КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2020 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 754/431/19
номер провадження: 22-ц/824/559/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - адвоката Каплі Аліни Степанівни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року у складі судді Саламон О.Б., у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2019 року приватне акціонерне товариство «Страхова Група «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про про відшкодування збитків в порядку регресу.
Позовна заява мотивована тим, що 10 травня 2017 року у місті Києві сталасьдорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Опель», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні даної ДТП.
Позивач зазначав, що на момент ДТП автомобіль «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 , було застраховано у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №748/16-ТЗ/К/01 від 20 вересня 2016 року, відповідно до умов якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило власнику вказаного автомобіля ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 57 967 грн 52 коп. Вказував, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ «Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна») відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 9985568.
Позивач вказував, що на його вимогу ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 22 679 грн 36 коп., а також відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 01 березня 2019 року виплатило 11 090 грн 56 коп. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно зі ст.29 Закону України «Прообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Посилаючись на те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь збитки в порядку регресу у розмірі 24 197 грн 06 коп.
РішеннямДеснянського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»- адвокат Капля А.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судом неправильно встановлені обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виплата позивачем страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_2 здійснена без врахування податку на додану вартість (далі - ПДВ), а тому вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що доказів на підтвердження факту оплати ОСОБА_2 відновлювального ремонту автомобіля, організацією, що є платником ПДВ не надано.
Також вказує, що судом першої інстанції не враховано, що Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 01 березня 2018 року у справі №910/23609/17 за позовом ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»до ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» про стягнення 11 090 грн 56 коп. зазначив, що враховуючи положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.1194 ЦК України, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком. При цьому зазначає, що Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам , в тому числі звіту про визначення вартості матеріального збитку від 26 травня 2017 року, прийшов до висновку, що різниця між фактичним розміром збитків та страховою виплатою повинна бути сплачена особою, яка їх завдала, тобто ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Вказує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем прав позивача. В матеріалах справи не міститься документів, які б відповідали умовам пунктів 27.10, 27.11, 27.11.2 договору добровільного страхування наземного транспорту №748/16-ТЗ/К/01 від 20 вересня 2016 року. В узагальненнях судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки зазначено, зокрема, що при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. Розмір страхового відшкодування, в свою чергу, має визначатись за правилами, встановленими у договорі страхування. Якщо розрахунок здійснювався за іншими правилами, ніж зазначено в договорі страхування, то при визначенні розміру вимоги страховика, який підлягає задоволенню заподіювачем шкоди, до суми, виплаченої страховиком страхувальнику, виключається виплата. Для визначення питання, чи підлягає відшкодуванню відповідачем у справі завдана ДТП шкода і в якому розмірі, судам слід ретельно перевіряти докази, що підтверджують вину учасників події, висновки автотоварознавчих експертиз, звертати увагу на умови договорів страхування транспортних засобів тощо. При оцінці розрахунків шкоди, спричиненої транспортному засобу внаслідок ДТП, викладених у висновках автотоварознавчих експертів та розрахунках страхових відшкодувань, здійснених страховиками, слід врахувати положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика). У разі ненадання позивачем належних доказів на підтвердження розміру шкоди, у задоволенні позову може бути взагалі відмовлено.
Вказує , що з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що вони суперечать один одному. Позивач вирахував вартість матеріального збитку та в подальшому виплатив страхове відшкодування потерпілій особі відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 26 травня 2017 року на підставі заяви страхувальника від 23 травня 2017 року, який підтверджує розмір завданих збитків і такі витрати є необхідні для відновлення автомобіля згідно з п.27.10 договору КАСКО. Разом з тим, в матеріалах справи міститься інша заява страхувальника від 11 травня 2017 року, в якій зазначено, що страхувальник просить виплатити його страхове відшкодування згідно експертного висновку на рахунок СТО. Вказані суперечності містяться і в страховому акті від 31 травня 2017 року, в якому, зокрема, зазначено про заяву про подію, що має ознаки страхового випадку від 11 травня 2017 року та заяву щодо напрямку виплати страхового відшкодування від 23 травня 2017 року, яка відсутня в матеріалах справи.
Зазначає, що звіт про визначення вартості матеріального збитку від 26 травня 2017 року, який складений оцінювачем ОСОБА_3 , а також ремонтна калькуляція №С17-201, є неналежними доказами, оскільки складені з порушеннями вимог чинного законодавства України та суперечать матеріалам справи. Вказує, що акт огляду транспортного засобу від 11 травня 2017 року , який складений ОСОБА_4 , не відповідає положенням Методики, оскільки не містить даних про комплектацію транспортного засобу, його колір, об`єм двигуна, тип транспортного засобу, вид палива, серію і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Вартість відновлювального ремонту не відповідає обставинам та цінам на дату ДТП. Оцінювач під час складання ремонтної калькуляції №С17-201 здійснив ручне коригування цін на запасні частини, чим порушив п.8.5.11 Методики. Ремонтна калькуляція складена оцінювачем без особистого огляду пошкодженого автомобіля та в ній оцінювачем вказана вартість деталей, які відсутні в акті огляду транспортного засобу від 11 травня 2017 року, на підставі якого оцінювачем був складний звіт про визначення вартості матеріального збитку від 26 травня 2017 року. Тому акт огляду транспортного засобу від 11 травня 2017 року та ремонтна калькуляція №С17-201 протирічать один одному, не відповідають обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджують розмір збитків, які завдані ОСОБА_2 внаслідок ДТП.
Вказує, що посилання представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в апеляційній скарзі на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №686/17155/15-ц, є необґрунтованими, оскільки обставини у даній справі № 754/431/19 відрізняються від обставин справи № 686/17155/15-ц. Вказує, що у справі № 686/17155/15-ц була доведена та встановлена фактична вартість ремонту автомобіля, тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а також моральну шкоду. Натомість у даній справі № 754/431/19 відсутні докази фактичної вартості ремонту, а саме, акти виконаних робіт, оскільки ремонт автомобіля не проводився, а розрахунок страхового відшкодування здійснено без належної оцінки збитків. При цьому звіт про визначення вартості матеріального збитку від 26 травня 2017 року не відповідає вимогам ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і складений з порушеннями законодавства України про оцінку майна та Методики.
Зазначає, що правовий аналіз п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, ст.1192 ЦК України та п.2.4 Методики свідчить про те, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики. Однак звіт про визначення вартості матеріального збитку від 26 травня 2017 року і ремонтна калькуляція не відповідають наведеним вище нормам матеріального права та є не достовірними доказами.
Також вказує, що доводи апеляційної скарги представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»про те, що виплата страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_2 здійснена без врахування ПДВ, а також, що матеріалами справи не встановлено, що така виплата проводилась з урахуванням ПДВ, спростовуються даними ремонтної калькуляції № С17-201, в якій зазначено ціни + 20.00%, що підтверджує те, що оцінювач додав до вартості деталей 20% ПДВ.
Відповідач ОСОБА_1 просив: закрити апеляційне рішення, у зв`язку з тим, що воно помилково відкрито після набрання рішенням законної сили та відмовити позивачу у розгляді апеляційної скарги; залишити рішення суду першої інстанції без змін та відмовити ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в повному обсязі, у зв`язку з тим, що страховиком не доведено розмір збитків, які було завдано ОСОБА_2 . Також просив постановити окрему ухвалу щодо протиправних дій з боку працівників ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та оцінювача ОСОБА_3 , які систематично грубо порушують вимоги законодавства України при врегулюванні страхових справ та розрахунках матеріальних збитків і страхового відшкодування (а.с.163-171).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2019 року у задоволені клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження відмовлено. Закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду на 21 січня 2020 року без повідомлення учасників в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду. Цією ж ухвалою суду роз`яснено, що клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо протиправних дій з боку працівників ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та оцінювача ОСОБА_3 , підлягає вирішенню під час розгляду справи по суті, оскільки це клопотання мотивоване порушеннями працівниками ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та оцінювачем ОСОБА_3 законодавства України при врегулюванні страхових справ та розрахунках матеріальних збитків страхового відшкодування (а.с.177-180).
20 січня 2020 року відповідач ОСОБА_1 через канцелярію Київського апеляційного суду подав заяву про відвід судді Київського апеляційного суду Верланова С.М.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року провадження у справі зупинено до вирішення заяви про відвід судді Київського апеляційного суду Верланова С.М.
Передано заяву про відвід судді Київського апеляційного суду Верланова С.М. на автоматичний розподіл для визначення судді, який вирішить питання про відвід, у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України (а.с.189-190).
Ухвалою Київського апеляційного суду у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Лівінського С.В. від 22 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського апеляційного суду Верланова С.М. відмовлено (а.с.192-194).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою представника ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - адвоката Каплі А.С. на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року.
У задоволенні заяв ОСОБА_1 від 13 січня 2020 року та від 15 січня 2020 року про розгляд апеляційної скарги адвоката Каплі А.С. із повідомленням (викликом) учасників справи та витребування оригіналу звіту з кольоровими фотографіями - відмовлено.
Призначено справу до розгляду на 24 січня 2020 року без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду (а.с.195-198).
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з таких підстав.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відмовляючи у задоволенні позову ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача, а суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок страхового відшкодування та оцінку пошкоджень, завданих внаслідок ДТП.
Колегія суддів погоджуються з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 вересня 2016 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №748/16-ТЗ/К/01, за яким ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» застрахувало майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.5-9).
10травня 2017 року у місті Києві по вул. Преображенській, 22/9 сталась ДТП за участю автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті якої автомобілі зазначали механічних пошкоджень.
Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оголошено йому усне зауваження, а справу закрито.
02 червня 2017 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 57 967 грн 52 коп., що підтверджується платіжним дорученням №77270 від 02 червня 2017 року (а.с.17).
Судом першої інстанції встановлено, що вказане страхове відшкодування виплачене згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 26 травня 2017 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 57 967 грн 52 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 33 769 грн 92 коп. та згідно ремонтної калькуляції № С17-201 від 26 травня 2017 року.
Встановлено , що на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів номер НОМЕР_3 . Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну встановлено у розмірі 100 000 грн 00 коп., розмір франшизи 0 грн 00 коп. (а.с.13).
Також встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01 березня 2018 року задоволено позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 11 090 грн 56 коп. Вказаним рішенням суду встановлено, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» частково сплатило страхове відшкодування у розмірі 22 679 грн 36 коп. (а.с.34-37).
За таких обставин судом першої інстанції правильно встановлено, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відшкодувало позивачу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму страхового відшкодування в загальному розмірі 33 769 грн 92 коп.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» зазначало, що на її вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 57 967 грн 52 коп., ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» здійснило виплату у розмірі 22 679 грн 36 коп., а також здійснило виплату відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 01 березня 2019 року у розмірі 11 090 грн 56 коп. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно зі ст.29 Закону України «Прообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому посилаючись на те, що обов`язок відшкодування різниці між фактичною вартістю ремонту (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, покладається на винуватця ДТП, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь збитки в порядку регресу у розмірі 24 197 грн 06 коп.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст. 990 ЦК України.
Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється ч.1 ст.1191 ЦК України.
Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/9320/15-ц.
Таким чином, оскільки ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №748/16-ТЗ/К/01від 20 вересня 2016 року у розмірі 57 967 грн 52 коп., то позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 , як особи, відповідальної за завдані збитки, страхове відшкодування в порядку суброгації, а не в порядку регресу.
Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не погоджується з розміром шкоди, яку позивач просить з нього стягнути.
Згідно з положеннями ст. 1192 ЦК Українирозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до вимог ст.1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правовий аналіз ст. 1194 ЦК Українив системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону «Про страхування» свідчить про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з ст.16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п.3 ч.1ст.988 ЦК України, ч.2 ст.20 Закону України «Про страхування» передбачено, що, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з п.24.3.2 договору добровільного страхування наземного транспорту від 20 вересня 2016 року, страховик має право протягом 2-х робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, провести огляд пошкодженого ТЗ та скласти акт огляду ТЗ. При наявності другого учасника ДТП чи іншої особи, винної у скоєнні збитків, повідомити їм про дату, місце та час проведення огляду. У випадку неявки вказаних осіб огляд проводиться без їх участі з відповідною відміткою про цей факт у акті огляду.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до акту огляду транспортного засобу від 11 травня 2017 року (а.с.10), огляд транспортного засобу «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 , був проведений ОСОБА_4 лише за участю ОСОБА_2 .
Відміток про повідомлення відповідача ОСОБА_1 про проведення огляду транспортного засобу потерпілого вказаний вище акт огляду транспортного засобу від 11 травня 2017 року не містить, що свідчить про те, що відповідач не був присутній при складенні акту огляду пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до п.27.10 договору добровільного страхування наземного транспорту, при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п. 17.3 цього договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п.27.11 договору). В окремих випадках, за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача), розмір збитків може визначатись на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні нові.
З акту огляду транспортного засобу вбачається, що у автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 , виявлено такі пошкодження: крило переднє ліве - ремонт та покраска, бризговик переднього лівого крила - заміна; підкрилок передній лівий - заміна; двері передні ліві -заміна та покраска; пройом двері передньої лівої - ремонт та покраска.
Тобто, в автомобілі «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 , заміні підлягали лише бризговик, підкрилок та двері передні ліві.
Разом з тим, з ремонтної калькуляції №С17-201 від 26 травня 2017 року вбачається, що замінені були також крило, ковпак колеса.
Доказів того, що вказані деталі потребували заміні, позивачем суду не надано.
Відповідно до п.27.24 договору добровільного страхування наземного транспорту, у випадку, коли за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача) страхове відшкодування сплачується іншим способом, ніж перерахування на СТО, сума податку на додану вартість відшкодовується в складі страхового відшкодування, виключно, за умови надання страхувальником документів, які підтверджують факт оплати за відновлювальний ремонт ТЗ (надання послуг та/або товарів), виконаний організацією, що є платником вказаного податку.
Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту шляхом перерахування коштів на рахунок останнього, а не на СТО, що підтверджується платіжним дорученням №77270 від 02 червня 2017 року. Доказів на підтвердження факту оплати відновлювального ремонту автомобіля, організації, що є платником податку на додану вартість, суду не надано. Не містять таких доказів і матеріали справи.
Установивши наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сплата страхового відшкодування потерпілій особі з врахуванням ПДВ суперечить вимогам договору добровільного страхування наземного транспорту, а тому стягнення з відповідача коштів з врахування ПДВ, є необґрунтованим.
Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов обнгрунтованого висновку, що позивачем не доведено розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача, а суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок страхового відшкодування та оцінку пошкоджень, завданих внаслідок ДТП.
Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано рішення Господарського суду міста Києва від 01 березня 2018 року у справі №910/23609/17, в якому суд дійшов висновку, що враховуючи положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.1194 ЦК України, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01 березня 2018 року не має преюдиційного значення для даної справи, оскільки висновки суду носять загальний характер і пов`язані із тлумаченням норм матеріального права.
Проте, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини у даній справі, а саме, що ремонт автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 , не проводився, грошові кошти потерпілим на проведення ремонту автомобіля не витрачались, тому підстави для задоволення позову відсутні. При цьому колегія суддів враховує, що згідно зі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховка, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, переходить право вимоги, яке потерпілий мав до винуватця ДТП. У даному випадку з урахуванням того, що потерпілий не проводив ремонт автомобіля, та враховуючи, що йому була завдана шкода у розмірі вартості ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, тому виплата ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» потерпілому суми страхового відшкодування у більшому розмірі не тягне виникнення права у страховика на стягнення вказаних сум з винуватця ДТП.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виплата позивачем страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_2 здійснена без урахування ПДВ, є необґрунтованими, оскільки спростовуються даними ремонтної калькуляції № С17-201 від 26 травня 2017 року, з якої вбачається, що оцінювачем додано до вартості деталей 20% ПДВ (а.с.33).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить постановити окрему ухвалу щодо протиправних дій з боку працівників ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та оцінювача ОСОБА_3 , посилаючись на те, що вони систематично грубо порушують вимоги законодавства України при врегулюванні страхових справ та розрахунках матеріальних збитків і страхового відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.
Втім, колегія суддів, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо протиправних дій з боку працівників ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та оцінювача ОСОБА_3 , не встановила передбачених законом підстав для його задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - адвоката Каплі Аліни Степанівни залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді:
