ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2019 року
Львів
№ 857/7993/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, ухвалене суддею Хрущ В.Л. у м. Тернополі о 13 год. 27 хв. у справі № 500/613/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ТР1442/414/АВ/П/ТД-ФС від 07.11.2018 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 223380 грн. та № ТР1442/414/АВ/ІП-ФС від 07.11.2018 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3723 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 17.10.2018 року по 18.10.2018 року відповідач провів інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю та склав акт № ТР/1442/414/АВ на підставі якого виніс постанови про накладення штрафу ТР1442/414/АВ/П/ТД-ФС від 07.11.2018 року та № ТР1442/414/АВ/ІП-ФС від 07.11.2018 року.
В ході проведення інспекційного відвідування відповідач встановив допуск працівників до роботи без укладення трудового договору та незабезпечення позивачем достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, бухгалтерського обліку витрат на оплату праці.
З цього приводу позивачка зазначила, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали за цивільно-правовими договорами у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, який орендує приміщення магазину «Надія» та додатково зазначає, що вона з цими особами не пов’язана.
З цих підстав позивачка вважає, що відповідач безпідставно притягнув її до відповідальності за порушення законодавства про працю. Захист порушеного права, на думку позивачки, можливий шляхом скасування постанов ТР1442/414/АВ/П/ТД-ФС від 07.11.2018 року та № ТР1442/414/АВ/ІП-ФС від 07.11.2018 року як протиправних.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ТР1442/414/АВ/П/ТД-ФС від 07.11.2018 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 223380 грн.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області № ТР1442/414/АВ/ІП-ФС від 07.11.2018 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3723 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2271,03 грн.
Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, подавши апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Таку позицію відповідач пояснює тим, що у період з 17.10.2018 року по 18.10.2018 року відповідач провів інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю та склав акт № ТР/1442/414/АВ на підставі якого виніс постанови про накладення штрафу ТР1442/414/АВ/П/ТД-ФС від 07.11.2018 року та № ТР1442/414/АВ/ІП-ФС від 07.11.2018 року.
В ході інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Управління Держпраці в Тернопільській області встановило факт допуску позивачкою до роботи працівників без укладення трудового договору, що є порушенням частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та не забезпечення достовірного обліку витрат на оплату праці, що є порушенням Закону України «Про оплату праці». Присутність громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на робочому місці і продаж ними товару в магазині, який належить позивачці зафіксовано технічним пристроєм відеофіксації.
Відповідач вважає, що вказані постанови прийняті в спосіб, порядку та в межах повноважень органу Держпраці визначених чинним законодавством України.
У зв’язку з неявкою в судове засідання учасників справи, які належним чином повідомлені про судове засідання, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку передбаченому ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що у період з 17.10.2018 року по 26.10.2018 року інспекторами праці Управлінням Держпраці в Тернопільській області, на підставі направлення на проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) від 10.10.2018 року № ТР/1442/414, проведено захід державного контролю за додержанням законодавства про працю (інспекційного відвідування) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1І.).
За результатами інспекційного відвідування Управлінням Держпраці в Тернопільській області склало акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ТР 1442/414/АВ від 18.10.2018 року.
В акті перевірки встановлено:
- порушення приписів частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яке полягає в тому, що ФОП ОСОБА_1 фактично допустила до роботи на об`єктах підприємницької діяльності пов`язаної із прийомом, викладкою та реалізацією товарів, матеріальною відповідальністю, у тому числі підакцизних товарів з використанням касових апаратів (РРО) в якості продавців без повідомлення Державної фіскальної служби та без укладення трудового договору у письмовій формі відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 24 КЗпП України громадян: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що на день інспекційного відвідування перебували у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_5;
- порушення приписів постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, яке полягає в тому, що ФОП ОСОБА_1 до початку роботи громадян: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не подала до територіального органу ДФС України повідомлення про прийняття працівників на роботу за встановленою формою.
- порушення приписів частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), яке полягає в тому, що на час інспекційного відвідування не забезпечено достовірного обліку виконуваної працівниками: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, роботи та бухгалтерського обліку, витрат на оплату праці. Табелів обліку використання робочого часу та відомостей нарахування та виплати заробітної плати працівникам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 не надала.
22.10.2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області склало припис про усунення виявлених порушень № ТР1442/414/АВ/П.
23.10.2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області листом № 1442/414/17 на адресу позивача надіслало копію акта інспекційного відвідування та припису, який вручений 30.10.2018 року.
02.11.2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області склало акт про відмову від підпису № ТР1442/414/АВ-ВП, у зв`язку з неповерненням примірника акта та припису.
31.10.2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області направило позивачці повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
05.11.2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області отримало лист від позивачки, в якому вона, зокрема, повідомляє про усунення недоліків виявлених в ході інспекційного відвідування та просить відповідача провести розгляд справи без її присутності за станом здоров`я.
07.11.2018 року Управління Держпраці в Тернопільській області винесло постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, зокрема:
- № ТР1442/414/АВ/ІП-ФС, на підставі якої на ФОП ОСОБА_1 наклало штраф у розмірі 3723 грн., за порушення приписів частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці»;
- № ТР 1442/414/АВ/ТД-ФС, на підставі якої на ФОП ОСОБА_1 наклало штраф у розмірі 223380,00 грн., за порушення приписів частини 3 статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 року «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів те, що характер виконуваної громадянами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 роботи свідчить про виконання ними трудової функції.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 положення про Державну інспекцію України з питань праці, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення № 386/2011) визначено, що Державна інспекція України з питань праці (далі - Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Відповідно до пункт 3 Положення № 386/2011 основними завданнями Держпраці України є, зокрема: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 386/2011 передбачено, що Держпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
У пункті 1 Порядку № 509 зазначено, що цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Пунктами 3, 4 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцяти денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Відповідно до пунктів 8, 10 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно з статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім;
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Частиною першою статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Апеляційний суд звертає увагу, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність чи відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та особами, з якими укладено цивільно-правові договори про надання послуг.
Апеляційний суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства чи фізичної особи-підприємця. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Апеляційний суд встановив, що з громадянами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фізична особа-підприємець ОСОБА_5 01 жовтня 2018 року уклав цивільно-правові договори про надання послуг щодо викладу та розміщення на полицях в магазині «Надія» за адресою: вул. Шевченка, 63/2, м. Бережани, Тернопільська область та магазині-складі за адресою: вул. Привокзальна, 7, м. Бережани, Тернопільська область, товару.
ОСОБА_5 є суб`єктом підприємницької діяльності, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 № 589141 від 24.01.2003 року.
Крім цього, ФОП ОСОБА_5 є директором юридичної особи – малого приватного підприємства «Млин», яке провадить діяльність за адресою: вул. Привокзальна, 7, м. Бережани, Тернопільська область.
Відповідно до реєстраційного посвідчення виданого Бережанським міжрайонним бюро технічної інвентаризації від 31.08.2000 року № 31, будівлі і споруди розташовані за адресою: вул. Привокзальна, 7, м. Бережани, Тернопільська область, зареєстровані за малим приватним підприємством «Млин» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 2 від 03.07.2000 року.
Згідно з Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.02.2013 року № 681361, наданий Реєстраційною службою Бережанського районного управління юстиції Тернопільської області, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина об`єкта нерухомого майна (нежитлове приміщення, магазин, кімнати відпочинку) за адресою: вул. Шевченка, 63/2, площею 491,6 кв.м.
Між директором малого приватного підприємства «Млин» в особі ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 виникли зобов`язальні правовідносини, які спрямовані на виконання цивільно-правових договорів.
Відповідно договору № 1 від 04.01.2018 року, ОСОБА_1 (орендодавець) передала ОСОБА_5 (орендареві) нерухоме майно (приміщення магазину «Надія» за адресою: вул. Шевченка, 63/2) в користування.
Крім того, ФОП ОСОБА_5 надав в оренду ФОП ОСОБА_1 приміщення магазину - складу малого приватного-підприємства «Млин», забезпечив поставку товарів (продуктів харчування) в магазин-склад, який використовувала для провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1
Таким чином, апеляційний суд з’ясував, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність в магазині «Надія» за адресою: вул. Шевченка, 63/2, м. Бережани, Тернопільська область та магазині-складі за адресою: вул. Привокзальна, 7, м. Бережани, Тернопільська область.
04.01.2018 року між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 укладений цивільно-правовий договір за змістом якого, ФОП ОСОБА_5 зобов`язався вчинити від свого імені, але за рахунок ФОП ОСОБА_1 наступні дії зобов`язально-правового характеру:
- укласти договір поставки товарів (продовольчих та промислових товарів);
- укласти договір про надання послуг (стосовно прийому та викладки поставлених товарів).
На підставі цього договору, ФОП ОСОБА_5 уклав цивільно-правові договори з громадянами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Натомість, Управління Держпраці в Івано-Франківській області в ході проведення перевірки встановило, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювали продаж товару покупцям та приймання товару від постачальників в місці, де здійснювала підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1
Апеляційний суд дослідивши відеозапис проведення перевірки встановив, що громадянка ОСОБА_3 безпосередньо під час проведення перевірки здійснили продаж товару покупцю, при цьому сформувала фіскальний чек за результатами цієї операції. Крім того, громадянка ОСОБА_3 здійснила прийняття товару від постачальника та зробила відповідний запис у накладній.
Громадянка ОСОБА_3П в наданих поясненнях, які є в матеріалах справи вказала, що не мала наміру продати підакцизний товар, проте хотіла допомогти та підказати ціну на товар особі, яка запитувала. Однак, фіскальний чек, через незнання механізму роботи з комп`ютерною програмою, сформувала помилково, при цьому жодних розрахунків за цей товар не провела та коштів за вказаний товар - вона не отримала.
В своїх поясненнях громадянка ОСОБА_2 вказала, що покупець попросив сказати ціну на пиво, подав його їй, вона просканувала і сказала ціну.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до направлення на працевлаштування № 19031810180001001 від 18.10.2018 року, ОСОБА_2 направлено Бережанською районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості на працевлаштування до ФОП ОСОБА_1 на робоче місце «продавець продовольчих товарів». В цьому направленні зазначено, що ОСОБА_2 прийнята на роботу на підставі трудового договору № 1 від 18.10.2018 року, проте такого ФОП ОСОБА_1 відповідачу під час перевірки та суду не надала.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 носять ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманими працівниками.
При цьому, дії позивачки щодо не укладення трудовому договору з вказаними громадянами перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про недотримання позивачкою у межах спірних правовідносин вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відтак оскаржувані постанови про накладення штрафу уповноваженими особами є правомірними.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Тернопільській області задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року в справі № 500/613/19 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п’ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя
ОСОБА_6
судді
ОСОБА_7
ОСОБА_8
Повний текст постанови складено 04.10.2019 року
