Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/8301/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представника позивача Веремчука В.В.,
представника відповідача Сахарчука А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної фірми «Техагробуд» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватна фірма «Техагробуд» (далі - ПФ «Техагробуд», позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання(далі - ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2021 №0039370701.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що основним видом господарської діяльності підприємства є лісопильне та стругальне виробництво (код КВЕД: 16.10).
У період з 17.03.2020 по 18.03.2020 та 09.02.2021 по 26.02.2021 ГУ ДПС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ПФ «Техагробуд» на підставі п.77.1, 77.4 ст.77 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік у відповідності до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 21.02.2020 №599 та наказу ГУ ДПС у Волинській області №717 від 18.02.2021 з питань дотримання ПФ «Техагробуд» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.
05.03.2021 за результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області було складено Акт виїзної планової податкової перевірки №1874/07-01/30297312, яким встановлено, зокрема, порушення ПП «Техагробуд»: пп.14.1.13 п.14.1 ст. 14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.5, 7, 21 П(С)БО №15 «Дохід», п.6 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 582944 грн, в тому числі за 2017 на 414954 грн, за 2018 на 167990 грн.
Позивач вказує на те, що наведені порушення були встановлені контролюючим органом на підставі того, що у контрагентів ПФ «Техагробуд», а саме: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 : відсутні трудові ресурси (наймані працівники); відсутні задекларовані об`єкти оподаткування; відсутні основні засоби згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; вони не є платниками екологічного податку; стан даних ФОП 1.1., припинено, але не знято з обліку; ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 звітність за формою 1 ДФ не подавали, ПДФО, ЄСВ та військовий збір за найманих працівників не сплачували; зазначені ФОП участі в біржових аукціонах по закупівлі лісосировини (на сайті «ПРОЗОРРО», з якої виготовлялись заготовки дубові) участі не приймали; зазначені ФОП відсутні серед одержувачів сировини для виготовлення заготовок дубових згідно інформації, зазначеної у Сертифікатах про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, а саме даних ТТН-ліс з співставлення їх з даними ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр».
09.04.2021 ГУ ДПС у Волинській області на підставі акту перевірки №1874/07-01/30297312 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0020630701, згідно якого до ПФ «Техагробуд» було застосовано фінансову санкцію у сумі 728680,00 грн.
23.04.2021 ПФ «Техагробуд» в порядку адміністративного оскарження було подано скаргу до Державної податкової служби України на зазначене вище податкове повідомлення-рішення. 07.07.2021 Державна податкова служба України винесла рішення «Про результати розгляду скарги» №15334/6/99-00-06-01-05-06, яким скасувала податкове повідомлення-рішення від 09.04.2021 №0020630701 в частині 87441,60 грн застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині дане рішення залишила без змін.
09.07.2021 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0039370701, згідно якого, із врахуванням рішення Державної податкової служби України до ПФ «Техагробуд» було застосовано санкції на суму 641238,40 грн.
ПФ «Техагробуд» не погоджується з висновками акту перевірки №1874/07-01/30297312, а також податковим-повідомленням рішенням, що було складено на його підставі №0039370701 від 09.07.2021 та вважає, що вони є протиправними з наступних обставин.
Так, у ГУ ДПС у Волинській області були відсутні підстави для проведення документальної перевірки діяльності ПФ «Техагробуд». Господарські операції з придбання ПФ «Техагробуд» заготовок дубових обрізних у постачальників: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 не відповідають ознакам безоплатно отриманих, оскільки дані договірні правовідносини виникли на підставі оплатних договорів, що стверджується як самими договорами, так і відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями. Сертифікатами про проходження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, що були видані ПФ «Техагробуд» підтверджується законність походження лісо-заготовок. ПФ «Техагробуд» не може відповідати за будь-які порушення контрагентами податкового або іншого законодавства.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (т.3, а.с.116).
Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов (т.3, а.с.123-125) позовні вимоги ПФ «Техагробуд» не визнав та зазначив, що перевіркою повноти визначення задекларованих ПФ «Техагробуд» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 встановлено їх заниження на загальну суму 3238575 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 2305298 грн, за 2018 рік на суму 933277 грн, внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з придбання заготовок дубових обрізних у контрагентів, в яких відсутні трудові та матеріальні ресурси, складські та виробничі приміщення, зокрема: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 .
Зазначає, що вищевказані підприємці звітність за формою 1ДФ не подавали, ПДФО, ЄСВ та військовий збір за найманих працівників не сплачували.
Згідно з інформацією з відкритих джерел, а саме даних інтернет ресурсу (PROZORRO.GOV.UA) зазначені ФОП участі в біржових аукціонах по закупівлі лісосировини, з якої виготовлялись заготовки дубові, не приймали.
Придбані заготовки дубові обрізні ПФ «Техагробуд» разом з заготовками дубовими обрізними власного виробництва експортовано за межі митної території України, зокрема в адресу фірм AZUOLITOS PREKYBA (Литва), BUCINA DDD spol.s г.о. (Словаччина), HOUT HENDRICKX (Бельгія).
Згідно з аналізом інформації, зазначеної у Сертифікатах про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, а саме - даних ТТН-ліс з співставленням їх з даними ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» (інформація з відкритих джерел), встановлено, що на виготовлення заготовок дубових обрізних використаний лісоматеріал та встановлено, що серед одержувачів сировини для виготовлення заготовок дубових не перебувають ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 .
Найбільшими одержувачами лісосировини були: ПФ «Техагробуд» - 1182,375 куб. м. (виготовляло власну продукцію та не реалізовувало вищезазначеним ФОП сировину); ФОП ОСОБА_7 - 372,82 куб. м (згідно з даними ЄРПН реалізував неплатникам заготовок дубових у 2017 році - 22,523 куб. м, у 2018 році - 5,374 куб. м). ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 одержували незначні обсяги лісосировини, а саме: 11,193 куб. м та 22,805 куб. м відповідно, що свідчить про неможливість ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 виготовити заготовки дубові обрізні саме з цієї сировини.
Враховуючи відсутність у ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 трудових ресурсів (найманих працівників) та основних засобів, виробничих та складських приміщень для виробництва та зберігання заготовок дубових необрізних, відсутність придбання і походження лісосировини для виготовлення заготовок дубових перевіркою встановлено, що господарські операції між ПФ «Техагробуд» та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.
Виходячи з вищевикладеного, операції з придбання заготовок дубових обрізних ПФ «Техагробуд» по операціях із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 на суму 3238575 грн, в тому числі: за 2017 рік в сумі 2305298 грн, за 2018 рік в сумі 933277 грн перевіркою визнані як такі, що містять ознаки нереальності, а тому платник податків не мав права відображати такі операції, як операції з придбання ТМЦ у складі витрат бухгалтерського обліку.
На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить позовні вимоги залишити без задоволення.
Ухвалою суду від 28.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3, а.с.140).
Ухвалою суду від 19.10.2021 допущено у даній справі заміну первісного відповідача на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області (а.с.146).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що відповідач всупереч вимог ПК України не приймав наказів про зупинення та поновлення термінів проведення перевірки та безпідставно виніс наказ про продовження терміну проведення перевірки.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив в позові ФП «Техагробуд» відмовити. Додатково пояснив, що в силу введення мораторію окремий наказ про зупинення термінів проведення перевірки не приймався, як і не приймався наказ про їх поновлення. Наказ про продовження терміну проведення перевірки на 5 робочих днів винесений у зв`язку з закінченням визначеного терміну її проведення - 10 робочих днів, що відповідає вимогам ПК України.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що 21.02.2020 ГУ ДПС у Волинській області видало наказ №599 про проведення документальної планової виїзної перевірки ПФ «Техагробуд» з 17.03.2020, тривалістю 10 робочих днів (т.1, а.с.29).
У період з 17.03.2020 по 18.03.2020 та 09.02.2021 по 26.02.2021 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФП «Техагробуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, за наслідками якої складено акт перевірки від 05.03.2021 №1874/07-01/30297312 (т.1, а.с.50-96).
Згідно з висновками акту перевірки від 05.03.2021 №1874/07-01/30297312 позивачем порушено, зокрема, пп.14.1.13 п.14.1 ст. 14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п.5, 7, 21 П(С)БО №15 «Дохід», п.6 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 582944 грн, в тому числі за 2017 на 414954 грн, за 2018 на 167990 грн.
Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав на нього свої заперечення, які були розглянуті ГУ ДПС у Волинській області та відхилені (т.1, а.с.40-49).
На підставі акта перевірки від 05.03.2021 №1874/07-01/30297312 ГУ ДПС у Волинській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.04.2021 №0020630701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних санкцій) на 728680,00 грн (т.1, а.с.124-125)
Підприємство, не погодившись із зазначеним рішенням, в порядку адміністративного оскарження подало скаргу до ДПС України (т.1, а.с.126-128), яка своїм рішенням від 07.07.2021 частково задовольнила скаргу (т.1, а.с.129-136).
З урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 07.07.2021 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.07.2021 №0039370701, яким ФП «Техагробуд» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 641238,40 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 582944 грн, за штрафними санкціями - 58294,40 грн (т.1, а.с.138).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України, надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
За правилами статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок №524 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Розділу І Порядку №524 визначено, що річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.
Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку №524 формування (коригування) планів-графіків територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - територіальні органи ДФС) здійснюється у порядку, встановленому у розділах ІІІ-V цього Порядку.
Пунктами 1, 2 Розділу ІІІ Порядку №524 визначено, що до розділів І, ІІ плану-графіка включаються платники податків реального сектору економіки, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та взяті на облік в контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку, або щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, або які знаходяться у стані зміни свого місцезнаходження.
Формування переліку платників податків до розділів І, ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період.
При формуванні плану-графіка на наступний рік враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік.
До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №524).
При цьому, за правилом, визначеним пунктом 4 Розділу І Порядку №524, при відборі платника податків до плану-графіка відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Кодексу необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ Кодексу в частині граничних термінів проведення перевірки.
Аналізуючи вищенаведені норми податкового законодавства, слід дійти висновку про те, що планова документальна перевірка платників податків проводиться на підставі плану-графіка. При цьому періодичність проведення планових перевірок (раз на три, два та один рік) залежить від ступеня ризику діяльності таких платників податків (високий, середній та незначний).
Водночас з огляду на приписи пункту 102.1 статті 102 ПК України планові перевірки платників податків повинні відбуватись з врахуванням граничних термінів їх проведення - 1095 днів. Тобто, в разі відсутності ризиків в діяльності платника податків, планова перевірка такого платника проводиться в обов`язковому порядку раз на три роки.
Як встановлено судом, ПФ «Техагробуд» було включене до Розділу І Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків - юридичних осіб на березень 2020 року. При цьому перевірці підлягав період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2019, що становить 3 роки.
Тобто, ПФ «Техагробуд» включене до плану-графіка проведення документальних планових перевірок як таке, що відповідає показнику платників податків з незначним ступенем ризику, перевірка яких проводиться не частіше раз на три роки.
Таким чином, суд не бере до уваги доводи позивача про відсутність у податкового органу підстав для проведення документальної планової перевірки, оскільки платник податків підлягає такій перевірці щонайменше раз на три роки.
При цьому твердження ПФ «Техагробуд» про незаконне проведення перевірки у період дії мораторію спростовуються наступним.
Так, перевірку позивача розпочато з 17.03.2020.
Водночас 18.03.2020 набули чинності зміни, внесені Законом України від 17.03.2020 №533-ІХ до Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якими даний розділ доповнено пунктом 52-2 такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року.
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 13.05.2020 №591-ІХ у пункті 52-2 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено словами «по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Отже, ПК України встановлений мораторій на проведення планових перевірок з 18 березня 2020 року по останній день місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що в силу вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з наступними змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Таким чином, в період з 18 березня 2020 року та до сьогодні карантин в Україні діє.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», яка набула чинності 09.02.2021, скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними.
Вказана постанова прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17 вересня 2020 р. № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що законодавчо встановлений мораторій на проведення документальних перевірок діяв з 18.03.2020 по 09.02.2021. Зупинення терміну проведення перевірок, які були розпочаті до введення мораторію, не потребувало прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом, з огляду на що безпідставними є твердження представника позивача про відсутність наказів про зупинення та поновлення термінів проведення перевірки.
Крім того, суд зауважує, що до введення мораторію відповідач використав 1 робочий день з визначеного терміну проведення перевірки, тобто після поновлення термінів її проведення залишок невикористаних робочих днів перевірки становив 9 (з 09.02.2021 по 19.02.2021 включно).
Згідно з пунктом 82.1 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
Отже, контролюючий орган вправі продовжити термін проведення документальних планових перевірок і відповідач скористався таким правом, прийнявши наказ від 18.02.2021 №717 про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки ПФ «Техагробуд» на 5 робочих днів з 22.02.2021 (т.3, а.с.156).
З врахуванням вищевикладеного, суд відхиляє доводи позивача про безпідставність проведення перевірки та порушення порядку її проведення з огляду на їх необґрунтованість.
Що стосується встановлених в ході перевірки порушень, то суд враховує наступне.
Як слідує з акта перевірки, контролюючий орган встановив заниження ПФ «Техагробуд» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 на загальну суму 3238575 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 2305298 грн, за 2018 рік на суму 933277 грн, внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з придбання заготовок дубових обрізних у наступних контрагентів: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 .
Такий висновок відповідача базується на тому, що у зазначених підприємців відсутні трудові ресурси (наймані працівники) та основні засоби, виробничі та складські приміщення для виробництва та зберігання заготовок дубових необрізних, відсутні придбання та походження лісосировини для виготовлення заготовок дубових. На думку контролюючого органу, господарські операції із вказаними підприємцями не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, з огляду на що вказані операції визнані перевіркою такими, що містять ознаки нереальності, а придбані позивачем заготовки дубові обрізні по операціях із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 відповідають визначенню безоплатно отриманих відповідно до вимог п.п.14.1.13 а.14.1 ст.14 ПК України.
Суд не погоджується з такими висновками ГУ ДПС у Волинській області з огляду на таке.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 ПК України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої - п`ятої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємства з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Згідно з пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Тобто, у бухгалтерському та податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.
Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.
Вищенаведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №140/2715/18 та враховується судом при вирішенні даного спору.
Згідно з частинами першою - третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що господарські операції із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 підтверджуються наступними доказами:
договором купівлі-продажу №3/4 від 06.04.2015, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 продає, а ПФ «Техагробуд» купує на умовах франко-склад заготовки дубові (т.1, а.с.140-141); видатковими накладними №2 від 02.02.2017, №11 від 21.03.2017, №23 від 22.05.2017, №30 від 22.06.2017, №43 від 25.10.2017 (т.1, а.с.152, 156, 165, 182, 195); товарно-транспортними накладними №2 від 02.02.2017; №11 від 21.03.2017, №23 від 22.05.2017, №30 від 22.06.2017, №43 від 25.10.2017 (т.1, а.с.153, 155, 166, 183, 196); платіжними дорученнями, які засвідчують факт оплати позивачем за товар «заготовки» (т.1, а.с.213-218);
договором купівлі-продажу №23/10/17 від 23.10.2017, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 продає, а ПФ «Техагробуд» купує на умовах франко-склад заготовки дубові (т.1, а.с.241); видатковими накладними №25/10/17 від 25.10.2017, №09/11/17 від 09.11.2017, №27/11/17 від 27.11.2017, №09/01/18 від 09.01.2018, №11/06/18 від 11.06.2018, №12/07/18 від 12.07.2018 (т.1, а.с.247, т.2, а.с.12, 28, 41, 56, 58); товарно-транспортними накладними №25/10/17 від 25.10.2017, №09/11/17 від 09.11.2017, №27/11/17 від 27.11.2017, №09/01/18 від 09.01.2018, №11/06/18 від 11.06.2018, №12/07/18 від 12.07.2018 (т.1, а.с.248, т.2, а.с.13, 29, 42, 57, 59); відповідними платіжними дорученнями про оплату позивачем товару (дубові заготовки) (т.2, а.с.69-76);
договором купівлі-продажу №15/06/17 від 05.07.2017, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 продає, а ПФ «Техагробуд» купує дубові заготовки (т.1, а.с.220-221); накладними №20/09/2017 від 20.09.2017, №20/09 від 20.09.2017 (т.1, а.с.230, т.3, а.с.16); товарно-транспортними накладними №20/09/2017 від 20.09.2017 (т.1, а.с.231, т.3, а.с.17); платіжним дорученням №5926 від 07.07.2017 (т.1, а.с.239);
договором купівлі-продажу №01/23/05/2018 від 23.05.2018, відповідно до якого ФОП ОСОБА_5 продає, а ПФ «Техагробуд» купує заготовки дубові (т.3, а.с.54); видатковими накладними (накладними) №25/05/2018 від 25.05.2018, №18/06/18 від 18.06.2018, №20/06/18 від 20.06.2018, №21/06/18 від 21.06.2018 (т.3, а.с.61, 85, 98, 99); платіжними дорученнями про оплату товару «заготовки дубові» (т.3, а.с.108-113);
договором купівлі-продажу необробленої деревини (породи дуб) №10/05/17 від 10.05.2017, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 продає, а ПФ «Техагробуд» купує лісопродукцію (породи дуб) (т.2, а.с.77); видатковими накладними (накладними) №31/05/17 від 31.05.2017, №30/06 від 30.06.2017, №07/06/17 від 07.06.2017, №03/07 від 03.07.2017, №13/07 від 13.07.2017, №20/07 від 20.07.2017, №01/08 від 02.08.2017, №03/08 від 03.08.2017, №23/08 від 23.08.2017, №19/09 від 19.09.2017, №06/05/17 від 25.05.2017 (т.2, а.с.87, 102, 119, 160, 180, 194, 214, 229, 245, т.3, а.с.14, 28); товарно-транспортними накладними №31/05/17 від 31.05.2017, №03/07 від 03.07.2017, №07/06/17 від 07.06.2017, №03/07 від 03.07.2017, №13/07 від 13.07.2017, №20/07 від 20.07.2017, №03/08 від 03.08.2017, №03/08 від 03.08.2017, №23/08 від 23.08.2017, №19/09 від 20.09.2017, №06/05/17 від 25.05.2017 (т.2, а.с.88, 103, 120, 159, 181, 195, 215, 230, 246, т.3, а.с.15, 29); відповідними платіжними дорученнями про оплату за товар «дубові заготовки» (т.3, а.с.43-50).
Вищенаведені первинні документи складені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують реальність господарських операцій між ПФ «Техагробуд» та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 щодо придбання товару «заготовки дубові», відтак висновки контролюючого органу про безоплатне отримання позивачем товару не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо доводів відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 в біржових аукціонах по закупівлі лісосировини, з якої виготовлялись заготовки дубові, участі не приймали, а тому не могли їх реалізувати позивачу, то суд зазначає, що ПФ «Техагробуд» надало видаткові накладні (накладні), як підтверджують факт придбання зазначеними підприємцями лісопродукції у, зокрема, ПП «Апогей», ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_10 (т.1, а.с.150, 164, 181, 193, 194, 226, 246, т.2, а.с.11, 25, 37, 51, 52, 83, 97, 98, 112, 129, 141, 155, 176, 177, 190, 191, 205, 225, 226, 238, т.3, а.с.5, 8, 9, 59, 70, 81, 94, 95), яка в подальшому реалізована позивачу.
Крім того, матеріалами справи підтверджується та обставина, що придбану сировину позивач реалізував на експорт, про що свідчать вантажно-митні декларації. При цьому, здійснюючи експорт лісосировини, позивач керувався вимогами Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» від 08.09.2005 №2860-ІV (далі - Закон №2860-ІV).
Відповідно до статті 3 Закону 2860-IV реалізація за межі митної території України в митному режимі експорту суб`єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених статтями 2 та 2-і цього Закону, допускається за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.
Порядок видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів видаються підприємствами - постійними лісокористувачами разом з товарно-транспортною накладною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1260 затверджено Тимчасовий порядок видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій (далі - Порядок №1260).
Пунктами 3-5 Порядку №1260 визначено, що сертифікат є обов`язковим документом під час здійснення експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.
Сертифікат видається на кожну партію лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, оформлену одним товаросупровідним документом, і діє протягом 60 днів з дати його видачі.
Для отримання сертифіката експортери подають територіальному органові Держлісагентства заяву за встановленою Агентством формою, до якої додається копія (з обов`язковим пред`явлення оригіналу) товарно-транспортної або залізничної накладної про придбання лісо- та пиломатеріалів, або лісорубного квитка (для постійних лісокористувачів).
Відповідно до пункту 7 Порядку №1260 сертифікат видається у день подання документів. У разі наведення неповної або недостовірної інформації у документах, передбачених пунктом 5 цього Порядку, експортерам в одноденний строк письмово повідомляється про відмову у видачі сертифіката з обґрунтуванням причин. Відмова у видачі сертифіката може бути оскаржена в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що позивачу на кожну експортну поставку лісосировини був виданий відповідний сертифікат, який підтверджує походження сировини, з якої було виготовлено заготовки дубові. При цьому наявні у справі товарно-транспортні накладні (ТТН-ліс) також підтверджують походження деревини від первинного постачальника до кінцевого.
Покликання відповідача на ту обставину, що ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 не мають трудових та інших ресурсів, які необхідні для провадження господарської діяльності, то суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Суд враховує, що на момент здійснення господарських операцій із позивачем вищевказані підприємці були діючими, при цьому ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 декларували дохід від підприємницької діяльності, про що зазначено безпосередньо у акті перевірки.
Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення, не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про протиправність декларування позивачем витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та, як наслідок, правомірність висновків акта перевірки про встановлені порушення.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог ПФ «Техагробуд», з огляду на що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 09.07.2021 №0039370701 слід визнати протиправним та скасувати, а позовні вимоги задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 9618,61 грн, що сплачений відповідно до платіжного доручення від 09.08.2021 №10810.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 09.07.2021 №0039370701.
Стягнути на користь Приватної фірми «Техагробуд» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати в сумі 9618,61 грн (дев`ять тисяч шістсот вісімнадцять грн 61 коп).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватна фірма «Техагробуд» (43010, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Коперника, 60, код ЄДРПОУ 30297312);
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Рішення суду в повному обсязі складено 22 листопада 2021 року.
