ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/751/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року (головуючий - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.) і рішення Господарського суду Сумської області від 14 січня 2021 року (суддя Соп`яненко О.Ю.) у справі
за позовом Сумської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного реєстратора Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області Білолюбської Ірини Вікторівни,
про скасування запису про державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна та зобов`язання вчинити дії.
(у судове засідання з`явились представники: Позивача - Заїка І.В., Петрова Л.П. та Відповідача - Мазнєва С.Г.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У липні 2020 року Сумська міська рада (далі також "Позивач") звернулась до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" (далі також "Відповідач", ТОВ "Рітейл Девелопмент"), в якій (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45209863 від 25.01.2019, 10:35:35, на підставі якого внесено запис про право власності (номер запису: 30000298) на магазин А-1, загальною площею 26,9 кв.м., адреса: Сумська область, м. Суми, вул. Чорновола В`ячеслава, 78/1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1750296459000) за ТОВ "Рітейл Девелопмент";
- зобов`язати ТОВ "Рітейл Девелопмент" звільнити земельну ділянку комунальної власності, на якій розташовано зареєстрований об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1750296459000) площею 26,9 кв.м., за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Чорновола В`ячеслава, 78/1, шляхом демонтажу самочинно збудованої споруди площею 26,9 кв.м.
1.1. Узагальнено позовні вимоги Сумської міської ради зводились до того, що об`єкт (тимчасова споруда), який був зареєстрований за Відповідачем на праві власності, є самочинним будівництвом, позаяк збудовано його без належної дозвільної документації та без будь-яких прав на земельну ділянку.
Короткий зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, позовні вимоги задоволено повністю.
2.1. Рішення судів мотивовані такими аргументами і обставинами:
- з матеріалів цієї справи убачається, що Державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського районну Сумської області Білолюбською Іриною Вікторівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45209863 від 25.01.2019 було здійснено за Відповідачем реєстрацію нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1750296459000), а саме громадського будинку (Магазин - А-1), загальною площею 26,9 кв.м., який знаходиться за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Чорновола В`ячеслава, будинок 78/1;
- при проведенні вказаної реєстрації підставою виникнення права власності ТОВ "Рітейл Девелопмент" на спірний об`єкт зазначено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № CM 141190371552, яку видано 06.02.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради; водночас видалено технічний паспорт № 2285, виданий 14.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промінвестбуд";
- так, 06.02.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради дійсно було зареєстровано за № СМ 141190371552 декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (ІСС) стосовно спірного об`єкта; водночас в графі 13 (інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою) зазначено: "реконструкція здійснюється без змін зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані" з посиланням на частину 4 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
- відповідно до пункту 3.21 ДБН "Склад та зміст проектної документації на будівництво" А 2.2-3-2014 реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності); отже, реконструкція можлива виключно введеного в експлуатацію об`єкта;
- водночас, як свідчать матеріали справи, зареєстрована за Відповідачем будівля магазину А-1 є новозбудованою, позаяк такий об`єкт в експлуатацію раніше ніколи не вводився; право власності на нього раніше не реєструвалося; реєстрація новозбудованого об`єкта нерухомого майна не проводилась;
- матеріали цієї справи не містять будь-яких доказів передання Позивачем Відповідачу в користування земельної ділянки під спірним об`єктом нерухомості, а також надання дозволу на зведення на землях комунальної власності будівель та споруд;
- за викладеного, проведена Державним реєстратором за Відповідачем реєстрація права власності на спірний обєкт є неправомірною, позаяк проведено її з порушенням вимог статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації;
- положеннями статті 376 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (частина 1); право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3); отже, чинним законодавством для спірних правовідносин визначено єдину підставу для набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яка, як вбачається із встановлених судом обставин справи, не настала;
- вказана декларація про готовність об`єкта до експлуатації, не легітимізує проведене будівництво, оскільки як вже неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 29.08.2019 у справі № 910/551/18, від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18, від 29.01.2020 у справі № 642/1536/17-ц) реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного;
- відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду;
- за змістом частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України збудований об`єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою, яка здійснює самочинне будівництво;
- таким чином, оскільки земельна ділянка, на якій перебуває спірний об`єкт нерухомого майна належить територіальній громаді міста Суми, рішення щодо передачі у власність або користування цієї земельної ділянки Відповідачу не приймалось, а проведена реєстрація права власності на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації є незаконною, то розташоване на ній нерухоме майно вважається самочинно збудованим об`єктом, наявність якого на земельній ділянці порушує інтереси територіальної громади на розпорядження та користування цією ділянкою, тому самочинно збудований об`єкт за адресою: м. Суми, вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 78/1, повинен бути знесений особою, яка здійснила таке будівництво;
- вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, від 29.08.2019 у справі № 910/551/18 зі спорів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, що виникли з подібних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погодившись із судовими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняте нове рішення, яким у позові відмовити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги Відповідача (узагальнено)
4. Скаржник стверджує, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено приписи пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ними не враховано, що подану Сумською міською радою позовну заяву (з усіма доданими документами) було підписано неуповноваженою особою, що мало призвести до залишення такої заяви без розгляду.
