Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
17 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2199/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
23 квітня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 18 березня 2021 №121630002698 про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% від суддівської винагороди;
-зобов`язати управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області провести ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82% від суддівської винагороди згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганській області за №590/20-Вих. від 05 березня 2020 року та виплатити заборгованість з урахуванням фактично сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що стаж роботи позивача на посаді судді, який підлягає застосуванню при визначені розміру довічного грошового утримання, складає 21 повний рік роботи, а його відсоткове значення розміру грошового утримання від суддівської винагороди на день його призначення 11 лютого 2020 року дорівнює 82%.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2020, яке набрало законної сили 22.02.2021 у справі № 360/2411/20 зобов`язав відповідача здійснити позивачу з 19 лютого 2020 року перерахунок довічного грошового утримання за заявою від 05.03.2020 згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганській області від 05.03.2020 про розмір суддівської винагороди за №590/20-Вих.
Відповідачем 18.03.2021 на виконання рішення ЛОАС від 12 жовтня 2020 року було прийняте рішення №121630002698 про перерахунок довічного грошового утримання, однак, відсоткове значення його довічного грошового утримання після перерахунку було встановлене в розмірі 50% від суддівської винагороди згідно з зазначеною довідкою ТУ ДСА.
Позивачем подане електронне звернення про проведення перерахунку з 19 лютого 2020 року в розмірі 82% від суддівської винагороди.
У відповіді від 21 квітня 2021 року за №240-231/Ф-02/8-1216/21 відповідач мотивував перерахунок із застосуванням 50% розміру довічного грошового утримання позивача тим, що його стаж роботи на посаді судді згідно з наявним розрахунком стажу складає тільки 15 повних років, а в рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 відсоткове значення для перерахунку з 19 лютого 2020 року на підставі зазначеної довідки не було.
Позивач вважає, що його право на отримання довічного грошового утримання в більшому відсотковому розмірі порушено оскарженим рішенням та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 27.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.24-25).
Ухвалою суду від 24.05.2021 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (арк.спр.49-50).
Ухвалою суду від 29.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк.спр.62).
Ухвалою суду від 12.07.2021 відкладено судове засідання; замінено відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (арк.спр.67-68).
Ухвалою суду від 16.07.2021 зупинено провадження у справі (арк.спр.71).
Ухвалою суду від 09.12.2021 поновлено провадження у справі (арк.спр. 79-80).
Від УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 19.05.2021 надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 41-46), в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з таких підстав. З 11.02.2020 року ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-УІІІ. 11.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402- VIII (далі Закон № 1402) у зв`язку з прийнятим Конституційним Судом України 18.02.2020 Рішенням № 2-р/2020.
Для перерахунку довічного утримання надав довідку вих.№590/20-Вих від 05.03.2020, видану ТУ ДСА України в Луганській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням відповідача від 30.04.2020 №2581/2020 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 142 Закону №1402, пункту 3 розділу II, пункту 2 розділу III Порядку № 3-1.
Зазначене рішення визнане протиправним та скасоване рішенням суду. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №360/2411/20 відповідачем в березні 2021 було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці з 11.02.2020 (з дати призначення) на підставі довідки від 11.02.2020 №374/20-Вих. ТУ ДСА України в Луганській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 11.02.2020 складало 82% від 47295,00 грн., тобто 38 781,90 грн.
Відповідачем зазначено, що позивач звернувся до відповідача на ВЕБ портал із заявою від 11.04.2021 про перерахунок пенсії згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганській області вих.№590/20-Вих від 05.03.2020. Зазначений лист (заява) позивача розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян». З заявою встановленого зразка, позивач до відповідача не звертався та рішення з цього приводу відповідачем не приймалося.
Відповідач зазначає, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-УІІІ не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді (згідно трудової книжки позивача) становить 15 років 02 місяці 18 днів. Відповідачем відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-УІ для розрахунку (набуття) права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивачу крім стажу на посаді судді (15 років 02 місяці НІ днів) було враховано до стажу: - 03 роки 8 місяців 29 днів навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (з 01.09.1992 по 29.05.1996) - навчання - 01 рік 10 місяців 5 днів, робота на посаді помічника прокурора-стажиста м. Сєвєродонецька Луганської області (з 18.06.1996 по 22.04.1998) - прокурорські посади - 04 роки 02 місяці 13 днів робота на посаді помічника прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області (з 23.04.1998 по 05.07.2002) - прокурорські посади.
