ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/6312/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019
(у складі колегії суддів: Яковлєв М. Л.(головуючий), Коробенко Г. П., Куксов В. В.)
у справі № 910/6312/19
за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
до Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський»
про стягнення грошових коштів у розмірі 248 203,81 грн,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі - позивач, КП «Київтранспарксервіс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський» (далі - відповідач, ОК «ГКА «Дніпровський») про стягнення 248 203,81 грн, з яких 233 136,60 грн основного боргу, 12 938,67 грн пені, 1 327,32 грн інфляційних втрат та 801,22 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/100 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір) в частині повної та своєчасної оплати коштів за надане позивачем право на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 901,86 грн пені, 75,38 грн 3 % річних, 51,19 грн інфляційних втрат, 15,43 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за період з січня 2019 по квітень 2019 року правомірно здійснював оплати наданих позивачем послуг без врахування збору за місця для паркування транспортних засобів, визначеного договором, оскільки рішенням Київської міської ради від 20.12.2018 №490/6541 було внесено зміни у п. 3 Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», відповідно до яких з 01.01.2019 ставка збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві встановлюється за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 м2 площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі 0,0 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, відповідно до рішення та згідно з переліком паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс». Таким чином, суд вказав на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу.
Разом з тим суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем строків здійснення оплат за договором (без врахування збору за місця для паркування транспортних засобів) та, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Окрім того, суд першої інстанції при визначенні правової природи договору від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/100 вказав, що між сторонами укладено договір найму майнових прав, оскільки предметом договору є передача однією стороною другій стороні прав на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів та спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 скасовано та постановлено нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 233 136,60 грн основного боргу, 12 938,67 грн пені, 1 327,32 грн інфляційних втрат та 801,22 грн 3% річних, 3 723,06 грн судового збору за подання позовної заяви, 5 584,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована відсутністю у відповідача підстав для сплати щомісячних платежів за договором у розмірі меншому, ніж передбачено сторонами у договорі, оскільки сторони не внесли зміни в умови договору щодо встановлення іншого (меншого) розміру плати за експлуатацію фіксованих місць для паркування. Окрім того, 29.12.2018 КП «Київтранспарксервіс» видано наказ № 172 «Про введення в дію розрахунку структури тарифів на послуги з паркування транспортних засобів», відповідно до якого з 01.01.2019 вартість надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування в межах ІІІ територіальної зони паркування у м. Києві становить 6,50 грн на добу за одне паркомісце. Таким чином, заявлені позивачем суми до стягнення підлягають задоволенню.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції невірно визначив правову природу договору від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/100 та зазначив, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, оскільки передбачає вчинення позивачем, як виконавцем, певних дій за плату.
Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019, у листопаді 2019 року ОК «ГКА «Дніпровський» звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 30.10.2019, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 - залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги ОК «ГКА «Дніпровський» зазначив, що при здійсненні розрахунку вартості послуг за договором він виходив із того, що з 01.01.2019 рішенням Київської міської ради від 20.12.2018 №490/6541 було змінено ставку збору за місця для паркування транспортних засобів, яку встановлено на рівні 0,00 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тому у відповідача з 01.01.2019 не виникло обов`язку сплачувати збір за місця для паркування транспортних засобів.
Окрім того, ОК «ГКА «Дніпровський» з посиланням, на ст. 631, 651 ЦК України та п. 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 11, вказав, що прийняття Київської міської радою рішення від 20.12.2018 № 490/6541 є підставою для внесення змін в умови договору щодо вартості одного паркомісця на добу, від чого позивач ухиляється.
Також скаржник зазначив, що договір від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/100 є договором про найм майнових прав, а не про надання послуг, як помилково визначив суд апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі №910/6312/19 та ухвалено здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
17.12.2019 КП «Київтранспарксервіс» надало відзив, у якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП «Київтранспарксервіс» створено згідно з рішенням Київської міської ради від 15.03.2007 № 261/922. Підприємство засновано на комунальній власності територіальної громади міста Києва. Підприємство у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, указами та розпорядженнями Президента України, рішеннями Київради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, іншими нормативними актами та Статутом (пп. 1.1, 1.2, 4.1 Статуту КП «Київтранспарксервіс»).
Згідно з пп. 3.2, 8.4.8 Статут КП «Київтранспарксервіс» предметом діяльності підприємства є, зокрема, експлуатація, утримання мережі паркінгів, автостоянок, місць для паркування та інших об`єктів дорожнього сервісу в м. Києві, переданих в установленому законом порядку підприємству; визначення операторів з надання послуг платного паркування. Директор підприємства видає у межах своєї компетенції накази, організовує та перевіряє їх виконання.
Обов`язком підприємства, зокрема, є забезпечення своєчасної сплати податків та інших відрахувань до державного та місцевого бюджетів згідно з законодавством України (п. 5.2.2 Статуту КП «Київтранспарксервіс»).
15.12.2017 між КП «Київтранспарксервіс» та ОК «ГКА «Дніпровський» укладено договір № ДНП-2017-12/100 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до п. 1.1 якого КП «Київтранспарксервіс» надає за плату ОК «ГКА «Дніпровський» право на організацію та експлуатацію 337 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 38 спеціальних місць для безкоштовно паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю (фіксовані місця для паркування), що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Вершигори, 2 (навпроти), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію ОК «ГКА «Дніпровський» з моменту набрання чинності договором (п. 1.3 договору).
Плата ОК «ГКА «Дніпровський» КП «Київтранспарксервіс» згідно умов договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 0,82 грн; ПДВ - 0,16 грн; збір за місця для паркування транспортних засобів - 5,52 грн (п. 3.1 договору).
Розрахунок за договором здійснюється шляхом оплати ОК «ГКА «Дніпровський» КП «Київтранспарксервіс» у розмірі 100 % щомісячного платежу не пізніше 20-го числа поточного місяця, відповідно до графіка платежів (п. 3.3 договору).
КП «Київтранспарксервіс» зобов`язано не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати у двох примірниках акт приймання-передачі наданих послуг. КП «Київтранспарксервіс» надсилає два примірника акта приймання-передачі наданих послуг ОК «ГКА «Дніпровський» шляхом поштового відправлення (цінним листом з описом вкладення, без повідомлення про вручення) на адресу ОК «ГКА «Дніпровський», яка вказана у договорі. Сторони дійшли згоди, що в цьому випадку акт приймання-передачі наданих послуг вважається належним чином переданим КП «Київтранспарксервіс» та прийнятим ОК «ГКА «Дніпровський». ОК «ГКА «Дніпровський» зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дня прийняття акта приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути позивачу один примірник акта. Якщо в установлений строк КП «Київтранспарксервіс» не одержить підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються прийнятими без зауважень (пп. 3.4, 3.5 договору).
Плата ОК «ГКА «Дніпровський» КП «Київтранспарксервіс», визначена у п. 3.1 договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, з яких формується плата за фіксовані місця для паркування. В цьому випадку сторони зобов`язуються переукласти договір, виходячи із змінених розмірів податків та зборів (п. 3.6 договору).
У разі порушення ОК «ГКА «Дніпровський» строків здійснення оплати, встановлених договором, КП «Київтранспарксервіс» набуває право вимоги у ОК «ГКА «Дніпровський» сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати (п. 4.1 договору).
Договір вступає в силу з 01.01.2018 і діє до 31.12.2020 (п. 6.1 договору).
Таким чином, сторони погодили, що плата за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу складається з вартості послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів, ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів.
За змістом пп. 10.2.1, 10.5 п. 10 Податкового кодексу України збір за місця для паркування транспортних засобів належить до місцевих податків, зарахування яких до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Згідно із п. 268-1.3.1 ст. 268-1 Податкового кодексу України ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 м2 площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
У п. 17.2 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 вказано, що плата за послуги паркування включає в себе ставку збору за паркування, відшкодування витрат на утримання та обслуговування місць для платного паркування, забезпечення планового прибутку уповноваженої особи (оператора) та може включати інвестиційну складову у разі затвердження Київською міською радою інвестиційної програми, якою передбачена зазначена складова. Збір за паркування транспортних засобів - це місцевий податок, який згідно із законом запроваджується і зупиняється Київською міською радою на території міста Києва та зараховується до бюджету м. Києва. Платниками збору за паркування автотранспортних засобів є водії чи відповідні юридичні особи, що паркують транспортні засоби у відведених або спеціально обладнаних для цього місцях.
20.12.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 490/6541, яким внесено зміни у п. 3 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», відповідно до яких ставка збору встановлюється за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 м2 площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі 0,0 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, відповідно до рішення та згідно з переліком паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у період з січня 2019 року по квітень 2019 року КП «Київтранспарксервіс» надало ОК «ГКА «Дніпровський» послуги з організації та експлуатації місць паркування транспортних засобів на загальну суму 262 860,00 грн, які ОК «ГКА «Дніпровський» оплачено несвоєчасно та частково, в результаті чого у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 233 136,60 грн.
Заборгованість у відповідача виникла через сплату ним за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу без врахування збору за місця паркування транспортних засобів у спірний період, оскільки ОК «ГКА «Дніпровський» вважав, що з прийняттям Київською міською радою рішення від 20.12.2018 № 490/6541, яким з 01.01.2019 було змінено ставку збору за місця для паркування транспортних засобів, яку встановлено на рівні 0,00 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у нього не виникло обов`язку сплачувати збір за місця для паркування транспортних засобів з 01.01.2019.
Несплата відповідачем повної суми за надані позивачем у період з січня 2019 по квітень 2019 послуги з організації та експлуатації місць паркування транспортних засобів на загальну суму 262 860,00 грн (з врахуванням збору за місця для паркування транспортних засобів) стала підставою для звернення позивача із позовом до господарського суду про стягнення з відповідача недоплаченої за договором від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/100 суми в розмірі 233 136,60 грн, та нарахованих на неї сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов повністю, виходив з того, що укладений між сторонами договір від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/100 є договором про надання послуг. У відповідача відсутні підстави для сплати щомісячних платежів за діючим договором у розмірі меншому, ніж передбачено сторонами у договорі, оскільки сторони не внесли зміни в умови договору щодо встановлення іншого (меншого) розміру плати за організацію та експлуатацію фіксованих місць для паркування (без урахування суми збору за місця для паркування транспортних засобів). Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що 29.12.2018 КП «Київтранспарксервіс» видано наказ № 172 «Про введення в дію розрахунку структури тарифів на послуги з паркування транспортних засобів», відповідно до якого з 01.01.2019 вартість надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування в межах ІІІ територіальної зони паркування у м. Києві становить 6,50 грн (тобто з урахуванням суми збору за місця для паркування транспортних засобів).
Переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 30.10.2019 у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового рішення в межах доводів касаційної скарги, Касаційний господарський суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Предметом розгляду у цій справі є вимога КП «Київтранспарксервіс» про стягнення з ОК «ГКА «Дніпровський» заборгованості по оплаті наданого права на організацію та експлуатацію місць для паркування транспортних засобів за договором від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/100, а також стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення цього грошового зобов`язання.
При розгляді позовних вимог КП «Київтранспарксервіс» апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що укладений між сторонами договір від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/100 є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення КП «Київтранспарксервіс» як виконавцем певних дій за плату (надання права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів). Відтак, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі такого договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг.
Аналогічних висновків щодо правової природи укладеного між сторонами договору від 15.12.2017 № ДНП-2017-12/100 дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.06.2018 № 910/20720/16.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори.
Згідно зі ст. 626, 627, ч. 1 ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
У ч. 1 ст. 651 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 3.6 договору сторони встановили, що плата ОК «ГКА «Дніпровський» КП «Київтранспарксервіс», визначена у п. 3.1 договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, з яких формується плата за фіксовані місця для паркування. В цьому випадку сторони зобов`язуються переукласти договір, виходячи із змінених розмірів податків та зборів.
Отже, зміст п. 3.6 свідчить про те, що за наявності підстав зміни у договір в частині вартості послуги надання права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів за одне паркомісце вносяться сторонами на підставі окремої додаткової угоди.
Суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність укладеної між сторонами додаткової угоди про внесення змін у п. 3.1 договору щодо розміру плати за одне паркомісце для транспортних засобів за добу, як передбачено умовами договору від 15.12.2017 №ДНП-2017-12/100, дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача відсутні підстави для сплати щомісячних платежів за діючим договором у розмірі меншому, ніж передбачено сторонами у договорі, а відтак правомірно задовольнив позов.
При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що направлення відповідачем позивачеві оферти (пропозиції) від 14.06.2019 щодо внесення змін у п.3.1 договору не впливає на обов`язок відповідача здійснити оплату наданих послуг у розмірі, встановленому договором, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів акцептування позивачем такої пропозиції, укладення сторонами додаткової угоди щодо внесення змін до договору в частині визначення розміру плати.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання вимоги позивача про стягнення з відповідача 233 136,60 грн заборгованості за договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до чч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Касаційний господарський суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про нарахування на суму боргу та стягнення з відповідача 12 938,67 грн пені, 801,22 грн 3% річних та 1327,32 грн інфляційних втрат. При цьому судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, подані позивачем, а відтак позов обґрунтовано задоволено в цій частині.
Наведеними вище висновками спростовуються доводи касаційної скарги про те, що з 01.01.2019 у ОК «ГКА «Дніпровський» не виникло обов`язку сплачувати збір за місця для паркування транспортних засобів з огляду на прийняття Київською міською радою рішення від 20.12.2018 № 490/6541 та про те, що договір від 15.12.2017 №ДНП-2017-12/100 є договором про найм майнових прав, а не про надання послуг.
Доводи ОК «ГКА «Дніпровський» у касаційній скарзі про те, що він 14.06.2019 звертався до КП «Київтранспарксервіс» з пропозицією внести зміни у п 3.1 договору не заслуговують на увагу, оскільки такі зміни не були внесені сторонами у договір відповідно до умов договору, а відповідач не звертався до суду з позовом про внесення змін щодо розміру плати до договору.
Посилання у касаційній скарзі на роз`яснення пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 не можуть бути взяті до уваги, оскільки роз`яснення Вищого господарського суду України процесуальних питань при розгляді спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними були надані господарським судам під час дії ГПК України в редакції до 15.12.2017, та не є обов`язковими для Касаційного господарського суду відповідно до положень ГПК України у чинній редакції.
Твердження ОК «ГКА «Дніпровський» в касаційній скарзі, що прийняття Київської міської радою рішення від 20.12.2018 №490/6541 є підставою для внесення змін в умови договору щодо вартості одного паркомісця на добу (п. 3.1 договору) не приймаються Касаційним господарським судом до уваги, оскільки зазначене не є предметом розгляду цієї справи, у межах якої розглядається вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості та нарахованих на неї штрафних санкцій за несвоєчасну та неповну оплату наданих послуг за договором 15.12.2017 №ДНП-2017-12/100.
Разом з тим Касаційний господарський суд зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на п. 6.4 договору, який не регулює порядку та підстав внесення змін до договору в частині розміру плати за одне паркомісце для транспортних засобів, не призвело до прийняття невірного рішення судом апеляційної інстанції в межах заявленого позову у даній справі.
Аргументи касаційної скарги ОК «ГКА «Дніпровський» про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду, оскільки усі доводи позивача та заперечення відповідача були предметом дослідження апеляційного господарського суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
За змістом ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ОК «ГКА «Дніпровський» про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши оскаржувану постанову у межах доводів касаційної скарги, вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив автолюбителів «Дніпровський» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі №910/6312/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: І. С. Міщенко
В. Г. Суховий
