ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" вересня 2021 р. Справа№ 920/1305/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 30.09.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
на рішення Господарського суду Сумської області
від 01.06.2021 (повний текст рішення складено10.06.2021)
у справі №920/1305/20 (суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
про стягнення 2 285 901,21 грн,
та за зустрічним позовом: Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"
до Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради
про визнання недійсним договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 №3906/1,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення 2285901,21 грн, з яких 2260989,77 грн заборгованості, 8601,95 грн інфляційних втрат, 16309,49 грн - 3 % річних.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 №3906/1 щодо оплати наданих відповідачу послуг з централізованого водопостачання.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи про те, що договір не містить істотних умов таких як "режим надання послуг" та "обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання", обов`язковість яких передбачена Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", у договорі відсутні посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення; зазначав про неукладеність договору.
Також відповідачем подано зустрічний позов про визнання договору недійсним, відповідно до якого просив суд визнати недійсним договір на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1, укладений між сторонами.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" зазначало, що умови укладеного між сторонами договору суперечать положенням чинного законодавства, зокрема, умови договору не відповідають умовам типового договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690; також договір не містить таких істотних умов як "режим надання послуг" та "обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання", обов`язковість яких передбачена Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". Крім іншого, позивач за зустрічним позовом вказував на те, що у договорі відсутні посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення, у зв`язку з чим, у відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України, договір вважається неукладеним. Умови договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1 не відповідають умовам типового договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року №690.
У відповіді на відзив позивач заперечував проти викладених у відзиві на позов доводів, посилаючись на те, що всі умови договору є погодженими сторонами, укладений між сторонами договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним, а тому згідно статей 526, 629 ЦК України, статей 175, 193 ГК України зобов`язання за цим договором підлягають обов`язковому виконанню їх сторонами. Змін до договору, або додаткових угод щодо припинення або розірвання договору сторони не укладали і не підписували. Також у відповіді на відзив позивач зазначав, що відповідач вважає акти приймання-передачі послуг від 30.04.2020, від 29.05.2020, від 30.10.2020 та від 30.11.2020, а також рахунки від 07.05.2020, від 03.06.2020, від 03.07.2020, від 06.10.2020, від 02.11.2020 та від 05.11.2020, неналежними доказами у справі, оскільки на них стоїть штамп АТ "Сумське НВО", який не відповідає вимогам ДСТУ 4163-2003, проте, як зазначає позивач, КП "Міськводоканал" не може нести відповідальність за недотримання АТ "Сумське НВО" вимог ДСТУ 4163-2003 щодо оформлення вхідної кореспонденції.
У письмових запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначав про неукладеність договору, недійсність строків оплати послуг, на які посилається позивач та про відсутність у відповідача обов`язку щодо сплати коштів на користь позивача. Також представник відповідача зазначав, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували обсяги споживання послуг за договором, зокрема, позивачем не надано звітів водоспоживання, актів зняття показів засобів вимірювальної техніки на ЦТП, роздруківок інформації електронної системи обліку розрахунків.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.03.2021 у справі №920/1305/20 зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3906/1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 920/1305/20.
У відзиві на зустрічний позов позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) проти позову заперечував, просив у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити, вказуючи про те, що зазначаючи, що постачання АТ "Сумське НВО" холодної води не є наданням АТ "Сумське НВО" житлово-комунальної послуги з централізованого водопостачання в розумінні відповідного закону, оскільки отриманий від виконавця (КП "Міськводоканал" Сумської міської ради) обсяг холодної води в подальшому використовується АТ "Сумське НВО" не для забезпечення умов свого проживання або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, а для виробництва гарячої води та надання мешканцям м. Суми (далі - кінцеві споживачі) послуг з централізованого постачання гарячої води, виробником та виконавцем яких є АТ "Сумське НВО" відповідно рішень виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.05.2011 № 322 та від 18.06.2019 № 322. Природа взаємовідносин між КП "Міськводоканал" Сумської міської ради та АТ "Сумське НВО" в даному випадку більш схожі на природу договору купівлі-продажу товару (води як сировини).