Проте період навчання та стаж роботи на прокурорській посаді, на думку відповідача неможливо врахувати до відсоткового обчислення понаднормових років на посаді судді. Тобто, у позивача 0 понаднормових років понад 20 років роботи на посаді судді, тому в силу вимог ч.3 ст.142 Закону №1402-VІІІ відсутні підстави для збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання на додаткові відсотки. Отже, на думку відповідача, відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача має складати 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 19.02.2020 (на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020), у зв`язку з чим і було здійснено відповідний перерахунок.
На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року в справі № 360/2411/20 позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21792459) задоволені частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 21 лютого 2020 року № 121630002698 про призначення пенсії ОСОБА_1 в частині визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 80 % від суддівської винагороди. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області визначити ОСОБА_1 щомісячне довічне утримання судді у відставці в розмірі 82 % від суддівської винагороди згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 11 лютого 2020 року № 374/20-вих, здійснити перерахунок та виплату недоотриманих ОСОБА_1 сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 11 лютого 2020 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30 квітня 2020 року № 2581/2020 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 05 березня 2020 року № 590/20-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, з 19 лютого 2020 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (арк.спр.10-16).
Це рішення набрало законної сили 22.02.2021. Судом у вказаному рішенні відносно позивача встановлені такі обставини, що мають значення для справи, що розглядається.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії № НОМЕР_2 , має статус судді у відставці, посвідчення № НОМЕР_3 (арк. спр. 7).
Відповідно до Указу Президента України від 04 листопада 2004 року № 1367/2004 наказом ТУ ДСА в Луганській області ОСОБА_1 як суддя зарахований до штату Лисичанського міського суду Луганської області.
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 28 січня 2020 року № 215/0/15-20 позивач звільнений з посади судді Лисичанського міського суду Луганської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
На підставі наказу Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2020 року № 3 позивач відрахований зі штату Лисичанського міського суду Луганської області у зв`язку з звільненням у відставку.
Отже, позивач має стаж роботи суддею з 23.11.2004 по 10.02.2020 15 років 2 місяці 18 днів.
Позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою від 14 лютого 2020 року про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно з розпискою-повідомленням позивачем для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачу надано: розрахунок стажу судді, довідку про суддівську винагороду від 11 лютого 2020 року № 374/20-вих, копію рішення про звільнення судді з посади від 28 січня 2020 року № 215/0/15-20, наказ про відрахування судді зі штату суду від 10 лютого 2020 року № 3, трудову книжку від 02 серпня 1991 року серії НОМЕР_4 .
Відповідачем прийнято рішення від 21 лютого 2020 року № 121630002698 про призначення позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці у розмірі 80 % грошового забезпечення. У рішенні вказано, що стаж на посаді судді складає 15 років 2 місяці 18 днів.
Позивач 03 березня 2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Луганській області від 27 лютого 2020 року № 512/20-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За заявою від 05 березня 2020 року позивач відкликав заяву про перерахунок пенсії від 03 березня 2020 року.
Також 05 березня 2020 року позивачем подано заяву про перерахунок пенсії, до якої додано лист ТУ ДСА України в Луганській області від 05 березня 2020 року № 591/20-вих та довідку ТУ ДСА України в Луганській області від 05 березня 2020 року № 590/20-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою станом на 18 лютого 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 104049,00 грн, в тому числі: посадовий оклад 69366,00 грн, доплата за вислугу років (50%) 34683,00 грн.
Рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30 квітня 2020 року № 2581/2020 ( ОСОБА_1 ) позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій та статус суддів у зв`язку з тим, що після 18 лютого 2020 року підвищення суддівської винагороди відповідно до статті 142 Закону № 1402-VI, яке б було підставою для перерахунку, не здійснювалося, тому підстав для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці немає.
Судом у рішенні від 12.10.2020 у справі №360/2411/20 також встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці позивача, він у період:
з 01 вересня 1992 року по 29 травня 1996 року навчався на денній формі в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого;
з 18 червня 1996 року по 22 квітня 1998 року працював помічником прокурора стажистом м. Сєвєродонецька;
з 23 квітня 1998 року по 05 липня 2002 року працював помічником прокурора м. Сєвєродонецька.
