Єдиний державний реєстр судових рішень
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/6711/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Територіального управління ДСА України в Запорізькій області "Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 " № 93-ОС від 23 вересня 2021 року;
- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати суддівської винагороди судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 за період з 24 вересня 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадовою окладу (щомісячному) у відповідності до наказу Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року № 22-к;
- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за період з 24 вересня 2021 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що Указом Президента України "Про призначення суддів" № 410/2016 від 24 вересня 2016 року його призначено на посаду судді Куйбишевського районного суду Запорізької області строком на п`ять років. Наказом голови Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2016 року № 49-к позивача зараховано до штату Куйбишевського районного суду Запорізької області на посаду судді цього суду з 06.10.2016 зі встановленням посадового окладу згідно штатного розпису. Наказом голови Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року № 22-к встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу з 06 жовтня 2018 року. Наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області від 23вересня 2021 року № 93-ос позивачу з 24 вересня 2021 року зупинено виплату доплати до посадового окладу за вислугу років.
Видання наказу начальника ГУ ДСА України в Запорізькій області від 23 вересня 2021 № 93-ос вважає незаконним, прийнятим з очевидним порушенням Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", неповноважною особою, а відтак таким, що підлягає скасуванню, а бездіяльність відповідача щодо невиплати доплати за вислугу років є протиправною.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та Типовим положенням про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положенням про ТУ ДСА України в Запорізькій області не передбачені повноваження начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області видавати накази, які визначають або обмежують розмір суддівської винагороди, у тому числі шляхом зупинення виплати її невід`ємної частини.
Таким чином, начальник ТУ ДСА України перевищив свої службові повноваження видавши оскаржуваний наказ. Більше того, начальник ТУ ДСА України в Запорізькій області., який за статусом є державним службовцем органу державної влади, на який покладений лише обов`язок здійснювати організаційне та фінансове забезпечення діяльності Куйбишевського районного суду Запорізької області, видавши наказ, яким визначив розмір суддівської винагороди, діяв в порушення ст. 126 Конституції України, яка гарантує незалежність судді та забороняє будь-який вплив на нього.
Визначення розміру суддівської винагороди, шляхом зупинення виплати її частини, державним службовцем є нічим іншим, як порушенням незалежності судді та свідчить про вплив на суддю з боку такого державного службовця.
Застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.
Конституційний Суд України вважає, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 для цілей застосування окремих положень Закону № 1402 суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.
Згідно з пунктом 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402- VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (Закон № 1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Рішенням ВККСУ від 07.06.2018 № 133/3п-18 щодо позивача призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді та призначено іспит під час кваліфікаційного оцінювання.
Рішенням ВККСУ від 18.10.2018 № 237/зп-18 визначено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" та допущено до другого етапу "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
Рішенням ВККСУ від 12.12.2018 № 313/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання. Тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання відбулось 30.01.2019 та 23.02.2019.
Кваліфікаційне оцінювання не завершене через припинення 16.10.2019 повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ).
Пунктом 2 Рішення Ради суддів України №21 від 19.04.2019 вирішено, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року № 11- р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).
Ухвалою від 08.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.11.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що підставою для видання відповідачем оскаржуваного наказу слугували висновки Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області за результатами ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020.
У 2019 році судді до проходження кваліфікаційного оцінювання отримують суддівську винагороду, яка складається з посадового окладу і доплат. Починаючи з 01 січня 2020 року суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), згідно з частиною десятою статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", зі змінами та доповненнями, не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Ревізією встановлено, що протягом 2020 року 18 суддям, які не мали повноважень на здійснення правосуддя у зв`язку з закінченням строку, визначеного ст. 128 Конституції України, здійснено нарахування і виплату доплат до посадового окладу суддів на суму 1220987,64 грн. та сплачено єдиного внеску на суму 160465,11 гривень.
У вимозі про усунення виявлених порушень (лист Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 № 040808- 15/2661-2021) від територіального управління вимагається забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства на користь державного бюджету за кодом доходів 24060300 "Інші надходження" зайво виплачених доплат до посадового окладу суддів.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року (справа № 826/18686/16) дійшов висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання.
Виплата позивачу доплати до посадового окладу судді після закінчення терміну, на який ОСОБА_1 було призначено на посаду судді, з урахуванням висновків органу державного фінансового контролю буде свідчити про порушення відповідачем вимог ч. 2 статті 19 Конституції України.
Щодо відсутності у начальника територіального управління повноважень на видання оскаржуваного наказу відповідач зазначає, що частиною 3 статті 26 Бюджетного кодексу України покладено на розпорядників бюджетних коштів в особі їх керівників організацію внутрішнього контроль і аудиту та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів. Таким чином, відповідач, як розпорядник коштів Державного бюджету України, наділений повноваженнями щодо вжиття заходів для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
30.11.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що, здійснюючи нарахування та виплату заробітної плати судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 відповідач має керуватись Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 та наказом Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13.11.2018 № 22-к.
Акт ревізії від 25.05.2021 № 08.08-20/7 окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та лист Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 за № 040808-15/2661-2021 не може бути причиною для вчинення та прийняття ТУ ДСА в Запорізькій області протиправних дій та рішень, які суперечать Закону та Рішенню КСУ.
Крім того, з наданих відповідачем копій Акту ревізії від 25.05.2021 № 08.08-20/7 та листа Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 за №040808-15/2661-2021 вбачається, що вони стосуються періоду фінансово- господарської діяльності ТУ ДСА України в Запорізькій області з 01.01.2019 по 31.12.2020, тоді як зупинення виплати доплати до посадового окладу відбулось з 24.09.2021. Також, фактично своїм наказом № 93-ос від 23.09.2021 відповідач зупинив дію наказу голови Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13.11.2018 № 22-к, проте таких повноважень відповідач не має.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 24 вересня 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року № 22-к та зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за період з 24 вересня 2021 року, то такий спосіб захисту відповідає порушеному відповідачем праву, оскільки зупинення виплати доплати за вислугу років допущено відповідачем саме з 24.09.2021 і вказане порушення прав не припинено.
Обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018(Справа № 1 -7/2018(4062/15).
Ухвалою суду від 01.12.2021 року вирішено адміністративну справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.12.2021 року.
Ухвалою суду від 20.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2022 року.
30.12.2021 року до суду від Державної судової адміністрації України надійшли пояснення. Третя особа зазначає, що пункт 23 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII було виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України від 16.10.2019 "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування". який набрав чинності 07.11.2019.
З моменту виключення пункту 23 розділу XII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в діючій редакції Закону № 1402-VIII відсутня норма, яка визначає оплату праці суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання.
На сьогодні положення частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII в чинній редакції визначають, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Разом з тим Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 04.12.2018 № 11-р/2018 зробив юридичний висновок, що позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, з наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Пунктом 11 рішення XVIII чергового з`їзду суддів України "Щодо критичного стану забезпечення судів, зміцнення незалежності суддів та захисту їх професійних інтересів", який відбувся 9-11 березня 2021 р., Державній судовій адміністрації України, розпорядникам бюджетних коштів доручено вжити заходів для нарахування та виплати доплат суддям, які з незалежних від них причин не здійснюють відправлення правосуддя, відповідно до позицій рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11 -р/2018.
Третя особа просить врахувати пояснення ДСА України та розглядати справу без представника.
11.01.2022 року до суду від Територіального управління ДСА України в Запорізькій області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
21.02.2022 року розгляд справи відкладено на 02.02.2022 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Позивач надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
Указом Президента України "Про призначення суддів" № 410/2016 від 24.09.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Куйбишевського районного суду Запорізької області строком на п`ять років.
Наказом голови Куйбишевського районного суду Запорізької області від 06.10.2016 року № 49-к ОСОБА_1 зараховано до штату Куйбишевського районного суду Запорізької області на посаду судді цього суду з 06.10.2016 зі встановленням посадового окладу згідно штатного розпису.
Наказом голови Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13.11.2018 року № 22-к ОСОБА_1 встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу з 06.10.2018 року.
Наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області від 23.09.2021 року № 93-ос "Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 " відповідно до ч. 4 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із закінченням терміну, на який ОСОБА_1 призначено на посаду судді, та з метою попередження вчинення дій, як трактуються фахівцями Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області як зайве нарахування та виплата коштів державного бюджету, враховуючи відмову видати наказ про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 (лист Куйбишевського районного суду Запорізької області від 22.09.2021 № 03-28/37/2021) наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області зупинити з 24 вересня 2021 року виплату доплати до посадового окладу за вислугу років судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 .
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі- Закон №1402-VIII)
За правилами частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
За правилами частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 (справа №1-7/2018(4062/15)) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів у редакції Закону України Про забезпечення права на справедливий суд, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України Про забезпечення права на справедливий суд від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу, для цілей застосування окремих положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, а саме:
- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;
- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;
- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
Конституційний Суд України вказав, що за змістом положення частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу. Цим положенням передбачено два винятки, коли суддя, який не здійснює правосуддя, отримує всі доплати до посадового окладу, - це тимчасова непрацездатність та перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці.
Законом № 2453 у редакції Закону № 192 передбачено низку випадків, коли суддя не здійснює правосуддя.
Такими випадками, зокрема, є: відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (частина четверта статті 49); відрядження судді для роботи у Вищій раді юстиції, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України (частина четверта статті 54); обов`язкове проходження суддею підготовки у Національній школі суддів України (частина шоста статті 55, стаття 87); застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя (пункт 4 частини першої статті 97); неприйняття (несвоєчасне прийняття) відповідними державними органами рішення про звільнення судді з посади (відставку), переведення чи про його обрання безстроково (статті 76, 82, 112, 113, 114, 118, 120); перебування судді у щорічній оплачуваній чи додатковій оплачуваній відпустці (стаття 134).
Як зазначалось вище, Закон №2453 у редакції Закону №192 втратив чинність на підставі Закону №1402 (крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402).
Проте Закон №1402 містить положення, які закріплюють аналогічні випадки, коли суддя не здійснює правосуддя (статті 49, 54, 55, 56, 82, 89, 109, 113, 116, 136, 147). Це, зокрема, тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та позбавлення його права на отримання доплат до посадового окладу; відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України; у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами; обов`язкове проходження підготовки у Національній школі суддів України; неприйняття (несвоєчасне прийняття) відповідними державними органами рішення про його звільнення з посади (відставку); нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території. Крім того, суддя може не здійснювати правосуддя і з інших підстав, зокрема у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Конституційний Суд України звернув увагу на те, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється саме Законом № 2453 у редакції Закону №192, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначаються Законом №1402.
Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402 нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).
Питання оплати праці судді, зокрема отримання чи неотримання ним доплат до посадового окладу, в одних випадках нездійснення ним правосуддя законодавчо врегульовані, а саме: відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у випадку застосування до судді дисциплінарного стягнення, відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), Раді суддів України, а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України, мобілізація. Щодо інших випадків, коли суддя не здійснює правосуддя, зокрема з незалежних від нього причин або через обставини, що не обумовлені його поведінкою, відповідного законодавчого регулювання немає, а отже, за положенням частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 у таких випадках суддя не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Проте якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.
Конституційний Суд України зазначив, що конституційне закріплення гарантій незалежності суддів спрямоване на унеможливлення будь-яких спроб впливу на суддю. Такий вплив є неприпустимим з огляду на положення частини другої статті 126 Конституції України.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів.
Отже, положення частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону №192 для цілей застосування окремих положень Закону №1402 суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.
Таким чином, суд зазначає, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, які не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплати до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним судом України від 04.12.2018.
З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що суддя Куйбишевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 отримував доплату за вислугу років, коли він не здійснював правосуддя саме з незалежних від нього причин та обставин.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що положення частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII, відповідно до якої суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу, не визнавалися неконституційними, проте така норма у даному випадку не може підлягати застосуванню, з огляду на таке.
Редакції обмежувальних норм:
частина десята статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192: суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу;
частина десята статті 135 Закону №1402-VIII: суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п`ятої статті 141 Закону України Про судоустрій і статус суддів та положень пункту 5 розділу III; Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).
Враховуючи викладене, обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 (Справа №1-7/2018(4062/15)).
Відповідачем не надано до суду доказів притягнення позивача до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності та як наслідок відсторонення позивача від посади чи від здійснення правосуддя.
Відтак, на думку суду, відповідач протиправно зупинив з 24.09.2021 року виплату доплати до посадового окладу за вислугу років судді Куйбишевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ..
Суд звертає увагу на те, що наявність листа Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 за № 040808-15/2661-2021 не може бути причиною для вчинення та прийняття ТУ ДСА в Запорізькій області протиправних дій та рішень.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що наказ від 23.09.2021 року №93-ос "Про зупинення виплати доплат до посадового окладу судді Валігурському Г.Ю." прийнятий ТУ ДСА в Запорізькій області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04) зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (пункти 51 і 52).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Заява N 22414/93) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відтак, суд вважає належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести нарахування та виплатити суддівську винагороду з 24.09.2021 року судді Куйбишевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу, у відповідності до наказу голови Куйбишевського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2018 року №22-к.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ Територіального управління ДСА України в Запорізькій області "Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді Валігурському Г.Ю." № 93-ОС від 23 вересня 2021 року.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати суддівської винагороди судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 з 24 вересня 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадовою окладу у відповідності до наказу Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року № 22-к.
Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 26316700, проспект Соборний, 168. м. Запоріжжя, 69035) провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , вул. Інтернаціональна, 8, м. Херсон, 73035) на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 24 вересня 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Варняк
кат. 106020000