У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) заперечував проти викладених у відзиві на зустрічний позов доводів, посилаючись на те, що застосування "Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення" та типового договору на централізоване водопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, є обов`язковим для позивача за первісним позовом. Посилання позивача за первісним позовом на те, що холодна вода за договором не використовується відповідачем за первісним позовом для забезпечення умов проживання або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, також не відповідає дійсності, так як послуга з гарячого водопостачання, яка надається відповідачем за первісним позовом з використанням відповідної води, безпосередньо направлена на забезпечення умов проживання та перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях. Враховуючи все вищевикладене, відповідач за первісним позовом вважає, що послуга з централізованого водопостачання, що є предметом договору, є комунальною послугою, отже, вимоги щодо форми договору, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, мають поширюватися на договір на централізоване водопостачання від 24.10.2019 №3906/1.
У запереченнях на відповідь на відзив на зустрічний позов позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) стверджував, що договір № 3906/1, протокол розбіжностей від 11.11.2019 та протокол узгодження розбіжностей від 15.11.2019, підписаний відповідачем за первісним позовом 31.12.2019, оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Таким чином, всі умови договору № 3906/1 є погодженими та обов`язковими до виконання сторонами.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 у справі №920/1305/20 первісний позов Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради заборгованість за договором на централізоване водопостачання від 24.10.2019 №3906/1 в сумі 2260989,77 грн інфляційні втрати в сумі 8601,95 грн, 3 % річних в сумі 16309,49 грн та відшкодування судового збору в сумі 34288,52 грн. У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" відмовлено.
Рішення суду мотивоване встановленням обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором на централізоване водопостачання від 24.10.2019 №3906/1 щодо оплати вартості наданих послуг за період з квітня по листопад 2020 р. Відмовляючи в зустрічному позові, суд виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного договору недійсним.
Не погодившись із вказаним рішенням Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 01.06.2021 у справі №920/1305/20 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в зустрічній позовній заяві. При цьому скаржник вказує, що умови договору на централізоване водопостачання від 241.20.19 №3906/1 суперечать вимогам статті 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", вимогам постанови КМУ від 05.07.2019 №690 та умовам типового договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого вказаною постановою, значно звужують обсяг прав Товариства як споживача послуги з централізованого водопостачання та обсяг обов`язків Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради як надавача відповідної послуги. Крім того, Товариство вважає, що послуги з централізованого водопостачання, що надаються за договором, є житлово-комунальними послугами, відповідач є індивідуальним споживачем у розумінні Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", а застосування Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, та типового договору на централізоване постачання, затвердженого постановою КМУ №690, є обов`язковим для позивача у відносинах з відповідачем.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 у справі №920/1305/20; призначено до розгляду апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.
В судове засідання апеляційної інстанції 30.09.2021 представники сторін не з`явились.
Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення учасникам справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
24.10.2019 між комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради, як виконавцем, та Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", як споживачем, укладено договір №3905/1 на централізоване водопостачання (далі за текстом - договір), у відповідності до п.1.1 якого виконавець зобов`язується надати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого водопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
11.11.2019 та 15.11.2019 сторонами підписано протокол розбіжностей до договору та протокол узгодження розбіжностей від 15.11.2019 відповідно.
Згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 15.11.2019 договір на централізоване водопостачання від 24.10.2019 №3905/1 набирає чинності з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020 (пункт 9.1 договору).
Між сторонами у справі укладена додаткова угода від 16.12.2019 №1 до договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 № 3905/1, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити додаток № 1 до договору "Перелік об`єктів надання послуг з централізованого водопостачання - центральні теплові пункти (ЦТП), на яких встановлені (введені в експлуатацію) та прийняті на абонентський облік вузли комерційного обліку холодної води", доповнивши його новими об`єктами водопостачання та виклавши його в новій редакції.
Відповідно до п.п. 1.3, 6.1 договору об`єктами надання послуг з централізованого водопостачання холодної води є центральні теплові пункти (ЦТП), в яких здійснюється передача послуг від виконавця (позивача) відповідачу (споживачу), розташовані за адресами, зазначеними у додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною договору. Транспортування виконавцем обсягів холодної води здійснюється водопровідними мережами виконавця до точок розподілу, визначених сторонами за умовами договору. Точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг з централізованого водопостачання холодної води від виконавця споживачу, є (ЦТП), визначені в додатку № 1 до договору.
