ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/4894/17
адміністративне провадження № К/9901/63992/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018 (колегія суддів: Вєкуа Н.Г., Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 (колегія суддів: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №826/4894/17 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про:
- визнання протиправною та такою, що підлягає скасуванню Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", в частині виплати у 2017 році учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1200 грн., на підставі невідповідності частині 3 статті 22, частині 3 статті 46 та пункту 6 ст. 92 Конституції України, ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції чинній станом на 25 грудня 1998 року);
- стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 за 2017 рік 5360 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят грн.), як різницю між п`ятьма мінімальними пенсіями за віком та фактично виплаченою допомогою;
- зобов`язання Кабінету Міністрів України та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не порушувати щорічно ч. 3 ст. 22 та п. 6 ст. 92 Конституції України стосовно соціального захисту ветеранів війни-учасників бойових дій і Закон України № 3551 - XII від 22.10.1993 року ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 12 (в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІУ).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивачем подано касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що Бюджетний кодекс України не надає права Кабінету Міністрів України порушувати ч. 3 ст. 22, ч. 3 статті 46, п. 6 ст. 92, статті 1, 3, 6, 8, 19, 95, 96 Конституції України, як правового акта вищої юридичної сили та прямої дії (ст. 8 Конституції України). Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року, №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, яким визнано неконституційними встановлення учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі менше мінімальних пенсій за віком (згідно статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та згідно ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України" на 2006 рік) чи встановлення допомоги меншого розміру за рішеннями Кабінету Міністрів України згідно розділу ІІ пункт 20 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих акті в України". Вважає, що з урахуванням рішень Конституційного Суду, розмір допомоги учасникам бойових дій до 5 травня має залишатись згідно частини п`ятої статті 12 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону від 25 грудня 1998 року: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".
Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2018 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є учасником бойових дій.
Позивач зазначає, що основою соціального захисту ветеранів війни - учасників бойових дій є ч. 3 ст. 2, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 25 грудня 1998 року), якою була передбачена щорічна виплата до 05 травні учасникам бойових дій разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
Проте у 2017 році учасникам бойових дій виплачуватиметься 1200,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", щодо встановлення для учасників бойових дій допомоги в розмірі 1200 грн., замість 5 мінімальних пенсій за віком є такою, що звужує зміст та обсяг існуючих прав та свобод учасників бойових дій, а отже є протиправною.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що із набранням чинності Закону № 79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". На реалізацію цих повноважень КМУ прийнято оскаржувану постанову, яка відповідає вимогам бюджетного законодавства, чинного на дату виникнення спірних правовідносин.
Згідно із Конституцією України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (частини перша, третя статті 113); в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (частина перша статті 117); здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України (пункт 10 статті 116); організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією і законами України (частина друга статті 120).
За юридичною позицією Конституційного Суду України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності при виданні постанов і розпоряджень повинен виходити із закріплених за ним виключно Конституцією та законами України повноважень, які не можуть встановлюватися іншими правовими актами (указами Президента України, постановами Верховної Ради України, власними актами) (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.11.2008 № 25-рп/2008).
За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Основного Закону визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй дальності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
За змістом статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України.
Статтею 2 Закону України від 27.02.2014 №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України віднесено виконання законів України.
Так, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 25.12.1998р.) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції:
"Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, станом на 2017 рік ст.12 була чинною в редакції, яка передбачає разову грошову допомогу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Частиною 1 статті 17-1 вказаного Закону встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Таким чином, із набранням чинності Закону № 79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У 2017 році Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.04.2017 №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв`язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій - 1200 гривень.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно тексту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 судом встановлено, що згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.
У преамбулі Кодексу зазначено, що Кодексом визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).
Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону № 79 розділ VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону № 3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Вказаними положеннями Закону № 3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Водночас вказане рішення Конституційного Суду України ухвалене 27.02.2020, а тому згідно ст. 152 Конституції України, норми, які визнані неконституційними є такими з дати ухвалення рішення.
Як вище встановлено, у 2017 році Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказані норми станом на дату виникнення спірних правовідносин неконституційними не визнавались.
Предметом спору є постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», яка встановлювала розміри відповідних виплат саме на 2017 рік та вичерпала свою дії наступного бюджетного року.
Вказана постанова прийнята у відповідності до наданих повноважень, є правомірною та скасуванню не підлягає.
Слід також зауважити на тому, що Конституційний Суд України в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Право встановлювати законодавчі обмеження щодо соціальних виплат узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в справі "Валентина Ніканорівна Великода проти України", яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності в розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.
Також, суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Стосовно решти позовних вимог, судами встановлено, що разова грошова допомога до 5 травня за 2017 рік була нарахована та виплачена позивачу в розмірі 1 200,00 грн. відповідно до положень Бюджетного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2017 році як учаснику бойових дій була здійснена в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача за 2017 рік 5360 грн., як різницю між п`ятьма мінімальними пенсіями за віком та фактично виплаченою допомогою є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо посилання на рішення ЄСПЛ від 06 червня 2013 року «Кононова та інші проти України», яким суд визнав порушенням ст. 1 Протоколу №11 до Конвенції по невиконанню рішення національного суду та зобов`язав державу України виконати Додаткову постанову Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року справа №2-а-419/06, колегія суддів погоджується, що в цій справі порушене право позивача захищене судом в індивідуальному порядку та не може слугувати підставою для скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", в частині виплати у 2017 році учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Кабінету Міністрів України та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не порушувати щорічно ч. 3 ст. 22 та п. 6 ст. 92 Конституції України стосовно соціального захисту ветеранів війни-учасників бойових дій і Закон України № 3551 - XII від 22.10.1993 року ч. 3 ст. 2 та ч. 5 ст. 12 (в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІУ), суди дійшли правильного висновку, що така позовна вимога є вимогою на майбутнє, а тому не може бути задоволена.
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 залишити без змін.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук
