ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2010/19 (925/364/19)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

скаржника ТОВ "Центр Лойер компані": Крупа Р. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021

у складі колегії суддів: Грека Б. М. (головуючого), Зубець Л. П., Доманської М. Л.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2021

у складі судді Івченка А. М.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані"

до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П. К.

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Товариство звернулось із позовною заявою підписаною директором до господарського суду, який повернув її з мотивів ненадання доказів на підтвердження посадового становища підписанта.

2. Суд апеляційної інстанції залишив ухвалу про повернення позовної заяви без змін погодившись із висновками суду першої інстанції.

3. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу Товариства, має вирішити чи є відсутність доказів посадового становища підписанта безумовною підставою для повернення позовної заяви та чи допустимо суду під час перевірки повноважень підписанта позовної заяви брати до уваги відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог

4. Приватне акціонерне товариство "Птахокомбінат "Бершадський" звернулося з позовом до Фермерського господарства "Престиж Агролюкс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" - про стягнення, на підставі договору від 16.04.2018 № 559 про відступлення права вимоги, 88 445 грн 66 коп., з них: 63 370 грн 08 коп. основного боргу, 1 401 грн 24 коп. інфляційних, 5 500 грн 17 коп. 36 % річних, 5 500 грн 17 коп. пені, 12 674 грн 20 % штрафу, відшкодування судових витрат.

5. 04.11.2020 від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер Компані" (далі - ТОВ "Центр Лойер Компані", скаржник, касатор), як правонаступника Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське підприємство "Лан 2" до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія- Агро", в якій позивач просив поновити строк для подання позовної заяви, відстрочити сплату судового збору, прийняти позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, визнати недійсним правочин зарахування вимог між ТОВ "Імперія-Агро" та ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський", оформлений актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.04.2018 та стягнути судові витрати.

6. Позов ТОВ "Центр Лойер Компані" обґрунтовано такими обставинами:

- 13.03.2019 ухвалою Господарського суду м. Києва відкрито провадження у справі № 910/2010/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро";

- ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.2019 року ПП "ПСП "Лан - 2" визнано кредитором на суму 92 090 грн 60 коп., які включені: до першої черги у розмірі 3 842 грн 00 коп., до четвертої черги у розмірі 88 248 грн 60 коп.;

- постановою Господарського суду м. Києва від 16.04.2020 у справі № 910/2010/19 визнано банкрутом ТОВ "Імперія Агро", відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Реверука П. К.;

- ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2020 замінено кредитора ПП "ПСП "Лан - 2" на ТОВ "Центр Лойер Компані" до якого перейшли всі права та обов`язки ПП "ПСП "Лан - 2" у справі про банкрутство.

- предметом розгляду справи № 925/364/19 є стягнення боргу з ФГ "Престиж Агролюкс", з яким ТОВ "Імперія-Агро" укладено договір поставки № УМ 27/18Є від 07.02.2018 та поставлено товар на суму 2 430 083 грн 71 коп. Після підписання договору поставки, ТОВ "Імперія-Агро" було здійснено відступлення частинами прав вимоги за цим договором різним юридичним особам, в тому числі ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" по договору від 16.04.2018 № 559, який є предметом спору цієї справи, на підставі чого складено акт приймання - передачі.

7. ТОВ "Центр Лойер Компані" вважає, що правочин щодо зарахування вимог оформленого актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.04.2018 між ТОВ "Імперія-Агро" та ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський", підлягає визнанню недійсним, оскільки порушує права та інтереси кредиторів боржника в справі № 910/2010/19 про банкрутство ТОВ "Імперія Агро".

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.12.2020 передано позовну заяву від 04.11.2020 до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах провадження у справі № 910/2010/19 про банкрутство ТОВ "Імперія-Агро".

9. Позовна заява від 03.11.2020 підписана директором Крупа Р. А. і до позовної заяви додатком вказано:

- витяг з ЄДР юридичних осіб відносно ТОВ "Імперія-Агро" станом на 16.04.2018;

- копія (з ЄДР судових рішень) ухвали Господарського суду м. Києва від 24.07.2019 у справі № 910/2010/19;

- копія (з ЄДР судових рішень) постанови Господарського суду м. Києва від 16.04.2020 у справі № 910/2010/19;

- копія (з ЄДР судових рішень) постанови Господарського суду м. Києва від 03.06.2020 у справі № 910/2010/19;

- оригінал 3-х поштових квитанцій з описом вкладеного як доказ надсилання даного позову з додатками АК Реверук В.К. та ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" та ФГ "Престиж Агролюкс".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 заяву ТОВ "Центр Лойер Компані" та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11. Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства та ГПК України, оскільки заявником не додано доказів на підтвердження посадового становища підписанта.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Центр Лойер Компані" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/2010/19 (925/364/19) залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про необхідність повернення позовної заяви за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву пославшись при цьому на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021, ТОВ "Центр Лойер Компані" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ТОВ "Центр Лойер Компані")

15. ТОВ "Центр Лойер Компані" в касаційній скарзі посилається в якості підстав касаційного оскарження на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема приписів статей 56, 58, 162, 164, 174 та частини четвертої статті 236 ГПК України при ухваленні оскаржуваних рішень та стверджує, що в жодній процесуальній нормі не зазначено, що до позовної заяви підписаної директором, мають бути додані докази його повноважності, адже такі відомості містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також наводить правові висновки Верховного Суду на обґрунтування цього твердження.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Ліквідатор ТОВ "Імперія-Агро" арбітражний керуючий Реверук П. К.)