Обсяг наданих споживачу послуг визначається сторонами за показаннями взятих виконавцем, на момент укладення договору, на абонентський облік засобів вимірювальної техніки (вузлів обліку холодної води, далі ЗВТ), встановлених (введених в експлуатацію) в точках розподілу (ЦТП) за адресами об`єктів водопостачання, зазначених в додатку № 1, в яких здійснюється передача холодної води від виконавця споживачеві, що передбачено п. 1.4 договору.
Відповідно п. 2.2 договору розмір щомісячної плати за надані послуги з централізованого водопостачання визначається сторонами за загальним об`ємом фактично наданих послуг згідно показань ЗВТ в точках розподілу (ЦТІІ) за адресами об`єктів водопостачання, зазначених в додатку № 1 до договору, в яких здійснюється передача холодної води від виконавця споживачеві та встановленими уповноваженими органами тарифами на послуги з централізованого водопостачання.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що тарифи на централізоване водопостачання на момент укладення договору становлять 9 792,00 грн за 1 м. куб. з ПДВ у відповідності до постанови НКРЕКП від 17.09.2019 № 1968 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 № 1141". Тарифи на централізоване водопостачання встановлюються та змінюються уповноваженими органами згідно з чинним законодавством. У разі зміни тарифів на централізоване водопостачання, вони є обов`язковими для сторін з моменту їх введення в дію. Інформацію про зміну тарифу доводиться до відома споживача шляхом надсилання (вручення) останньому рахунку без внесення додаткових змін до даного договору.
Виконавець на підставі показань ЗВТ, встановлених на ЦТП, не пізніше 3 числа місяця, наступного за рахунковим, складає двосторонній акт приймання-передачі обсягів поставленої холодної води, який є підставою для проведення розрахунків за договором. Споживач протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання вищезазначених документів підписує та повертає виконавцю один примірник акту приймання-передачі обсягів поставленої холодної води або надає обґрунтовані заперечення щодо обсягу та вартості послуг, зазначених у відповідному акті, що передбачено п. 3.1 договору.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору розрахунковим періодом по договору є календарний місяць з 01 по 31(30) число. Між сторонами застосовується щомісячна система оплати послуг з централізованого водопостачання, платежі вносяться споживачем не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються у безготівковій формі на банківський рахунок виконавця.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору сторонами підписано акти приймання-передачі послу з централізованого водопостачання:
- від 30.04.2020 № 3906/1 на суму 554886,20 грн;
- від 29.05.2020 № 3906/1 на суму 552910,49 грн;
- від 30.10.2020 № 3906/1 на суму 590728,18 грн;
- від 30.11.2020 № 3906/1 на суму 590320,99 грн;
Позивачем за первісним позовом виставлено відповідні рахунки на оплату від 30.04.2020, від 29.05.2020 № 3906/1, від 30.06.2020 № 3906/1, від 30.09.2020 № 3906/1, від 30.10.2020 № 3906/1, від 30.11.2020 № 3906/1.
Всі рахунки та акти приймання-передачі послуг отримано відповідачем за первісним позовом, про що свідчить відмітка канцелярії відповідача за первісним позовом на супровідних листах позивача за первісним позовом з датою отримання та вхідним номером.
Акт приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання від 30.06.2020 № 3906/1 на суму 203,59 грн направлено відповідачеві за первісним позовом 03.07.2020 та отримано останнім 06.07.2020 (вхідний №1833), проте не підписано споживачем та не повернуто виконавцю, заперечень щодо обсягу та вартості послуг від відповідача за первісним позовом також не надходило.
Листом від 23.11.2020 № 21/1180 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з проханням внести до рахунку за листопад 2020 спожиті 162,0 куб.м. холодної води за 30.09.2020.
Отже, позивач за первісним позовом виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачеві послуги у повному обсязі.
Згідно п. 4.2.1 договору № 3906/1 споживач зобов`язаний оплачувати послуги з централізованого водопостачання в установлений договором строк.
