ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2019 року
Київ
справа №805/2337/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10530/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №805/2337/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М.),
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області про визнання неправомірним рішення № 383 л/к від 24.06.2016 року щодо відмови у видачі посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» та нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ»; зобов`язання визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати в установленому порядку посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» встановленого зразка, нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ».
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу відмовлено у надані статусу ветерана органів внутрішніх справ. Позивач зазначає, що у наказі Управління МВС України на Донецькій залізниці від 28.08.2015р. №178 о/с визначена його вислуга років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні 25 років 06 місяців 19 днів, у зв`язку з чим, на думку позивача, він має право на статус ветерана органів внутрішніх справ. При цьому, позивач вважає, що для визначення його право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ вислуга років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні має розраховуватися відповідно до вимог ст.17 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2016р. у справі замінено первинного відповідача ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Донецькій області на Головне управління МВС України в Донецькій області (надалі - відповідач, ГУ МВС України в Донецькій області).
Короткий зміст рішення суду І інстанції
4. 05 вересня 2016 року Донецький окружний адміністративний суд вирішив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на необхідність врахування часу його навчання у Донецького політехнічного інституту до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ (в календарному обчисленні) на підставі ч.2 ст.17 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та наведених приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992р. №393 - є безпідставним, оскільки навчання у Донецькому політехнічному інституті не було пов`язано із подальшим присвоєнням позивачу офіцерського звання у зв`язку з закінченням інституту. Таким чином, відмова ГУ МВС України в Донецькій області у наданні позивача статусу ветерана органів внутрішніх справ та відповідного посвідчення і нагрудного знаку у зв`язку із не включенням до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ (в календарному обчисленні) часу навчання у Донецькому політехнічному інституті є обґрунтованою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. 12 жовтня 2016 року Донецький апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2016 року у справі № 805/2337/16-а - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2016 року у справі № 805/2337/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірною відмову № 383 л/к від 24.06.2016 року ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Донецькій області у визнанні ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ.
Зобов`язати ліквідаційну комісію Головне Управління МВС України в Донецькій області визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати ОСОБА_1 в установленому порядку посвідчення з нагрудним знаком «Ветеран органів внутрішніх справ».
7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що врахування часу навчання позивача у Донецькому політехнічному інституті до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ (в календарному обчисленні) на підставі частини другої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 є обґрунтованим. Таким чином, відповідач безпідставно відмовив позивачу у задоволенні заяви про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ, видачу посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. 07 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що враховуючи особливий статус осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ сам факт того, що позивач до вступу на службу в органи внутрішніх справ навчався у вищому навчальному закладі не є достатньою підставою для зарахування цього періоду навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
10. 04 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області залишити без задоволення. Вказує, що суд апеляційної інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення.
11. 29 січня 2018 року вказана касаційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 03.07.2019 №885/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотань про розгляд справи за участю позивача та представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 14.08.2019.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Ясинуватським МВ УМВС України в Донецькій області 14 червня 1996 року (а.с.51-52).
Позивач 17 червня 1993 року отримав диплом ФВ № НОМЕР_2 , за яким він у 1987 році вступив до Донецького політехнічного інституту та у 1993 році закінчив повний курс за спеціальністю «Автомобілі і автомобільне господарство», присвоєна кваліфікація «інженер-механік».
В архівній довідці Автомобільно-дорожнього інституту Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 11 липня 2010 року № 65 зазначено, що позивач 01 вересня 1987 року зарахований студентом першого курсу Горлівського філіалу ДПІ денної форми навчання, з 01 липня 1988 року йому надана академічна відпустка, з 21 вересня 1989 року поновлений у складі студентів, з 31 липня 1993 року відрахований зі складу студентів як такий, що закінчив Горлівський філіал Донецького політехнічного інституту, у подальшому Автомобільно-дорожній інститут Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет».
У трудовій книжці позивача НОМЕР_3 зазначено, що з 01 липня 1988 року по 12 вересня 1989 року він проходив службу в Радянській Армії, з 25 липня 1993 року по 31 серпня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
Відповідно до витягу з наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці від 28 серпня 2015 року № 178 о/с позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних Сих (з постановленням на військовий облік) через хворобу з 31 серпня 2015 року.
