Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/14618/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 грудня 2021 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування вимог, -
в с т а н о в и в :
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області до Західного офісу Держаудитслужби, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати вимоги Західного офісу Держаудитслужби щодо:
- забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України на користь територіального управління матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок зайвого нарахування доплат за вислугу років до посадового окладу суддям, з подальшим перерахування в дохід держави;
- здійснення коригування нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на нараховану винагороду присяжним відповідно до бази оподаткування, визначеної Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за наслідками проведеної контролюючим органом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 оформлено лист «Щодо усунення порушень законодавства» від 01.07.2021 №131308-14/4548-2021, якою, зокрема, встановлено: - в порушення вимог частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, зі змінами, в 2020 році 4 суддям місцевих загальних судів, які не здійснювали правосуддя, зайво нараховано та виплачено доплату за вислугу років на загальну суму 492,0 тис. грн та здійснено нарахування на оплату праці в сумі 49, 6 тис. грн, чим завдано збитків на суму 541,6 тис. грн; - всупереч вимогам статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ТУ ДСА в Львівській області зайво сплачено по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на нараховану винагороду присяжних на суму 398,2 тис. грн. Позивача зобов`язано забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зайвого нарахування та виплати доплати за вислугу років суддів місцевих загальних судів Рівненської області, які не здійснювали правосуддя та здійснити коригування нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на нараховану винагороду присяжним. Позивач вказує, що така Вимога є протиправною в цій частині, оскільки нарахування та виплата суддям доплати за вислугу років є правомірною та такою, що відповідає приписам Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 (справа №1-7/2018(4062/15)), а нарахування єдиного соціального внеску на нараховану винагороду присяжним було здійснено відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Ухвалою судді від 07.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що положення частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII, відповідно до якої суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу, не визнавалися неконституційними. В ході ревізії установлено, що суддям загальних місцевих судів, які не здійснювали правосуддя, зайво нараховано та виплачено доплату за вислугу років за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, а тому оскаржувана Вимога є правомірною. Правомірною є Вимога і в частині коригування нарахувань єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на нараховану винагороду присяжним, оскільки винагорода не є заробітною платою в розумінні Закону України «Про оплату праці», а тому така не є базою для нарахування ЄСВ. Також відповідач вказує, що заявлений позов не підлягає задоволенню, оскільки Вимога не може бути оскаржена в судовому порядку як самостійне рішення, оскільки воно не породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача, а заперечення проти вимог контролюючого органу підлягають розгляду в межах справи за зверненням органу державного фінансового контролю про стягнення збитків. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.
В період з 25.02.2021 по 25.05.2021 посадовими особами Західного офісу Держаудитслужби відповідно до п.8.17 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2021 року та на підставі направлень на проведення ревізії 24.02.2021 №179, 180, від 05.05.2021 №402, від 11.05.2021 №423 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020.
За результатами проведеної ревізії складено Акт №131308-24/11 від 01.06.2021.
В Акті від 01.06.2021 зафіксовано, що, зокрема, в порушення вимог частини десятої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, зі змінами, в 2020 році 4 суддям місцевих загальних судів, які не здійснювали правосуддя, зайво нараховано та виплачено доплату за вислугу років на загальну суму 492,0 тис. грн та здійснено нарахування на оплату праці в сумі 49, 6 тис. грн, чим завдано збитків на суму 541,6 тис. грн; також всупереч вимогам статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ТУ ДСА в Львівській області зайво сплачено по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на нараховану винагороду присяжних на суму 398,2 тис. грн.
Позивачем надано заперечення від 09.06.2021 № 02-1279/21 до Акту №131308-24/11 від 01.06.2021.
Листом «Щодо усунення порушень законодавства» від 01.07.2021 №131308-14/4548-202129.06.2021 року Управління Західного офісу Держаудитслужби пред`явило позивачу обов`язкові до виконання вимоги, зокрема:
- забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь Територіального управління матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок зайвого нарахування доплати за вислугу років до посадового окладу суддям, з подальшим перерахуванням коштів в дохід державного бюджету;
- здійснити коригування нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на нараховану винагороду присяжним відповідно до бази оподаткування, визначеної Законом №2464-УІ.
