Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 185/4936/21-ц

провадження № 61-18041 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: приватне підприємство «Агрофірма Старт», товариство

з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-Плюс», ОСОБА_2 ;

треті особи: Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року у складі судді

Болдирєвої У. М. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду

від 04 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Куценко Т. Р., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

приватного підприємства «Агрофірма Старт», товариства з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-Плюс» (далі - ТОВ АФ «Старт-Плюс»),

ОСОБА_2 , треті особи: Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Є. В., про визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів, припинення реєстрації права власності та витребування майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Шевченко» у розмірі 0,183 % всього пайового фонду (майна), відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) від 11 жовтня 2010 року, серії КР,

№ 698.

Позивач вказувала, що згідно з протоколом загальних зборів засновників (учасників) ТОВ АФ «Старт-Плюс» від 11 квітня 2017 року № 18ю,

незаконно передано право власності на майно, яке належить до пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Шевченко». У подальшому проведено державну реєстрацію права власності на майно за ТОВ АФ «Старт-Плюс» та укладено договір купівлі-продажу майна між вказаним товариством та ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним та скасувати протокол № 18ю загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Агрофірма «Старт-Плюс» від 11 квітня 2017 року у частині передачі до його статутного капіталу майна - зерносховища (складу № 2), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; зерносховища (складу № 3), розташованого за адресою: с. Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області; гаражів тракторних, розташованих за адресою:

АДРЕСА_1 ; припинити державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35139309, яке прийнято державним реєстратором Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Шмигельським М. С., за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна: гаражі тракторні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196622112235) від приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до ТОВ «АФ «Старт Плюс», про що було вчинено запис про право власності № 20353741 від 05 травня 2017 року; індексний № 35141692 від 12 травня 2017 року, яке прийнято державним реєстратором Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Паливода Л. О., за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196686612235) від приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до

ТОВ «АФ «Старт Плюс», про що було вчинено запис про право власності

№ 20354723 від 05 травня 2017 року; індексний номер 35140236 від 12 травня 2017 року, яке прийнято державним реєстратором Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Співак С. Г., за яким здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна: зерносховище (склад № 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196725912235) від приватного підприємства «Агрофірма «Старт» до ТОВ АФ «Старт Плюс», про що було вчинено запис про право власності № 20353571 від 05 травня 2017 року; визнати договір купівлі-продажу зерносховища від 21 травня 2021 року, який було укладено між

ТОВ АФ «Старт-Плюс» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В., недійсним; припинити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зерносховище (склад №3), розташований за адресою:

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1196725912235), яку було вчинено приватним нотаріусом Рудкевичем Є. В. на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2021 року; витребувати від відповідачів гаражі тракторні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зерносховище (склад №2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зерносховище (склад №3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 25 червня 2021 року у відкритті провадження у справі за позовом

ОСОБА_1 відмовлено. Роз`яснено позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що цей спір має вирішуватися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої

статті 20 ГПК України, згідно з яким до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 25 червня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що предметом позову

є правочини щодо майнових паїв юридичної особи - реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Шевченко», тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у цій справі, оскільки до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав

в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 11 листопада 2021 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено помилковий висновок про те, що вказана справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Вона звернулася до суду із позовом за захистом права власності на нерухоме майно, яке розташоване у с. Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області. ОСОБА_1 зазначає про відсутність корпоративних відносин у цьому спорі з огляду на суб`єктний склад учасників справи, оскільки вона звернувся до суду як фізична особа, права якої порушені. Вважає, що відносини у цій справі виникли з цивільних правовідносин, оскільки вимоги щодо реєстраційних дій та реєстрації майна, інших реєстраційних дій є похідними від спору щодо належного їй нерухомого майна, тому спір відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України підлягає розгляду у порядку цивільної юрисдикції.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду від приватного підприємства «Агрофірма Старт», ТОВ АФ «Старт-Плюс», ОСОБА_2 відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення

є законними, ґрунтуються на нормах процесуального права.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову,

як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням

у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, при цьому визначення предмета та підстав позову, обрання способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство

в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства визначені, зокрема й Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

У статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» зазначено, що колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки. Підприємства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки (об`єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів.

Підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів. (частина перша

статті 3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

У частині другій статті 3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» зазначено, що підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

У статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени у частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про господарські товариства» до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Аналогічне положення міститься й у частині другій статті 113 ЦК України, зокрема, господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Тобто цей перелік господарських товариств є вичерпним і колективне сільськогосподарське підприємство не віднесене до господарських товариств.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу

і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства

в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177

«Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян

у процесі реформування аграрного сектору економіки» затверджені Методика уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки. У них передбачено, що кожен зі співвласників має право скористатися своїм майновим паєм, в тому числі отримати свій майновий пай у натурі.

Виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Майнова комісія готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення в натурі, однак сама майнова комісія рішення про виділення майна в натурі і передачу його будь-кому у власність не приймає; вирішення такого питання поза межами компетенції майнової комісії.

Питання про виділення конкретного майна в натурі окремим співвласникам (групам співвласників) вирішується виключно рішенням зборів співвласників.

Згідно з Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» повинні бути створені комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, а також для здійснення уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства, а також встановлення осіб, які є їх власниками; запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); виділення групі осіб (окремим особам) які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.

Відповідно до вимог статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав,

не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з частиною другою статті 356 ЦК України суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Власники майнових паїв є співвласниками пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства і володіють, користуються та розпоряджаються цим майном на праві спільної часткової власності, і саме по собі не свідчить про створення ними окремої юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2-448/2008 (провадження № 14-236цс19), та від 26 червня 2019 року у справі № 612/579/16-ц (провадження № 14-125цс19), у яких зазначено, що спір між фізичними особами та юридичною особою з приводу права володіння, користування та розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності таких фізичних осіб, зокрема спір між юридичною особою, яка не є господарським товариством (фермерські, кооперативні, приватні, колективні підприємства тощо), та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, про виділення майнових паїв підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.