ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 814/3865/15

адміністративне провадження № К/9901/65452/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у складі колегії суддів: Єщенка О.В. (суддя-доповідач), Димерлія О.О., Бойка А.В. у справі №814/3865/15 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - Реєстраційна служба Миколаївського МУЮ), в якому просив зобов`язати останню скасувати запис, здійснений на підставі свідоцтва за реєстровим №262, посвідченим 14.03.2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С.

2. Ухвалою суду першої інстанції від 03.11.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ).

3. Ухвалою суду першої інстанції від 20.11.2015 здійснено заміну неналежного відповідача - Реєстраційної служби Миколаївського МУЮ, належним відповідачем - Миколаївським МУЮ.

4. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 позов задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 11642184 від 14.03.2014, номер запису про право власності: 4985668.

5. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.12.2017 здійснено заміну відповідача - Миколаївського МУЮ, його правонаступником - Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (надалі - ДНАП).

6. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 і ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

7. Судами попередніх інстанцій в межах судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини справи:

7.1. Згідно відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою Оксаною Сергіївною 14.03.2014 проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно - нежитлове приміщення, підвалу, загальною площею 649,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 314182248101, за ОСОБА_2 , про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.03.2014 №11642184.

7.2. Підставою для проведення вказаної державної реєстрації стало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №262, видане 14.03.2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С.

7.3. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25.08.2015 у справі №22ц-2039, визнано недійсними прилюдні торги, які відбулись 01.11.2013 з реалізації Приміщення, визнано недійсним протокол філії №15 Приватного підприємства "Нива-В.Ш." №1513239 від 01.11.2013 "Про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 ", акт від 04.03.2014 державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про реалізацію предмета іпотеки - Приміщення з прилюдних торгів, ОСОБА_2 , затверджений начальником цього ж відділу 04.03.2014, а також свідоцтво за реєстровим №262, що посвідчене 14.03.2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. про набуття у власність ОСОБА_2 . Приміщення.

7.4. 07.10.2015 ОСОБА_1 звернувся в Реєстраційну службу Миколаївського МУЮ із заявою про скасування запису про нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 3141182248101.

7.5. Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби МУЮ Миколаївської області Мостецького Дмитра Олександровича від 07.10.2015 №25093508 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

7.6. Як вбачається з даного рішення, під час розгляду заяви державний реєстратор встановив, що органом державної реєстрації, до якого звернувся позивач, не проводилась державна реєстрація прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 , а отже підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні.

7.7. Не погоджуючись із рішенням органу реєстрації, посилаючись на його безпідставність та невідповідність вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов`язання відповідача вчинити заявлені реєстраційні дії в судовому порядку.

8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав за необхідне відповідно до норм частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вийти за межі заявлених позовних вимог та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності третьої особи на спірне Приміщення, яке на переконання суду, порушувало право належного власника - позивача на вільне користування і розпорядження цим майном. При цьому, суд першої інстанції обмежився тим, що зазначив про наявність у відповідача обов`язку скасувати державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

8.1. Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції послався на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки рішенню державного реєстратора про відмову у задоволенні заяви позивача. Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції таке рішення було прийняте за наявності для цього визначених законодавством підстав, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

9. Позивач - ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015.

9.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що позивач не був належним повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, зокрема й того, що мало місце 21.06.2018, судом апеляційної інстанції. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги статтю 41 Конституції України, яка гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і за наявності підстав вийшов за межі позовних вимог та обґрунтовано скасував рішення про державну реєстрацію права власності третьої особи на спірне Приміщення.

10. Третя особа - ОСОБА_2 , подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

10.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними. При цьому, стверджує, що переданий на вирішення суду спір є приватно-правовим, оскільки стосується захисту майнових прав позивача.

11. Інші учасники справи відзиву на дану касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

12. Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

13. Згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

14. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

15. Такі ж правила визначення предметної юрисдикції адміністративних судів закріплені у статтях 4 і 19 КАС України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень.

16. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих (вчинених) ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

17. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

18. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

19. Водночас, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до його порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

20. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів даної справи, позивач як колишній власник об`єкту нерухомого майна - Приміщення, звернувся до Реєстраційної служби Миколаївського МУЮ із заявою, в якій просив на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2014, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25.08.2015 у справі №22ц-2039 скасувати запис про державну реєстрацію права власності на це Приміщення за новим власником, яким є третя особа. Отримавши рішення про відмову у скасуванні цього запису, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати Реєстраційну службу Миколаївського МУЮ скасувати такий запис (про державну реєстрацію права власності на Приміщення за новим власником, яким є третя особа) у судовому порядку.

21. При цьому, доводи як позовної заяви, так і касаційної скарги, поданих позивачем в межах даної адміністративної справи, зводяться саме до неможливості позивача розпоряджатися своїм майном - Приміщенням, внаслідок існування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності третьої особи на нього.

22. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне наголосити, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 вирішила відступити від власного висновку, викладеного у ряді її постанов, серед яких постанова від 10.04.2018 у справі №808/8972/15, та сформувала правову позицію, за якою спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Крім того, Велика Палата Верховного Суду визначила, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження і такий критерій визначення предметної юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного законодавства у діях державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише під час розгляду справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

23. Крім того, у постанові від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, за яким при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження його дій критерієм розмежування юрисдикційності спору є предмет оскарження. Зокрема, якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви з підстав протиправності відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Водночас, якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

24. Варто зауважити, що у цій справі, попри існування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського МУЮ про відмову у задоволенні заяви позивача про скасування запису про нерухоме майно, переданий позивачем на вирішення судів спір безпосередньо стосується захисту саме його майнового права щодо спірного Приміщення.

25. Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

26. Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин і їх суб`єктний склад, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про непоширення на цей спір предметної юрисдикції адміністративних судів і необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

27. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

28. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

29. Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

30. Отже, наявні підстави для закриття провадження у даній справі.

31. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

32. Враховуючи норми частини 1 статті 239 та частини 3 статті 354 КАС України, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

33. З огляду на це, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.

34. Враховуючи те, що провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю, колегія суддів не надає оцінки решті доводів касаційної скарги, які стосуються правильності вирішення заявлених позовних вимог по суті.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №814/3865/15 - скасувати та закрити провадження у справі.

Роз`яснити позивачу - ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.М. Шарапа А.А. Єзеров С.М. Чиркін