Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1902/21 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.
за участю секретаря: Масловської К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), про визнання протиправними рішень та наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 14.12.2020 №2 "Про неуспішне проходження прокурором атестації";
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Черкаської обласної прокуратури від 12.03.2021 №80к про звільнення позивача з посади прокурора Кам`янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області;
- поновити позивача на посаді прокурора Кам`янського відділу Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області або на рівнозначній посаді з 15.03.2021;
- стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2021 до моменту ухвалення рішення та судові витрати на професійну правничу допомогу;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у справі №580/1902/21.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) та за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної прокуратури (18002, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд. 286, код ЄДРПОУ 02911119) в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, Черкаською обласною прокуратурою (надалі - скаржник 1) та Офісом Генерального прокурора подано апеляційні скарги (надалі - скаржник 2), в яких просять скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянти зазначають, що судом першої інстанції не було враховано, що витрати, які заявлені позивачем є занадто високими.
Позивач заперечував проти задоволення апеляційних скарг, з підстав зазначених у відзиві.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 05.08.2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення (далі - заява) щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Заява мотивована тим, що за наслідками вирішення спору не вирішено питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу. Тому наявні підстави для прийняття додаткового рішення.
При цьому суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву позивача, виходив з того, що з урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та за наслідками оцінки співмірності заявленого адвокатом розміру відшкодування таких витрат із обсягом виконаних ним робіт (складання позовної заяви), суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідачів у рівних частках на користь позивача частини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. по 3000,00 грн. з кожного із відповідачів..
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).
Згідно із частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 4 статті 134 КАС України).
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ОСОБА_1 (надалі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Сидоров та Партнери» (надалі - виконавець), укладено Договір про надання правової допомоги №17/03/21 від 17 березня 2021року (стор. 206 - 112 том І).
У відповідності до умов договору виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню замовнику: правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру та надання інших послуг щодо представлення замовника в судах, органах державної влади (пункт 1 договору).
Між сторонами 23 березня 2021 року укладено Додаткову угоду №1, якою визначено, що одна година становить 1000,00 грн за представництво інтересів позивача в суді першої інстанції .
На виконання угоди та додаткової угоди сторонами підписано Акт виконаних робіт №СП-0006 від 30 березня 2020 року на загальну суму 10000,00 грн та квитанція на оплату послуг в розмірі 10000,00 грн (стор. 214, 215 том ІІ).
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача частково, а отже витрати на правову допомогу підлягають задоволенню частково, а саме по 3000,00 грн, з кожного із відповідачів.
Так, у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі "Lavents v. Latvia" (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну. З урахуванням вищевикладеного, висновку про часткову обґрунтованість вимог щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми витрат у розмірі 10000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги апелянтів не підлягають задоволенню, а додаткове рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянтами не наведено обґрунтувань, в чому полягає протиправність додаткового рішення суду першої інстанції по відшкодування витрат на правничу допомогу.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Судді Глущенко Я.Б.
Черпіцька Л.Т.
Повний текст постанови складено 01 листопада 2021 року.
