Єдиний державний реєстр судових рішень
1Справа № 335/4171/21 1-кп/335/258/2022
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Шалагінової А.В.,
за участі секретаря судового засідання Попової С.М.,
процесуального прокурора Шевченко А.О.,
потерпілої ОСОБА_1 ,
представника потерпілої адвоката Шутака Ю.В.,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
захисника адвоката Войтовича Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080050000031 від 6 січня 2021 р.,за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
27.12.2020 приблизно о 17:15 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Патріотичної з боку вул. Гагаріна в напрямку вул. Лермонтова у Вознесенівському районі м. Запоріжжя. В цей же час, у зустрічному йому напрямку на велосипеді «Trek X-caliber» рухалась велосипедист ОСОБА_1 .
Під час руху в районі будинку 57 по вулиці Патріотичній у місті Запоріжжі водій ОСОБА_2 , перед зміною напрямку свого руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого руху вліво, виконуючи маневр лівого повороту, при цьому не надав перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_1 , яка рухалась в зустрічному напрямку, в результаті чого передньою лівою частиною керованого ним автомобіля допустив наїзд на останню. Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги пп. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями), які знаходяться в причинному зв`язку із подією дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП).
Внаслідок вказаної ДТП потерпілій ОСОБА_1 спричинено закритий перелом дистального метаепіфізу лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за однакою тривалого розладу здоров`я.
Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України), а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину не визнав, зазначивши, що 27.12.2020 з 17 до 18 год. він керував автомобілем «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить його знайомому, рухався по вулиці Патріотичній у місті Запоріжжі, була темна пора доби. Він почав здійснювати поворот ліворуч, не побачивши велосипедистку, оскільки на ній не було світловідбивних елементів та вона була у темній одежі, здійснив із нею зіткнення. Зазначив, що можливо його засліпила інша машина, що їхала в зустрічному напрямку. При цьому, він лише почав рух і його швидкість була біля 5 км/год. Після зіткнення він зупинився, вийшов з автомобіля та побачив потерпілу, яка сиділа на асфальті, та сказала, що її стан нормальний, але пошкоджено велосипед. Поліцію та швидку допомогу не викликали та вирішили розійтися мирно. Домовились, що обвинувачений їй відшкодує 3000 грн. При цьому, 1000 грн. він їй сплатив. Вважав, що потерпіла не могла отримати тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості внаслідок ДТП, оскільки вона не могла впасти на лівий бік за законами фізики, а тому він має сумніви, що травму вона отримала саме внаслідок ДТП. На місці ДТП потерпіла знаходилась біля півтори години і скарг за станом здоров`я не висловлювала. Також вона надсилала йому чеки на ліки, які не могли призначатися для лікування травми. Цивільний позов потерпілої визнав частково на суму матеріальної шкоди розміром 2600 грн. у вигляді франшизи.
Разом з тим, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є доведеною та підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 , письмовими та речовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 27.12.2020 приблизно о 17:1017:20 год. вона рухалась на велосипеді по вулиці Патріотичній в напрямку вулиці Гагаріна у місті Запоріжжі зі швидкістю 1012 км/год. На велосипеді встановлено проблискові маячки та ліхтарі. Вона була одягнута у світлу куртку та чорні брюки. Водій автомобіля «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 рухався у зустрічному їй напрямку та мав намір здійснити поворот ліворуч. Проте, він не надав їй перевагу у русі та збив її. Вона впала з велосипеда ліворуч, а велосипед впав на правий бік. Після ДТП водій одразу підійшов до неї та запропонував викликати швидку допомогу, на що вона відмовилась. Через деякий час під`їхав її чоловік, вони усі разом поспілкувались, спору щодо механізму ДТП між ними не було, ОСОБА_2 пообіцяв взяти участь у лікуванні, та десь через 3040 хвилин вони роз`їхались. При цьому, сума відшкодування не обговорювалась. Поліцію також не викликали, оскільки домовились про мирне врегулювання питання. Їй здалось спочатку, що в неї забій, вона трішки кульгала, але пізніше нога опухла, внаслідок чого вона вирішила, що можливо в неї перелом, а тому приблизно о 19:30 год. звернулась до травмпункту, зробила рентген. Оскільки було встановлено перелом зі зміщенням, тому їй наклали гіпс. Чоловік зв`язався із ОСОБА_2 і той перерахував 1000 грн. Після свят вона звернулась до лікаря, який за наслідками обстеження зазначив на необхідності операції. Коли це повідомили обвинуваченому, він почав сваритися з її чоловіком, оскільки вважав, що вони бажають з нього стягнути кошти. Потерпіла від операції відмовилась. Гіпс зняли десь через 40-45 днів, проте біль в нозі турбує її і дотепер. Також внаслідок ДТП було пошкоджено велосипед, який вона відремонтувала за власні кошти. ОСОБА_2 за свій вчинок перед нею не вибачився. Цивільний позов підтримала та просила його задовольнити.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він 27.12.2020 у вечірній час рухався по вулиці Патріотичній у місті Запоріжжі та зупинився на червоний сигнал світлофору. На його автомобілі встановлено відеореєстратор. Він побачив автомобіль «Daewoo-Sens» сріблястого кольору, який стоїть на аварійній сигналізації. Коли під`їхав, то побачив велосипед на асфальті, а також потерпілу. Він зупинився во дворах та підійшов до ділянки, на якій сталась ДТП, побачив потерпілу, яка була в шоковому стані та сиділа на асфальті. Потім вона встала та кульгала. Він їй порадив викликати швидку допомогу або поїхати до лікарні. Після цього залишив свої контакти чоловіку потерпілої та повідомив, що має відеозапис події, який зафіксовано на відеореєстратор. На цьому відеозаписі видно, як у зустрічному напрямку рухається велосипед із проблисковим маячком, який потім змінює траєкторію руху. Велосипед був перешкодою праворуч по відношенню до автомобіля обвинуваченого. Пізніше він передав відеозапис слідчому, його викликали до слідчого 12.02.2021. Відеозапис був поміщений ним на google-диск, потім він його скачав на свій телефон та через месенджер Viber передав слідчому, який записав відеозапис на диск. При цьому, документ ніякий не складався.
Разом з тим, у матеріалах кримінального провадження міститься заява свідка ОСОБА_4 , згідно із якою він добровільно надає слідчому DVD-диск «ANV» з копією відеозйомки з моментом ДТП, який фіксував його відеореєстратор, встановлений в його автомобілі «Сенс», НОМЕР_2 . Оригінал відео зберігається у свідка (а.с. 85).
Відповідно до протоколу огляду від 13.02.2021 слідчий оглянув вказаний DVD-диск «ANV», наданий свідком ОСОБА_3 , та встановив, що на диску міститься файл з відеозаписом, що зафіксований на камеру відеореєстратора, встановленого посередині салону автомобіля свідка. Зазначена дата 2030-12-27 та час з 17:18:55 до 17:19:40. На відеоазписі зафіксовано, що автомобіль, в якому встановлено відеореєстратор, рухається по вул. Патріотичній у бік вул. Гагаріна в м. Запоріжжі та наближається до регульованого світлофором пішоходного переходу, де зменшує швидкість руху. Попереду автомобіля у попутному напрямку рухається велосипедист та інший автотранспорт. У час 17:19:02 видно, що велосипедист ОСОБА_1 продовжує рух в напрямку вул. Гагаріна, на велосипеді працює освітлення передньої фари. В зустрічному їй напрямку рухається легковий автомобіль, як потім стало відомо автомобіль «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому також увімкнене ближнє світло фар. У час 17:19:03 видно, що вказаний автомобіль змінює напрямок свого руху ліворуч, виконуючи маневр лівого повороту, при цьому в світлі фар вказаного автомобіля видно, що велосипедист продовжує рух прямо в напрямку вул. Гагаріна. Далі на відеозаписі видно, що автомобіль скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 (відбувся контакт автомобіля з велосипедом), після чого автомобіль зупинився та на ньому увімкнулась аварійна сигналізація. Велосипедист впала на проїзну частину та її не видно із-за габаритів автомобіля. Далі на відеозаписі зафіксовані наслідки ДТП. З моменту зміни напрямку руху до моменту наїзду на велосипедиста минуло 42 кадри, що відповідає 1,4 секунди (а.с. 8690).
Вказаний DVD-диск із відеозаписом також був оглянутий в судовому засіданні. Судом встановлено, що його зміст відповідає змісту, наведеному у вищезазначеному протоколі огляду (а.с. 92).
Згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 11.02.2021 з доданою фототаблицею, проведеного слідчим на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.01.2021 (а.с. 7071), слідчим було оглянуто автомобіль «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та встановлено наявність на ньому пошкоджень переднього номерного знаку, переднього бамперу по всій ширині, подряпин на лівій частині переднього бамперу, пошкодження правих бокових дверей, лобового скла у вигляді тріщини (а.с. 7275, 7778).
Відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи № 182п від 18.02.2021, закритий перелом дистального метаепіфізу лівої малогомілкової кістки зі зміщенням (по даним комп`ютерної томографії) у ОСОБА_1 кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Виявлене тілесне ушкодження у ОСОБА_1 утворилося від дії тупого предмета. Не виключається можливість виникнення виявленого тілесного ушкодження в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Давність утворення тілесного ушкодження не суперечить строку, вказаному у постанові слідчого в наданій медичній документації та зі слів освідуваної (а.с. 8384).
У судовому засіданні експерт ОСОБА_5 , яка склала вказаний висновок, пояснила, що експертиза проводилась за медичними документами, зокрема амбулаторною карткою, висновком КТ та диском КТ лівого гомілковостопного суглобу з 5-ї Міської лікарні, що були надані потерпілою. Диск надали рентгенологу на консультацію, 18.02.2021 від нього надійшла відповідь. Під час експертизи було виявлено перелом гомілки ліворуч. Діагноз було виставлено іншими лікарями, а висновок експерт надала виходячи із висновку консультанта. На запитання сторони захисту пояснила, що на рівень свідомості потерпілого впливає черепно-мозкова травма. Больовий поріг у кожної особи різний. Отже, не виключається те, що із даною травмою потерпіла мала змогу пересуватися самостійно.
За змістом протоколу слідчого експерименту від 04.03.2021 за участі потерпілої ОСОБА_1 остання пояснила та показала місце вчинення та механізм ДТП, слідчим здійснено відповідні виміри та встановлено розташування місця зіткнення, час з моменту, коли водій автомобіля «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , змінив напрямок руху до моменту зіткнення, а також інші вихідні дані (а.с. 9394), складено схему та фототаблицю (а.с. 95, 9698).
Згідно з висновком експерта інженерно-транспортної експертизи від 22.03.2021 № СЕ-19/108-21/3002-ІТ, призначеної постановою слідчого від 05.03.2021 (а.с. 107109), в даній дорожній ситуації водій автомобіля «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 10.1, 10.4, 12.2 Правил дорожнього руху України, а велосипедистка ОСОБА_1 відповідно до вимог пп. 12.2, 12.3 цих Правил. В діях велосипедистки ОСОБА_1 невідповідності вимог пп. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України не вбачається. В діях водія ОСОБА_2 є невідповідності до вимог пп. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з ДТП, а невідповідності до вимог п. 12.2 Правил дорожнього руху України не вбачається. Технічна можливість водія автомобіля «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 уникнути ДТП залежала від виконання ним вимог пп. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Велосипедистка ОСОБА_1 не мала технічної можливості уникнути ДТП (а.с. 100105).
Суд вважає необґрунтованим посилання сторони захисту на те, що тілесне ушкодження ОСОБА_1 могла отримати не у момент ДТП, оскільки зазначений довод спростовується доказами, дослідженими судом, зокрема, показаннями потерпілої, яка будучі попередженою судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань суду, підтвердила, що отримала тілесне ушкодження саме внаслідок ДТП, проте одразу не зрозуміла, що в неї перелом, однак пізніше нога опухла та вона звернулась до лікарні, в якій рентгеном було підтверджено наявність перелому. Також висновком експерта № 182п від 18.02.2021, який приймається судом як належний та допустимий доказ у справі, встановлено, що закритий перелом дистального метаепіфізу лівої малогомілкової кістки зі зміщенням (по даним комп`ютерної томографії) у ОСОБА_1 кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, та не виключається можливість виникнення виявленого тілесного ушкодження в умовах дорожньо-транспортної пригоди, строк давності утворення якого не суперечить строку, вказаному у постанові слідчого, в наданій медичній документації та зі слів освідуваної.
Доводи сторони захисту про недопустимість як доказу висновку експерта № 182п від 18.02.2021 суд вважає неприйнятними, оскільки під час судового розгляду справи, зокрема, і шляхом допиту експерта, яка складала цей висновок, не було встановлено таких порушень вимог законодавства, які б з огляду на приписи ст.ст. 86, 87, 101, 242, 243 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) свідчили про наявність істотного порушення прав та свобод людини, а також порушення порядку отримання вказаного висновку.
Також суд вважає необґрунтованим посилання сторони захисту на недопустимість як доказу висновку експерта інженерно-транспортної експертизи від 22.03.2021 № СЕ-19/108-21/3002-ІТ, оскільки вихідні дані надавались експерту внаслідок їх отримання під час слідчого експеримента, в якому не брав участі обвинувачений, з огляду на таке.
Під час судового розгляду справи стороною захисту не було зазначено будь-яких інших вихідних даних, які би вплинули на висновки вказаної експертизи, а також не вказано, які саме дії потерпілої та невідповідність її дій яким саме пунктам Правил дорожнього руху України могли б перебувати у причинному зв`язку із наслідками ДТП. Клопотання про призначення повторної судової інженерно-транспортної експертизи стороною захисту не заявлялось.
Також, вимогами ч. 3 ст. 240 КПК України не передбачено обов`язковості участі сторін кримінального провадження під час проведення слідчого експерименту, оскільки вказана норма передбачає, що такі особи можуть (а не зобов`язані) залучатися до участі в слідчому експерименті.
Крім того, під час досудового розслідування ОСОБА_2 не заявляв клопотань слідчому щодо участі у слідчому експерименті та не оскаржував відповідних дій та рішень слідчого в порядку, встановленому КПК України.
Також суд вважає необґрунтованим посилання сторони захисту на відсутність в матеріалах справи протоколу огляду місця події, оскільки в судовому засіданні встановлено, що на місце ДТП одразу після його вчинення співробітники поліції не викликались, внаслідок чого огляд місця події з метою фіксації відомостей про місце розташування автомобіля та велосипеду, проведення відповідних вимірів, не проводився та не міг бути проведений. Натомість, саме на водія транспортного засобу пунктом 2.10 «д» Правил дорожнього руху України покладено обов`язок у разі причетності до ДТП повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.
Крім того, суд звертає увагу і на те, що КПК України, а також іншими нормативно-правовими актами не встановлено, що вихідні дані для експертизи обов`язково мають надаватися виходячи із даних протоколу огляду місця події. У даному випадку слідчим були встановлені такі вихідні дані за допомогою інших слідчих (процесуальних) дій. Підстави для сумнівів у достовірності цих даних відсутні.
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши вищезазначені докази у їх сукупності та взаємозв`язку суд доходить висновку, що вони доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому діяння за кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він своїми необережними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, у відповідності до ст. 12 КК України, віднесено до нетяжкого злочину, спричинених наслідків в результаті злочину завдано шкоди фізичному здоров`ю потерпілої, завдано їй матеріальної шкоди та моральних страждань. Матеріальну шкоду ОСОБА_2 відшкодував частково шляхом перерахування потерпілій 1000 грн., що не заперечувалось нею під час судового розгляду.
Також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, станом на час ДТП та на даний час офіційно не працевлаштований, на обліку в лікарів-психіатра та нарколога не перебуває, однак неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у лікаря-нарколога (а.с. 114).
За сімейним станом обвинувачений одружений, на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей не має.
Обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання ОСОБА_2 , не встановлено.
Також при призначенні покарання судом враховуються роз`яснення, надані у пунктах 2022 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за якими при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Вирішуючи питання щодо виду покарання, яке слід застосувати в даному випадку, суд враховує таке.
Внаслідок дій ОСОБА_2 було завдано істотної шкоди життю і здоров`ю потерпілої, проте, злочин ОСОБА_2 вчинив з необережності, тобто не умисно допустив порушення Правил дорожнього руху України, як він пояснив, внаслідок того, що не бачив, як потерпіла рухається в зустрічному напрямку, тобто через неуважність. Після вчинення злочину надав матеріальну допомогу потерпілій розміром 1000 грн. Проте, у скоєному не розкаявся, перед потерпілою протягом часу з моменту вчинення кримінального правопорушення і до закінчення судового розгляду не вибачився, зазначивши, що вибачається лише в останньому слові, адресувавши своє вибачення суду. Зазначена поведінка обвинуваченого, на думку суду, свідчить, що обвинувачений для себе належних висновків не зробив та усунути заподіяну своїми діями шкоду не бажає. Як зазначено судом вище, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , відсутні.
