ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
24.05.2018
Справа № 910/17344/17
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши при секретарі судового засідання Мазур В.М. у відкритому судовому засіданні
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"
на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д’яченко Є.С.
у справі № 910/17344/17
за позовом Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS" (товариство з обмеженою
відповідальністю "IKBS")
до товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"
про стягнення 56809,83 Євро, що еквівалентно 1795190,63 грн.
За участю представників сторін:
від стягувача: не з'явились;
від скаржника (боржника): Нечаєва О.О., довіреність № 33/18-юр від 01.01.2018р.;
від приватного виконавця: Дяченко Є.С., посвідчення № 0017 від 01.06.2017р.
ВСТАНОВИВ:
Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS" (товариство з обмеженою відповідальністю "IKBS") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" про стягнення 56809,83 Євро, що еквівалентно 1 795 190,63 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017р. (суддя Маринченко Я.В.) у справі №910/17344/17, позов Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS" (товариства з обмеженою відповідальністю "IKBS") задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на користь Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS" заборгованість у розмірі 56809,83 Євро та судовий збір у розмірі 26927,87 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017р. у справі №910/17344/17 залишено без змін.
26.03.2018р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ.
Постановою Верховного Суду від 24.04.2018р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018р. у справі №910/17344/17 залишено без змін.
14.05.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д’яченко Є.С., в якій просить суд:
- визнати незаконною та протиправною бездіяльність приватного виконавця Д’яченко Є.С. у виконавчому провадженні №56077032 щодо примусового виконання наказу у справі № 910/17344/17 від 26.03.2018 року в частині не вжиття виконавчих дій щодо закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з рахунків ТОВ «БНК- УКРАЇНА»;
- визнати незаконною та протиправною бездіяльність приватного виконавця Д’яченко Є.С. у виконавчому провадженні №56077032 щодо примусового виконання наказу у справі № 910/17344/17 від 26.03.2018 року в частині не вжиття виконавчих дій щодо зняття ТОВ «БНК-УКРАЇНА» з реєстру боржників;
- визнати незаконною та протиправною бездіяльність приватного виконавця Д’яченко Є.С. у виконавчому провадженні №56077032 щодо примусового виконання наказу у справі № 910/17344/17 від 26.03.2018 року в частині не вжиття виконавчих дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження;
- зобов'язати приватного виконавця Д’яченко Є.С. закінчити виконавче провадження №56077032 щодо примусового виконання наказу у справі № 910/17344/17 від 26.03.2018 року та винести відповідну постанову.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 14.05.2018р. №05-23/586 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи №910/17344/17, у зв'язку із відпусткою судді Маринченка Я.В., в провадженні якого перебувала справа.
За результатами повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи, скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д’яченко Є.С. передано на розгляд судді Привалову А.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018р. розгляд скарги товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д’яченко Є.С. відносно примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року у справі №910/17344/17 призначено на 24.05.2018р.
23.05.2018р. через загальний відділ господарського суду від приватного виконавця надійшли заперечення проти скарги ТОВ «БНК - Україна» з копіями матеріалів виконавчого провадження № 56077032.
У судовому засіданні 24.05.2018р. представник скаржника підтримав скаргу та просив суд її задовольнити.
Приватний виконавець заперечив проти задоволення скарги з підстав, викладених у запереченнях.
Представник стягувача в судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника стягувача за наявними у справі доказами.
Розглянувши скаргу та наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника скаржника та приватного виконавця, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017р. (суддя Маринченко Я.В.) у справі №910/17344/17, позов Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS" (товариства з обмеженою відповідальністю "IKBS") задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на користь Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS" заборгованість у розмірі 56809,83 Євро та судовий збір у розмірі 26927,87 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017р. у справі №910/17344/17 залишено без змін.
26.03.2018р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ.
Постановою Верховного Суду від 24.04.2018р. рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018р. у справі №910/17344/17 залишено без змін.