У вказаному наказі зазначено, що вислуга років позивача на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні 25 років 06 місяців 19 днів.
Згідно з витягом з наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці від 06.10.2015р. №228 о/с до наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці від 28.08.2015р. №178 о/с внесено зміни щодо зазначення вислуги років позивача у пільговому обчисленні - 28 років 05 місяців 03 дні.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 09 червня 2016 року про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ, видачу посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ».
Відповідачем 24 червня 2016 року за № 383 л/к надана відповідь, якою повідомлено, що набута позивачем вислуга років на день звільнення, як у календарному так і у пільговому обчисленні, є недостатньою для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Відповідач зазначив, що на день звільнення безпосередня служба в органах внутрішніх справ склала 23 роки 03 місяці 17 днів, у пільговому обчисленні 28 років 05 місяців 03 дні, а тому набута позивачем вислуга років є недостатньою для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ. При цьому, при вирішенні питання позивачу про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ відповідач не врахував до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ (в календарному обчисленні) час навчання у Донецькому політехнічному інституті.
ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
15. Конституція України
15.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 №203/98-ВР
16.1. Пункт 1 частини 1 статті 5. Ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
16.2. Стаття 10. Ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
17. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII
17.1. Частина 1 статті 17. Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; «…».
17.2. Частина 2 статті 17. До вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
18. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»
18.1. Пункт 2. До вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Суть спірних правовідносин полягає у включенні до вислуги років позивача на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні періоду його навчання у Донецькому політехнічному інституті.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні включається період навчання не у будь-яких цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, а лише період навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання.
Також слід вказати, що Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо зарахування до вислуги років осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, часу їхнього навчання відповідно до статті 17 цього Закону. Зокрема, у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-411а14) зазначено, що «у наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
На підставі аналізу наведених вище норм права та враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію військовослужбовця, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді цієї справи дійшла висновку про те, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік за шість місяців.».
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 17 червня 1993 року отримав диплом ФВ № 797099, за яким він у 1987 році вступив до Донецького політехнічного інституту та у 1993 році закінчив повний курс за спеціальністю «Автомобілі і автомобільне господарство», присвоєна кваліфікація «інженер-механік».
В архівній довідці Автомобільно-дорожнього інституту Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» від 11 липня 2010 року № 65 зазначено, що позивач 01 вересня 1987 року зарахований студентом першого курсу Горлівського філіалу ДПІ денної форми навчання, з 01 липня 1988 року йому надана академічна відпустка, з 21 вересня 1989 року поновлений у складі студентів, з 31 липня 1993 року відрахований зі складу студентів як такий, що закінчив Горлівський філіал Донецького політехнічного інституту, у подальшому Автомобільно-дорожній інститут Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет».
У трудовій книжці позивача НОМЕР_3 зазначено, що з 01 липня 1988 року по 12 вересня 1989 року він проходив службу в Радянській Армії, з 25 липня 1993 року по 31 серпня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було надано пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 військову кафедру у Донецькому політехнічному інституті не проходив та офіцерське звання у зв`язку з закінченням Донецького політехнічного інституту не отримував. Позивач зазначив, що звання лейтенант міліції отримав після прийняття на службу в органи внутрішніх справ.
Враховуючи особливий статус осіб, які проходять службу в органах внутрішніх справ сам факт того, що позивач до вступу на службу в органи внутрішніх справ навчався у вищому навчальному закладі не є достатньою підставою для зарахування цього періоду навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
Отже, підстави для зарахування позивачу часу навчання у Донецькому політехнічному інституті до вислуги років відсутні, оскільки офіцерське звання присвоєне йому не після закінчення вказаного навчального закладу, а лише після прийняття на службу в органи внутрішніх справ.
З огляду на встановлені в цій справі обставини, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
21. За правилами статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
22. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
23. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі №805/2337/16-а - скасувати.
3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі №805/2337/16-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій
