ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2021 року
м. Київ
справа №500/613/19
адміністративне провадження № К/9901/31263/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року (головуючий суддя Хобор Р.Б., судді Обрізко І.М., Сеник Р.П.)
у справі № 500/613/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці в Тернопільській області
про визнання протиправними та скасування постанов.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Тернопільській області (далі - ГУ Держпраці у Тернопільській області), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 07 листопада 2018 року №ТР1442/414/АВ/П/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 223380 грн. та від 07 листопада 2018 року № ТР1442/414/АВ/ІП-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3723 грн.
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року позов задоволено повністю.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року скасовано, у позові відмовлено.
4. Не погодившись постановою суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року.
5. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 17 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року інспекторами праці Управлінням Держпраці в Тернопільській області на підставі направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) від 10 жовтня 2018 року №ТР/1442/414 проведено захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
7. За результатами інспекційного відвідування Управлінням Держпраці в Тернопільській області склало акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 18 жовтня 2018 року № ТР 1442/414/АВ.
8. В акті перевірки встановлено:
- порушення приписів ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яке полягає в тому, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично допустила до роботи на об`єктах підприємницької діяльності пов`язаної із прийомом, викладкою та реалізацією товарів, матеріальною відповідальністю, у тому числі підакцизних товарів з використанням касових апаратів (РРО) в якості продавців без повідомлення Державної фіскальної служби та без укладення трудового договору у письмовій формі відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України громадян: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що на день інспекційного відвідування перебували у цивільно-правових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 ;
- порушення приписів постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі - Порядок №413), яке полягає в тому, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до початку роботи громадян: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не подала до територіального органу ДФС України повідомлення про прийняття працівників на роботу за встановленою формою.
- порушення приписів ч. 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», яке полягає в тому, що на час інспекційного відвідування не забезпечено достовірного обліку виконуваної працівниками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , роботи та бухгалтерського обліку, витрат на оплату праці. Табелів обліку використання робочого часу та відомостей нарахування та виплати заробітної плати працівникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на час інспекційного відвідування фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не надала.
9. 22 жовтня 2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області склало припис про усунення виявлених порушень № ТР1442/414/АВ/П.
10. 23 жовтня 2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області листом №1442/414/17 на адресу позивача надіслало копію акта інспекційного відвідування та припису, який вручений 30 жовтня 2018 року.
11. 02 листопада 2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області склало акт про відмову від підпису № ТР1442/414/АВ-ВП, у зв`язку з неповерненням примірника акта та припису.
12. 31 жовтня 2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області направило позивачці повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
13. 05 листопада 2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області отримало лист від позивачки, в якому вона, зокрема, повідомляє про усунення недоліків виявлених в ході інспекційного відвідування та просить відповідача провести розгляд справи без її присутності за станом здоров`я.
14. 07 листопада 2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області винесло постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, зокрема:
- № ТР1442/414/АВ/ІП-ФС, на підставі якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 наклало штраф у розмірі 3723 грн., за порушення приписів ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці»;
- № ТР 1442/414/АВ/ТД-ФС, на підставі якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 наклало штраф у розмірі 223380,00 грн., за порушення приписів частини 3 статті 24 КЗпП України, Порядку № 413.
15. Не погодившись з постановами про накладення штрафу, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
16. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач не довів те, що характер виконуваної громадянами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 роботи свідчить про виконання ними трудової функції.
17. Тернопільський окружний адміністративний суд зазначив, що окрім висновку, наведеного акті інспекційного відвідування про допуск вказаної працівниці до роботи без укладення трудового договору та відпуску нею пива (підакцизного товару), - відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів (в тому числі фіскального чеку), які б свідчили про те, що відпуск (продаж) пива в магазині-складі по АДРЕСА_1 був здійснений ОСОБА_2 .
18. Суд першої інстанцій врахував те, що ОСОБА_3 як свідок зазначила, що між нею та позивачем відсутні будь-які трудові відносини, і в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " вона ніколи не працювала в якості продавця та не здійснювала реалізації товарів, жодних коштів з оплати праці вона від ОСОБА_1 ніколи не отримувала. У магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " вона виконувала доручення, надані їй ОСОБА_4 , з яким укладена цивільно-правова угода №13. Зазначила, що не мала наміру продажу підакцизного товару, а лише, за відсутності на той момент в магазині ОСОБА_1 , - мала намір допомогти та підказати ціну на товар особі, яка її запитувала, - просканувавши пачку цигарок. Однак, фіскальний чек, через незнання всіх тонкощів роботи з комп`ютерною програмою, вибила помилково, при цьому жодних розрахунків за цей товар - нею не проводилось та коштів за вказаний товар - вона не отримувала. Також, щодо можливості укладення трудового договору з позивачем - ОСОБА_3 зазначила, що вона не має можливості укласти та виконувати такий договір, оскільки має маленьку дитину, яка потребує постійного догляду, а тому не може працювати на умовах постійної зайнятості, натомість, задля хоч якого додаткового заробітку має можливість здійснювати короткострокові, не затратні в часі доручення, наприклад такі, як надані нею послуги ОСОБА_4 .
19. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився та зазначив, що правовідносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 носять ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманими працівниками.
20. Апеляційний суд дослідивши відеозапис проведення перевірки встановив, що громадянка ОСОБА_3 безпосередньо під час проведення перевірки здійснили продаж товару покупцю, при цьому сформувала фіскальний чек за результатами цієї операції. Крім того, громадянка ОСОБА_3 здійснила прийняття товару від постачальника та зробила відповідний запис у накладній.
21. Також апеляційний суд звернув увагу на те, що відповідно до направлення на працевлаштування від 18 жовтня 2018 року № 19031810180001001, ОСОБА_2 направлено Бережанською районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості на працевлаштування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на робоче місце «продавець продовольчих товарів». В цьому направленні зазначено, що ОСОБА_2 прийнята на роботу на підставі трудового договору від 18 жовтня 2018 року № 1, проте такого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідачу під час перевірки та суду не надала.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
22. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим і апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
23. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції не вірно визначив правову природу відносин, які виникли між учасниками. Так, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідно до зобов`язальних правовідносин титульним власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на підставі договору оренди, виступав фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , який уклав із ОСОБА_3 договір, предметом якого виступала послуга, яка споживається в процесі її надання, а замовник (фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ), споживав корисний результат її надання - викладені товари на полиці магазину. Належне виконання зобов`язання, відповідно до умов договору підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт, який є правовою підставою для проведення розрахунків між замовником та виконавцем за надані послуги.
24. У касаційній скарзі зазначено, що матеріали не містять, а Управлінням Держпраці в Тернопільській області не здобуто належного доказу укладення договорів роздрібної купівлі-продажу. Зокрема, на дослідженому в судовому засіданні відеозаписі не зафіксовано факти передачі ОСОБА_3 товару покупцю та отримання ОСОБА_3 від покупця грошових коштів за товар.
Із показів допитаної в судовому засіданні ОСОБА_3 вбачається, що договір купівлі-продажу між нею та покупцем не укладався. Свідка попросили сказати ціну на товар, а вона, ОСОБА_3 , будучи необізнаною із роботою комп`ютерної програми помилково роздрукувала чек. Разом з тим, вона настояла на тому, що грошей за товар не отримувала та товар не передавала. Відповідачем не доведено протилежного.
25. Крім цього, суд апеляційної інстанції робить висновок про наявність ознак трудових відносин із направлення на працевлаштування від 18 жовтня 2018 року №19031810180001001 виданого Бережанською районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , громадянки ОСОБА_2 , яке датоване « 18 жовтня 2019 року», тобто після проведення заходу інспекційного відвідування. Відтак, направлення, яке видане після проведення інспекційного відвідування не підтверджує наявність трудових відносин на дату проведення відвідування.
26. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та зазначає про те, що судом апеляційної інстанції вірно надано оцінку матеріалам інспекційного відвідування та поясненням свідків, виходячи з аналізу фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, та вірно дійшов висновку про те, що Управлінням доведено правомірність своїх дій при винесенні постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
28. У ст. 1 Закону України "Про охорону праці" визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
29. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
30. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
31. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
32. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
33. За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
34. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
35. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
36. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).
37. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 затверджено порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.
38. У вказаному порядку визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.
39. Тобто, працівник не може бути допущений до виконання трудових функцій до повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття його на роботу.
40. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що з громадянами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 01 жовтня 2018 року уклав цивільно-правові договори про надання послуг щодо викладу та розміщення на полицях в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 та магазині-складі за адресою: АДРЕСА_1 , товару.
ОСОБА_4 є суб`єктом підприємницької діяльності, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 589141 від 24 січня 2003 року.
Крім цього, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є директором юридичної особи - малого приватного підприємства «Млин», яке провадить діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .
41. Відповідно до реєстраційного посвідчення виданого Бережанським міжрайонним бюро технічної інвентаризації від 31 серпня 2000 року № 31, будівлі і споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані за малим приватним підприємством «Млин» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 2000 року № 2.
Згідно з Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 лютого 2013 року № 681361, наданий Реєстраційною службою Бережанського районного управління юстиції Тернопільської області, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина об`єкта нерухомого майна (нежитлове приміщення, магазин, кімнати відпочинку) за адресою: АДРЕСА_2 , площею 491,6 кв.м.
42. Між директором малого приватного підприємства «Млин» в особі ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виникли зобов`язальні правовідносини, які спрямовані на виконання цивільно-правових договорів.
43. Відповідно договору від 04 січня 2018 року № 1, ОСОБА_1 (орендодавець) передала ОСОБА_4 (орендареві) нерухоме майно (приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 ) в користування.
Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 надав в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приміщення магазину - складу малого приватного-підприємства «Млин», забезпечив поставку товарів (продуктів харчування) в магазин-склад, який використовувала для провадження підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
44. 04 січня 2018 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений цивільно-правовий договір за змістом якого, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зобов`язався вчинити від свого імені, але за рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наступні дії зобов`язально-правового характеру:
- укласти договір поставки товарів (продовольчих та промислових товарів);
- укласти договір про надання послуг (стосовно прийому та викладки поставлених товарів).
45. На підставі цього договору, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклав цивільно-правові договори з громадянами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
46. З метою виконання цивільно-правових зобов`язань (в частині забезпечення прийому та викладки постановленої продукції), фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклав цивільно-правову угоду з ОСОБА_2 від 01 жовтня 2018 року №2, згідно з якою ОСОБА_2 (виконавець), зобов`язується за завданням фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (замовника) надати послуги, які споживаються в процесі їх вчинення (викладка на полиці магазину: 100 кг макаронних виробів; 200 кг круп різних сортів; 100 кг олії; 5 ящиків яєць; 100 кг риби; 100 кг цукерок; 50 ящиків печива) та забезпечити схоронність наданого майна (товару), а замовник зобов`язується прийняти надані послуги відповідно до їх обсягу та кількості та відповідно до умов договору.
47. Також фізична особа-підприємець ОСОБА_5 уклав цивільно-правову угоду з ОСОБА_3 від 01 січня 2018 року №13, за змістом якої ОСОБА_3 (виконавець), зобов`язується за завданням фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (замовника), надати послугу, яка споживається в процесі надання (викладка 25 кг макаронних виробів; 1 ящик яєць; 45 літрів олії; 25 кг яблук; 40 кг круп; 50 кг цибулі; 50 кг печива; 100 цукру) та забезпечити схоронність переданого майна (товару), а замовник зобов`язується прийняти надані послуги відповідно до їх обсягу та якості та оплатити відповідно до умов договору.
48. Натомість, Управління Держпраці в Івано-Франківській області в ході проведення перевірки встановило, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювали продаж товару покупцям та приймання товару від постачальників в місці, де здійснювала підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
49. Суд першої інстанції не вбачав порушень, вважав, що допущення до роботи на об`єктах підприємницької діяльності, в частині прийому та викладки поставлених товарів без укладення трудового договору,- необхідно визнати неспроможними, позаяк правова природа дій, які вчинялись ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по прийому та викладці поставлених товарів - в обох спірних випадках була спрямована на виконання їх цивільно-правового зобов`язання перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .
50. Суд апеляційної інстанції дослідив відеозапис проведення перевірки і встановив, що громадянка ОСОБА_3 безпосередньо під час проведення перевірки здійснили продаж товару покупцю, при цьому сформувала фіскальний чек за результатами цієї операції. Крім того, громадянка ОСОБА_3 здійснила прийняття товару від постачальника та зробила відповідний запис у накладній.
51. Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, оскільки умови наведених вище цивільно-правових договорів не передбачають можливості продажу товарів та обслуговування клієнтів, що було виявлено посадовими особами управління Держпраці в ході інспекційного відвідування.
52. Врахування судом першої інстанції пояснень ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про нібито помилкове видання фіскальних чеків і не здійснення фактичного продажу підакцизних товарів не може бути достатньою підставою для задоволення позову, оскільки пояснення вказаних осіб не спростовують того, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 здійснювали функції, які не передбачені їх цивільно-правовими договорами, зокрема, за відсутності продавця вказані особи обслуговували клієнтів та працювали з контрольно-касовим апаратом.
53. Також, як встановив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_3 здійснила прийняття товару від постачальника та зробила відповідний запис у накладній, що також не передбачено умовами цивільно-правового договору.
54. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вірно встановив обставини справи та зробив законні та обґрунтовані висновки про відмову у позові.
55. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і не спростовують вірних висновків апеляційного адміністративного суду.
56. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції.
57. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
58. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного адміністративного суду - без змін.
59. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у справі №500/613/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
