ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" грудня 2020 р. Справа № 910/19078/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю
та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 (повний текст складено 14.08.2020)
у справі №910/19078/19 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю
про стягнення 77503,48 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма «Т.М.М.» - ТОВ), в якому просить суд стягнути з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ на користь борг у загальній сумі 77503,48 грн., у тому числі: пеня у сумі 58737,96 грн., 3% річних у сумі 11492,42 грн., інфляційні нарахування у розмірі 7273,10 грн.; стягнути з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ 1921,00 грн. сплаченого судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на порушенням Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ зобов`язань за договором № 1081/1718-ТЕ-32 постачання природного газу від 08.09.2017, зокрема вказує на несвоєчасність оплати за переданий газ.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» пеню у розмірі 49849,48 грн., 3% річних у розмірі 9749,58 грн., інфляційні нарахування у розмірі 4439,30 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1587,25 грн., а всього 65625,61 грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково господарський суд першої інстанції вказав, що Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ допущено прострочення по оплаті газу, отриманого за актами приймання-передачі від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018; водночас оплата отриманого за актами приймання-передачі від 31.05.2018, 30.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018 газу здійснена Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ у визначений у п. 6.1. розділу 6 договору строк.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що договір № 1081/1718-ТЕ-32 постачання природного газу було укладено сторонами 08.09.2017, заборгованість Фірми «Т.М.М.» - ТОВ утворилась після набрання чинності (30.11.2016) Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», норми частини 3 статті 7 якого визначають, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються та/або підлягають списанню лише, коли заборгованість погашена до набрання чинності Законом; відтак норми частини 3 статті 7 цього Закону поширюються на заборгованість, яка виникла та погашена набрання чинності Законом.
Крім того, господарський суд першої інстанції, посилаючись на умови п. 10.3. розділу 10 укладеного сторонами договору вказав, що у цьому спорі не здійснюється застосування строку позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Фірма "Т.М.М." - ТОВ звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 в частині задоволених позовних вимог, а саме: стягнення пені у розмірі 49 849,48 грн., 3% річних у розмірі 9 749,58 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 4 439,30 грн. та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 587,25 грн., а всього 65 625,61 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги фірма «Т.М.М.» - ТОВ посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.
У поданій апеляційній скарзі Фірма «Т.М.М.» - ТОВ звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що затримка виплати за постачання природного газу виникла у зв`язку з несплатою співвласників житлових будинків за надані послуги Фірмі «Т.М.М.» - ТОВ. Посилаючись на частини 2, 3 статті 551 ЦК України Фірма «Т.М.М.» - ТОВ вказує, що оскільки основна заборгованість за договором була погашена, нарахування та стягнення пені є великим тягарем для Фірми «Т.М.М.» - ТОВ у зв`язку зі складною економічною ситуацією, яка виникла у державі та безпосередньо у Фірми «Т.М.М.» - ТОВ у зв`язку з карантином та його наслідками; на сьогоднішній день заборгованість співвласників житлових будинків за житлові (комунальні) послуги перед Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ складає 36 111 102,64 грн. За наведеної підстави нараховані пені, 3% річних та інфляційні нарахування є надмірно великими й АТ «НАК «Нафтогаз України» не зазнало значних збитків. Фірма «Т.М.М.» - Фірма вважає за необхідне зменшити суму штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних нарахувань) на 70%.
Також не погодившись із прийнятим рішенням, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі № 910/19078/19 в частині відмови у стягненні пені у сумі 8 888,48 грн., 3% річних у сумі 1 742,84 грн., інфляційних втрат у сумі 2 833,80 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ на користь НАК «Нафтогаз України» боргу у загальній сумі 13 465,12 грн., в т.ч. пеня у сумі 8 888,48 грн., 3% річних у сумі 1 742,84 грн., інфляційних втрат у сумі 2 833,80 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на порушення господарським судом першої інстанції матеріального (статей 526,629, 631, 654 ЦК України, статей 193, 216-217 ГК України) та процесуального (статей 7, 38, 86 ГПК України), вважає, що оскаржуване рішення було прийняте без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 для розгляду апеляційної скарги Фірми «Т.М.М.» - ТОВ сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 задоволено клопотання Фірми "Т.М.М." - ТОВ про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/19078/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми "Т.М.М." - ТОВ на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/19078/19. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Згідно із витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.09.2020 для розгляду апеляційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/19078/19 залишено без руху; запропоновано АТ «НАК «Нафтогаз України» протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору у розмірі 2881,50 грн.; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення з відповідним обґрунтуванням та за наявності доказами, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
19.10.2020 від АТ «НАК «Нафтогаз України», на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020, надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з платіжним дорученням №0000009970 від 25.09.2020 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідним обґрунтуванням.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 задоволено клопотання АТ «НАК «Нафтогаз України» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/19078/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/19078/19. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг АТ «НАК «Нафтогаз України» та Фірми "Т.М.М." - ТОВ на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/19078/19 в одному апеляційному провадженні. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/19078/19 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
08.09.2017 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Фірма «Т.М.М.» - ТОВ (споживач) уклали договір № 1081/1718-ТЕ-32 постачання природного газу, за умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 р.р. природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. розділу 1 договору).