Однак відповідачем за первісним позовом порушено умови договору щодо оплати наданих послуг з централізованого водопостачання, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за період з квітня по листопад 2020 року за надані послуги становить 2260989,77 грн, що підтверджується договором, детальним розрахунком позивача, вищезазначеними актами приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання та рахунками на оплату послуг.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про падання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статей 180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір є правомірним, його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним, а тому згідно статей 526, 629 ЦК України, статей 175, 193 ГК України зобов`язання за цим договором підлягають обов`язковому виконанню їх сторонами. Змін до договору, або додаткових угод щодо припинення або розірвання договору сторони не укладали, матеріали справи зворотнього не містять.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статі 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною першою статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з централізованого водопостачання за період з квітня по листопад 2020 року за надані послуги становить 2260989,77 грн, що підтверджується договором, детальним розрахунком позивача, актами приймання-передачі послуг на централізоване водопостачання від 30.04.2020 № 3906/1 на суму 554886,20 грн, від 29.05.2020 № 3906/1 на суму 552910,49 грн, від 30.10.2020 № 3906/1 на суму 590728,18 грн, від 30.11.2020 № 3906/1 на суму 590320,99 грн та рахунками на оплату від 30.04.2020, від 29.05.2020 № 3906/1, від 30.06.2020 № 3906/1, від 30.09.2020 № 3906/1, від 30.10.2020 № 3906/1, від 30.11.2020 № 3906/1.
Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заявленої позивачем до стягнення заборгованості.
З огляду на викладене, враховуючи те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2260989,77 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегією суддів встановлено, що відповідач за первісним позовом у встановлений строк свого обов`язку по оплаті вартості послуг з централізованого водопостачання не виконав належним чином, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % в сумі 16309,49 грн, нарахованих за загальний період з 21.05.2020 по 31.11.2020, та 8601,92 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 21.05.2020 по 31.10.2020, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 №3906/1, колегію суддів встановлено наступне.
Положення статті 20 ГК України та частини другої статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік таких вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Зважаючи на викладене, недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до статті 1 Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; гаряча вода - вода, призначена для задоволення санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб споживачів, якісні та температурні характеристики якої відповідають нормативним вимогам; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
За приписами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
Колегією суддів встановлено, що у договорі сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов, зокрема предмету договору, об`єкта надання послуг, оплати послуг, визначення обсягу послуг, прав та обов`язків сторін, відповідальності сторін, точок розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачу, порядку встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг, розв`язання спорів, строку дії договору.
Також суд звертає увагу на те, що договір виконується сторонами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актами приймання-передачі послуг на централізованого водопостачання від 30.04.2020, від 29.05.2020, від 30.10.2020 та від 30.11.2020, що підписані сторонами, листом відповідача за первісним позовом від 01.02.2021 №28-10/8, виставленими рахунками за водопостачання від 30.04.2020, від 29.05.2020 №3906/1, від 30.06.2020 №3906/1, від 30.09.2020 №3906/1, від 30.10.2020 №3906/1, від 30.11.2020 №3906/1.
Посилання позивача за зустрічним позовом на невідповідність договору вимогам статті 20 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" є безпідставними, оскільки вказана норма визначає істотні умови договору про надання послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, а предметом укладеного між сторонами договору є надання послуг з централізованого водопостачання холодної води, обсяг якої використовується відповідачем для виробництва гарячої води та надання послуг з централізованого постачання гарячої води мешканцям м. Суми за адресами об`єктів водопостачання, зазначених у додатку № 1.
Також безпідставними є посилання позивача за зустрічним позовом на невідповідність умов укладеного між сторонами договору умовам типового договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690, оскільки відповідач, виходячи з предмету укладеного договору, не є індивідуальним споживачем в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги).
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного договору недійсним, позовна вимога за зустрічним позовом про визнання недійсним договору на централізоване водопостачання від 24.10.2019 №3906/1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 01.06.2021 у справі №920/1305/20 залишити без змін.
Матеріали справи №920/1305/20 повернути Господарському суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 11.10.2021.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
Г.А. Кравчук