Під час розгляду справи №360/2411/20 суд також встановив необхідність зарахування до стажу роботи на посаді судді позивачу половину строку навчання 1 рік 10 місяців 14 днів на підставі вимог абзацу другого пункту 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року 584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів, та роботу помічником прокурора м. Сєвєродонецька 4 роки 2 місяці 12 днів на підставі вимог абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Що, в свою чергу, з урахуванням стажу роботи суддею з 23.11.2004 по 10.02.2020 дає позивачу право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 % (15 років 2 місяці 18 днів + 1 рік 10 місяців 14 днів + 4 роки 2 місяці 12 днів = 21 рік 02 місяці 13 днів) від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, суд відмовив позивачу в зарахуванні до його стажу роботи на посаді судді періоду його роботи стажистом помічника прокурора з 18 червня 1996 року по 22 квітня 1998 року, оскільки така посада відсутня в роз`ясненні поняття прокурор, яке міститься в статті 56 Закону України Про прокуратуру, в редакції чинній на час роботи позивача в прокуратурі Луганської області. Тому, на думку суду, такий стаж не підлягає зарахуванню на підставі вимог статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, та відповідно вимог абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 308/5911/17 та від 12 грудня 2019 року у справі № 692/290/17.
Однак, на підставі вказаного висновку суд прийняв рішення про зобов`язання пенсійного органу визначити ОСОБА_1 щомісячне довічне утримання судді у відставці в розмірі 82 % від суддівської винагороди згідно з довідкою ТУ ДСАУ в Луганській області від 11.02.2020, здійснити перерахунок та виплату недоотриманих ним сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 11.02.2020 (з моменту призначення).
Також рішенням суду у справі №360/2411/20 встановлено, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII, у зв`язку з чим визнано протиправним та скасовано рішення пенсійного органу від 30 квітня 2020 року № 2581/2020 про відмову в здійсненні відповідного перерахунку та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача на підставі довідки ТУ ДСАУ в Луганській області від 05 березня 2020 року № 590/20-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020. При цьому суд відмовив в задоволенні вимог позивача про зобов`язання відповідача такий перерахунок з визначенням певного розміру відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки такий спір між сторонами на час розгляду цієї справи був відсутній.
Таким чином, суд при вирішенні справи №360/2411/20 в межах заявлених позовних вимог, визнавши за позивачем право на перерахунок з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII на підставі відповідної довідки ТУ ДСА, не вирішував питання щодо розміру відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді для такого перерахунку та стажу позивача, який має бути враховано до стажу роботи на посаді судді для його здійснення. Так само, суд в межах позовних вимог не вирішував питання щодо наявності підстав для зарахування до вказаного стажу періоду роботи позивача стажистом помічника прокурора з 18 червня 1996 року по 22 квітня 1998 року саме на підставі вимог ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII, а відмовив у зарахуванні такого стажу для обчислення розміру щомісячного довічного утримання судді з 11.02.2020 на підставі вимог іншої норми - абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Тому при вирішенні справи 360/2199/21 з метою повноти та об`єктивності її розгляду та захисту прав позивача суд вважає за необхідне на підставі доказів, що містять матеріали цієї справи встановити зазначені обставини, з урахуванням вимог чинного на час спірних правовідносин законодавства.
Відповідно до розрахунку Лисичанського міського суду Луганської області стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання:
з 01.09.1992 по 29.05.1996 навчався в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого 1 років 10 місяць 14 днів,
з 18.06.1996 по 22.04.1998 працював помічником прокурора стажист м. Сєвєродонецька Луганської області 01 років 10 місяць 04 днів,
з 23.04.1998 по 05.07.2002 працював помічником прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області 04 років 02 місяць 12 днів,
з 23.11.2004 по 10.02.2020 працював суддею Лисичанського міського суду Луганської області 15 років 02 місяць 17 днів.
Усього стаж роботи на посаді судді становить 23 роки 1 місяць 28 днів (ар.спр.100).
