П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/15263/18
Провадження № 11-222апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства «Курорти Приазов`я» (далі - ПП «Курорти Приазов`я») до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство) про скасування рішення
за касаційною скаргою ПП «Курорти Приазов`я»на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року (суддя Головань О. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року (судді Собків Я. М., Ісаєнко Ю. А., Файдюк В. В.),
УСТАНОВИЛА:
ПП «Курорти Приазов`я» звернулось до суду з позовом до Міністерства, у якому просить скасувати рішення Апеляційної палати Міністерства про відмову в задоволенні заперечення ПП «Курорти Приазов`я» на рішення Міністерства від 26 липня 2017 року про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг «Artek-Berdyansk» за заявкою № m2016 20704, затверджене 3 липня 2018 року наказом № 909 Міністерства (далі - спірне рішення) та повернути заявку № m 2016 20704 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» для продовження проведення експертизи.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 24 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року, відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки він стосується правомірності відмови у реєстрації знака для товарів і послуг, тобто стосується прав інтелектуальної власності.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, ПП «Курорти Приазов`я» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Позивач у касаційній скарзі наводить доводи про те, що спір у справі належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Позивач стверджує, що спірне рішення є індивідуальним актом суб?єкта владних повноважень, прийняття якого є одним із способів реалізації відповідачем повноважень у сфері інтелектуальної власності (щодо знаків, товарів та послуг).
Крім того, ПП «Курорти Приазов`я» вважає, що до прийняття рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг, не виникає права інтелектуальної власності, тому, на думку позивача, такий спір не підсудний Вищому суду з питань інтелектуальної власності.
У відзиві на касаційну скаргу Міністерство просить залишити її без задоволення та наводить доводи щодо законності на обгрунтованості рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Відповідач стверджує, що справи у спорах щодо речового права на майно, зокрема, набуття прав інтелектуальної власності, реєстрації права на яке є предметом спору, а також визнання недійсними актів, які порушують таке право, підлягають розгляду господарським або цивільним (загальним) судами.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2019 року відкрив касаційне провадження у справі, копію касаційної скарги скерував відповідачу з установленням строку для подання відзиву на неї.
6 березня 2019 року цей суд постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 березня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від
4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до частин першої та другої статті 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з частиною першою статті 420 ЦК до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що спір про скасування рішення про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг безпосередньо стосується охорони права інтелектуальної власності останнього. Доводи касаційної скарги позивача такий висновок не спростовують.
Положеннями частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) визначено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування.
Згідно з частиною першою розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК частина четверта статті 3, частини перша та друга статті 20 (в частині визначення юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності), частина третя статті 24, частина третя статті 25, частина дев`ята статті 31, частина друга статті 33, частина третя статті 253, частина перша статті 320 цього Кодексу (в частині права на подання заяви про перегляд судового рішення Вищого суду з питань інтелектуальної власності) вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності у газеті «Голос України» повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Пунктом 16 частини першої розділу ХІ «Перехідних положень» ГПК установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Оскільки між позивачем та відповідачем виник спір, пов`язаний із захистом прав інтелектуальної власності, тому з огляду на склад учасників цього спору та предмет позову його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/18195/17(провадження № 12-159гс18).
Відповідно до статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Курорти Приазов`я» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г. Яновська
