Єдиний державний реєстр судових рішень
САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ
Справа № 726/1072/20
Провадження № 1-кп/726/14/22
Категорія 254
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2022 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника- адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020265030000009 від 09.07.2020 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 18.06.2020 року Садгірським районним судом м. Чернівці за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробувальним терміном на 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, - суд
В С Т А Н О В И В:
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду у повному обсязі, наступного змісту.
08.07.2020 року в ході огляду місця події за адресою АДРЕСА_1 в присутності двох понятих, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , добровільно видала поліетиленовий пакет синього кольору із вмістом подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору та повідомила, що дана речовина належить її сину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зловживає наркотичними речовинами.
Так згідно висновку експерта № 582-Х від 09.07.2020, надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору, що знаходилась в поліетиленовому пакеті синього кольору, яку було виявлено та вилучено при огляді місця події за адресою АДРЕСА_1 являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено та який віднесено до психотропних речовин. Маса канабісу становить 12,224г.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто у незаконному зберіганні наркотичних засобів без мети збуту.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, сторона обвинувачення посилається на такі докази, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:
- витяг з ЄРДР про кримінальне провадження № 12020265030000009 від 09.07.2020 року за кваліфікацією ч. 1 ст. 309 ККУ, відповідно до фабули якого: 08.07.2020 року у ході огляду місця події по АДРЕСА_1 , у присутності двох понятих та ОСОБА_6 , остання добровільно надала працівникам поліції поліетиленовий пакет із подрібленою речовиною рослинного походження, який належить її сину ОСОБА_4
- рапорт інспектора 2 взводу 4 роти БУПП в Чернівецькій області ОСОБА_7 де зазначено, що 08.07.2020 року заявниця ОСОБА_6 повідомила працівників поліції про те, що її син ОСОБА_4 вчинив конфлікт із сестрою ОСОБА_8 після чого пішов у гараж вживати, на думку заявниці, наркотичні речовини разом із двома невідомими особами. Після цього, почувши, що ОСОБА_6 зателефонувала до поліції, ОСОБА_4 разом із двома невідомими пішов із дому. Після прибуття працівників поліції, ОСОБА_6 повідомила, що знайшла поліетиленовий прозорий пакет в якому знаходилась подріблена речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору схожа на наркотичну речовину та те, що дана речовина належить її сину ОСОБА_4 . Окрім того, остання вказала, що її син ОСОБА_4 посадив на подвір`ї декілька рослин, схожих на канабіс. Працівниками поліції було викликано СОГ Садгірського ВП;
- рапорт слідчої Садгірського ВП ОСОБА_9 , де зазначено, що виїздом на вул.. В.Василевської, 2 у м. Чернівці встановлено, що ОСОБА_4 вчинив конфлікт у ході якого на сходах житлового будинку залишив поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору, який ОСОБА_6 в присутності двох понятих, видала працівникам поліції;
- протокол огляду місця події від 08.07.2020 року, з якого вбачається, що по АДРЕСА_1 , у присутності двох понятих та ОСОБА_6 , остання добровільно надала працівникам поліції поліетиленовий пакет із подрібненою речовиною рослинного походження, який належить її сину ОСОБА_4 . Також остання повідомила, що її син, того дня, близько 18 години 30 хвилин прийшов додому із двома хлопцями, вчинив конфлікт, залишив дану речовину на сходах, а пізніше у гаражі, та пішов у невідомому напрямку Працівниками полії було вилучено пакет із невідомою речовиною рослинного походження.
До протоколу додано відеозапис огляду місця події, який було досліджено у судовому засіданні та встановлено, що на ньому зафіксовано обставини, які письмово викладені у протоколі огляду. Окрім викладеного, на відеозаписі ОСОБА_6 пояснює, що до її будинковолодіння постійно приходять четверо друзів її сина та вживають наркотичні засоби і їй це вже набридло, бажає, щоб до її сина були прийняті якісь міри;
- протокол проведення слідчого експерименту від 29.07.2020 року, проведений за участю двох понятих та ОСОБА_6 . Слідчий експеримент зафіксовано на відеозаписі, який долучено до протоколу та безпосередньо досліджено у судовому засіданні. На відеозаписі зафіксовано пояснення ОСОБА_6 , яка вказує, що 08.07.2021 року додому прийшов її син ОСОБА_4 та вчинив словесний конфлікт. ОСОБА_6 викликала поліцію, після чого ОСОБА_4 дістав із кишені штанів поліетиленовий пакет синього кольору та поклав його на сходи;
- протокол проведення слідчого експерименту від 30.07.2020 року, проведений за участю двох понятих та ОСОБА_4 . Слідчий експеримент зафіксовано на відеозаписі, який долучено до протоколу та безпосередньо досліджено у судовому засіданні. На відеозаписі зафіксовано пояснення ОСОБА_4 , який вказує, що на земельній ділянці, де розташовано його помешкання, він виявив кущі конопель, які зірвав та помістив у поліетиленовий пакет фіолетового кольору, який залишив у гаражі та планував викинути. На наступний день, коли він прибирав у гаражі пакета він не виявив. Запитавши у матері про пакет із коноплями, остання відповіла, що забрала і сховала його, щоб у подальшому видати поліції;
- висновок експерта № 582-Х від 09.07.2020, де вказано, що надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору, що знаходилась в поліетиленовому пакеті синього кольору, яку було виявлено та вилучено при огляді місця події за адресою АДРЕСА_1 , являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено та який віднесено до психотропних речовин. Маса канабісу становить 12,224 г.
- характеризуючі дані, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_10 судимий 18.06.2020 року Садгірським районним судом м. Чернівці за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробувальним терміном на 2 роки, на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває.
Разом із тим, будучи допитаним у судовому засіданні, ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 309 КК України категорично не визнав та пояснив, що йому невідомо походження пакету з наркотичними засобами та як і де матір його знайшла. Зазначає, що він не приносив цей пакет додому та ніколи його не бачив. Додаткові пояснення відмовився надавати на підставі ст. 63 Конституції України.
Свідок ОСОБА_11 , який є працівником поліції та прибув 08.07.2020 року за викликом до будинковолодіння по АДРЕСА_1 , пояснив, що їхній екіпаж було викликано за вказаною адресою у зв`язку із повідомленням про вчинення насильства в сім`ї. Коли вони прибули на місце, ОСОБА_4 пішов із дому. Його мати ОСОБА_6 вказала, що знайшла згорток із наркотичними речовинами, який, наче б то, належить її сину. Працівниками поліції було вирішено викликати слідчо-оперативну групу. Також ОСОБА_6 вказувала, що її син постійно вчиняє психологічне насилля у сім`ї, б`є її, свариться, тощо.
Мати обвинуваченого - ОСОБА_6 , будучи допитана у судовому засіданні у якості свідка, відмовилась надавати покази на підставі ст. 63 Конституції України.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у зв`язку із наступним.
Так, відповідно до п.п. 18-19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" слідує, що при розгляді кримінальних справ має суворо додержуватись закріплений у ч. 1 ст. 62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини обвинувальним вироком суду.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» судам вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.
Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення.
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (справа №688/788/15-к, провадження №51-597км17) у рішенні від 04.07.2018 року вказав: «Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону».
Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Ст. 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч. ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підстав яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частиною 1 статті 309 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
У свою чергу, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному зберіганні без мети збуту наркотичної речовини - канабісу. Таким чином, у першу чергу, необхідним є встановити наявність у діях ОСОБА_4 об`єктивної сторони кримінального правопорушення, а саме незаконне зберігання без мети збуту наркотичної речовини.
Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів настає незалежно від його тривалості.
Так, основним доказом, яким сторона обвинувачення обґрунтовує доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, є звернення його матері та припущення її, ОСОБА_6 , до правоохоронних органів, які викладені у рапортах працівників поліції про те, що її син, після вчиненого ним сімейного конфлікту, залишив на порозі дому поліетиленовий пакет, в якому знаходився наркотичний засіб канабіс.
Даючи оцінку наданих ОСОБА_6 пояснень у їх сукупності під час так званих слідчих експериментів , варто зауважити що вони є суперечливими та різняться між собою. Так, згідно відомостей викладених у рапорті інспектора 2 взводу 4 роти БУПП в Чернівецькій області ОСОБА_7 , ОСОБА_6 повідомила, що самостійно знайшла поліетиленовий пакет із наркотичним засобом. Згідно протоколу огляду місця події від 08.07.2020 року ОСОБА_6 вказувала, що її син залишив поліетиленовий пакет із наркотичним засобом на сходах, а пізніше переніс його до гаражу, де вона його і знайшла. Натомість, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 29.07.2020 року та дослідженого відеозапису, остання вказала, що ОСОБА_4 дістав із кишені штанів поліетиленовий пакет синього кольору та поклав його на сходи, де він і знаходився.
Окрім того, згідно відомостей викладених у рапорті інспектора 2 взводу 4 роти БУПП в Чернівецькій області ОСОБА_7 , ОСОБА_6 зазначила, що після вчиненого конфлікту, ОСОБА_4 пішов у гараж вживати, на її думку, наркотичні речовини разом із двома невідомими особами. Натомість із вказаного протоколу огляду місця події та проведення слідчого експерименту, ОСОБА_6 зазначала що її син прийшов додому сам та не згадувала про вживання ним наркотичних засобів.
Варто також звернути особливу увагу на пояснення ОСОБА_6 , які вона надала при огляді місця події, де вказала, що до її будинковолодіння постійно приходять четверо друзів її сина та вживають наркотичні засоби та їй це вже набридло. Також бажає, щоб до її сина були прийняті якісь міри.
Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження. При цьому, при оцінці показів свідка, суд повинен брати до уваги об`єктивність та неупередженість його пояснень, можливість особистої зацікавленості при розгляді справи, стосунки між обвинуваченим та свідком, як з негативного так і з позитивного боку, тощо.
Оцінюючи об`єктивність та неупередженість наданих ОСОБА_6 свідчень з точки зору їх істинності, незалежної від особистих стосунків із сином, судом береться до уваги те, що обвинувачений та його матір не перебувають у добрих стосунках, ОСОБА_6 викликала поліцію після конфлікту із сином, перебуваючи при цьому у негативному емоційному стані будучи злою на нього, той факт, що у різних процесуальних документах викладено суперечливі відомості щодо обставин, які стали підставою для ініціювання кримінального провадження, те що безпосередньо у судовому засіданні ОСОБА_6 відмовилась надавати показання стосовно свого сина та обставин справи на підставі ст. 63 Конституції України. Таким чином зміст доказів, які містять пояснення ОСОБА_6 суд ставить під сумнів та оцінює критично у розумінні їх достовірності, а як наслідок і належності.
Враховуючи сумнівну достовірність вказаних доказів, викладені у обвинувальному акті обставини щодо зберігання ОСОБА_4 наркотичних засобів є припущенням.
Матеріали кримінального провадження не містять інших доказів на підтвердження незаконного перебуванням наркотичних засобів у володінні ОСОБА_4 (ані при собі, ані у сховищі чи іншому місці). Як наслідок існування об`єктивної сторони у діях ОСОБА_4 - виключається.
Стороною обвинувачення також не ініційовано допит інших свідків, які б могли підтвердити обставини викладені у обвинувальному акті, дослідження чи збирання інших доказів. Отримані ж у судовому засіданні покази свідків, не містять відомостей щодо предмету доказування. Таким чином, пред`явлене обвинувачення ґрунтується виключно на поясненнях ОСОБА_6 наданих на етапі досудового розслідування та зафіксованих у рапортах працівників поліції, протоколі огляду місця події та протоколі проведення слідчого експерименту. При цьому під час судового розгляду ОСОБА_6 відмовилась надавати буд-які свідчення, а тому суд позбавлений можливості безпосередньо отримати та сприйняти такі показання.
Разом із тим, стороною обвинувачення ініційовано дослідження протоколу проведення слідчого експерименту від 30.07.2020 року та доданого до нього відеозапису, де зафіксовано пояснення ОСОБА_4 про те, що на земельній ділянці, де розташовано його помешкання, він виявив кущі конопель, які зірвав та помістив у поліетиленовий пакет фіолетового кольору, який залишив у гаражі та планував викинути. На наступний день, коли він прибирав у гаражі, залишеного пакета він не виявив. Запитавши у матері про пакет із коноплями, остання відповіла, що забрала і сховала його. Такі докази, на думку сторони обвинувачення підтверджують обставини викладені у обвинувальному акті.
Варто зазначити, що приписами ч. 4 ст. 95 КПК України визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів ? протоколом слідчого експерименту.
Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням установленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.
Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України.
Такий висновок зробила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши справу від 14 вересня 2020 року № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19).
Дослідивши вказаний протокол та відеозапис, судом може бути констатовано, що він не містить ознак слідчого експерименту, оскільки не відтворює події, а є фактично усними поясненнями (внаслідок допиту) ОСОБА_4 , зафіксованими на відеозапис на етапі досудового розслідування, що унеможливлює його використання для обґрунтування висновків суду.
Додані в якості доказів стороною обвинувачення характеризуючі матеріали на обвинуваченого підтверджують факт, що він раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, та можуть бути враховані судом при призначенні покарання, однак не підтверджують факт вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина обвинуваченого у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
Орім того, у пункті третьому захисної промови адвоката ОСОБА_5 ,останній звертає увагу суду на те, що повідомлення про підозру, складання, підписання, вручення обвинувального акту та пам`ятки про права підозрюваного було вчинено особою , яка не мала для цього відпоідних повноважень. Суд вважає такі зауваження слушними. Безпосередньо дослідивши наявні письмові докази, судом може бути констатовано про відсутність у матеріалах провадженя постанови про призначення дізнавача (чи групи дізнавачів), якою останнього уповноважено проводити дізнання та здійснювати будь-які процесуальні дії у справі. Натомість обвинувальний акт складено та підписано керівником дізнання.
Щодо зазначеного захисником Обєднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 04.10.2021 року у справі №724/86/20 , провадженя № 51-1353кмо21 , прийшла до відповідних висновків.
Європейський суд з прав людини у рішенні "Коем проти Бельгії" від 22.06.2000 р. зазначив, що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.
Вирішуючи питання про допустимість доказів суд застосовує також практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах "Хан проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України (№2)".
Відповідно до статтей 39-1, 110, ч.1 ст.214 КПК рішення про призначення (визначення) групи дізнавачів, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення, дізнавача або старшого дізнавача групи, який керуватиме діями інших дізнавачів , обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимог до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування , як таких, що зібрані не уповноваженою на те особою.
Отже, виконання кримінального процесуального закону забезпечується дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто, пов`язане з дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб`єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження і можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об`єктивності владних суб`єктів.
За результатами судового розгляду, суд прийшов до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за його обвинуваченням за ч.1 ст. 309 КК України слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки прокурором під час судового розгляду не було надано належних та допустимих доказів незаконного зберігання наркотичних засобів без мети збуту при обставинах, викладених в обвинувальному акті.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Аналіз наведених обставин дозволяє суду зробити висновок про те, що органом досудового розслідування та прокурором у суді не доведено належними та допустимими доказами вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність визнання невинуватим ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину за ч.1 ст.309 КК України з підстав недоведеності вчинення кримінального правопорушеня, в якому обвинувачується ОСОБА_4 .
Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_4 суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Запобіжний захід судом ОСОБА_4 не обирався.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати, відповідно до ст.124 КПК України у кримінальному провадженні - слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Речові докази, а саме відеозаписи , які здійсненні в ході ОМП від 08.07.2020 року від 09.07.2020 року залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження; відеозапис слідчого експерименту від 30.07.2020 року залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження. Сейф-пакет експертної служби МВС №3706172 із самоклеючим клапаном, виготовлений з полімерного матеріалу, з пояснювальним написом та підписом експерта в середині якого наявна речовина рослинного походження зеленого кольору-канабіс, загальна маса канабісу становить 12,224 грам, який зберігається у камері зберігання доказів речових управління логістики та МТЗ ГУНП в Чернівецькій області знищити.
Процесуальні витрати в розмірі 653 гривні 80 копійок, за проведення експертизи наркотичних засобів віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржено доЧернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд міста Чернівці протягом 30 днів з дня проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1