16. У письмових поясненнях від 01.11.2021 ліквідатор ТОВ "Імперія-Агро" арбітражний керуючий Реверук П. К. вважає касаційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки керівник юридичної особи має право реалізовувати процесуальні права сторони без подання документів, що засвідчують його повноваження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

17. Об`єктом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, якою повернуто без розгляду позовну заяву на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України з мотивів відсутності доказів на підтвердження повноважень посадової особи, яка підписала позовну заяву .

18. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши дотримання господарським судами попередніх інстанцій норм процесуального права Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов таких висновків.

19. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.

20. Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

21. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

22. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

23. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

24. Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

25. У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

26. Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені частиною п`ятою статті 174 ГПК України.

27. За змістом частини другої статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

28. Отже, реалізація права на звернення до суду із позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

29. Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

30. Частиною п`ятою статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

31. Частиною першою статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

32. Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

33. Таким чином, представництво інтересів позивача у цій справі може здійснюватися у порядку самопредставництва юридичної особи (через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення) або 2) адвокатом.

34. За загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням.

35. Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

36. Статтею 91 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

37. Частина перша статті 92 Цивільного кодексу України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

38. Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

39. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

40. Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

41. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

42. Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

43. Тлумачення зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім`я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

44. Таким чином при вирішенні питання наявності повноважень у особи, яка звертається від імені юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва, суд, з урахуванням вимог частини другої статті 86 ГПК України щодо оцінки вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, повинен дослідити документи, на підставі яких відповідна особа уповноважена діяти від імені органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, іншої юридичної особи незалежно від порядку її створення в порядку самопредставництва, а також перевірити наявність відповідних відомостей та документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

45. Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Центр Лойер компані" (ідентифікаційний код - 40882806), керівником зазначеного товариства станом на дату підписання та подання позовної заяви (03.11.2020) є Крупа Руслан Анатолійович без зазначення будь-яких обмежень щодо представництва юридичної особи.

46. Відтак Крупа Р. А. був уповноважений діяти від імені ТОВ "Центр Лойер компані" без довіреності як керівник зазначеного товариства в порядку самопредставництва.

47. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги наведені вище норми та не врахував і не перевірив відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, які містяться в мережі Інтернет та є у вільному доступі щодо повноважень підписанта позовної заяви та дійшов помилкового висновку про відсутність доказів в підтвердження повноважень директора ТОВ "Центр Лойер компані" Крупи Р. А. повернувши позовну заяву на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України згідно якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

48. Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду допущених судом першої інстанції помилок при постановленні оскарженої ухвали не усунув залишивши останню без змін.

49. Згідно із частиною четвертою статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

50. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

51. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).

52. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

53. ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995).

54. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

55. Верховний Суд зазначає, що у рішенні від 09.03.2011 у справі "Буланов та Купчик проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

56. При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України").

57. З урахуванням наведеного ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви та постанову апеляційного суду про залишення цієї ухвали без змін не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки такий висновок зроблено судом без належної оцінки відповідних обставин справи та норм права, які підлягають застосування до даних відносин, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваних судових рішень.

58. Крім того колегія суддів погоджується з доводами скаржника про безпідставність застосування судом апеляційної інстанції правових висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20, оскільки обставини у зазначених справах є відмінними від обставин у цій справі, а саме:

- у справі № 905/2203/19 зустрічний позов було підписано головою загальних зборів акціонерів за відсутності доказів того, що підписант входить до органу управління юридичної особи чи займає іншу посаду, що обумовлює обсяг повноважень для здійснення самопредставництва;

- у справі № 910/21107/20 позивачем за зустрічним позовом була іноземна компанія зареєстрована в Республіці Індія відомості про керівника якої і його повноваження відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

59. Отже, висновки що викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20 були зроблені виходячи з інших, ніж у цій справі (№ 910/2010/19) обставин, у зв`язку з чим їх застосування апеляційним судом в якості правової висновку щодо застосування норми статті 174 ГПК України є хибним та безпідставним.

Щодо суті касаційної скарги

60. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про задоволення касаційної скарги в повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

62. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

63. Положеннями частини шостої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

64. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

65. За наведених вище обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи встановлені судом касаційної інстанції обставини порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви вважає за необхідне скасувати оскаржувані ухвалу та постанову суду апеляційної інстанції з переданням матеріалів справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі з урахуванням викладеного у цій постанові.

Щодо судових витрат

66. Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

67. Згідно із частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

68. Враховуючи, що суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа передається до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду, розподіл судових витрат у справі, зокрема судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки щодо застосування норм права

69. Аналіз приписів частин першої, четвертої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у взаємозв`язку із статтею 86 ГПК України дозволяє дійти висновку, що якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім`я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Лойер компані" задовольнити повністю.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі № 910/2010/19 (925/364/19) скасувати повністю.

3. Справу № 910/2010/19 (925/364/19) направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді О. В. Васьковський

С. В. Жуков