскільки відсутність умови належного здійснення їх розгляду і дотримання вказаного принципу приводила б до постійного збереження стану невизначеності у цих відносинах через можливість оскарження невизначеним колом осіб таких рішень внаслідок поновлення строків звернення на їх оскарження.
Встановлені судом порушення ВКДКА під час прийняття скарг на рішення КДКА Волинської обл. та, як наслідок, безпідставне та необґрунтоване прийняття оскаржуваних рішень, є самостійною та достатньою підставою для визнання їх протиправними та скасування.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про визнання протиправним та скасування рішення ВКДКА № V-015/2021 від 28.05.2021р. про скасування рішення КДКА Волинської обл. № 77-11 від 12.09.2019р. та рішення ВКДКА № V-016/2021 від 28.05.2021р.
Правовідносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних на території України регулюються Конституцією України, Законом України «Про захист персональних даних», іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Таким чином, заява про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, подана до КДКА Волинської обл., разом із доданими до нею документами та копіями документів, однозначно містять відомості про позивача, як фізичну особу, та дозволяють конкретно його ідентифікувати, тобто містять його персональні дані.
Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем. Згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.
Отже, єдиною метою надання дозволу на обробку персональних даних в розглядуваному випадку в розумінні Закону України «Про захист персональних даних» є отримання допуску до складання кваліфікаційного іспиту, його успішне складання та подальше набуття статусу адвоката.
Крім того, враховуючи той факт, що згода на обробку персональних даних є додатком до заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, яка подається особою, що бажає набути статус адвоката, то відповідно й основною метою надання такої згоди є саме допуск, складання самого іспиту і подальше набуття відповідного статусу.
Позивач ОСОБА_1 , як особа, яка надавала згоду при зверненні із заявою про допуск його до складення кваліфікаційного іспиту до КДКА Волинської обл., повідомляв, що, надаючи згоду на обробку його персональних даних КДКА відповідного регіону, він переслідував мету його допуску до складання відповідного іспиту і набуття статусу адвоката.
Метою дозволу на обробку персональних даних позивача, наданих КДКА Волинської обл., був допуск ОСОБА_1 до проведення, складання кваліфікаційного іспиту та подальшого набуття статусу адвоката, адже іншої мети, відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» закони, інші нормативно-правові акти, положення, установчі чи інші документи, які регулюють діяльність КДКА регіону з приводу проведення кваліфікаційного іспиту, не містить.
Відповідно до п.3.39 Регламенту ВКДКА, ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи, у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА.
Таким чином, хоча положення Регламенту ВКДКА зобов`язують КДКА регіону направити витребувані матеріали до ВКДКА, однак такі положення, згідно імперативних вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних», не позбавляють КДКА регіону, як володільця персональних даних, обов`язку отримати згоду від суб`єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до вже зміненої мети, у разі зміни такої мети.
Разом з тим, ВКДКА розпочала розгляд скарги заступника Голови РАУ Кухаря О.І. вже на той момент, коли ОСОБА_1 набув статусу адвоката, а тому розгляд цієї скарги не був одним з етапів, пов`язаних з набуттям цього статусу, тобто, не міг бути сумісним із досягненням тієї мети, заради досягнення якої позивачем подавалася до КДКА Волинської обл. заява про допуск його до складання кваліфікаційного іспиту та надавався дозвіл на обробку його персональних даних.
Отже, аналізуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що КДКА Волинської обл., надаючи до ВКДКА витребовувані матеріали кваліфікаційної справи позивача, на виконання імперативних вимог ст.6 Закону України «Про захист персональних даних», зобов`язана була отримати від ОСОБА_1 згоду на обробку його персональних даних, без отримання якої не мала права передавати до ВКДКА персональні дані позивача.
Враховуючи викладене, дії КДКА Волинської обл. щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди, шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи, яка містить у собі персональні дані позивача, не тільки суперечать наведеним вимогам законодавства України, але й порушують його особисті права і інтереси, а тому є протиправними.
Щодо клопотання про залучення третіх осіб колегія суддів відзначає, що оскаржувані дії та рішення зачіпають права та інтереси виключно позивача і жодним чином не впливають на права та інтереси РАУ в особі НААУ чи заступника Голови РАУ Кухаря О.І., що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання.
Стосовно клопотань про залишення позовної заяви без розгляду слід зазначити наступне.
Як зазначає апелянт, подаючи даний позов, позивач обгрунтував свої позовні вимоги на доказах, які мають штучний характер, до того ж позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду із позовною заявою в частині вимог до КДКА Волинської обл. щодо направлення кваліфікаційної справи та поширення персональних даних позивача.
Оскільки про факт направлення вказаним відповідачем кваліфікаційної справи позивача до ВКДКА було відомо позивачу ще у 2020 році, тому позивачем не було дотримано строк звернення до суду.
У силу вимог ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що КДКА Волинської обл. листом № 56/21 від 13.07.2021р. надала відповідь на адвокатський запит від 09.07.2021р. щодо надання інформації про передачу персональних даних та повідомила про те, що 05.11.2020р. надіслано матеріали кваліфікаційної справи стосовно позивача до ВКДКА, вказане свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду.
Щодо зловживання позивачем процесуальними правами, суд зазначає наступне.
Статтею 45 КАС України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
У даному випадку, ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу. Слід враховувати, що наведений у ч.2 ст.45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
У той же час, сама по собі незгода апелянта з даним позовом не може свідчити про безпідставність позовних вимог та наявність у діях позивача ознак зловживання правами, оскільки посилання апелянта грунтується виключно на суб`єктивних та оціночних твердженнях та не підтверджується очевидними та беззаперечними доказами та зводяться до незгоди відповідача з позовними вимогами.
Оскільки факт зловживання процесуальними правами апелянтом не доведено, а тому слід відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
Звертаючись з наведеним позовом до суду, позивач ОСОБА_1 визначив підсудність справи та звернувся до Волинського окружного адміністративного суду за зареєстрованим місцезнаходженням одного з відповідачів, а саме КДКА Волинської обл.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відтак, провадження у справі відкрито з дотриманням правил територіальної підсудності, тому відсутні підстави для передачі адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду.
Як слідує з роз`яснень, викладених у Рішенні РАУ № 95 від 10.09.2021р. «Про затвердження роз`яснення щодо суб`єктів оскарження рішення КДКА регіону про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, рішення КДКА регіону про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту», зі скаргою на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, а також на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту можуть звернутися, за умови обґрунтування порушення їхніх прав та інтересів оскаржуваним рішенням; за умови якщо рішення впливає на їх права; за наявності інформації про порушення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інших актів Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України, що регулюють допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту та видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, у тому числі порушення процедури:
- Національна асоціація адвокатів України, її посадові особи та/або уповноважені нею представники;
- органи адвокатського самоврядування, їх посадові особи та/або уповноважені ними представники;
- особа, яка виявила бажання стати адвокатом та стосовно якої винесено оскаржуване рішення КДКА регіону згідно частини 4 статті 8 та частини 5 статті 9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Т.3, а.с.34-36).
Апелянт вважає, що зазначене рішення РАУ додатково підтверджує доводи апеляційної скарги щодо правомірності ухвалених ВКДКА оскаржуваних рішень, оскільки голова робочої групи, заступник Голови НААУ, РАУ Кухар О.І., як посадова особа органу адвокатського самоврядування, правомірно звернувся до ВКДКА із відповідними скаргами.
Між тим, вказане рішення № 95 від 10.09.2021р. на момент виникнення спірних правовідносин не існувало та зворотньої дії не має. Також вказане рішення не покладалося в основу звернень заступника Голови НААУ, РАУ ОСОБА_2 до ВКДКА; останнє носить рекомендаційний характер.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими позовні вимоги задоволені частково у визначений спосіб.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткову підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, із вищевказаних мотивів.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ВКДКА.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2021р. в адміністративній справі № 140/7522/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький І. І. Запотічний Дата складання повного тексту судового рішення: 14.02.2022р.
