ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 924/90/22
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Рогач Л. І. - головуючої, Банаська О. О., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Чумака Ю. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Майорової Катерини Валентинівни (далі - ФОП Майорової К. В. )
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2023
за скаргою на дії державного виконавця
за позовом Хмельницької міської ради
до ФОП Майорової К. В.
про стягнення коштів,
за участю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. Хмельницька міська рада звернулася з позовом до суду, в якому просила стягнути з ФОП Майорової К. В. 129 797,96 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за земельну ділянку.
1.2. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 31.05.2022 задовольнив позов частково та стягнув з відповідачки на користь позивача 113 570,22 грн безпідставно збережених коштів, а також 2170,88 грн витрат зі сплати судового збору. Відмовив у позові в частині стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 16 227,74 грн.
1.3. Господарський суд Хмельницької області на виконання рішення від 31.05.2022 видав відповідні накази 21.06.2022.
1.4. Головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС) Савчук Костянтин Петрович відкрив виконавче провадження ВП 69370058 рішенням від 11.07.2022; старший державний виконавець Шевченківського ВДВС Полінкевич Олександр Васильович відкрив виконавче провадження ВП 69380194 рішенням від 12.07.2022.
1.5. Водночас ще 24.06.2022 від відповідачки до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, датована 20.06.2022, на рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд листом від 27.06.2023 витребував справу № 924/90/22.
1.6. Ухвалою від 07.07.2022 апеляційну скаргу було залишено без руху, а апеляційне провадження у справі після усунення недоліків відкрито ухвалою від 28.07.2022.
1.7. В подальшому Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 28.09.2022 залишив рішення суду першої інстанції без змін.
2. Короткий зміст скарги та судових рішень
2.1. Відповідачка 02.09.2022 звернулася до господарського суду із заявою про визнання наказу у цій справі таким, що не підлягає виконанню, в порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.2. Також відповідачка 02.09.2022 звернулася до місцевого господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просила суд:
1) визнати неправомірним рішення (дії) головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС) Савчука Костянтина Петровича про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2022 ВП 69370058;
2) визнати неправомірним рішення (дії) старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича Олександра Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2022 ВП 69380194;
3) скасувати постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука Костянтина Петровича про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2022 ВП 69370058 та похідні від неї постанови;
4) скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича Олександра Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2022 ВП 69380194 та похідні від неї постанови;
5) стягнути на користь боржниці усі безпідставно одержані кошти за виконавчими документами, виданими Господарським судом Хмельницької області 21.06.2022 у справі № 924/90/22, Шевченківським ВДВС і стягувачем.
2.3. На обґрунтування відповідачка зазначила, що державні виконавці на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" повинні були повернути без виконання накази господарського суду Хмельницької області, видані 21.06.2022, з таких підстав: 1) рішення не набрало законної сили; 2) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 3) у виконавчому документі невірно зазначено боржника.
2.4. Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 27.07.2021 визнав накази таким, що не підлягають виконанню; скаргу відповідачки на рішення (дії) державних виконавців Шевченківського ВДВС про відкриття виконавчих проваджень та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень задовольнив частково.
Визнав неправомірним рішення (дії) головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука Костянтина Петровича про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2022 ВП 69370058.
Визнав неправомірним рішення (дії) старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича Олександра Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2022 ВП 69380194.
Скасував постанову державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука Костянтина Петровича про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2022 ВП 69370058.
Скасував постанову старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича Олександра Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2022 ВП 69380194.
В іншій частині скарги відмовив.
2.5. Зазначив, що в порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 05.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закону № 1404-VIII) 11.07.2022 головний державний виконавець Савчук К.П. і 12.07.2022 старший державний виконавець Полінкевич О. В. відкрили виконавчі провадження 69370058, 69380194, незважаючи на те, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.05.2022 у цій справі не набрало законної сили. Такі дії державних виконавців та самі постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2022 ВП 69370058, від 12.07.2022 ВП 69380194 є неправомірними, оскільки винесені з порушенням вимог Закону № 1404-VIII.
2.6. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.01.2023 скасував ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню та відмовив у задоволенні заяви в цій частині, а також скасував ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення скарги про:
- визнання неправомірним рішення (дії) головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука Костянтина Петровича про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2022 ВП 69370058;
- визнання неправомірним рішення (дії) старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича Олександра Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2022 ВП 69380194;
- скасування постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС Савчука Костянтина Петровича про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2022 ВП 69370058;
- скасування постанови старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Полінкевича Олександра Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2022 ВП 69380194.
