ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8204/21 Справа № 172/410/21 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ:
головуючого судді Деркач Н.М.
суддів Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,
за участю секретаря Усик А.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
У травні 2021 року АТ Банк Кредит Дніпро звернулись до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22035000130607 від 10 червня 2019 року відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а споживач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним Договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним Договором в повному обсязі.
Відповідач зобов`язання за вказаними вище кредитними договорами у встановлений строк належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 23 квітня 2021 року у нього утворилася заборгованість за кредитними договорами з урахуваннях штрафних санкцій в сумі 103300,46 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами, а також судові витрати у справі.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року позовні вимоги АТ Банк Кредит Дніпро задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Банк Кредит Дніпро заборгованість за кредитним договором № 22035000130607 від 10 червня 2019 року в сумі 79864 гривні 46 копійок, яка складається із: залишку простроченого кредиту - 74400,00 грн., залишку прострочених відсотків - 5464,46 грн.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ Банк Кредит Дніпро просить рішення суду змінити, задовольнивши позов в повному обсязі, визначивши його, без утримання податків, зборів та інших платежів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що 10 червня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено укладено кредитний договір № 22035000130607, за умовами якого Банк надав кредит на споживчі потреби в сумі 74400,00 грн. Строк дії кредитного ліміту 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 10 червня 2024 року. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить-3,5% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість -0,001% річних, на спрострочену заборгованість за кредитом 56,0%.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 22035000130607 від 10 червня 2019 року станом на 23 квітня 2021 року становить 103300,46 грн., яка складається із: залишку нарахованих строкових комісій - 0,00 грн., залишку простроченого кредиту - 74400,00 грн., залишку прострочених відсотків - 5464,46 грн., залишку прострочених комісій - 23436,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідачка взятих на себе зобов`язань не виконала, у зв`язку з чим підлягає стягненню заборгованість яка складається з простроченого кредиту - 74400,00 грн. та залишку прострочених відсотків - 5464,46 грн. Відмовляючи у стягненні комісії суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 3,5 % від суми кредиту. Однак встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним. Тому умови, передбачені п. 1.2. кредитного договору від 10 червня 2019 року в частині нарахування комісії за обслуговування кредиту повинні бути визнані недійсними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Доводи апеляційної скарги про те, що сторони при укладанні кредитного договору погодили всі умови в тому числі й щодо сплати комісії, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в цій частині, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Так, матеріалами справи встановлено, що АТ «Банк Кредит Дніпро» надав кредит ОСОБА_1 на споживчі потреби в сумі 74400,00 грн., тобто дані правовідносини визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16, у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №756/8840/17-ц.
Враховуючи викладене, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що умова про сплату комісії не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч.1 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 23436,00 грн. є необґрунтованими.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро залишити без задоволення.
Рішення Васильківськогорайонного судуДніпропетровської областівід 25червня 2021року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Головуючий суддя Н.М. Деркач
Судді М.М. Пищида
І.Ю. Ткаченко