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 від 02.08.1991 містить наступні записи щодо періодів його роботи в сфері права:
01.09.1990 30.03.1995 навчався в Українській державній юридичній академії за денною формою навчання;
18.06.1996 22.04.1998 помічник прокурора-стажера м. Сєвєродонецька;
23.04.1998 05.07.2002 помічник прокурора м. Сєвєродонецька;
01.09.2002 31.08.2004 старший викладач Сєвєродонецької філії Міжрегіональної академії управління персоналом;
01.09.2004 17.11.2004 старший викладач Сєвєродонецької філії Міжрегіональної академії управління персоналом;
23.11.2004 21.06.2010 виконував обов`язки судді Лисичанського міського суду Луганської області;
22.06.2010 обраний безстроково суддею Лисичанського міського суду Луганської області;
10.02.2020 відрахована зі штату апеляційного суду Луганської області відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.01.2020 №215/05/15-20 (а.с. 87 зв.-91).
Судом також встановлено, що позивач 11.04.2021 звернувся на веб-портал відповідача з вимогою, в якій зазначив, що відповідач 18.03.2021 прийняв рішення про перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року в справі № 360/2411/20 в розмірі 50% від суддівської винагороди згідно з довідкою ТУ ДСАУ в Луганській області від 05 березня 2020 року № 590/20-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020. З таким рішенням позивач не згоден, тому просить відповідача перерахувати розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням встановлених у рішенні суду обставин та виплачувати йому довічне утримання в розмірі 82% (а.с.32).
На звернення позивача від 11.04.2021, листом від 21 квітня 2021 року № 240-231/Ф-02/8-1216/21 повідомлено позивача, що на виконання рішення суду в березні 2021 року управлінням було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 19.02.2020 складає 50% від 104049,00 грн, тобто 52024,50 грн. Заборгованість з перерахунку за період з 11.02.2020 по 18.02.2020 в сумі 5642,79 грн та за період з 19.02.2020 по 31.03.2021 в сумі 184450,50 грн внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (арк. спр. 32,33-34).
Отже спірним питанням цієї справи є саме правомірність дій відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за наслідками здійсненого на виконання рішення суду в справі № 360/2411/20 перерахунку.
Таким чином, для правильного вирішення цього спору необхідно з`ясувати, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» стосовно обчислення розміру спірного довічного грошового утримання у відсотках з включенням до стажу роботи на посаді судді певних періодів роботи позивача та половини строку навчання у вищому навчальному закладі. Крім того, спірним питанням для сторін є саме наявність в позивача стажу роботи на посаді судді понад 20 років, для правильного визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що має виплачуватися позивачу з 19.02.2020.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року в справі № 360/2411/20 відносно позивача встановлений факт, що з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VІІІ.
Відповідно до вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У контексті вказаного питання, суд вважає за необхідне зазначити позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 07.06.2021 у справі №420/4001/20, про те, що однаковий підхід до визначення порядку розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який вийшов у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, та судді, який вийшов у відставку раніше, відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України (частина друга статті 24 Конституції України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14) та Кодексом адміністративного судочинства України (пункт 7 частини другої статті 2).
Верховний Суд в постанові від 15 листопада 2021 року у справі №580/6051/20 (адміністративне провадження № К/9901/22374/21) зазначив, що різний підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону №2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів.
Отже, усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону №2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Вказана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», викладеними у постанові від 08.11.2021 у справі № 580/492/21, правовідносини у якій є аналогічними до тих, які виникли у справі, яка розглядається.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що є однією з вимог до законності та обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, оскільки, як встановлено рішенням суду в справі № 360/2411/20, у позивача станом на 19.02.2020 виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VІІІ, тому до спірних правовідносин для обчислення стажу судді, який враховується для розрахунку відсоткового значення довічного грошового утримання позивача слід застосовувати вимоги ст. 137 вказаного Закону в чинній саме на 19.02.2020 редакції.
Отже, на позивача також розповсюджується як дія норми ч.2 ст.137 Закону №1402-VІІІ, відповідно до якої до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, так і дія абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, згідно з якою судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Суд зазначає, що обидві ці норми належать до одного Закону № 1402-VIII, на підставі якого і має бути здійснений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, що встановлено рішенням суду в справі № 360/2411/20. При цьому суд звертає увагу, що жодна норма чинного законодавства не містить тих положень, що застосування однієї з цих норм виключає можливість застосування іншої.
Європейським судом з прав людини та Великою палатою Верховного суду неодноразово було сформовано правовий висновок про те, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тим паче, ретроспективний аналіз положень Закону №1402-VІІІ свідчить про те, що пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016, який набрав чинності 05.01.2017. В той час як статтю 137 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2509-VIII від 12.07.2018, який набрав чинності з 05.08.2018.
Отже, з урахуванням принципу правової визначеності, суд дійшов висновку, що за наявності у позивача відповідних періодів роботи та навчання до його стажу роботи на посаді судді відповідно мають бути зараховані такі періоди як на підставі вимог ч.2 ст.137 Закону №1402-VІІІ, так і на підставі вимог абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Велика Палата Верховного Суду стосовно застосування зазначених положень законодавства для обчислення стажу роботи судді, що надає право на відставку, дійшла таких висновків, що викладені в постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18. Частину другу статті 137 Закону № 1402 потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду. Такий час роботи в сфері права має передувати призначенню (обранню) судді на посаду повноважним органом.
За таких обставин, до стажу роботи на посаді судді позивача також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом на момент призначення на посаду судді Указом Президента України від 04 листопада 2004 року № 1367/2004, та який надавав право для призначення на посаду судді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року N 2862-XII (в чинній станом на 04 листопада 2004 року редакції) На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Позивач має стаж роботи в галузі права понад трьох років, до якого також відноситься і період його роботи з 18 червня 1996 року по 22 квітня 1998 року помічником прокурора стажистом м. Сєвєродонецька, який має бути зарахований для обчислення його стажу роботи на посаді судді, що надає право на визначення розміру довічного грошового утримання, відповідно до вимог ч.2 ст.137 Закону №1402-VІІІ в кількості 01 рік 10 місяців 04 дні.
Крім того, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
На час призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ Про статус суддів та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів.
Абзацом 2 частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, в редакції Закону № 4015-12 від 24.02.1994, визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року 584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Тому необхідним є зарахування до стажу роботи на посаді судді позивачу половини строку навчання 1 рік 10 місяців 14 днів на підставі вимог абзацу другого пункту 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року 584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів, та роботу помічником прокурора м. Сєвєродонецька 4 роки 2 місяці 12 днів на підставі вимог абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Таким чином, з урахуванням стажу роботи суддею з 23.11.2004 по 10.02.2020 позивач має право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 % (15 років 2 місяці 18 днів + 1 рік 10 місяців 14 днів + 01 рік 10 місяців 04 дні + 4 роки 2 місяці 12 днів = 23 роки 01 місяць 18 днів) від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів, що в матеріалах пенсійної справи позивача наявні документи, що свідчать про відсутність підстав для зарахування до її стажу роботи судді половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Як встановлено матеріалами справи, стаж роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 складає: 15 роки 02 місяців 18 днів на суддівських посадах; стаж професійної діяльності, що надавав право призначення на посаду судді 01 рік 10 місяців 04 дні; стаж роботи на прокурорських посадах - 4 роки 02 місяців 13 днів, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі 1 роки 10 місяці 14 днів, всього - 21 років 03 місяців 15 днів. Тому на підставі положень частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, розмір призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання повинен збільшуватись за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років на 2 відсотки й відповідно становити: 50% (20 років) + 6% (3 роки роботи на посаді судді понад 20 років х 2 % грошового утримання судді) = 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково: визнатипротиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18 березня 2021 року № 121630002698 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56% від суддівської винагороди згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганській області за №590/20-Вих. від 05 березня 2020 року та виплатити заборгованість з урахуванням фактично сплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Тому, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, що висловлена в аналогічних справах, з метою захисту порушених прав позивача за встановлених в цій справі обставин суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права відповідно до вимог ч.2 ст.9, п.10 ч.2 ст.245 КАС України.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Щодо розподілу судових витрат суд дійшов таких висновків.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанціями від 22.04.2021 (арк.спр.6).
Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьоюстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до приписівстатті 139 КАС Українисудовий збір у розмірі 454,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2,3,5,9,77,90,139,241-246,255,262,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18 березня 2021 року № 121630002698 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56% від суддівської винагороди згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганській області за №590/20-Вих. від 05 березня 2020 року та виплатити заборгованість з урахуванням фактично сплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 28 грудня 2021 року.
Суддя В.С. Шембелян