Вважаючи наведені вище вимоги протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд керується наступним.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".
Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі Порядок № 550).
Відповідно до п.2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
За визначенням п.3 Порядку № 550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.
Іншими словами, акт ревізії лише фіксує обставини, встановлені під час проведення ревізії і факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не порушує законодавство. Тобто, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, так як не спричиняє порушення прав для осіб робота (діяльність) яких перевірялася і не обов`язковим для виконання, тому його висновки не можуть бути предметом спору.
Згідно з пп.9 п.4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43), Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п.п. 45, 46 Порядку №550, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Підпунктами 16, 23 п.6 Положення №43 встановлено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 50 Порядку №550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями підпунктів 7, 10, 13 ст.10 Закону України № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються (частина 2 статті 15 Закону).
Згідно з п.3 Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2010 №1163 протягом 10 робочих днів з дати реєстрації акта ревізії, а у разі наявності заперечень (зауважень) до акта - з дати надання письмового висновку щодо таких заперечень (зауважень) контролюючий орган складає вимогу до розпорядника бюджетних коштів про повернення до відповідного бюджету використаної ним не за цільовим призначенням суми субвенції або вимогу до одержувача бюджетних коштів про повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в сумі, що використана ним не за цільовим призначенням (далі - вимога). Форми вимоги затверджуються Мінфіном.
Відповідно до п.10 Порядку повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2010 року № 1163 у разі невиконання одержувачем бюджетних коштів вимоги контролюючий орган звертається в установленому порядку до суду щодо стягнення з одержувача бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету коштів у сумі, яка була використана ним не за цільовим призначенням.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відповідач як орган державного фінансового контролю має повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів, а у разі виявлення порушень законодавства - пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов`язковою до виконання.
Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то суд наголошує, що про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом прийняття такої вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка є обов`язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і на підставі якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Відтак, пункти (частини) вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи з їх оскарження. Проте, пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року у справі № 818/1857/14, а також постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 0740/1005/18.
Як вже зазначалося судом раніше, Листом «Щодо усунення порушень законодавства» від 01.07.2021 №131308-14/4548-202129.06.2021 року Управління Західного офісу Держаудитслужби запропонувало позивачу усунути порушення ч.10 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», внаслідок якого суддям місцевих загальних судів, які не здійснюють правосуддя, було нараховано і виплачено доплату за вислугу років до посадового окладу на загальну суму 492,0 тис. грн та здійснено нарахування на оплату праці в сумі 49,6 тис. грн, тобто завдано збитків на суму 541,6 тис. грн, шляхом відшкодування завданої шкоди (збитків), з врахуванням норм ст.ст. 130-136 КЗпП України (п.1).
Зміст вказаної вимоги (п.1) свідчить, що у ньому вказано на наявність заподіяння збитків, визначено їх розмір та зобов`язано їх відшкодувати згідно з вимогами законодавства.
За наведених обставин, суд вважає, що в органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Відтак, вимога в частині стягнення збитків не потребує перевірки її законності та судового втручання в межах розгляду цього позову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2020 року у справі №1340/5972/18.
Судом встановлено, що відповідач не звертався до суду з позовом до ТУ ДСА України в Львівській області про стягнення за результатами проведеної ревізії збитків у розмірі, визначеному у п.1 вимоги від 01.07.2021 №131308-14/4548-202129.06.2021.
Отже, враховуючи, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, питання щодо наявності збитків та їх розміру має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення.
Таким чином, позовна вимога ТУ ДСА України в Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги щодо забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь територіального управління матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок зайвого нарахування доплат за вислугу років до посадового окладу суддям, з подальшим перерахуванням в дохід держави є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.08.2021 у справі №160/5323/20.
Щодо скасування вимоги про здійснення коригування нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на нараховану винагороду присяжним, то суд вважає, що така підлягає розгляду в межах даної справи, оскільки порушення, на усунення якого заявлена ця вимога, може бути усунуто як шляхом стягнення відповідної суми, так і шляхом вчинення відповідних дій, а саме здійснення коригування відповідних нарахувань єдиного внеску.
Оцінюючи спірні правовідносини в зазначеній частині, суд зазначає наступне.
Особливості правового статусу присяжного, вимоги до присяжного, порядок залучення присяжних до виконання обов`язків у суді та гарантії їх прав визначено розділом 3 глави 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Порядок виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному за час виконання ним обов`язків у суді, затверджений наказом ДСА України від 05.10.2016 №198 (далі - Порядок), визначає процедуру нарахування, виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному відповідно до статті 68 Закону.
Згідно із статтею 67 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю.
Частиною 1 статті 68 Закону передбачено, що присяжним за час виконання ними обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 3 Порядку визначено, що виплата винагороди присяжному за час виконання ним обов`язків у суді здійснюється відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя на підставі письмової заяви присяжного.
Базовою одиницею для нарахування винагороди присяжному є кількість відпрацьованих годин. У разі, якщо присяжним для виконання обов`язків витрачено менше години, цей час зараховується як одна година.
Виплата винагороди присяжному за час виконання ним обов`язків у суді здійснюється відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя на підставі письмової заяви присяжного.
Перерахування коштів здійснюється на відкритий банком рахунок, вказаний у заяві присяжного.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви присяжного звертається до відповідного суду для отримання підтвердження виконання присяжним обов`язків у суді.
Суд не пізніше трьох робочих днів з дня отримання звернення територіального управління Державної судової адміністрації України надає територіальному управлінню Державної судової адміністрації України довідку за формою згідно з Додатком до цього Порядку, підписану головуючим суддею у справі за участю присяжного, про виконання/невиконання присяжним обов`язків у суді із зазначенням фактично відпрацьованого часу на підставі табелю обліку робочого часу.
Табель обліку робочого часу присяжного та довідка за формою згідно з Додатком до цього Порядку складається уповноваженою особою суду, визначеною керівником апарату суду.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України протягом п`яти робочих днів після отримання від суду підтвердження виконання присяжним обов`язків у суді здійснює перерахування коштів на користь присяжного через відповідні органи Державної казначейської служби України в разі наявності кошторисних призначень та відкритих асигнувань з відрахуванням податків і зборів відповідно до законодавства.
Відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплата добових присяжному провадяться відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.
Відтак, присяжні виконують в суді відповідні обов`язки в порядку, визначеному законодавством, тривалість їх робочого часу відображається в табелі обліку робочого часу, а винагорода виплачується на підставі табелю.
Суд погоджується з відповідачем, що виконання цих обов`язків здійснюється не на підставі трудового договору, проте звертає увагу суду на положення ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме п.1 ч.1, відповідно до якої платником єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством.
На переконання суду, присяжні належать до осіб, праця яких використовується на інших умовах, передбачених законодавством, а тому винагорода присяжного за своєю правовою природою є - дохід такої особи, який в тому числі обраховується виходячи із посадового окладу судді, а тому правомірними є дії позивача щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску на винагороди присяжним.
Отже, в контексті наведеного правового регулювання спірних відносин та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність вимоги відповідача в частині зобов`язання здійснити коригування нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на нараховану винагороду присяжним, а тому для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача таку вимогу слід скасувати.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Західного офісу Держаудитслужби.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
вирішив:
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги «Про усунення порушень законодавства» Західного офісу Держаудитслужби від 01.07.2021 №131308-14/4548-202129.06.2021 про здійснення коригування нарахувань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на нараховану винагороду присяжним відповідно до бази оподаткування, визначеної Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Західного офісу Держаудитслужби (вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 40479801) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (вул. Драгоманова, 25, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 26306742) судовий збір у сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Грень Н.М.
