ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2017 року
Справа № 910/14796/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:
Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016
у справі
№910/14796/16 Господарського суду міста Києва
за позовом
Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції
до
Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України"
про
стягнення 23 518,29грн.,
за участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився;
від відповідача:
Кучер К.В., дов. №29 від 26.12.2016р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі №910/14796/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач, Запорізьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.12.2016 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 10.01.2017 представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно заяв-розрахунків (від 22.08.2013, 20.09.2013, 09.10.2013, 24.10.2013, 12.11.2013) виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради Запорізької області (страхувальника), за рахунок коштів Запорізькій міській виконавчій дирекції Запорізького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за листками непрацездатності АВІ № 115497 з 01.07.2013 по 03.07.2013, АВІ № 115885 з 19.07.2013 по 16.08.2013, АВЮ № 250145 з 19.08.2013 по 11.09.2013, АВЮ № 250154 з 12.09.2013 по 26.09.2013 та АВЮ № 250174 з 03.10.2013 по 15.10.2013 застрахованій особі сплачено матеріальну допомогу в розмірі 23 518,29грн.
Виконавчою дирекцією Київського міського відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 21.11.2013 проведено оперативну перевірку обґрунтованості видачі вищезазначених листків непрацездатності, про що складена довідка, відповідно до якої виявлено порушення умов п. 4.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 №455 та пунктів 1.3, 5.1.4 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.042008 №189, необґрунтовано здійснено видачу листків непрацездатності, які в подальшому були оплачені позивачем, що призвело до завдання останньому майнової шкоди в розмірі 23 518,29грн.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такого виду відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди та її розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 ст. 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є, зокрема, страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страховик має право, зокрема, здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам; страховик зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей, визначених статтями 27 і 51 цього Закону.
З огляду на викладене оплата матеріального забезпечення по тимчасовій втраті працездатності, здійснена позивачем за листками непрацездатності, не може свідчити про завдання останньому шкоди, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачуються до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованими особами як страхові внески.
Таким чином, здійснення та відшкодування відділенням соціальних виплат є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є завданням відділенню шкоди в розумінні ст. 1166 ЦК України. Відповідну правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 06.11.2012 у справі № 5028/18/110/2011.
Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність складу цивільного правопорушення, дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для застосування ст. 1166 ЦК України та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі №910/14796/16 відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі №910/14796/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції - без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач)
І.В. Алєєва
Суддя
Т.Б. Дроботова
Суддя
Л.І. Рогач