Згідно зі статтею 124 Конституції України та статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
Подана скарга мотивована тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" виконано всі зобов'язання перед стягувачем в межах виконавчого провадження №56077032, проте приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д’яченко Євгенієм Станіславовичем не здійснено заходів щодо закінчення виконавчого провадження № 56077032 та виключення ТОВ «БНК-Україна» з реєстру боржників.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Судом встановлено, що до Єдиного реєстру приватних виконавців України внесено інформацію, що Д’яченко Євгеній Станіславович є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва та здійснює свою діяльність на підставі посвідчення № 0017 від 01.06.2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Судом встановлено, що 29.03.2018 року Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS" (товариство з обмеженою відповідальністю "IKBS") звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д’яченка Євгенія Станіславовича із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року у справі №910/17344/17 та просило накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках боржника.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Судом встановлено, що 29.03.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д’яченко Євгенієм Станіславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№56077032 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року у справі №910/17344/17 про стягнення заборгованості у розмірі 56809,83 Євро та судового збору у розмірі 26927,87 грн.; стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 5 680,98 Євро та 2 692,78 грн.
Відповідно до п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У ч. 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Судом встановлено, що 29.03.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д’яченко Євгенієм Станіславовичем винесено постанову ВП№56077032, якою звернуто стягнення на все майно, що належить боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 62 490,81 Євро та 29 671,65 грн.
Крім того, 29.03.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д’яченко Євгенієм Станіславовичем винесено постанову про арешт коштів боржника ВП№56077032, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника, відкритих у банківських установах в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 62 490,81 Євро та 29 671,65 грн.
За результатами вжитих заходів примусового виконання рішення суду, станом на 04.04.2018 року, стягнута з боржника сума складала 62 490,81 Євро та 29 671,65 грн., що фактично забезпечувало повне виконання рішення суду з врахуванням стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат у виконавчому провадженні.
Згідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
З огляду на фактичне виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на кошти боржника в банківській установі, звернення стягнення на інше майно ТОВ «БНК-Україна» та внесення публічних обтяжень на майно боржника до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, в межах виконавчого провадження № 56077032 не проводилося.
У відповідності до вимог п.2 ч.4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", підставами для зняття виконавцем арешту з коштів боржника або його частини є надходження на рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Судом встановлено, що 04.04.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д’яченко Євгенієм Станіславовичем винесено постанову про зняття арешту з майна боржника ВП№56077032, якою знято арешт з коштів боржника у банківських установах.
В листі стягувача від 07.04.2018 року зазначено інформацію про відсутність у підприємства рахунків в гривні та прохання перерахувати стягнуту за наказом Господарського суду м. Києва від 26.03.2018 року по справі № 910/17344/17 суму судового збору в розмірі 26 927,87 грн. на рахунок стягувача - Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS" в євро.
Приватний виконавець звернувся з відповідним дорученням від 12.04.2018 року до ТВБВ № 10026/0160 Філії Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо купівлі на МВРУ іноземної валюти - Євро в розмірі еквівалентному сумі 26 927,87 грн. по курсу НБУ на момент здійснення операції з купівлі іноземної валюти для подальшого перерахування отриманих коштів на рахунок стягувача за вказаними вище банківськими реквізитами стягувача.
14.04.2018 року на адресу приватного виконавця надійшов лист №357 від 12.04.2018 року від стягувача у виконавчому провадженні № 56077032 - Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS", щодо уточнення банківських реквізитів для перерахунку стягнутих сум заборгованості. Так, кошти стягнуті за наказом Господарського суду м. Києва від 26.03.2018 року по справі № 910/17344/17 в іноземній валюті - євро, пропонується перерахувати на рахунок стягувача за наступними банківськими реквізитами: номер рахунку: LV94НАВА0551029985972; банк отримувача: Swedbank; адреса банка: Balasta dambis 15 Riga, LV - 1048, Latvija; отримувач: Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS"; реєстраційний номер отримувача: 40103361294; адреса отримувача: Hapsalas iela 6-6, Riga, LV - 1005, Latvija;, валюта рахунку: ЕUR, що у відповідності до розпорядження приватного виконавця від 12.04.2018 року № 56077032 було здійснено, кошти в розмірі 56 809,83 євро перераховано стягувачу.
Листом від 19.04.2018 року вих. № 160/119 ТВБВ № 10026/0160 Філії Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено приватному виконавцю у виконанні доручення на купівлю іноземної валюти в межах суми, що підлягає стягненню за наказом Господарського суду м. Києва від 26.03.2018 року по справі № 910/17344/17 в гривні, а саме, 26 927,87 грн. судового збору. Підставою для відмови у задоволенні доручення приватного виконавця є відсутність в ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», Постанові Правління НБУ від 28.07.2008 року № 216 та Постанові Правління НБУ від 10.08.2005 року № 281 норми, яка б передбачала можливість проведення валютообмінної операції за сумами заборгованості обчисленими у виконавчому документі в національній валюті України - гривні, які підлягають подальшому перерахуванню стягувану за виконавчим документом, який є юридичною особою - нерезидентом України, і який не має рахунків у гривні.
Таким чином, на даний час залишок стягнутих та неперерахованих за виконавчим документом коштів у виконавчому провадженні № 910/17344/17 складає 26 927,87 грн., що відповідає сумі судового збору за наказом Господарського суду м. Києва від 26.03.2018 року по справі № 910/17344/17.
Згідно ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
У відповідності до п.п. «ж» п. 1 Глави 2 Розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року № 281, клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, крім постійних представництв нерезидентів) купують, обмінюють іноземну валюту для здійснення неторговельних операцій на підставі виконавчих документів, що видані на виконання рішень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження"; копії позовної заяви до суду або господарського суду в Україні за позовами, що подаються в іноземній валюті, із зазначенням ціни позову для сплати державного мита; укладених трудових договорів (контрактів) з нерезидентами.
Таким чином, в нормах чинного законодавства України відсутня регламентація можливості проведення валютообмінної операції за сумами заборгованості обчисленими у виконавчому документі в національній валюті України - гривні, які підлягають подальшому перерахуванню стягувачу за виконавчим документом, який є юридичною особою - нерезидентом України, що в свою чергу є обставинами, що істотно ускладнюють повне виконання рішення за наказом Господарського суду м. Києва від 26.03.2018 року по справі № 910/17344/17 про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» в частині остаточного перерахування стягнутої суми судового збору у розмірі 26 927,87 грн. безпосередньо стягувачу.
Одночасно, ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторін, а також виконавця за заявою сторін або державного виконавця з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на звернення до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
З огляду на наведене, враховуючи економічну необґрунтованість та фінансову нерентабельність відкриття стягувачем рахунків в гривні для отримання стягнутих в межах виконавчого провадження № 56077032 коштів судового збору в розмірі 26 927,87 грн., 26.04.2018 року до Господарського суду міста Києва від Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS" (товариства з обмеженою відповідальністю "IKBS") було подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2017 у справі № 910/17344/17, а саме, змінити спосіб і порядок виконання рішення суду в частині стягнення боргу в розмірі 26 927,87 грн. на суму еквівалентну сумі в іноземній валюті - євро, з можливістю подальшого перерахування на рахунок стягувача в євро.
Однак, згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 03.05.2018 року по справі №910/17344/17 ухвалено відмовити у задоволенні заяви Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "IKBS" (товариства з обмеженою відповідальністю "IKBS") про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2017 року по справі №910/17344/17.
Згідно з вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження» підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, фактичне виконання рішення не завершується на стадії стягнення коштів з боржника на депозитний рахунок приватного виконавця. Фактичне виконання рішення суду є комплексом правових дій направлених на отримання стягувачем суми заборгованості в повному обсязі згідно виконавчого документа. Тобто, отримання коштів стягувачем є завершальним практичним етапом виконавчого провадження після якого відбуваються процесуальні дії з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження», грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Частиною 3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що стягувачу - юридичній особі, стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).
Крім того, згідно ч. 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум.
Згідно ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
При цьому, нормами ст. 9 вказаного Закону передбачено функціонування Єдиного реєстру боржників, як систематизованої бази даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем Д’яченко Євгенієм Станіславовичем у виконавчому провадженні № 56077032 вжито всі можливі заходи для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з рахунків ТОВ «БНК - Україна».
Разом з тим, наразі у приватного виконавця Д’яченко Євгенія Станіславовича відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження № 56077032 та вжиття заходів щодо виключення ТОВ «БНК-Україна» з реєстру боржників.
Нормами статті 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, викладені скаржником у поданій до суду скарзі обставини щодо порушень приватним виконавцем закону при здійсненні виконавчого провадження визнаються судом необґрунтованими, а отже вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, , Господарський суд міста Києва -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити в задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д’яченко Євгенія Станіславовича повністю.
2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано: 30.05.2018р.
Суддя
А.І. Привалов