4.1. Відповідач зазначає, що позов у даній справі (22.07.2020) від імені Позивача було підписано та подано Заїкою І.В., який діяв у порядку самопредставництва. Разом з тим, з інформації, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) вбачається, що представник Заїка І.В. отримав право вчиняти дії від імені Сумської міської ради в порядку самопредставництва лише з 27.08.2020, тобто вказаний представник станом на дату підписання і подання позовної заяви у даній справі, засвідчення копій документів і т.п. ще не мав права на вчинення вказаних процесуальних дій, а тому суди мали залишити позов у даній справі без розгляду, проте в порушення вказаної норми процесуального права розглянули його по суті.
4.2. В цій частині скаржник також акцентує, що наведене ним тлумачення приписів статті 226 Господарського процесуального кодексу України в контексті положень статей 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" повністю узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які було викладено в постанові від 23.11.2020 у справі № 908/592/19 та ухвалі від 09.06.2020 у справі № 917/751/19, однак які судами попередніх інстанцій не враховано.
5. Відповідач стверджує також, що розглядаючи дану справу суди попередніх інстанцій проігнорували той факт, що Сумською міською радою не було доведено права комунальної власності на земельну ділянку, на якій розміщено спірний об`єкт нерухомості, а тому і висновки судів про те, що оспорювана реєстрація порушує права Позивача є передчасними.
5.1. ТОВ "Рітейл Девелопмент" у цій частині акцентує, що земельна ділянка, на якій розташовано належне Відповідачу нерухоме майно, не є сформованим об`єктом цивільних прав, оскільки технічна документація не неї не розроблялась, кадастровий номер не присвоювався, відомості про неї до Державного земельного кадастру не внесені, державна реєстрація речового права комунальної власності не здійснена. За викладених обставин, Відповідач ставить перед Верховним Судом питання про застосування положень статей 16 Цивільного кодексу України, статей 5, 20 Господарського кодексу України, статті 79-1 Земельного кодексу України щодо можливості звернення органу місцевого самоврядування з позовними вимогами про знесення самочинно збудованого об`єкта у випадку його розміщення на "такій" земельній ділянці.
Доводи відзиву Позивача (узагальнено)
6. Сумська міська рада заперечує проти наведених Відповідачем доводів. Подану касаційну скаргу вважає необґрунтованою, а тому просить у її задоволенні відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Процесуальні питання
7. 26.10.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява скаржника, яку ТОВ "Рітейл Девелопмент" називає "правова позиція у справі № 920/751/20". У вказаній заяві скаржник описує обставини, що виникли між сторонами цього спору вже після її розгляду судом апеляційної інстанції, а саме повідомляє про те, що Сумської міською радою Відповідачеві було надано згоду на виготовлення проєкту землеустрою на земельну ділянку під спірним об`єктом нерухомості, такий проєкт розроблено, земельну ділянку сформовано, відносини сторін унормовано відповідним договором оренди (додає докази).
7.1. Але, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згадану заяву до уваги не приймає, оскільки її розгляд прямо суперечить приписам частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якими чітко передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
8. Згідно положень частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Як вже зазначалося у касаційній скарзі ТОВ "Рітейл Девелопмент" стверджує про порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 226 ГПК України через ігнорування ними обставин відсутності у представника Позивача Заїки І.В., який підписав позовну заяву, повноважень діяти від імені Сумської міської ради та наявності, у зв`язку із цим, підстав для залишення позову без розгляду.
9.1. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із вказаними доводами, вважає їх безпідставними та відхиляє з огляду на таке.
10. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано ГПК України.
10.1. Відповідно до приписів частин 1 - 3 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
10.2. З урахуванням положень частин 1 і 3 статті 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та/або через свого представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
10.3. Згідно з частиною 1 статті 58 цього Кодексу представником може бути адвокат або законний представник.
10.4. Таким чином, представництво Позивача у цій справі може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.
10.5. Для визнання особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.
10.6. Згідно вимог частини 1 - 2 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
10.7. З процесуального закону не випливає, що відсутність в ЄДР відомостей про особу, що підписала позовну заяву, позбавляє її права на підписання такої заяви.
10.8. У вказаних висновках колегія суддів звертається до правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які було викладено в ухвалі від 18.06.2021 у справі № 922/751/20.
10.9. Тут же, колегія суддів відмічає і те, що вказаною ухвалою об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду, які були викладені у постанові від 23.11.2020 у справі № 908/592/19, а тому доводи скаржника про неврахування вказаних висновків судами попередніх інстанцій є безпідставними. Крім цього, колегія суддів Касаційного господарського суду констатує і те, що в ухвалі Касаційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 917/751/19 (на яку посилається скаржник) відсутні висновки, які суперечили б позиції судів попередніх інстанцій у даній справі.
11. Як свідчать матеріали цієї справи, позовна заява Сумської міської ради, що надійшла до суду першої інстанції 23.07.2020, підписана представником Позивача - уповноваженою особою (у порядку самопредставництва) Заїкою І.В.
11.1. На підтвердження своїх повноважень Заїкою І.В. були, зокрема, надані: довіреність від 27.12.2019, наказ про переведення № 45-к від 15.11.2019 та довідка від 20.01.2020, Положення про відділ правового та кадрового забезпечення Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, посадова інструкція заступника начальника відділу та Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.
11.2. Дослідивши зміст доданих представником Позивача документів суди попередніх інстанцій чітко установили можливість Заїки І.В. діяти від імені Сумської міської ради в порядку самопредставництва.
11.3. Крім того, згідно наданого представником Позивача витягу 27.08.2020 вже і до ЄДР було внесено відомості, що представник Заїка І.В. має право вчиняти дії в порядку самопредставництва Сумської міської ради у судах.
11.4. Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що представник Позивача - Заїка І.В. у даному провадженні правомірно діяв в порядку самопредставництва Сумської міської ради, а тому підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України для залишення позову без розгляду у даному випадку дійсно не було.
11.5. Порушень або неправильного застосування судами попередніх інстанцій спірних норм процесуального та матеріального права колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у цій частині не встановлено. Доводи касаційної скарги не підтвердилися.
12. Щодо ж доводів касаційної скарги про недоведеність факту приналежності Позивачеві спірної земельної ділянки та про неможливість заявлення позову у даній справі про знесення самочинно збудованого об`єкта у звязку із відсутністю даних про формування земельної ділянки тощо, Верховий Суд зазначає таке.
13. Згідно з пунктами 3-7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI) з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013 року) землі державної та комунальної власності в Україні є розмежованими.
13.1. Землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
В свою чергу пунктом 4 розділу II Закону № 5245-VI визначено, що у державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;
- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
- які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
13.2. Таким чином, всі землі у межах території м. Суми, за окремими винятками, які прямо визначені у Законі № 5245-VI, відносяться до земель комунальної власності.
13.3. Оскільки, судами установлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Суми, а наявності винятків, які передбачені законом № 5245-VI не виявлено, то і підстав стверджувати про те, що земельна ділянка під зареєстрованим за Відповідачем об`єктом не є комунальною власністю немає.
13.4. Більше того, приналежність вказаної земельної ділянки територіальній громаді м. Суми своїми діями підтверджував і сам Відповідач, який звертався до Сумської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду. Крім цього, жодних заперечень з цього приводу у господарському суді першої інстанції Відповідач не заявляв, а тому і наведення їх Верховному Суду є безпідставним.
14. Статтею 16 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновленні становища, яке існувало до порушення.
14.1. Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
14.2. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
14.3. Відповідно до частин 1- 4 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
14.4. Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 пункт "б").
15. Нормами статті 79-1 Земельного кодексу України унормовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
16. Отже, формування земельної ділянки здійснюється у випадку необхідності визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, однак при цьому таке формування жодним чином не пов`язується з реалізацією повноважень власника землі щодо захисту свого права власності з використанням правового механізму, який визначений наведеними вище статтями Цивільного та Земельного кодексів України. При цьому, Верховний Суд відмічає, що приписи статей 5, 20 Господарського кодексу України взагалі не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки Господарський кодекс України земельних правовідносин не регулює (даний висновок є висновком Верховного Суду по суті касаційного провадження).
16.1. Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що обставина "несформованості" земельної ділянки виключає можливість подання позову про знесення самочинно збудованого об`єкта на такій ділянці є безпідставними та необґрунтованими.
16.2. За викладеного, встановивши в ході розгляду цієї справи, що збудований та зареєстрований за Відповідачем об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили вимоги власника земельної ділянки про знесення такого об`єкту. Неправильного застосування чи порушення правових норм судами при розгляді заявлених позовних вимоги у даній справі Верховним Судом не виявлено. Доводи касаційної скарги не підтвердилися.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
17. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
18. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана ТОВ "Рітейл Девелопмент" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
19. Судові витрати за розгляд касаційної скарги несе скаржник.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 червня 2021 року і рішення Господарського суду Сумської області від 14 січня 2021 року у справі № 920/751/20 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.
