ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 р.Справа № 440/2073/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 13.08.21 року по справі № 440/2073/21

за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"

до Кабінету Міністрів України

третя особа: Міністерство фінансів України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі за текстом також - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі за текстом також відповідач, КМУ), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України при підготовці проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" в частині не передбачення видатків на фінансування заходів по відшкодуванню різниці в тарифах та теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з центрального водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до 01 січня 2016 року;

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині не розроблення (затвердження) механізму надання у 2021 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, за тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України підготувати відповідний законопроект про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", яким передбачити видатки на фінансування заходів по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до 01 січня 2016 року та подати його на розгляд до Верховної Ради України як невідкладний;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України розробити та затвердити механізм надання у 2021 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, за тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України при підготовці проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" в частині не передбачення видатків на фінансування заходів по відшкодуванню різниці в тарифах та теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з центрального водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до 01 січня 2016 року.

Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині не розроблення (затвердження) механізму надання у 2021 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, за тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України підготувати відповідний законопроект про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", яким передбачити видатки на фінансування заходів по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до 01 січня 2016 року та подати його на розгляд до Верховної Ради України як невідкладний.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України розробити та затвердити механізм надання у 2021 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, за тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 810,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Кабінет Міністрів України подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки у цій справі відповідачем є Кабінет Міністрів України, і з огляду на приписи ч. 1 ст. 33 КАС України справа мала розглядатися та вирішуватися в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів. Звертає увагу, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано процедуру підготовки актів Уряду, що стосуються бюджетного процесу, в частині того, що питання організації роботи, пов`язаної зі складанням та управлінням виконання Державного бюджету України, координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету, також покладено на Міністерство фінансів України.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року залучено Міністерство фінансів України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство фінансів України, погодившись з доводами Кабінету Міністрів України, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Кабінет Міністрів України у поданих додаткових поясненнях просив урахувати, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції законодавством передбачено порядок та умови надання видатків з Державного бюджету України на 2021 рік для здійснення субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах.

07.02.2022 на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про закриття провадження у цій справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності позивача є забір, очищення та постачання води, каналізація, водовідведення та очищення стічних вод.

Послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надає позивач, відповідно доЗакону України «Про житлово-комунальні послуги»віднесено до житлово-комунальних послуг, а в залежності від порядку затвердження цін/тарифів - до першої групи житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 14 вказаного Закону).

Оплата наданих підприємством послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення здійснюється споживачами за державними регульованими тарифами, які встановлюються колегіальним державним органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначено, зокрема, положеннямиЗакону України «Про житлово-комунальні послуги»,Закону України «Про ціни та ціноутворення»,Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

Положеннями частини 1статті 3 Закону України від 09.11.2017, № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги"встановлено, що державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з чим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з Державного бюджету місцевим бюджетом з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 820/1410/18.

Законом України від 16.07.2015 р. за № 626-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг»(далі- Закон № 626) зобов`язано Кабінет Міністрів України (далі- відповідач) до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, до 1 січня 2016 року.

Пунктом 3розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.11.2016, № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"відповідача зобов`язано під час підготовки проектів Державного бюджету України на 2017 рік та на наступні роки передбачати видатки на фінансування заходів, визначених цим Законом, у разі неповного фінансування відповідних видатків у 2016 році.

Статтею 14 п. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік"передбачено субвенцію з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14статті 11 цього Закону), аст. 31 цього ж Законупередбачено, що перерахування субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду Державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду Державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2017 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017, № 332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі по тексту - Порядок № 332).

Пунктом 1 Порядку № 332 визначено механізм надання у 2017 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 27 частини першоїстатті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік"передбачено субвенцію з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 8 та9статті 11 цього Закону), аст. 21 цього ж Законупередбачено, що перерахування субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється в обсязі, що відповідає обсягу надходжень до спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 8 та 9статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018, № 110затверджено Порядок та умови надання у 2018 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі- Порядок № 110).

Пунктом 1 Порядку № 110 визначено механізм надання у 2018 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція). Проте, починаючи з 2019 році,Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік не передбачено відповідної субвенції. Так само, починаючи з 2019 році відповідачем не було вжито заходів щодо розроблення механізму надання субвенції у відповідному році.

Протоколом № 7 засідання територіальної комісії з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах від 11.05.2017 позивачу узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам й організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або місцевих бюджетів, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася непогашеною станом на 01 січня 2016 року.

Судом установлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби у Полтавській області (сторона перша), Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації (сторона друга), Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації (сторона третя), Департаментом будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації (сторона четверта) та Комунальним підприємством Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» (сторона остання) укладені договори про організацію взаєморозрахунків № 3-ДФС від 18.07.2017 на суму 2887774,95 грн., 4-ДФС від 01.08.2017 р. на суму 8882540,85 грн. та № 6-ДФС від 12.12.2017 на суму 1080486,64 грн., відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 за № 332, відповідно до яких Казначейство мало перерахувати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету на підставі рішення Мінфіну на користь Управління житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації,а потім у визначеному договорі ланцюжковому порядку кошти в загальному розмірі 9963027,49 грн, які мали надійти наказначейський рахунок позивача, який, в свою чергу, мав перерахувати ці кошти до загального фонду бюджету для погашення податкового боргу з ПДВ в розмірі - 9963027,49 грн (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу).

Розрахунки відповідно до договору № 3-ДФС від 18.07.2017 на суму 2887774,95 грн були здійснені в повному обсязі, а розрахунки відповідно до договорів № 4-ДФС від 01.08.2017 р. на суму 8882540,85 грн. та № 6-ДФС від 12.12.2017 р. на суму 1080486,64 грн. не відбулися, оскільки Міністерством фінансів України не виділено кошти на ці взаєморозрахунки, а позивач у відповідності до умов вищезазначених договорів про організацію взаєморозрахунків був позбавлений можливості вчиняти дії з погашення заборгованості. Така протиправна бездіяльність Міністерства фінансів України змусила позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 4ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 440/4713/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 та постановою Верховного Суду від 12.08.2020, задоволено адміністративний позов Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» до Міністерства фінансів України, третя особа - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" з Державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9963027,49 грн. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2018, № 332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9963027,49 грн. з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Договорів про організацію взаєморозрахунків № 4-ДФС від 01.08.2017 та № 6-ДФС від 12.12.2017.

Отже, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 440/4713/18, яке набрало законної сили, встановлено факт функціонування механізму отримання субвенцій протягом 2017-2018 р.р., та факт, що саме відповідач відповідними постановами затверджував Порядок № 332 та Порядок № 110, якими визначався механізм надання субвенції, а видатки на субвенції були передбачені у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином, позивачем доведено та підтверджено належними доказами факт функціонування у 2017-2018 роках механізму отримання субвенцій, який існував протягом 2017-2018 та який, згідно із Законом, повинен розроблятися (затверджуватися) відповідачем щорічно.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд першої інстанції виходив з такого.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства, визначаютьсяБюджетним кодексом України.

Відповідно до ч. 2ст. 4 Бюджетного кодексу Українибюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та Законом про Державний бюджет України.

Виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Згідно з п. 48ст. 2 Бюджетного кодексу Українисубвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Порядок та умови надання субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Порядок та умови надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.

Розподіл додаткових дотацій між місцевими бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України.

Поряд із цим, частиною 2статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення»унормовано, що державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). При цьому, як означеностаттею 15 вказаного Закону, суб`єктам господарювання під час державного регулювання цін надано гарантію, відповідно до якої, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

З наведеного вбачається, що однією із державних гарантій, наданої суб`єктам господарювання, що надають житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання, при встановленні державних регульованих цін (тарифів) на такі послуги, є забезпечення відшкодування таким підприємствам різниці, яка утворилась в зв`язку із невідповідністю встановленого тарифу економічно-обґрунтованому розміру (вартості) такої послуги (в подальшому - різниця в тарифах), та яка (різниця) має бути відшкодована за рахунок відповідного бюджету. Не прийняття відповідачем механізму такого відшкодування має наслідком порушення прав та інтересів позивача.

Таким чином, вищевказаними положеннями законодавства визначено порядок погашення (відшкодування) державою енергопостачальним підприємствам, в тому числі підприємствам, які надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (до яких відноситися і позивач), заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася станом на 1 січня 2016 р. та яка (заборгованість) мала погашатися за рахунок цільових субвенцій з Державного бюджету та проведення відповідного зустрічного зарахування кредиторських вимог підприємства перед бюджетом, на підставі укладених договорів про організацію взаєморозрахунків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає у не розробленні механізму відшкодування субвенції з Державного бюджету за рахунок визнаною державою різниці в тарифах на водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам й організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або місцевих бюджетів, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася непогашеною станом на 01 січня 2016 р.

Відповідно дост. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"(далі по тексту - Закон) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, діяльність якого, зокрема, спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконанняКонституціїта законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятій відповідно доКонституціїта законів України. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону до основних його завдань відноситься, зокрема: забезпечення виконанняКонституціїта законів України, актів Президента України; забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; розроблення проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів здійснює такі повноваження як розроблення проектів законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді України звіту про його виконання; приймання рішень про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України.

Частиною першою статті 19 та статтею 41 Закону передбачено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконанняКонституціїта законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління, зокрема, у сферах сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту.

Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконанняКонституціїта законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Отже, Кабінет Міністрів України видає свої акти на виконанняКонституціїта законів України, актів Президента України. При цьому, Кабінет Міністрів України являється суб`єктом законодавчої ініціативи при поданні пропозицій до законодавчого органу щодо розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідній рік та внесення змін до такого закону.

Частиною першою параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 за № 950, визначено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються на основі та на виконанняКонституціїі Законів України.

Згідно з пунктом 1 параграфу 32 та пунктом 2 параграфу 33 глави 2 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконанняКонституціїі законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно доКонституціїта законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Відповідно до статей35,36та37 БК Українирозробка проекту Державного бюджету України здійснюється Міністерством фінансів України за результатами аналізу бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками бюджетних коштів, на предмет їх відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів.

На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект Закону про Державний бюджет України.

Міністерство фінансів України під час підготовки проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів для усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Якщо узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначеного проекту, який подається Кабінету Міністрів України.

Міністерство фінансів України подає Кабінету Міністрів України для розгляду проект Закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України.

Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують уточнення бюджетних запитів з урахуванням прийнятих Кабінетом Міністрів України рішень щодо доопрацювання проекту закону про Державний бюджет України для подання до Верховної Ради України та у триденний строк подають їх до Міністерства фінансів України.

Розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеноюРегламентом Верховної Ради України(ч. 1ст. 39 цього Кодексу).

Аналізуючи наведенні норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Кабінет Міністрів України, як державний орган, який визначає порядок та умови надання з Державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій (міжбюджетних трансфертів) та володіє законодавчою ініціативою, має повноваження на підготовку проектів Законів про внесення змін доЗакону України «Про Державний бюджет України»з питань, що стосуються таких субвенцій. Натомість, відповідачем не надано суду жодних документальних доказів на підтвердження вчинення дій, спрямованих на прийняття ним актів про внесення змін доЗакону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»в частині передбачення видатків на фінансування заходів по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, до 1 січня 2016 року та/або вчинення дій щодо підготовки такого проекту у відповідності до встановленої законом процедури, в тому числі шляхом надання вказівок відповідним міністерствам.

Відповідно до вимог Закону № 626 та Закону № 1730 саме Кабінет Міністрів України євідповідальним органом, який був зобов`язаний до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органом місцевого самоврядування, до 1 січня 2016 року, а також ту обставину, що саме Кабінет Міністрів України зобов`язано під час підготовки проектів Державного бюджету України на 2017 рік та на наступні роки передбачати видатки на фінансування заходів, визначених цим Законом, у разі неповного фінансування відповідних видатків у 2016 році.

З огляду на наведене, суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив повністю.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 33 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Згідно з ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Як установлено з матеріалів справи, позов Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" розглянуто суддею першої інстанції одноособово.

Отже, при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для його скасування.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що після ухвалення оскаржуваного рішення, до закінчення апеляційного розгляду справи, визначено порядок та умови надання видатків з Державного бюджету України на 2021 рік для здійснення субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах.

Так, Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2021 рік № 1931 - IX від 02.12.2021 статтю 14 доповнено пунктом 27 такого змісту: субвенцію з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону)".

Пунктом 27 статті 14 Закону України Про Державний бюджет па 2021 рік встановлено, що у 2021 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та здійснення заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11-13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону).

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 15.12.2021 затверджено Порядок та умови надання у 2021 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

З огляду на наведене, Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулося до суду апеляційної інстанції із клопотанням про закриття провадження у цій справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, зазначаючи про відсутність предмету спору на час апеляційного розгляду справи № 440/2073/21 та необхідність повернення судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у цій справі.

Досліджуючи матеріали справи та доводи вказаного клопотання позивача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі, фактично, є внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" в частині передбачення видатків на фінансування заходів по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до 01 січня 2016 року.

На час апеляційного розгляду справи Постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 15.12.2021 затверджено Порядок та умови надання у 2021 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Отже, станом на час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, відсутні порушення, які стали підставою звернення позивача з позовом до суду у цій справі.

Таким чином, у межах цієї справи, відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку підлягає застосуванню п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 1340 від 15.12.2021 призвело до повного відновлення законних прав та інтересів позивача, без необхідності визнавати протиправними рішення, дії або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

З огляду на вказані вище обставини справи, колегією суддів установлено відсутність порушень, що, відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, є підставою для закриття провадження у справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про закриття провадження по справі підлягає задоволенню, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Частиною 2 статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, судовий збір у сумі 9080,00 грн, сплачений платіжними дорученнями № 1187 від 10.03.2021 та № 1420 від 25.03.2021, підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 33, 132, 238, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про закриття провадження у справі - задовольнити.

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі № 440/2073/21 скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Повернути Комунальному підприємству Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 9080 (дев`ять тисяч вісімдесят) грн. 00 коп., сплачений за подання адміністративного позову згідно з платіжними дорученнями № 1187 від 10.03.2021, № 1420 від 25.03.2021.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 14.02.2022 року