КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№ справи: 758/15064/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12218/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Якимець О.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.
секретар - Лащевська Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів міста Києва про визнання бездіяльності протиправною,
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Голови Ради адвокатів міста Києва - Рябенка Петра Костянтиновича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року,
встановив:
у грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви від 05 листопада 2020 року.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року позов було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Ради адвокатів м.Києва щодо ненадання письмової відповіді про результат розгляду заяви ОСОБА_1 від 05 листопада 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Позивач ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині вирішення вимог щодо не розгляду його заяви від 05 листопада 2020 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 та представника Ради адвокатів м.Києва, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 05 листопада 2020 року він звернувся до відповідача із заявою, у якій просив:
пояснити чому саме Рада адвокатів м.Києва порушила встановлені строки розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 вересня 2020 року про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняття відповідного рішення;
повідомити причини відмови Ради адвокатів м.Києва на засіданнях 19 жовтня 2020 року та 02 листопада 2020 року розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 вересня 2020 року про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;
повідомити чи розглядались Радою адвокатів м.Києва на засіданнях 19 жовтня 2020 року та 02 листопада 2020 року заяви про видачу свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю, подані після 17 вересня 2020 року.
Позивач зазначав, що відповіді на вказану заяву станом на день звернення до суду з позовом ним отримано не було, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
При зверненні до суду з відзивом на позовну заяву відповідач надав копію відповіді на заяву позивача, датовану 10 листопада 2020 року, та зазначав про виконання ним вимог чинного законодавства про звернення громадян.
З вказаної відповіді вбачається, що у зв`язку з великим навантаженням та розглядом значної кількості звернень та поточних питань, викликаних складною епідеміологічною ситуацією та обмеженнями, встановленими Кабінетом Міністрів України, розгляд заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про прав на зайняття адвокатською діяльністю разом з іншими відбудеться на черговому засіданні Ради адвокатів м.Києва, яке призначено на 23 листопада 2020 року.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року позов було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Ради адвокатів м.Києва щодо ненадання письмової відповіді про результат розгляду заяви ОСОБА_1 від 05 листопада 2020 року.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження направлення відповіді на заяву позивача. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення Закону України «Про звернення громадян».
У своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що відповідь, надана Радою адвокатів м.Києва, не містить вичерпної відповіді на всі поставлені ним питання, а тому просив визнати незаконним саме ненадання йому відповіді, а не ненаправлення її за його адресою. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Положеннями статті 1 Закону України від «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 3 вказаного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною третьою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Закон України «Про звернення громадян», на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.
В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача за наданням йому інформації щодо розгляду його заяви про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Надана до суду копія відповіді свідчить про надання заявникові відповіді по суті поставленого питання щодо його прав.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду і посилання відповідача на те, що ним було виконано вимоги Закону України «Про звернення громадян» в повному обсязі, оскільки відповідь була направлена простою поштовою кореспонденцією без повідомлення про вручення. Як стверджую позивач, станом на 30 грудня 2020 року заява ним отримана не була.
Так, у своїй апеляційній сказі представник відповідача вказував, що відповідь ОСОБА_1 була зареєстрована за №820 в Журналі вихідної кореспонденції за 2020 рік та направлена йому простою кореспонденцією 10 листопада 2020 року. Саме по собі посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку направляти відповідь рекомендованою кореспонденцією та відслідковувати отримання листа адресатом не позбавляє його обов`язку доведення ним обставин, на які він посилається. Відповідачем не було наведено обставин, за яких у нього була відсутня можливість надати до суду витяг з журналу вихідної кореспонденції, реєстри згрупованих поштових відправлень, поштових квитанцій, тощо. За таких обставин судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про недоведеність посилань відповідача про виконання ним вимог закону.
У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).
Згідно з чч. 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, доводи, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Голови Ради адвокатів міста Києва - Рябенка Петра Костянтиновича залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2021 року.
Головуючий
Судді