Відповідно до п. 2.1. розділу 2 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 740 тис. куб.м., в тому числі по місяцях (тис. куб.м.): жовтень - 60, листопад - 120, грудень - 160, 4 квартал 2017 - 340, січень - 180, лютий - 120, березень - 100, 1 квартал 2018 року - 400.
Умовами п.п. 3.7., 3.10. розділу 3 договору визначено, що приймання-передачі природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Згідно з п. 6.1. розділу 6 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Умовами п. 10.3. розділу 10 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. розділу 12 договору).
12.01.2018 сторони уклали додаткову угоду №1 якою погодили внести зміни до договору в частині п. 3.4. розділу 3, п. 6.1. розділу 6, п.п. 8.2., 8.3. розділу 8 договору, п.п. 4 п. 11.3. розділу 11.
Зокрема умовами п. 3 додаткової угоди №1 від 12.01.2018 до договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
12.04.2018 сторони уклали додаткову угоду №2 якою також внесли зміни до договору, зокрема, щодо ціни та строку дії договору та погодили, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 60,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): квітень - 35, травень - 25, всього 60. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
11.06.2018 сторони уклали додаткову угоду №3 якою внесли зміни до договору, зокрема, щодо ціни та строку дії договору та погодили, що постачальник передає споживачу в період з 01.06.2018 по 31.07.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 24,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): червень - 12, липень - 12, всього 24. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.07.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
08.08.2018 сторони уклали додаткову угоду №4 якою погодили, що постачальник передає споживачу в період з 01.08.2018 по 31.08.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 20 тис. куб.м., а договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.08.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
06.09.2018 сторони уклали додаткову угоду №5 від 06.09.2018 якою погодили, що постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018 по 30.09.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 40 тис. куб.м., а договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 30.09.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Всього за період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року сторони склали та підписали наступні акти приймання-передачі природного газу, за якими позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на наступні суми:
1. акт від 31.10.2017 на суму 240216,78 грн з ПДВ;
2. акт від 30.11.2017 на суму 588758,26 грн з ПДВ;
3. акт від 31.12.2017 на суму 606229,21 грн з ПДВ;
4. акт від 31.01.2018 на суму 843184,27 грн з ПДВ;
5. акт від 28.02.2018 на суму 838985,54 грн з ПДВ;
6. акт від 31.03.2018 на суму 843729,86 грн з ПДВ;
7. акт від 30.04.2018 на суму 191006,33 грн з ПДВ;
8. акт від 31.05.2018 на суму 83102,70 грн з ПДВ;
9. акт від 30.06.2018 на суму 110145,32 грн з ПДВ;
10. акт від 31.07.2018 на суму 118578,35 грн з ПДВ;
11. акт від 31.08.2018 на суму 109688,68 грн з ПДВ;
12. акт від 30.09.2018 на суму 133374,70 грн з ПДВ.
Вказані акти підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень.
Виписка по рахунку АТ «НАК «Нафтогаз України» свідчить, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ за вказаними актам приймання-передачі здійснено оплати:
1. по акту від 31.10.2017 на суму 240216,78 грн з ПДВ (24.11.2017 - 131500,69 грн, 12.12.2017 - 108716,09 грн);
2. по акту від 30.11.2017 на суму 588758,26 грн з ПДВ (16.01.2018 - 94750,00 грн, 19.01.2018 - 243342,11 грн, 31.01.2018 - 53818,77 грн, 01.02.2018 - 196847,38 грн);
3. по акту від 31.12.2017 на суму 606229,21 грн з ПДВ (09.02.2018 - 245536,35 грн, 12.02.2018 - 217011,13 грн, 13.02.2018 - 143681,73 грн);
4. по акту від 31.01.2018 на суму 843184,27 грн з ПДВ (22.02.2018 - 128861,66 грн, 05.03.2018 - 349721,62 грн, 01.03.2018 - 63277,37 грн, 12.03.2018 - 301323,62 грн);
5. по акту від 28.02.2018 на суму 838985,54 грн з ПДВ (26.03.2018 - 337149,17 грн, 29.03.2018 - 126833,47 грн, 03.04.2018 - 66651,75 грн, 05.07.2018 - 108351,15 грн, 06.07.2018 - 100000,00 грн, 09.07.2018 - 100000,00 грн);
6. по акту від 31.03.2018 на суму 843729,86 грн з ПДВ (02.07.2018 - 542275,76 грн, 29.10.2018 - 301454,10 грн);
7. по акту від 30.04.2018 на суму 191006,33 грн з ПДВ (30.05.2018 - 151426,84 грн, 01.06.2018 - 39579,49 грн);
8. по акту від 31.05.2018 на суму 83102,70 грн з ПДВ (15.06.2018 - 83102,70 грн);
9. по акту від 30.06.2018 на суму 110145,32 грн з ПДВ (11.07.2018 - 110145,32 грн);
10. по акту від 31.07.2018 на суму 118578,35 грн з ПДВ (10.08.2018 - 118578,35 грн);
11. по акту від 31.08.2018 на суму 109688,68 грн з ПДВ (13.09.2018 - 109688,68 грн);
12. по акту від 30.09.2018 на суму 133374,70 грн з ПДВ (16.10.2018 - 133374,70 грн).
Листом (вих № ДУН 1468) від 28.11.2017 Фірма «Т.М.М.» - ТОВ просила АТ «НАК «Нафтогаз України» оплату від 15.11.2017 на суму 42618,30 грн зарахувати згідно договору № 1081/1718-ТЕ-32 від 08.09.2017.
Листом (вих. № ДУН 529) від 25.02.2019 Фірма «Т.М.М.» - ТОВ просило АТ «НАК «Нафтогаз України» переплати по договору №1081/1718-ТЕ-32 від 08.09.2017 у сумі 42618,30 грн та 32299,32 грн зарахувати за поставку природного газу по іншим договорам.
Посилаючись на вказані вище обставини АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до місцевого господарського суду з позовом у цій справі та просило стягнути з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ пеню у сумі 58737,96 грн, 3% річних у сумі 11492,42 грн, інфляційні нарахування у розмірі 7273,10 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з частиною 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 ГК України).
За визначенням статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (частина 1 статті 266 ГК України).
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу» (далі - Закон).
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 525, частина 1 статті 526 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено вище, АТ «НАК «Нафтогаз України» та Фірма «Т.М.М.» - ТОВ уклали договір №1081/1718-ТЕ-32 від 08.09.2017 постачання природного газу умовами якого (з урахуванням укладених в подальшому додаткових угод) погодили поставку АТ «НАК «Нафтогаз України» як постачальником природного газу та оплату вартості останнього Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ як споживачем.
Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018, 31.05.2018, 30.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018 АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснило поставку Фірмі «Т.М.М.» - ТОВ, а Фірма «Т.М.М.» - ТОВ прийняла природний газ на загальну суму 4 707 000,00 грн.
В подальшому Фірма «Т.М.М.» - ТОВ сплатила АТ «НАК «Нафтогаз України» вартість поставленого природного газу. Однак оплати по актам приймання-передачі від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018 були здійснені Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ з порушенням погодженого сторонами у п. 6.1. розділу 6 договору строку оплати.
За визначенням частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України).
Статтею 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).
АТ «НАК «Нафтогаз України» нараховано до сплати та заявлено до стягнення з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ за актами приймання-передачі від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018 пеню у розмірі 49849,48 грн.
Перевіривши наданий АТ «НАК «Нафтогаз України» та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок пені за вказаними актами, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що до стягнення з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ підлягає пеня у сумі 49849,48 грн.
Щодо вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення пені за актами приймання-передачі від 31.05.2018, 30.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ проведено оплати за вказаними актами у визначений у п. 6.1. розділу 6 договору строк; зокрема за актом від 31.05.2018 повна оплата здійснена 15.06.2018, за актом від 30.06.2018 - 11.07.2018, за актом від 31.07.2018 - 10.08.2018, за актом від 31.08.2018 - 13.09.2018, за актом від 30.09.2018 - 16.10.2018. Виписка по рахунку АТ «НАК «Нафтогаз України» містить зазначення призначення платежів за вказаними оплатами. При цьому, посилання апеляційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» на те, що кошти, які надходили від відповідача в якості оплати за використаний природний газ зараховувалися як погашення заборгованості за природний газ за минулі періоди, визнаються апеляційною інстанцією непереконливими за відсутності конкретних доводів як щодо розміру такої заборгованості, періоду її виникнення, так і доказів на підтвердження наведених обставин.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
АТ «НАК «Нафтогаз України» за актами приймання-передачі від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018 нараховано та заявлено до стягнення з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ 9749,58 грн - 3% річних та 4439,30 грн інфляційних нарахувань.
Перевіривши наданий АТ «НАК «Нафтогаз України» та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за вказаними актами, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що до стягнення з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ підлягають 3% річних у розмірі 9749,58 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 4439,30 грн.
Розглянувши вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ 3% річних та інфляційних нарахувань за актами приймання-передачі від 31.05.2018, 30.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018 колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ здійснено оплати за вказаними актами у визначений у п. 6.1. розділу 6 договору строк; зокрема за актом від 31.05.2018 повна оплата здійснена 15.06.2018, за актом від 30.06.2018 - 11.07.2018, за актом від 31.07.2018 - 10.08.2018, за актом від 31.08.2018 - 13.09.2018, за актом від 30.09.2018 - 16.10.2018. Виписка по рахунку позивача містить зазначення призначення платежів за вказаними оплатами.
Таким чином, у вказаній частині позовних вимог положення статті 230 ГК України та статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню, оскільки фірмою «Т.М.М.» - ТОВ не було порушено зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу за вказаними актами приймання-передачі.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно не застосовано до спірних правовідносин положення частини 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (на які Фірма «Т.М.М.» - ТОВ посилалось у відзиві на позовну заяву), оскільки вказаний Закон набрав чинності 30.11.2016, а договір №1081/1718-ТЕ-32 постачання природного газу сторонами було укладено 08.09.2017, заборгованість Фірми «Т.М.М.» - ТОВ утворилась після набрання чинності цим Законом України, в той час як норми частини 3 статті 7 Закону визначають, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються та/або підлягають списанню лише коли заборгованість погашена до набрання чинності Законом, тобто вказані норми поширюються на заборгованість, яка виникла та погашена до набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на встановлені у справі обставини (зокрема умови п. 10.3 розділу 10 договору) та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах (зокрема частину 1 статті 256, пункт 1 частини 2 статті 258, частину 1 статті 259 ЦК України) погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення заявленого Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування спеціального строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки сторонами у договорі було погоджено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
Наведеним спростовуються наведені Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ протилежні доводи в обґрунтування вимог апеляційної скарги про не застосування судом першої інстанції строку позовної давності.
Щодо вимог апеляційної скарги Фірма «Т.М.М.» - ТОВ про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Частина 3 статті 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення. При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.
Норми статті 233 ГК України визначають, як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що на підтвердження вимог щодо зменшення розміру штрафних санкцій Фірма «Т.М.М.» - ТОВ надало довідку (без дати) за підписом генерального директора Толмачова М.Г. скріплену печаткою фірми.
Однак, така довідка не є документом бухгалтерського обліку та фінансової звітності Фірми «Т.М.М.» - ТОВ який би дійсно та беззаперечно свідчив про реальний незадовільний майновий (фінансовий) стан відповідача.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відтак, враховуючи відсутність будь-яких інших доказів щодо майнового стану фірми, надана Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ довідка (без дати), не може бути визнана належним доказом скрутного майнового (фінансового) стану Фірми «Т.М.М.» - ТОВ.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанцій відзначає, що Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ докази його майнового (фінансового) стану до господарського суду першої інстанції не надавались; питання про зменшення розміру неустойки у суді першої інстанції не порушувалося.
За наведених підстав вимоги апеляційної скарги Фірми «Т.М.М.» - ТОВ задоволенню не підлягають.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг; отже, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін.
Судові витрати.
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг витрати за їх подання у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянтів.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/19078/19 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/19078/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 у справі №910/19078/19 залишити без змін.
Справу №910/19078/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак
