ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2022 року м.Дніпро Справа № 904/5328/21
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г.
при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача : Білоус О.Ю. адвокат;
від відповідача: Сиромятников Е.О., Підлужний В.М. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Нібас"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 (суддя Ярошенко В.І.) у справі № 904/5328/21
за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Нібас", смт. Петропавлівка,
про стягнення збитків, штрафу та пені за договором та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Нібас"
до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м. Київ
про визнання недійсним договору поставки від 07.08.2020 року № 60424911
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІБАС" із позовом про стягнення збитків у розмірі 7 214 839, 48 грн., штрафу у розмірі 1 409 895, 47 грн., пені у розмірі 498 304, 49 грн. за період з 02.11.2020 по 24.05.2021.
Також позивач просив суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються пеня, зазначити в рішенні про нарахування відповідної пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 у справі №904/5328/21 первісний позов задоволено повністю.
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Нібас" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" збитки у розмірі 7 214 839, 48 грн., штраф в розмірі 1 409 895, 47 грн., та пеню у розмірі 498 304, 49 грн. за період з 02.11.2020 по 24.05.2021.
Суд зобов`язав орган, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати пеню за такою формулою:
Сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де:
А к-сть днів прострочки, починаючи з 25.05.2021;
Б Вартість Товару, поставка якого прострочена, а саме: 7 049 477,34 грн. без ПДВ;
В облікова ставка НБУ (%)*2;
Г кількість днів у році,
за період з 25.05.2021 року і до моменту виконання рішення, але не більше ніж за два роки та 161 день (починаючи з 25.05.2021) і стягнути отриману суму пені із Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "НІБАС", (52700, Дніпропетровська обл., Петропавлівський р-н., смт. Петропавлівка, вул. Польова, буд. 100А; ідентифікаційний код 30010348) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (01030, місто Київ, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, будинок 19-21А; ідентифікаційний код 25394566).
В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Нібас" до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про визнання недійсним договору поставки № 60424911 від 07.08.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "НібасС" та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Нібас" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 року по справі № 904/5328/21 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблено висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи.
Зокрема, апелянт вважає, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати; надані ТОВ АФ «НІБАС» докази є належним свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору поставки, а саме стягнення неустойки, штрафу та відшкодування збитків.
При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що належним підтвердження події форс-мажору виключно сертифікатом Торгово-промислової палати України, а не регіональної (Дніпропетровської) ТПП, є помилковими, оскільки умови договору в цій частині викладені не чітко і надають можливість неоднозначного трактування.
Апелянт посилається на те, що окрім існування форс-мажорних обставин, позивач не довів належними доказами, а суд не надав оцінку відсутності доказів заподіяння збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором, оскільки позивач на заміщення отримав товар з іншими характеристиками, не у виробника, який розташований на віддалені від позивача, що безпосередньо впливало на ціну товару.
Судом першої інстанції без жодної уваги було залишено те, що позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за договором заміщення за завищеною ціною, має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі.
До того ж, навіть без урахування сертифікату, інші надані відповідачем документи підтверджують відсутність його вини та наявність обставин, які унеможливили виконання договору.
Крім того, щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, апелянт посилається на те, що директор ТОВ АФ «НІБАС» не підписував не тільки оспорюваний договір поставки, але й будь-які інші документи, пов`язані з виконанням договору, а згоди загальних зборів учасників агрофірми щодо розпорядження рухомим майном на суму понад один мільйон гривень, не було надано, що свідчить про недійсність договору.
Також апелянт посилається на те, що відсутні жодні підстави стверджувати, що договір до або після його підписання було погоджено засновниками ТОВ АФ «НІБАС», що з урахуванням вищевказаних положень законодавства та Статуту Товариства є підставою для визнання договору недійсним.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року по справі № 904/5328/21 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову ДП «САНТРЕЙД» та задоволення зустрічного позову ТОВ АФ «НІБАС» у повному обсязі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Іванов О.Г.) призначено до розгляду справу на 15.12.2021 о 09:30 год.
За розпорядженням керівника апарату суду від 14.12.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №904/5328/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Антонік С.Г., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 розгляд справи відкладено на 17.01.2022рік.
Позивачем за первісним позовом - Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В судовому засіданні 17.01.2022року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2020 між ТОВ АФ "НІБАС" (далі постачальник або продавець, відповідач за первісним позовом) та ДП "САНТРЕЙД" (далі покупець, позивач за первісним позовом) укладений договір поставки № 60424911 (далі договір).
За даним договором продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар Соняшник урожаю 2020 року насипом відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору).
Як передбачено пунктом 2.2 договору, сторони беззаперечно погоджуються, що кількість та якість товару остаточно визначаються в пункті поставки товару відповідно до умов п. п. 5.1, 5.4 цього договору та є остаточними згідно з результатами, які надаються вантажоотримувачем (зокрема його лабораторією), а згідно з п. п. 5.1 та 5.2 договору продавець зобов`язується здійснити поставку автомобільним транспортом товару на умовах DAP (поставлено в місці) відповідно до правил Інкотермс 2020 - поставлено на ПрАТ з ІІ ДОЕЗ (ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД), надалі пункт поставки, а весь об`єм товару продавець зобов`язується поставити у строк з 01.09.2020 до 01.11.2020, обидві дати включно.
Відповідно до пунктів 3.1 та 4.1 договору продавець зобов`язується поставити 1000 (одну тисячу) метричних тон товару з опціоном +5.0/-5% за вибором продавця, а базова ціна товару без ПДВ за цим договором складає 9226, 34 (дев`ять тисяч двісті двадцять шість гривень 34 копійки) за одну метричну тонну (ця ж базова ціна товару без ПДВ погоджена сторонами у Додатковій угоді №1 до договору № 60424911 від 07.08.2020).
До даного договору сторонами були підписані Додаток №1 (угода щодо дотримання правил безпеки) та Додаткова угода від 07.08.2020, згідно з п. 1 якої ТОВ АФ "НІБАС" в особі директора Ковальський Р.С., розуміє що ДП "САНТРЕЙД" зобов`язано дотримуватись усіх нормативних актів США, ЄС, Швейцарії та України, якими встановлені економічні санкції, зокрема, але не виключно, внаслідок поточної ситуації в Україні та АР Крим до певних фізичних та/чи юридичних осіб та на грошові операції з ними.
01.09.2020 сторони уклали Додаткову угоду №60429831 до спірного договору на поставку Соняшнику урожаю 2020 року в розмірі 78, 56 мт на загальну суму 866 092, 89 грн., на виконання якої були оформлені рахунок на оплату № 72 від 01.09.2020, видаткова накладна № 206 від 01.09.2020, ТТН №320762, № 320764, 320765 від 01.09.2020 про доставку в сукупності 78,56 мт товару, реєстр т/з прийнятих на ПрАТ з ІІ ДОЕЗ (ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД) від 01.09.2020 про прийняття в сукупності 78,56 мт товару, Invoice Control Slip S ДП "САНТРЕЙД" щодо оплати 866 092, 89 грн., які підписані уповноваженими представниками покупця й продавця без заперечень та зауважень і містять відбитки печатки останніх.
02.09.2020 сторони уклали Додаткову угоду № 60430124 до спірного договору на поставку Соняшнику урожаю 2020 року в розмірі 77, 96 мт на загальну суму 860 822, 96 грн, на виконання якої були оформлені рахунок на оплату №73 від 02.09.2020, видаткова накладна № 207 від 02.09.2020, ТТН № 320770, № 320771, 320769 від 02.09.2020 про доставку в сукупності 77, 96 мт товару, реєстр т/з прийнятих на ПрАТ з ІІ ДОЕЗ (ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД) від 02.09.2020 про прийняття в сукупності 77, 96 мт товару, Invoice Control Slip S ДП "САНТРЕЙД" щодо оплати 860 822, 96 грн., які підписані уповноваженими представниками покупця й продавця без заперечень та зауважень і містять відбитки печатки останніх.
03.09.2020 сторони уклали Додаткову угоду № 60430765 до спірного договору на поставку Соняшнику урожаю 2020 року в розмірі 79, 42 мт на загальну суму 878 147, 26 грн, на виконання якої були оформлені рахунок на оплату № 77від 03.09.2020, видаткова накладна № 209 від 03.09.2020, ТТН № 324690, № 324693, 324694 від 03.09.2020 про доставку в сукупності 79, 42 мт товару, реєстр т/з прийнятих на ПрАТ з ІІ ДОЕЗ (ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД) від 03.09.2020 про прийняття в сукупності 79, 42 мт товару, акт перерахунку сторонами ціни партії товару від 03.09.2020, Invoice Control Slip S ДП "САНТРЕЙД" щодо оплати 872 522, 41 грн., які підписані уповноваженими представниками покупця й продавця без заперечень та зауважень і містять відбитки печатки останніх.
Таким чином за період з 01.09.2020 по 03.09.2020 ТОВ АФ "НІБАС" було поставлено ДП "САНТРЕЙД" 235, 94 метричних тон Соняшнику урожаю 2020 року.
01.02.2021 листом за вих. №10-470, який був отриманий продавцем 12.02.2021, покупець - Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" повідомив продавця Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "НІБАС" про наявність права застосувати згідно з договором заходи відповідальності (штраф та пеню) у разі невиконання зобов`язань за останнім та зазначив про вимушене укладення покупцем договорів поставки із іншими продавцями на заміщення недопоставленого товару та понесення у зв`язку з цим збитків, які також будуть пред`явлені до відшкодування продавцем. Відповіді на вказаний лист продавця чи інших дій в контексті договору продавець не ініціював.
10.02.2021 між ТОВ Лихачовський Елеватор та ДП САНТРЕЙД укладений договір поставки № 60463389, за яким продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар Соняшник урожаю 2020 року насипом відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.2 договору передбачено, що сторони беззаперечно погоджуються, що кількість та якість товару остаточно визначаються в пункті поставки товару відповідно до умов п. п. 5.1, 5.4 цього договору та є остаточними згідно з результатами, які надаються вантажоотримувачем (зокрема його лабораторією), а згідно з п. п. 5.1 та 5.2 договору продавець зобов`язується здійснити поставку автомобільним транспортом товару на умовах DAP (поставлено в місці) відповідно до правил Інкотермс 2020 - поставлено на ПрАТ з ІІ ДОЕЗ (ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД), надалі пункт поставки, а весь об`єм товару продавець зобов`язується поставити у строк з 10.02.2021 до 23.02.2021, обидві дати включно.
Відповідно до пункту 3.1 та 4.1 договору продавець зобов`язується поставити 880 (вісімсот вісімдесят) метричних тон товару з опціоном +5.0/-5% за вибором продавця, а базова ціна товару без ПДВ за цим договором складає 18.083,33 (вісімнадцять тисяч вісімдесят три гривні 33 копійки) за одну метричну тонну (ця ж базова ціна товару без ПДВ погоджена сторонами у Додатковій угоді №1 до договору № 60463389 від 10.02.2021). У п. п. 4.1.4 договору сторони погодили, що перерахунок базової ціни товару (партії товару) у зв`язку з відхиленням якісних базових параметрів від базисних у порядку, передбаченому п. 4.1 договору, не потребує внесення сторонами будь-яких змін або доповнень до договору, але за згодою сторін може бути підтверджений додатково у письмовому вигляді шляхом укладання відповідної додаткової угоди до договору.
До даного договору сторони підписали Додаток №1 (угода щодо дотримання правил безпеки), Додаткову угоду №1 про зміни в преамбулі договору № 60463389 від 10.02.2021 та Додаткову угоду від 10.02.2021, згідно з п. 1 якої ТОВ Лихачовський Елеватор, в особі директора Івченко А.А., розуміє що ДП "САНТРЕЙД" зобов`язане дотримуватись усіх нормативних актів США, ЄС, Швейцарії та України, якими встановлені економічні санкції, зокрема, але не виключно, внаслідок поточної ситуації в Україні та АР Крим до певних фізичних та/чи юридичних осіб та на грошові операції з ними.
На виконання умов вказаного договору № 60463389 від 10.02.2021 постачальник у лютому 2021 року поставив 774,86 метричних тон Соняшнику урожаю 2020 року, а покупець прийняв поставлений товар на загальну суму 14.458.249,07 грн.
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІБАС" із позовом про стягнення збитків у розмірі 7 214 839, 48 грн., штрафу у розмірі 1 409 895, 47 грн., пеню у розмірі 498 304, 49 грн. за період з 02.11.2020 по 24.05.2021, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №60424911 від 07.08.2020 (договір) в частині недопоставки 764,06 метричних тон Соняшнику урожаю 2020 року, внаслідок чого позивач вимушений був придбати відповідний товар за вищою ціною у ТОВ Лихачовський Елеватор, що призвело до збитків, заявлених до стягнення.
Задовольняючи первісний позов повністю, господарський суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем договору про постачання Соняшнику врожаю 2020 року № 60424911 від 07.08.2020 в частині повного постачання товару у розмірі 764, 06 метричних тони; наявності та доведеності розміру заподіяних позивачу збитків в сумі 7214839, 48 грн., як прямих витрат позивача на заміщення недопоставленого відповідачем за первісним позовом Соняшнику врожаю 2020 року; факту наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між господарським правопорушенням відповідача за первісним позовом та завданими таким правопорушенням збитками, оскільки за належної поставки ТОВ АФ НІБАС товару відповідно до умов Договору №60424911 від 07.08.2020 такі витрати позивачем за первісним позовом не були б необхідними та не були б зроблені.
Звертаючись до ДП "САНТРЕЙД" із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки №60424911 від 07.08.2020, ТОВ АФ НІБАС посилався на те, що директор ТОВ АФ НІБАС Ковальський Р.С. не підписував договір поставки № 60424911 від 07.08.2020 та документи, пов`язані з ним, що підтверджується наказом про відпустку, заявою свідка у даній справі (засвідченою приватним нотаріусом в порядку ст. 88 ГПК України 29.06.2021) та довідкою з бази відпочинку Берізка від 29.06.2021, а загальні збори ТОВ АФ НІБАС не давали згоду на укладення спірного договору та не погоджували його в подальшому.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки, господарський суд першої інстанції виходив з схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, що підтверджується додатками до оспорюваного договору, додаткових угод та інших документів конклюдентного характеру, в т. ч. рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, реєстрів прийнятих транспортних засобів, датованих ТОВ АФ "НІБАС" 01.09.2020, 02.09.2020, 03.09.2020 та акт перерахунку сторонами ціни партії товару від 03.09.2020, фактом звернення в ТОВ АФ "НІБАС" за сертифікатом до регіональної Дніпропетровської торгово-промислової палати, який було видано 29.06.2021 з чітким зазначенням, що він видається безпосередньо за договором поставки № 60424911 від 07.08.2020.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення первісних вимог про стягнення збитків, пені та штрафу з огляду на наступне.
Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2020 між ТОВ АФ "НІБАС" та ДП "САНТРЕЙД" укладений договір поставки № 60424911 1000 (одну тисячу) метричних тон Соняшнику урожаю 2020 року у строк з 01.09.2020 до 01.11.2020 включно, з опціоном +5.0/-5% за вибором продавця, а базова ціна товару без ПДВ за цим договором складає 9226, 34 (дев`ять тисяч двісті двадцять шість гривень 34 копійки) за одну метричну тонну.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.
Проте, у порушення умов договору поставки за період з 01.09.2020 по 03.09.2020 відповідач - ТОВ АФ "НІБАС" поставив позивачу - ДП "САНТРЕЙД" 235, 94 метричних тон Соняшнику урожаю 2020 року, замість погоджених 1000 метричних тон.
Заперечуючи проти первісних позовних вимог, відповідач послався на те, що невиконання ним зобов`язань за договором викликана обставинами форс-мажору, а саме: несприятливих погодних умов, внаслідок яких було втрачено 70% врожаю.
Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі: передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі: сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також: відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Відповідності з ч. ч. 2, 4 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків: штрафні санкції: оперативно-господарські санкції.
Згідно із ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Отже, господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов`язками зазначеного учасника, порушує суб`єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб, наслідком чого є господарсько-правова відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків та накладення штрафних санкцій.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій.
Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків та штрафних санкцій, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.
Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положень частини другої названої статті збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.
Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність заподіяння та розміру збитків позивача, оскільки матеріалами справи підтверджується придбання (заміщення) позивачем 764, 06 метричних тон Соняшнику урожаю 2020 року загалом на суму 7214839,48 грн. у ТОВ Лихачовський Елеватор, як різницю між ціною товару за вказаним контрактом з ТОВ Лихачовський Елеватор та ціною товару за умовами договору поставки з відповідачем за первісним позовом.
Також суд визнав існування причинно- наслідкового зв`язку між зазначеними витратами та порушенням ТОВ АФ НІБАС своїх зобов`язань за договором поставки №60424911 від 07.08.2020, оскільки у разі поставки товару ДП "САНТРЕЙД" у повному обсязі необхідність у заміщенні товару у інших контрагентів була б відсутня, а зазначені витрати не були б понесені.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, як сільськогосподарський виробник був зобов`язаний поставити Соняшник позивачу у строк до 01.11.2020 року, проте, не виконав зобов`язання з поставки у повному обсязі у визначений строк.
Разом з цим, договір на поставку Соняшнику з ТОВ « Лихачовский елеватор» був укладений лише 10.02.2021 року, тобто, майже через три місяці після настання строку поставки Соняшника відповідачем, при цьому, у договорі не було зазначено про те, що він укладається з метою заміщення.
У подальшому, у Додатковій угоді № 1, сторони внесли зміни до договору поставки, де зазначили, що даний договір укладається з метою поставки на заміщення недопоставленого Агрофірмой «Нібас» Соняшнику врожаю 2020 року у кількості 764,060 метричних тон ( л.с. 49 т.1)
При цьому, доказів отримання позивачем заміщеного за даним договором товару у вигляді Соняшника позивач суду не надав.
Крім того, лише факт укладання договору з ТОВ « Лихачовский елеватор» через майже три місяці після настання строку поставки відповідачем, не є доказом того, що укладання даного договору об`єктивно є прямим та невідворотнім наслідком непоставки товару за Договором та є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті невиконання Договору відповідачем. Укладення цих договорів позивачем та визначення їх істотних умов повністю залежало від волі позивача, та відповідало виду здійснюваної ним господарської діяльності, оскільки закупівля соняшника з метою його подальшої переробки та перепродажу входить до звичайного комплексу господарських операцій позивача.
При дослідженні даного договору та додаткових угод до нього встановлено, що даний договір з ТОВ « Лихачовский елеватор» був укладений на поставку 880 метричних тон з опціоном +5,0/- 5,0 % , в той час як недопоставлено відповідачем було 764,060 метричних тон Соняшнику, і позивачем не обґрунтовано, чим викликана необхідність заміщення недопоставленого товару у розмірі, більшому ніж неотримана ним частина за договором з відповідачем.
Крім того, за умовами договору поставки з ТОВ « Лихачовский елеватор» позивачем придбавався соняшник з базовим якісним показником олійності товару у розмірі не менше 46 %, який відповідно до ДСТУ 7011:2 009 відповідає щонайменше другому класу, в той час, як у договорі з відповідачем відсутні вимоги щодо показнику олійності соняшнику та його класності за цим показником, що відповідно впливало на ціну поставленого Соняшнику.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відповідач є сільськогосподарським виробником і весь обсяг товару вироблений особисто відповідачем, в той час, як ТОВ « Лихачовский елеватор» за основним видом діяльності КВЕД 52.10 Складське зберігання, 46.21 Оптова торгівля зерном, що безпосередньо впливає на вартість Соняшника.
При цьому, позивач не надав доказів неможливості укласти договір поставки з іншим сільськогосподарським виробником.
Оскільки позивач здійснює закупівлю соняшника для його подальшої переробки на олійно-екстракційному заводі, то він не надав доказів того, що непоставка відповідачем у повному обсязі товару за договором мала наслідком зупинення діяльності або виробництва на даному заводі, або потягло інші наслідки для позивача у взаємовідносинах з контрагентами, внаслідок чого йому були заподіяні збитки.
Позивачем не надано доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбачених Договором (договорів поставки в порядку подальшого перепродажу, переробки тощо), як і доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби (у разі її існування) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки (зупинку ліній виробництва, їх неефективну внаслідок недозавантаженості роботу, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо).
Всі вищезазначені обставини спростовують висновки суду про заподіяння збитків позивачу та доведеність їх розміру.
Щодо наявності вини відповідача у невиконанні зобов`язань, як складової частини відповідальності у вигляді відшкодування збитків, колегія суддів також не погоджується з висновками суду з огляду на наступне.
Так, згідно сертифікату №1200-21-052 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.06.2021, виданого Дніпропетровською торгово-промисловою палатою на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма « Нібас», засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, а саме: посуху на території Петропавлівського району Дніпропетровської області щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: продати та поставити товар-соняшник урожаю 2020 році, який повинен відповідати базовим якісним показникам і ДСТУ 7011:2009 в кількості 1000 метрчних тон з опціоном +5,0/-5,0 % у термін до 01.11.2020 року за договором поставки №60424911 від 07.08.2020, укладеним з Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" ( а.с. 137 т.1).
Згідно довідки Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології від 05.03.2021 р. за № 994-/36-351, у літній період 2020 року відбувалась аномальна суха погода, а за даними метеостанції, найближчої до земель ТОВ АФ «НІБАС» кількість опадів за літній період 2020 року склала 36,2 мм при нормі 111 мм, при цьому кількість опадів у серпні - 6.7 мм (16% від місячної норм).
У серпні 2020 року відбулася посуха, внаслідок якої було знищено близько 70 відсотків посівів соняшника ТОВ АФ «НІБАС». Фактично відбулася надзвичайна ситуація, пов`язана з масовим засиханням та загибеллю посівів саме внаслідок посухи.
Рішенням Петропавлівської районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій оформленого Протоколом № 30 позачергового засідання від 25 серпня 2020 року (а.с. 109, т. 1) було вирішено для об`єктивної оцінки та обстеження фактичного стану посівів пізніх зернових культур з метою підтвердження в майбутньому факту настання форс- мажорних обставин перед контрагентами створити тимчасову комісію по обстеженню посівів соняшника в ТОВ Агрофірма «НІБАС».
26 серпня 2020 року було складено Акт обстеження посівів соняшнику під урожай 2020 року (а.с. 114, т. 1), згідно до якого було встановлено, що внаслідок тривалого утримання сухої погоди повноцінний врожай соняшнику на всіх площах ТОВ Агрофірма «НІБАС» не сформований. Рослини фактично зав`яли, на усіх обстежених площах маються ознаки передчасного пожовтіння та засихання листків різних ярусів, кошики рослин несформовані, велика кількість пустого насіння, що призведе до значної втрати врожайності соняшнику. Комісія прийняла рішення: рекомендувати директору ТОВ Агрофірма «НІБАС» звернутись до Дніпропетровської торгово-промислової палати з заявою про отримання сертифікату із засвідчення форс-мажорних обставин для надання його контрагентам на підтвердження непередбачених обставин, які вплинули на часткову недопоставку продукції по укладеним договорам, оскільки загибель соняшника в ТОВ АФ «НІБАС» склала 70 % посівів.
Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про те, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором було викликано форс-мажорними обставинами ( обставинами непереборної сили).
Так, за приписами частин 1, 2 статті 611 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:
- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;
- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;
- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.
Оскільки відповідач підтвердив неможливість виконання своїх зобов`язань внаслідок настання форс мажорних обставин ( обставин непереборної сили) відповідним сертифікатом, то відсутня його вина у невиконанні зобов`язання і як наслідок, відсутні підстави для покладання на нього відповідальності за порушення умов договору поставки.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку такі обставини підтверджені неналежними доказами - сертифікатом Дніпропетровської торгово-промислової палати, в той час, як повинні бути підтверджені лише висновком Торгово-промислової палати України з огляду на наступне.
Так, у розділі 10 договору поставки ( п.10.5.) сторони погодили, що достатнім доказом існування і тривалості події форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни або офіційних текстів законодавчих актів, що набрали чинності.
Одночасно , в абз.4 п.7.7.2. цього договору вказано, що у випадку неприбуття представника постачальника у пункт поставки у вищевказаний час, акт про неоднорідність товару складається покупцем самостійно із залученням, на розсуд покупця, водія відповідного автотранспортного засобу та /або представника вантажоотримувача та/або регіональної Торгово-промислової палати (ТПП) та /або незалежного сервера.
Отже , в одному випадку у договорі чітко та однозначно вказано, що акт складається за участю представника регіональної Торгово-промислової палати ( п.7.7.2.) ; а в іншому випадку наведено неоднозначне формулювання органу , який є повноважним для видачі свідоцтва про форс-мажорні обставини: Торгова палата відповідної країни ( п.10.5.).
У даному випадку для прийняття обґрунтованого та законного рішення у справі суду слід розтлумачити спірну умову договору поставки щодо органу , повноважного видати свідоцтво про настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
Аналіз змісту пункту 10.5. договору поставки № 60424911 від 07.08.2020 свідчить, що правила, встановленні статтею 213 ЦК України не дозволяють однозначно визначити зміст відповідної умови договору щодо органу, повноважного засвідчити настання форс-мажорних обставин .
Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору поставки щодо органу, повноважного засвідчити настання форс-мажорних обставин , тому потрібно застосовувати тлумачення «contra proferentem».
«Contra proferentem» (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
У даному випадку сторонами не заперечується, що спірний пункт 10.5. був включений у договір поставки саме в редакції позивача, який, з огляду на принцип «contra proferentem», і повинен нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови ( вищенаведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.05.18р.у справі № 910/16011/17) .
З огляду на викладене, виходячи з наведених норм законодавства, Закону України "Про торгово-промислові палати України", який визначає можливість посвідчення форс-мажорних обставин як Торгово-промисловою палатою України, так у уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, умов договору поставки, колегія суддів вважає, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин в даному випадку є сертифікат Дніпропетровської Торгово-промислової палати, тому господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про неналежність даного сертифікату.
Заперечення позивача щодо недотримання відповідачем порядку повідомлення про наявність форс-мажорних обставин, передбаченого п. 10.3 Договору, є безпідставним, оскільки сторони узгодили, що доказом існування форс-мажору є саме документ виданий ТПП, а тому відповідач - ТОВ АФ «НІБАС» саме після отримання відповідного сертифікату ТПП повідомило про форс мажорні обставини та про відмову від договору (а.с. 139, т. 1).
Оскільки вищезазначені обставини непереборної сили засвідчені належним чином, відсутня протиправна поведінка, дія чи бездіяльність відповідача; відсутній причинний зв`язок між поведінкою відповідача та збитками; відсутня вина відповідача та не доведено розміру заподіяних збитків, відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за невиконання умов договору поставки, а саме стягнення неустойки, штрафу та відшкодування збитків.
Щодо доводів апелянта про безпідставність відмови у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів вважає їх неспроможними, а висновки суду першої інстанції в цій частині законними та обґрунтованими з огляду на таке.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Зокрема, відповідно до ч. 1 та ч. З ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме спірного договору, Додатку № 1 (угода щодо дотримання правил безпеки) та Додаткової угоди від 07.08.2020, Додаткової угоди № 60429831 до договору, рахунку на оплату № 72 від 01.09.2020, видаткової накладної № 206 від 01.09.2020, ТТН № 320762, № 320764, № 320765 від 01.09.2020, реєстру т/з прийнятих на ПрАТ з ІІ ДОЕЗ від 01.09.2020, Додаткової угоди № 60430124 до договору, рахунку на оплату №73 від 02.09.2020, видаткової накладної № 207 від 02.09.2020, ТТН № 320770, № 320771, № 320769 від 02.09.2020, реєстру т/з прийнятих на ПрАТ з ІІ ДОЕЗ від 02.09.2020, Додаткової угоди № 60430765 до договору, рахунку на оплату № 77 від 03.09.2020, видаткової накладної № 209 від 03.09.2020, ТТН № 324690, № 324693, № 324694 від 03.09.2020, реєстру т/з прийнятих на ПрАТ з ІІ ДОЕЗ від 03.09.2020, акту перерахунку сторонами ціни партії товару від 03.09.2020 усі вони були підписані уповноваженими представниками ТОВ АФ "НІБАС", про що свідчить печатка ТОВ АФ "НІБАС", яка проставлена на кожному із вище перелічених документів.
Згідно правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 904/2178/18 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що додаткові угоди та інші документи конклюдентного характеру, в т. ч. рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри прийнятих транспортних засобів, акт перерахунку сторонами ціни партії товару від 03.09.2020, є доказом схвалення правочину відповідачем.
Крім того, сам факт звернення в подальшому 16.06.2021 ТОВ АФ "НІБАС" за сертифікатом до регіональної Дніпропетровської торгово-промислової палати, який було видано 29.06.2021 з чітким зазначенням, що він видається безпосередньо за договором поставки № 60424911 від 07.08.2020, також спростовує доводи відповідача про відсутність схвалення укладеного правочину.
З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову ТОВ Агрофірма « Нібас» про визнання договору поставки недійсним.
Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зробив висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи, внаслідок чого безпідставно задовольнив первісні вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Нібас" в цій частині підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню у відповідній частині, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд".
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Нібас" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 у справі № 904/5328/21 в частині задоволення первісних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про стягнення збитків, штрафу та пені за договором скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Нібас" про стягнення збитків, штрафу та пені за договором.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 (суддя Ярошенко В.І.) у справі №904/5328/21 залишити без змін.
Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, будинок 19-21А; ідентифікаційний код 25394566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "НІБАС" (52700, Дніпропетровська обл, Петропавлівський р-н, смт. Петропавлівка, вул. Польова, буд. 100А; ідентифікаційний код 30010348) витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 208673,39грн.
Відповідно до ст. 327 ГПК України видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.01.2022року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя С.Г.Антонік
