Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/16986/17
провадження № 61-38049св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Український центр оцінювання якості освіти,
третя особа - Міністерство освіти і науки України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Борисової О. В., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Українського центру оцінювання якості освіти, третя особа - Міністерство освіти і науки України, про оскарження результатів зовнішнього незалежного оцінювання та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що у травні 2016 року вона склала зовнішнє незалежне оцінювання (далі - ЗНО) з історії України, за результатами якого здобула 33 бали з Державної підсумкової атестації.
Позивач зазначала, що завдання № 28 ЗНО з Історії України має у своєму складі питання, що виходять за межі програми зовнішнього незалежного оцінювання з Історії України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01 жовтня 2014 року, а завдання № 22 є некоректним, оскільки передбачає неоднозначну відповідь, через що вона втратила бали за виконання цих завдань та можливість отримати вищу оцінку в атестаті.
З урахуванням наведеного, позивач просила суд зобов`язати Український центр оцінювання освіти нарахувати їй за 28 завдання від 1 до 3 балів; за 22 завдання 1 бал; перерахувати їй бали державної підсумкової атестації з історії України з 33 до 34; змінити оцінку з державної підсумкової атестації і історії України з 9 на 10 балів, змінити тестові бали з 59 до 63 та внести зміни в результат зовнішнього незалежного оцінювання з 168 до 172 балів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів того, що завдання № 22 та № 28, включені до програми ЗНО з історії України, є неоднозначними та некоректними, як не доведено позивачем і тієї обставини, що відповідачем порушено пункт 30 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1095 (в редакції від 08 липня 2015 року (далі - Порядок № 1095) та включено у Програму ЗНО питання, що виходять за межі навчальних програм загальної середньої освіти, а відтак позивачем не доведено, що відповідач своїми діями порушив якимось чином права позивача.
Крім того суд першої інстанції виходив з того, що Порядком № 1095 передбачено спеціальну процедуру оскарження результатів ЗНО, зокрема, пунктом 65 цього порядку визначено, що розгляд апеляційної заяви щодо результатів виконання завдань сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання здійснює апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти. Прийом відповідних заяв здійснюється протягом п`яти календарних днів з дня офіційного оголошення результатів зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета. За результатами розгляду апеляційної заяви саме комісія приймає рішення про її задоволення та перегляд кількості балів або про відмову в задоволенні заяви у зв`язку з недостатністю підстав для зміни результату.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильними є висновки суду першої інстанції щодо того, що суд не наділений повноваженнями щодо перерахунку кількості нарахованих балів.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, виходив з того, що включення того чи іншого питання до тестових завдань безпосередньо відноситься до процедури проведення ЗНО. До повноважень апеляційної комісії не входить перевірка звернень щодо змісту тестових завдань, а тому, позивач вправі в судовому порядку звернутися за захистом свого права, яке вона вважає порушеним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності нею неоднозначності та некоректності завдання № 22 та № 28, а також порушення відповідачем пункту 30 Порядку 1095, суперечить Положенню про Український центр оцінювання якості освіти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1312 (далі - Положення) і Порядку № 1095.
Також у касаційній скарзі заявник наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанції не були встановлені у повному обсязі фактичні обставини справи, якими обґрунтовувались її позовні вимоги. Так позов обґрунтовувався тим, що у шкільній навчальній програмі з історії України відсутня тема «утворення військово-цивільних адміністрацій». Навчальна програма була затверджена 04 серпня 2014 року відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України № 895 «Про зміни до навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів»; програма ЗНО з історії України буда затверджена 01 жовтня 2014 року відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України № 1121 (у редакції наказу Міністерства освіти та науки України від 05 листопада 2014 року № 1276). Відповідно до пункту 30 Порядку № 1095 програми зовнішнього незалежного оцінювання затверджуються МОН одночасно із затвердженням строків проведення зовнішнього незалежного оцінювання та переліку навчальних предметів за погодженням з громадськими об`єднаннями керівників вищих навчальних закладів. Перелік програм зовнішнього незалежного оцінювання для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти, затверджується МОН та не пізніше ніж за півтора року до проведення зовнішнього незалежного оцінювання оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Закон України № 141-VIII «Про утворення військово-цивільних адміністрацій» був прийнятий 03 лютого 2015 року, тому його положення не могли входити до шкільної навчальної програми з історії України і до Програми ЗНО.
Також заявник звертає увагу касаційного суду на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не навів мотивів відхилення її аргументів та мотивів неприйняття доказів. Апеляційний суд, залишаючи її апеляційну скаргу без задоволення, і відхиливши її письмові пояснення до апеляційної скарги, в своїй постанові не навів жодних мотивів, з яких доводи апеляційної скарги відхиляються. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали відповіді на основні питання чи відповідають завдання 22 та питання утворення військово-цивільних адміністрацій завдання 28 сертифікаційної роботи ЗНО з історії України шкільній навчальній програмі з історії України на 2015-2016 учбовий рік.
Аргументи касаційної скарги стосуються також порушення судами вимог частини другої статті 78 ЦПК України. Так, заявник у касаційній скарзі наводить зміст 22 завдання сертифікаційної роботи ЗНО з історії України та вказує на те, що для визначення правильної відповіді на це питання потрібно було знати думку самої ОСОБА_2 , тому, що у завданні запитується не думка абітурієнта, не думка предметно-фахової комісії, а думка саме письменниці ОСОБА_2 . Заявник у касаційній скарзі наводить посилання на інтерв`ю ОСОБА_2 , опубліковане інтернет-виданням Главком ІНФОРМАЦІЯ_1, за 15 місяців до здачі ЗНО з історії України.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У серпні 2018 року Український центр оцінювання якості освіти засобом поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильне застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають засадам верховенства права та не підлягають скасуванню, просило залишити касаційну каргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами установлено, що за результатами Зовнішнього незалежного оцінювання 2016 року (ЗНО), позивач отримала 168.0 балів з історії України, що підтверджується відповідною Інформаційною карткою до сертифіката НОМЕР_1.
Завдання № 22 з історії України звучить наступним чином:
«Не зміна облич при владі, а зміна системи, і найголовніше - пошук інструментарію для зміни цієї системи» на думку письменниці та публіциста ОСОБА_2 стало гаслом:
А «революції згори»
Б «Революції гідності»
В «культурної революції»
Г «Помаранчевої революції».
Завдання № 28 з історії України звучить наступним чином:
Установіть послідовність ухвалення документів, уривки з яких процитовано:
А «Підтверджуючи відданість України ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів… Верховна Рада України постановляє: Приєднатися від імені України до статуту Ради Європи…».
Б «Верховна Рада України постановляє: 1. Ввести в дію Закон України «Про Збройні Сили України» з моменту його прийняття. 2. Доручити Кабінету Міністрів України розробити пропозиції щодо загальної структури Збройних Сил України…»
В «На виконання Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» постановляю: «Утворити: … Артемівську районну військово-цивільну адміністрацію.., Костянтинівську районну військово-цивільну адміністрацію.., Ясинуватську районну військово-цивільну адміністрацію Донецької області…»
Г «Верховна Рада України постановляє: … Прийняти конституцію України… Визнати такою, що втратила чинність, Конституцію (Основний закон) України від 20 квітня 1978 року з наступними змінами і доповненнями… »
Вказані питання, на думку позивача, є неоднозначними та некоректними, не були включені до шкільної програми, вимагають знання додаткових відомостей та дат для їх вирішення, а відтак не повинні були бути включені і до Програми ЗНО з історії України. Крім того, відповідачем, під час розроблення та затвердження тестів, а саме сертифікаційного завдання № 22 та № 28 з історії України, порушено пункт 30 Порядку № 1095 та включено у Програму ЗНО питання, що виходять за межі навчальних програм загальної середньої освіти.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою зазначеної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів та передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Механізм проведення зовнішнього незалежного оцінювання (оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні) та моніторингу якості освіти визначений Порядком № 1095.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку, ЗНО проводиться з метою забезпечення права осіб на рівний доступ до освіти.
Згідно з пунктами 6, 7 Порядку № 1095, учасник зовнішнього оцінювання (особа, яка є випускником навчального закладу системи загальної середньої освіти або має певний освітній рівень і зареєструвалася для проходження зовнішнього незалежного оцінювання в установленому порядку), зокрема, має право на доступ до інформації про програми зовнішнього незалежного оцінювання, форми завдань сертифікаційних робіт зовнішнього незалежного оцінювання, виконання сертифікаційних робіт зовнішнього незалежного оцінювання, розроблених згідно з програмами зовнішнього незалежного оцінювання, затверджених в установленому порядку; оскарження процедури проведення та результатів зовнішнього незалежного оцінювання (апеляцію).
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення, одним із основних завдань Центру, зокрема, є організаційно-технологічна підготовка здійснення зовнішнього незалежного оцінювання та проведення моніторингу якості освіти, що передбачає в тому числі розроблення єдиних програмних вимог, організацію розроблення та стандартизацію тестових завдань, створення бази даних, розроблення завдань для зовнішнього незалежного оцінювання.
Пунктом 30 Порядку № 1095 визначено, що завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання розробляються відповідно до програм зовнішнього незалежного оцінювання. Завдання для проведення зовнішнього незалежного оцінювання (банк завдань) розробляються педагогічними, науковими, науково-педагогічними працівниками.
Програми зовнішнього незалежного оцінювання затверджуються МОН одночасно із затвердженням строків проведення зовнішнього незалежного оцінювання та переліку навчальних предметів за погодженням з громадськими об`єднаннями керівників вищих навчальних закладів.
Перелік програм зовнішнього незалежного оцінювання для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти, затверджується МОН та не пізніше ніж за півтора року до проведення зовнішнього незалежного оцінювання оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
Програми зовнішнього незалежного оцінювання за результатами здобуття повної загальної середньої освіти не можуть виходити за межі навчальних програм загальної середньої освіти, затверджених відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 55 Порядку № 1095, відповіді до завдань сертифікаційних робіт зовнішнього незалежного оцінювання з кожного навчального предмета ухвалюються предметними фаховими комісіями при Українському центрі оцінювання якості освіти в день проведення зовнішнього незалежного оцінювання після його завершення. Ухвалені предметними фаховими комісіями відповіді до завдань з певного навчального предмета повинні бути оприлюднені протягом трьох робочих днів.
01 жовтня 2014 року наказом Міністерства освіти і науки України № 1276 затверджено Програми зовнішнього незалежного оцінювання для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти та відповідно Перелік вказаних Програм, яким зокрема затверджено і Програму ЗНО з історії України для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти.
В Програму ЗНО, зокрема, включено тему (розділ) «Україна в умовах незалежності» та наведено зміст вказаної теми, а саме факти: початок державотворчих процесів. Заснування Збройних сил. Дострокові вибори до Верховної Ради та вибори Президента України. Прийняття державної символіки, формування Інституту громадянства. Ухвалення Конституції 1996 року та змін до неї. Приватизація засобів виробництва. Лібералізація цін. Грошова реформа. Диференціація суспільства. Інтегрування України в європейське та світове співтовариство. Соціально-економічне та культурне життя. «Газові» та «торговельні війни» з Росією. «Революція Гідності». Агресія Росії проти України. Анексія Криму. Президентські вибори 2014 року. Антитерористична операція. Угода про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС); Дати: 06 грудня 1991 року - заснування Збройних сил України; липень 1994 року - обрання ОСОБА_4 Президентом України; 1995 року - обрання України членом Ради Європи (РЄ); 28 червня 1996 року - ухвалення Конституції України; жовтень - грудень 2004 року- «Помаранчева революція», обрання Президентом України ОСОБА_3 ; 2008 року - вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ); листопад 2013 року - лютий 2014 року - «Революція гідності»; 2014 рік - підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС),. червень 2014 року - обрання ОСОБА_7 Президентом України. Персоналії: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Поняття та терміни: «революція на граніті», «Помаранчева революція», «Євромайдан», «Небесна сотня», «Революція Гідності», «сепаратизм», «антитерористична операція (АТО)», «анексія», «тимчасово окупована територія».
В пояснювальній записці до цього Переліку тем зазначено, що пропоновану Програму ЗНО з історії України складено, враховуючи цілі, вимоги і зміст навчання історії в школі, закладені в Державному стандарті освіти та чинній програмі з історії України для 11-річної школи. Хронологічно програма охоплює весь зміст шкільних курсів історії України від найдавніших часів до сьогодення і складається з 31 теми.
Вона передбачає перевірку сформованих в учнів знань про основні політичні, соціально-економічні, культурні події, явища та процеси минулого, діяльність видатних історичних діячів, а також сформованості в учнів загальнопредметних історичних умінь. Тестові завдання мають перевіряти такі знання й уміння учнів: називати історичні дати, хронологічні межі, періоди найважливіших подій і процесів, поняття, місця подій, обставини, учасників, результати подій, пам`ятки культури; - визначати хронологічні межі соціально-економічних і політичних подій, їх послідовність та синхронність, встановлювати відповідність між явищами, процесами, подіями та періодами, епохами; - локалізувати історико-географічні об`єкти та історичні факти (події, явища, процеси) на карті; - описувати хід, зовнішні ознаки подій, пам`ятки культури різних епох; - характеризувати (визначати істотні характерні риси, складові, етапи, віхи) подій, явищ і процесів минулого, діяльність видатних історичних постатей; - встановлювати відповідність між одиночними фактами і типовими загальними явищами, групувати (класифікувати) факти за вказаною ознакою; - розпізнавати найвидатніші культурні пам`ятки, описувати їх, визначати архітектурно-стильові та мистецько-стильові відмінності пам`яток різних періодів історії України, розкривати їхнє значення в українській культурній спадщині; - визначати найважливіші зміни, що відбувалися в житті людства, значення найважливіших подій в історії України; - встановлювати причини та наслідки подій і явищ, оцінювати їх значення; - давати визначення історичних понять й термінів, пояснювати їх і доречно вживати; - працювати з історичними документами різного змісту, а саме: встановлювати відповідність між змістом фрагмента документа та певною епохою, аналізувати зміст фрагмента історичного документа та пояснювати основні ідеї, які він висвітлює.
Так, суди виходили з того, що Програму ЗНО з історії України складено не тільки з метою перевірки сформованих в учнів знань не тільки знання певних дат чи термінів, а також уміння визначати хронологічні межі соціально-економічних і політичних подій, їх послідовність та синхронність, встановлювати відповідність між явищами, процесами, подіями та періодами, епохами, встановлювати причини та наслідки подій і явищ, оцінювати їх значення, працювати з історичними документами різного змісту: встановлювати відповідність між змістом фрагмента документа та певною епохою, аналізувати зміст фрагмента історичного документа та пояснювати основні ідеї, які він висвітлює.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, визначився правильно з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про відмову у позові.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди обґрунтовано виходили з того, що Порядком № 1095 передбачено спеціальну процедуру оскарження результатів ЗНО, зокрема, пункт 65 цього порядку визначено, що розгляд апеляційної заяви щодо результатів виконання завдань сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання здійснює апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти. Прийом відповідних заяв здійснюється протягом п`яти календарних днів з дня офіційного оголошення результатів зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета. За результатами розгляду апеляційної заяви саме комісія приймає рішення про її задоволення та перегляд кількості балів або про відмову в задоволенні заяви у зв`язку з недостатністю підстав для зміни результату.
Позивач, діючи на власний розсуд, не скористалася своїм правом оскарження результатів виконання завдань сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання до апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, наголосив, що суд не наділений повноваженнями щодо перерахунку кількості нарахованих балів.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).
Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України»).
Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станкевич проти Польщі»).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіа проти Іспанії» та у справі «Руїз Матеос проти Іспанії»).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Де Куббер проти Бельгії» та у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини «Хамідов проти Росії»).
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Таким чином, судові рішення першої та апеляційної інстанцій відповідають засадам верховенства права, законності та справедливості.
Верховний Суд при перегляді судових рішень у касаційному порядку за правилами цивільного судочинства врахував правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 182/18/17 (провадження № 14-702цс19), оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 820/6357/16 (реєстраційний номер рішення 62872750) між тими ж сторонами про той самий предмет спору було відмовлено у відкритті провадження. Ця ухвала залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі судовими рішеннями. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), рішення від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, параграф 32).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов
