ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/17367/17
адміністративне провадження № К/9901/2325/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенка В.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року (ухвалене у складі колегії: головуючого судді Головань О.В., суддів Бояринцевої М.А., Добрянської Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Земляної Г.В.),
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - КМУ, відповідач) про
стягнення з держави компенсації - боргу за невикористану санаторно-курортну путівку в розмірі 100% вартості путівки на день виплати з 1993 року по день виплати з нарахуванням на суму боргу 3% річних щорічно, що входить до грошового зобов`язання незалежно від рішення суду, та на всю суму боргу 120% пені від облікової ставки НБУ на день виплати;
присудження довічно щорічно виплачувати довічну компенсацію в розмірі 100% вартості путівки по Україні на день виплати на підставі довідки про довічну компенсацію санаторно-курортної путівки;
стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано суду доказів звернення до органів соціального захисту населення з заявою про отримання грошової компенсації замість путівки згідно з встановленої законом процедури і відмови у її задоволенні, що могло би бути предметом звернення до суду до вказаного конкретного органу соціального захисту населення.
В свою чергу, Кабінет Міністрів України як центральний орган виконавчої влади не може перебирати на себе повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування із вказаного вище питання.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій невірно застосували положення законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині стягнення на користь позивача компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування.
На думку позивача, саме Кабінет Міністрів України відповідно до вказаних вище законів повинен відшкодувати позивачу компенсацію вартості неотриманих ним путівок на санаторно-курортне лікування.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 17 січня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №826/17367/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 21 грудня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 , 1949 р.н., має статус ветерана праці (посвідчення серії НОМЕР_1 ), інваліда війни І групи (посвідчення серія НОМЕР_2 ), учасника ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії (посвідчення серії НОМЕР_3 ).
Позивач згідно передбачених законодавством пільг має право на санаторно-курортне лікування.
В період з 1998 року по 2017 рік позивачем не отримувалась довідка для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою №070/о на отримання санаторно-курортної путівки в КНП "ЦПМСД №2" Подільського району м. Києва, що підтверджується довідкою від 19 грудня 2017 року №2178.
Позивач вважає порушеним своє право на отримання відповідної компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування, у зв`язку з цим він звертався до Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки оборони України тощо.
Інформації щодо відповідей на вказані звернення позивачем суду не надано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії й має право на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) та пункту 4 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 3721-XII).
Відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII позивач має пільги на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України. За бажанням інвалідів замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: інваліди війни I - II груп - у розмірі середньої вартості путівки, інваліди війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.
Механізм забезпечення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 (далі - Порядок № 187).
Пунктом 6 зазначеного Порядку № 187 передбачено, що інваліди війни забезпечуються путівками позачергово щороку (із січня по грудень).
Пунктом 13 Порядку № 187 визначено, що особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, санаторно-курортна путівка чи путівка на відпочинок надається згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 854 "Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до пункту 18 Порядку № 187 у разі коли особи мають право на санаторно-курортне лікування за кількома законами, їм надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них.
Як було зазначено вище, позивач також має право на пільги як учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 Закону № 3721-XII особам, віднесеним до категорії 1 надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні; право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов`язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків. Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 854 (далі- Порядок № 854).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 854 облік громадян, віднесених до категорії 1, та дітей з інвалідністю, які мають право на забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги, проводять структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах у разі утворення (крім м. Києва) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання таких громадян. Інформація про кількість громадян, узятих на облік для забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги та виплати грошової компенсації у наступному році, формується органами соціального захисту населення до 15 жовтня поточного року. Відповідальна особа органу соціального захисту населення за місцем проживання роз`яснює громадянам, віднесеним до категорії 1, батькам дітей з інвалідністю або особам, які їх замінюють, порядок забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги.
Пунктом 9 Порядку № 854 визначено, що для взяття на облік для забезпечення путівкою шляхом надання грошової допомоги громадянин, віднесений до категорії 1, один із батьків дитини з інвалідністю або особа, яка їх замінює, подають до органу соціального захисту населення: для забезпечення громадянина, віднесеного до категорії 1: заяву про взяття на облік для отримання путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики; довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою 070/о; копію посвідчення громадянина, віднесеного до категорії 1 (із вкладкою); копію паспорта.
У разі подання заяви за місцем проживання, відмінним від зареєстрованого, громадянин (крім осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України чи районів проведення антитерористичної операції) додатково подає видану органом соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання довідку про те, що громадянин, віднесений до категорії 1, не перебуває на обліку для забезпечення путівкою;
Згідно пункту 11 Порядку № 854 органи соціального захисту населення за наявності документів, передбачених пунктом 9 цього Порядку, здійснюють реєстрацію заяв та ведуть облік громадян, віднесених до категорії 1, дітей з інвалідністю окремо для забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування залежно від профілю захворювання, та путівками на відпочинок у порядку черговості подання заяв.
Відповідно до пункту 12 Порядку№ 854 громадяни, віднесені до категорії 1, та діти з інвалідністю забезпечуються путівками шляхом надання грошової допомоги відповідно до медичних показань з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, у порядку черговості в межах бюджетних призначень. У разі коли громадяни, віднесені до категорії 1, та діти з інвалідністю мають право на санаторно-курортне лікування за двома або більше законами, їм надається право вибору взяття на облік для забезпечення путівкою за одним із них. Якщо особа відмовляється від забезпечення путівкою шляхом надання грошової допомоги, орган соціального захисту населення складає акт відмови від путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Пунктами 24-28 Порядку № 854 визначено, що за бажанням громадянина, віднесеного до категорії 1, одного із батьків дитини з інвалідністю або особи, яка їх замінює, у разі відмови від отримання санаторно-курортного лікування або відпочинку виплачується грошова компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні, що встановлюється Кабінетом Міністрів України щороку.
Для виплати грошової компенсації громадянин, віднесений до категорії 1, один із батьків дитини з інвалідністю або особа, яка їх замінює, подають органу соціального захисту населення за місцем проживання заяву на отримання грошової компенсації замість путівки та документи, передбачені абзацами третім - шостим підпункту 1 або абзацами третім, п`ятим, сьомим, дев`ятим і десятим підпункту 2 пункту 9 цього Порядку.
Облік осіб, які подали заяви про отримання грошової компенсації замість путівки, ведеться окремо відповідно до пункту 8 цього Порядку.
Інформація про кількість громадян, віднесених до категорії 1, та дітей з інвалідністю, яких взято на облік для забезпечення путівками та для виплати грошової компенсації у наступному році, подається органами соціального захисту населення структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій до 1 листопада поточного року (уточнена інформація - до 1 червня наступного року) з метою узагальнення такої інформації та подання Мінсоцполітики до 15 листопада поточного року (уточнена - до 15 червня наступного року).
Органи соціального захисту населення подають щокварталу до 5 числа наступного місяця структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій звіт про кількість осіб, яких забезпечено путівками шляхом надання грошової допомоги для компенсації вартості путівок, та осіб, яким виплачено грошову компенсацію у звітному кварталі, для подання до 10 числа того самого місяця Мінсоцполітики узагальненого звіту.
Проте, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, будь-яких доказів звернення позивача до органів соціального захисту населення з заявою про отримання грошової компенсації замість путівки за вказаною вище процедурою позивачем не надано.
Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Кабінет Міністрів України як найвищий орган в системі органів виконавчої влади не може перебирати на себе повноваження органів соціального захисту населення, а суд зобов`язувати здійснити таку заміну повноважень.
Суд зазначає, що відповідно до Закону № 3551-XII та Закону № 3721-XII Кабінет Міністрів України визначає порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації, водночас, як було зазначено вище судом, у разі відмови від отримання санаторно-курортного лікування або відпочинку зацікавлена особа має право звернутися до органів соціального захисту населення для отримання грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні, а тому позовні вимоги у цій справі до Кабінету Міністрів України є безпідставними.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: В.М. Бевзенко
Н.В. Коваленко
