Справа № 930/2062/21
Провадження №11-сс/801/10/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Царапора О. П.
Доповідач : Дедик В. П.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ОКРЕМА ДУМКА
судді Дедик В.П. до ухвали Вінницького апеляційного суду від 18.01.2022
щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 286-1 КК України
18 січня 2022 року
м. Вінниця
Ухвалою Вінницького міського суду від 18.01.2022 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 15.09.2021 щодо продовження строку перебування під вартою ОСОБА_1 , з визначенням розміру застави, – без змін.
З даною ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18.01.2022, яка була постановлена більшістю суддів колегії, не погоджуюсь з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 15.09.2021 задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою та продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів, з визначенням ОСОБА_1 застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 190320 грн.
Прокурор у кримінальному провадженні не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Вважаю , що дана апеляційна скарга прокурора, яка подана під час судового провадження, на відміну від стадії досудового розслідування, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, оскільки у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 прокурор ставить питання про погіршення становища обвинуваченого, пропонуючи скасувати можливість звільнення обвинуваченого з-під варти шляхом внесення застави, залишивши ОСОБА_1 під вартою.
До такого висновку приходжу зважаючи на те, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою» від 02.12.2020 № 1027 – ІХ, який набрав чинності з 14.01.2021, ч. 2 ст. 392 КПК України доповнена другим абзацом такого змісту, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім того, цим же законом доповнено частиною 5 статтю 394 КПК України такого змісту, що ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Тобто , такі зміни відбулись після прийняття рішення № 4-р/2019, Конституційного Суду України, який дійшов висновку, що положення ч. 2 ст. 392 КПК обмежують саме права обвинуваченого на свободу, так як вони унеможливлювали окреме оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, а тому законодавець надав право обвинуваченому, його захиснику, законному представнику та прокурору оскаржити рішення суду першої інстанції в частині обмеження прав обвинуваченого, а не для можливості оскаржувати прокурором рішення в частині посилення міри запобіжного заходу.
До такого ж висновку прийшов суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Бородій В.М. у своїй окремій думці до постанови колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.12.2021 у цьому ж кримінальному провадженні (справа № 930/2062/21) щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 286-1 КК України, з якою я погоджуюсь в повному обсязі.
За таких обставин вважаю, що відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства прокурор може оскаржувати рішення суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, але тільки в аспекті покращення становища обвинуваченого.
На підставі викладеного вважаю, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України прокурору слід було відмовити у відкритті провадження, так як прокурором оскаржене судове рішення виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржене згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В.П. Дедик
