ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
22.07.2019
Справа № 910/7444/18
За заявою
Державної фіскальної служби України
про
відстрочення виконання рішення суду
у справі
№910/7444/18
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція»
до
Державної фіскальної служби України
про
стягнення 16460854,52 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники учасників процесу:
від позивача
Романенко С.П., Лановий О.Ю., Юрченко О.А.
від відповідача (заявника)
Яковенко О.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/7444/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція» заборгованість у розмірі 16460854,52 грн та судовий збір у розмірі 246912,82 грн.
24.04.2019 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Постановою Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №910/7444/18 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 залишено без змін.
09.07.2019 від Державної фіскальної служби України надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/7444/18, мотивована тим, що у зв`язку зі скрутним фінансовий станом ДФС та відсутністю цільових коштів, наявні об`єктивні обставини щодо неможливості погашення до 31.12.2019 присудженої до стягнення суми заборгованості та судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 судове засідання для розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення призначено на 17.07.2019.
17.07.2019 до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача (стягувача) надійшли пояснення на заяву про відстрочення виконання судового рішення, в яких стягувач проти задоволення заяви заперечує. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що до 30.06.2016 ним було виконано роботи за договором та надано відповідачу документи для оплати виконаних робіт, але з 30.06.2016 і по 17.07.2019, тобто більше трьох років, відповідач за виконані роботи не розрахувався. Також позивач вказує, що ДФС України посилається на зупинення операцій на її рахунках протягом тривалого часу та неможливість здійснення відповідачем поточних платежів за укладеними договорами, але жодного доказу на підтвердження своїх доводів не надає. Крім того, як вказує позивач, в заяві відповідач посилається на відсутність в кошторисі коштів на «Реконструкцію та реставрацію інших об`єктів» та додає кошторис на 2019 рік ДФС України (апарат), в якому загальна сума фінансування ДФС України складає 2 246 840 300,00 грн (Загальний фонд 1 664 000 300,00 грн, Спеціальний фонд 582 840 000,00 грн, але на сайті ДФС України в розділі «Повідомлення» міститься стаття «Стан фінансування органів ДФС України в січні-травні 2019 року», в якій вказано, що за перші п`ять місяців 2019 року обсяг видатків згідно з розписом Державного бюджету України на утримання відповідача складає 3659829000,00 грн і ці видатки профінансовано на 99,3 % (або на суму 3580174000,00 грн).
При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція» також стверджує, що відповідна заява від імені відповідача підписана не уповноваженою на те особою, а тому заява має бути повернута відповідачу.
У відповідності до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Як вірно зазначив позивач, заява про відстрочення виконання судового рішення підписана від імені відповідача його представником Яковенком Олександром Валерійовичем, який діє на підставі довіреності від 20.05.2019 №99-99-10-04-33/30.
За змістом вказаної довіреності, Державна фіскальна служба України уповноважує головного державного інспектора відділу розгляду проектів договорів та організації позовної роботи Регуляторно-правового департаменту Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 представляти інтереси Державної фіскальної служби України в усіх державних органах, установах, підприємствах, в усіх без виключення судах (місцевих загальних, адміністративних, господарських, апеляційних, апеляційних адміністративних, апеляційних господарських, Верховному Суді (Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді, Касаційному кримінальному суді) з усіма правами та обов`язками, наданими, в тому числі ст.ст. 42, 46, 49 Господарського процесуального кодексу України, а також подання виконавчого документа до стягнення, підписання усіх процесуальних документів, отримання усіх необхідних довідок та документів.
Тобто, безпосередньо в довіреності вказується на наявність у ОСОБА_1 повноважень представляти Державну фіскальну службу України в усіх без виключення судах із наданням ОСОБА_1 прав, передбачених, в тому числі, і ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.
В свою чергу, положеннями п. 6 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, а отже, і правом на звернення до суду в порядку ст.331 Господарського процесуального кодексу України щодо відстрочення виконання рішення суду. В даному випадку, таке право реалізоване відповідачем шляхом звернення до суду із відповідною заявою. Тому доводи позивача стосовно того, що від імені відповідача заява підписана не уповноваженою на те особою, судом відхиляються.
У судовому засіданні 17.07.2019 оголошувалась перерва до 22.07.2019.
У судове засідання, призначене на 22.07.2019, представник заявника з`явився, заяву про відстрочення виконання рішення підтримав.
Представники позивача (стягувача) проти задоволення заяви заперечували.
Розглянувши заяву, заслухавши пояснення представників сторін, суд відзначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Під відстроченням виконання рішення розуміється перерва у вчиненні виконавчих дій на певний, точно визначений строк, протягом якого виконавчі дії не проводяться, у зв`язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника або інших осіб.
У заяві Державна фіскальна служба України просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/7444/18, яким задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція» про стягнення з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція» заборгованості у розмірі 16460854,52 грн та судового збору у розмірі 246912,82 грн, строком до 31.12.2019 (включно).
В обґрунтування заяви Державна фіскальна служба України зазначає, що присуджена до стягнення сума заборгованості є заборгованістю за Договором від 10.07.2015 №120, який був укладений між ДФС та Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція» в рамках реалізації міжнародної технічної допомоги за Грантовим договором №MIS ETS 985 «Розвиток інфраструктури кордону між Україною та Румунією по виконанню робіт з «Реконструкції автомобільного пункту пропуску «Красноїльськ» Чернівецької області І черга».
Як вказує відповідач, відповідна сума заборгованості присуджена до стягнення внаслідок прийняття у 2018-2019 роках на користь позивача судових рішень у справі №910/7444/18, а вищевказаний Договір №120 на виконання робіт був укладений 10.07.2015 зі строком дії по 30.06.2016, у зв`язку з чим ці витрати не були заплановані ДФС у кошторисі 2019 рік.
Так, кошторисом Державної фіскальної служби України (апарат) на 2019 рік, затвердженим Міністром фінансів України Маркаровою О.С. та в.о. Голови Державної фіскальної служби України Власовим О.С. , видатки за КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об`єктів» не передбачені. Тобто, наразі цільові кошти на рахунках ДФС (апарату) для сплати позивачу заборгованості у сумі 16460854,52 грн за Договором №120 відсутні.
При цьому, як пояснив відповідач, термін «апарат» в документі «Кошторис на 2019 рік Державної фіскальної служби України (апарат)» використано у розумінні витрат на утримання апарату Державної фіскальної служби України як центрального органу виконавчої влади без урахування територіальних органів (Довідка Державної фіскальної служби України від 19.07.2019 №1648/99-99-05-01-01-18).
Разом з цим, відповідач наголошує, що джерелом фінансування вищевказаного договору визначено кошти Європейського Союзу, отримані за Грантовим договором - Зовнішня діяльність Європейського Союзу MIS ETS 985, зараховані до спеціального фонду державного бюджету України за кодом програмної класифікації видатків 3301010 «Керівництво та управління у сфері доходів і зборів», КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об`єктів». У зв`язку з чим ДФС ініційовано питання щодо погашення заборгованості за рахунок грантових коштів. В свою чергу, як стверджує відповідач, заходи із затвердження бюджетних асигнувань у кошторисі ДФС та використання коштів державного бюджету України можуть бути здійснені тільки у разі відмови Спільного органу управління у використанні коштів гранту.
Частинами 3 - 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, з положень ст. 331 Господарського процесуального кодексу країни слідує, що суд, який приймав рішення, має дискреційні повноваження щодо підстав для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
На переконання суду, сама по собі відсутність бюджетних призначень на відповідний рік не є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення. Разом з цим, відповідач довів суду, що з урахуванням характеру спірних правовідносин та ступеню вини відповідача у виникненні спору, з метою забезпечення дотримання справедливого балансу інтересів сторін у спорі, виникає необхідність у наданні відповідачу додаткового строку для повного виконання рішення суду у даній справі.
Відтак, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення у справі №910/7444/18.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відтак, з огляду на те, що рішення суду, питання про відстрочення виконання якого ставиться відповідачем у заяві, ухвалено 12.12.2018, враховуючи приписи ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заява Державної фіскальної служби України про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/7444/18 підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині відстрочення виконання даного судового рішення до 12.12.2019.
При цьому, на переконання суду, такий строк відтермінування знаходиться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду, і надання відстрочки, в даному випадку, не створює занадто або безпідставно привілейованих умов для боржника, а період відстрочення виконання рішення не є надмірно тривалим для позивача як стягувача.
У відповідності до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Державної фіскальної служби України про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/7444/18 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/7444/18 про стягнення з Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція» заборгованості у розмірі 16460854,52 грн та судового збору у розмірі 246912,82 грн - до 12.12.2019.
3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Ю.М. Смирнова