Відмовив в задоволенні скарги у цій частині. В іншій частині ухвалу залишив без змін.
2.7. Вказав, що стягувач звернув до примусового виконання накази в період до вирішення апеляційним судом питання про відкриття апеляційного провадження. З огляду на те, що державні виконавці під час винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень № 69370058 та № 69380194 діяли у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчими документами і Законом № 1404-VIII, відсутні підстави для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
3.1. 20.02.2023 відповідачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2023, в якій просила її скасувати, залишивши без змін ухвалу суду першої інстанції.
3.2. У касаційній скарзі скаржниця не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність дій державних виконавців та зазначає про те, що вона в межах строку на апеляційне оскарження направила апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а тому на момент видачі наказів у справі та на час винесення постанов про відкриття виконавчого провадження рішення не набрало законної сили, що свідчить про помилковість видачі наказів. Отже, у державних виконавців були наявні підстави повернути накази стягувачу без прийняття до виконання.
3.3. Також були наявні підстави для повернення наказів у зв?язку з тим, що виконавчі документи видані судом за неправильною адресою і пред?явлені стягувачем не за належним місцем виконання (не за підвідомчістю) та у виконавчих документах невірно зазначено боржника (по батькові).
3.4. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, оскільки безпідставно зазначив, що норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.
6. Рух касаційної скарги
6.1. Верховний Суд ухвалою від 24.04.2023 відмовив у відкритті касаційного провадження щодо оскарження судового рішення в частині розгляду заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню; відкрив касаційне провадження в частині розгляду скарги на дії державного виконавця в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6.2. Верховний Суд ухвалою від 24.05.2023 передав справу № 924/90/22 на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
6.3. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 06.06.2023 призначив розгляд касаційної скарги ФОП Майорової К. В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 у справі № 924/90/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати
7.1. Колегія суддів зазначила, що наразі підхід до застосування пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у подібних правовідносинах за практично ідентичних фактичних обставин справ є неоднозначним.
7.2. Так, у постанові від 19.04.2021 у справі № 908/1099/19 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги на дії приватного виконавця, зокрема, щодо відкриття виконавчого провадження, за практично аналогічних умов видачі судом першої інстанції наказу на виконання рішення, яке ще не набрало законної сили. В основу наведеної постанови Верховного Суду покладені висновки про те, що на момент відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця була наявна інформація, зазначена у самому виконавчому документі, щодо дати набрання рішенням законної сили, іншої інформації щодо передчасності видачі такого наказу сторони приватному виконавцю не надали, а у останнього була відсутня можливість іншим чином перевірити інформацію щодо дати набрання рішенням законної сили.
7.3. Натомість у постанові від 17.08.2020 у справі № 910/7204/19 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця в частині прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження рішення не набрало законної сили, а тому державний виконавець всупереч вимогам пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не повернув без прийняття до виконання стягувачу виконавчий документ протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення. Апеляційний господарський суд, з яким погодився і Верховний Суд, виходив із того, що саме на державного виконавця покладено обов`язок щодо перевірки інформації про набрання законної сили рішенням, на підставі якого стягувач звертається до виконавчої служби.
7.4. З метою з`ясування необхідності відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 908/1099/19, колегія суддів вирішила передати справу № 924/90/22 на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
8.2. За приписами частин першої, третьої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
8.3. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
8.4. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8.5. Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом № 1404-VIII. Указаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).
8.6. Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
8.7. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
8.8. Пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII встановлює обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
8.9. За умовами пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
8.10. Стаття 4 Закону № 1404-VIII містить вимоги до виконавчого документа; так, за частиною першою цієї статті у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред`явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
8.11. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
8.12. При цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій (в тому числі під час відкриття виконавчого провадження) регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
8.13. Розділ ІІІ Інструкції регламентує вимоги, яким має відповідати виконавчий документ, та відомості, які мають міститися у заяві про примусове виконання рішення, дії виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження.
За змістом пунктів 4, 5 Розділу ІІІ Інструкції, зокрема:
- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа;
- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
8.14. Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII передбачені підстави повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання. Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
8.15. Щодо місця пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції встановив, що згідно з довідкою від 03.04.2022 № 6825-5000687830 відповідачку взято на облік внутрішньо переміщеної особи, водночас зареєстрованим місцем проживання боржниці вказано: АДРЕСА_1 .
8.16. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 (провадження № К/9901/1690/21) висловив правову позицію, суть якої полягає у тому, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Зважаючи на зареєстроване місце проживання боржниці, підтверджене довідкою, її доводи про неналежність місця пред`явлення виконавчого документа до виконання є непереконливими.