Тому, на переконання суду, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших злочинів буде покарання у вигляді обмеження волі на строк, встановлений в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.
У той же час, з урахуванням особи обвинуваченого, конкретних обставин злочину, його необережного характеру, суд вважає, що забезпечити виправлення обвинуваченого можливо без реального відбування ним покарання, але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов`язків органами з питань пробації протягом іспитового строку, який втілює у собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченим умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства, і враховує позицію потерпілої в її баченні справедливості.
Також суд, враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 286 КК України не передбачено можливості не застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_2 дане додаткове покарання в межах строку, визначеного вказаною нормою кримінального закону.
При цьому, оскільки ОСОБА_2 не приніс вибачення потерпілій, а також зазначав, що внаслідок позбавлення його права керування транспортними засобами залишиться без можливості заробляти на життя, хоча офіційно він не працевлаштований, суд вважає за доцільне покласти на нього окрім обов`язків, визначених ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КПК України, також обов`язки, передбачені пп. 1, 3 ч. 2 цієї статті.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а про судові витрати відповідно до ст. 124 КПК України.
За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відтак, з обвинуваченого на користь державного бюджету слід стягнути судові витрати на залучення експерта, що документально підтверджені, а саме у розмірі 1961,40 грн. (а.с. 106).
Запобіжний захід до обвинуваченого у кримінальному провадженні не застосовувався.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на транспортний засіб «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2021, частково скасовано судом ухвалою від 19.01.2022, а саме в частині користування цим автомобілем власником майна. В іншій частині арешт підлягає скасуванню з урахуванням вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, оскільки у збереженні цього майна з ухваленням вироку суду відпала необхідність.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА», суд виходить з наступного.
Так, за змістом цивільного позову ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду розміром 25000 грн. та суму франшизи розміром 2600 грн., а також з ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» шкоду, завдану здоров`ю, розміром 3428,56 грн., шкоду, завдану пошкодженням велосипеда, розміром 3587 грн. та 5% витрат на лікування 171,42 грн. (моральну шкоду), а всього 7186,98 грн., тобто за вирахуванням франшизи 2600 грн.
Відповідно до вимог частини першої статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Протиправність поведінки водія ОСОБА_2 , його вина, а також причинний зв`язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою, підтверджені вищезазначеними доказами, які підтверджують обставини вчиненого кримінального правопорушення (зокрема, висновками експертиз, показаннями потерпілої, свідка, внаслідок аналізу яких суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого діяння).
При цьому, відповідальність водія автомобіля «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована згідно із полісом № 164795361, що підтверджується інформацією із сайту МТСБУ (а.с. 30).
На підтвердження розміру матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування та необхідні обстеження ОСОБА_1 надано чеки на придбання ліків в аптеках на суми 497,20 грн., 1228,50 грн., 60,79 грн., 773,27 грн., 242,00 грн., 55,00 грн., квитанція про оплату вартості КТ на суму 700,00 грн., чеки на оплату вартості консультацій спеціалістів на суми 250,00 грн., 300,00 грн., тобто на загальну суму 4106,76 грн. (а.с. 3138). Проте, позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині заявила лише на суму 3428,56 грн., отже вони розглядаються судом саме у цих межах відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).
Вартість ремонту велосипеда підтверджується актом про виконані роботи від 20.02.2021 на суму 6187,00 грн., видатковою накладною на суму 6187,00 грн. (а.с. 39, 40).
Розмір зазначених витрат цивільними відповідачами не оспорювався. Відзивів на позов вони не надавали.
Проте, у судовому засіданні обвинувачений заперечував проти задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а також зазначив, що франшиза за страховим полісом становить 0 грн. Проте, безпосередньо страховий поліс під час судового розгляду сторонами не надавався. Клопотань про його витребування учасники справи не заявляли.
В той же час, згідно з положеннями ч. 6 ст. 81 ЦПК України, які підлягають застосуванню з урахуванням приписів ч. 5 ст. 128 КПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, за відсутності в матеріалах справи страхового полісу, суд вважає недоведеними позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення із ОСОБА_2 суми франшизи розміром 2600 грн.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 моральної шкоди розміром 25000 грн., то суд виходить з наступного.
Згідно з вимогамистатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як зазначено судом вище, під час розгляду справи були встановлені усі підстави, необхідні для відшкодування шкоди, у тому числі й моральної.
Як вказує цивільний позивач, моральна шкода, спричинена їй цивільним відповідачем ОСОБА_2 , полягає у тому, що при ДТП вона отримала тілесне ушкодження. Вона тривалий час лікувалася, наслідки травми вона відчуває і на даний час. Вона деякий час була позбавлена можливості користуватися велосипедом, який використовувала для поїздок на роботу. ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, душевні та психічні хвилювання також і внаслідок того, що ОСОБА_2 ухилявся від добровільного відновлення порушених прав цивільного позивача.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 у добровільному порядку також не вчинив жодних дій, спрямованих на відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь цивільного позивача моральної шкоди.
Однак, на переконання суду, при визначенні розміру суми відшкодування моральної шкоди, яку цивільний позивач просить стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_2 на свою користь, слід врахувати положення пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р., з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин.
За таких обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає, що відповідною компенсацією цивільному позивачеві моральної шкоди буде сума у розмірі 15000,00 гривень, яка визначена судом з урахуванням обсягу заподіяних моральних страждань, тривалості заподіяння моральної шкоди, необхідністю цивільного позивача докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, а також інших негативних наслідків, які вона зазнала внаслідок ушкодження здоров`я. З огляду на викладене, вимоги цивільного позивача до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» про відшкодування матеріальної шкоди судом враховується, що ці позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 979 ЦК України, ст.ст. 22, 24, 26-1, 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вказаним цивільним відповідачем розрахунок цих позовних вимог, що наведений у цивільному позові, з урахуванням засад змагальності, не оспорювався.
Також, цивільним відповідачем ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» не заперечувався під час розгляду справи розмір позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яка полягає у спричиненні потерпілій фізичного болю та страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, наслідками травми, отриманих під час ДТП, погіршенням морального і фізичного стану. Розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 визначила як 171,42 грн., що відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складає 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (тобто 5% від заявлених позивачем вимог 3428,56 грн.).
Крім того, не заперечувався ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» і розмір витрат на відновлення пошкодженого велосипеду розміром 6187,00 грн.
Проте, виходячи із того, що суд визнав недоведеними позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_2 франшизи на суму 2600,00 грн. та враховуючи, що з боку відповідача ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» також не надано відомостей про те, що полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 164795361 передбачалась франшиза у зазначеному розмірі, тому суд вважає, що сума відшкодування на відновлення велосипеду за даних обставин зменшенню на суму франшизи за вироком суду не підлягає. Разом із тим, ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» при здійсненні виплати ОСОБА_1 не позбавлено права у разі наявності франшизи відповідно до умов договору страхування та вимог п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону зменшити на цю суму страхове відшкодування, а потерпіла ОСОБА_1 у подальшому не позбавлена права звернутися до ОСОБА_2 із позовними вимогами про стягнення цієї суми в порядку цивільного судочинства.
Отже, з ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3428,56 грн. в якості відшкодування шкоди, пов`язаної із лікуванням потерпілої, 6187,00 грн. в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження велосипеду, 171,42 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, цивільний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, в усній формі попросити пробачення у потерпілої, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» на користь ОСОБА_1 3428 (три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 56 коп. в якості відшкодування шкоди, пов`язаної із лікуванням потерпілої, 6187 (шість тисяч сто вісімдесят сім) грн. 00 грн. в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження велосипеду, 171 (сто сімдесят одну) грн. 42 коп. в якості відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України судові витрати на залучення експерта при проведенні судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/108-21/3002-ІТ від 22 березня 2021 року у розмірі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) грн. 40 коп.
Скасувати у повному обсязі арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2021 р. (справа № 334/154/21, 1-кс/335/303/21) на автомобіль «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Речові докази по справі:
-автомобіль «Daewoo-Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на відповідальному зберіганні на території майданчику тимчасового тримання Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, повернути власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-відеозапис, що зафіксував подію ДТП, на цифровому носії DVD-диску «ANV» 4,7 Гб, наданий свідком ОСОБА_3 , долучений до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набираєзаконної силипісля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення видати засудженому та прокурору. Інші учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя А.В. Шалагінова