8.17. Суди також встановили, що накази від 21.06.2022 видані на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області, яке на дату складання тексту наказу та його підписання не набрало законної сили, оскільки було оскаржено відповідачкою в апеляційному порядку у межах строку, встановленого процесуальним кодексом.
8.18. Відповідно до статті 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
8.19. Таким чином, рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.05.2022 набрало законної сили з дня прийняття постанови Північно-західним апеляційним господарським судом, тобто 28.09.2022.
8.20. Також суд апеляційної інстанції з`ясував, що запит від апеляційного господарського суду про надіслання справи до суду апеляційної інстанції у зв?язку із надходженням апеляційної скарги надійшов до суду першої інстанції 27.06.2022, а виконавчі документи видані судом першої інстанції 21.06.2022 із вказівкою про набрання ними чинності відповідною датою.
8.21. Верховний Суд констатує, що має місце неоднозначність у застосуванні норм ГПК та Закону № 1404-VIII, для вирішення якої слід вдатися до аналізу положень, які регламентують дії виконавця під час здійснення виконавчого провадження, а також визначають права та обов`язки учасників виконавчого провадження.
8.22. Так, за статтею 38 Закону № 1404-VIII виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
8.23. Також за частиною четвертою статті Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
8.24. Звідси Верховний Суд висновує, що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні.
8.25. У разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється.
8.26. В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.
8.27. Отже, державні виконавці під час прийняття постанов 11.07.2023 та 12.07.2023 про відкриття виконавчих проваджень діяли на підставі виконавчих документів, які за формою та змістом відповідали приписам статті 4 Закону № 1404-VIII, їх дії не суперечили вимогам законодавства та Інструкції. Доводів та доказів про інше матеріали справи, скарга відповідачки та касаційна скарга не містять.
8.28. Водночас оскільки суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення суду лише 28.07.2022, то відповідно станом на 11.07.2022 та 12.07.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень й не могло бути наявною іншої інформації, ніж та, що днем набрання законної сили рішенням є 21.06.2022.
8.29. Суди попередніх інстанцій також встановили, що відповідачка 05.08.2022 та 08.08.2022 звернулася із відповідними заявами до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зупинення виконання всіх виконавчих дій у виконавчих провадженнях №№ 69380194, 69370058, закриття зазначених виконавчих проваджень та повернення стягувачу без виконання наказів суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки (боржниці) 113 570,22 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку та 2170,88 грн судового збору.
8.30. 16.08.2022 державний виконавець постановою зупинив виконавче провадження № 69370058 з примусового виконання наказу у справі №924/90/22 про стягнення 2170,88 грн судового збору. Відомості щодо аналогічних дій державного виконавця у межах виконавчого провадження №69380194 у матеріалах справи відсутні, як і відомості про оскарження у зв`язку з цим його бездіяльності. При цьому 12.08.2022, як встановив суд апеляційної інстанції, державний виконавець постановою вніс зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість по батькові: ОСОБА_2 зазначити по батькові: ОСОБА_3 .
8.31. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідачка 28.09.2022 здійснила оплату 2170,88 грн судового збору по цій справі.
8.32. Верховний Суд бере також до уваги, що постановою апеляційного господарського суду від 28.09.2022 рішення суду першої інстанції від 31.05.2022 у цій справі залишено без змін, отже з 28.09.2022 воно набрало законної сили відповідно до частини другої статті 241 ГПК України.
8.33. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
8.34. Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду у постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16 зазначав, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
8.35. Враховуючи те, що за наявності сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства, так і їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в частині задоволення скарги відповідачки.
8.36. Водночас Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, оскільки Велика Палата Верховного Суду в цій постанові відступила від врахованих судом апеляційної інстанції під час розгляду справи № 924/90/22 висновків об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15 про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.
8.37. Однак суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції саме у зв?язку з встановленою відсутністю підстав для скасування спірних постанов державних виконавців по суті опосередкованих ними дій, а тому неврахування постанови Великої Палати Верховного Суду не призвело до прийняття неправильно судового рішення.
8.38. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 908/1099/19, разом із цим не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постанові від 17.08.2020 у справі № 910/7204/19, оскільки правовідносини у цих справах хоча і є подібними за правовим регулюванням, однак були зроблені за інших істотних фактичних обставин справи.
9. Висновки Верховного Суду
9.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Майорової Катерини Валентинівни залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 у справі № 924/90/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді О. Банасько
І. Булгакова
О. Васьковський
Т. Дроботова
О. Кібенко
Т. Малашенкова
Ю. Чумак
