КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 11-кп/824/1333/2019 Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія ч. 1 ст. 263 КК України Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні№ 12015100010002648 - прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року стосовно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за участю: прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_7
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Деснянського районного судум. Києва від 15 вересня 2016 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленомуйому обвинуваченні за ч.ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч.ч. 1, 3 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим указаних кримінальних правопорушень.
Цим же вироком скасовано ОСОБА_7 запобіжний захід та вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року скасовано ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_7 в частині, що стосується його виправдання за ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Тому предметом повторного апеляційного розгляду є вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року в частині виправдання ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 було висунуто обвинувачення у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за таких обставин.
У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, за невстановлених обставин у невстановлений спосіб ОСОБА_7 незаконно придбав короткоствольну гладкоствольнувогнепальну зброю та набої до неї в кількості 4 штук, які вирішив залишити собі, після чого переніс їх до місця свого проживання- в квартиру АДРЕСА_2 , де почав зберігати без передбаченого законом дозволу. 05 травня 2015 року приблизно в 19 год. 59 хв. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_3 було проведено обшук, в ході якого в кімнаті, де мешкав ОСОБА_7 ,було виявлено та вилучено предмет схожий на пістолет та предмети схожі на патрони в кількості 4 штуки. Згідно висновку балістичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві № 447 від 08 червня 2015 року, предмет схожий на пістолет, що був вилучений 05 травня 2015 року в приміщенні квартири АДРЕСА_4 є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - самозарядним пістолетом моделі «МАUSЕR Моd.90» калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 , придатним до стрільби; 4 предмета схожих на патрони з маркуванням «MFS 9 мм Р.А. KNALL» відносяться до боєприпасів до глакоствольної вогнепальної зброї калібру 9 мм Р.А. та придатні до стрільби.
За вказаним обвинуваченням суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 невинуватим та виправдав за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні цього кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано. Суд визнав недопустимими доказами: протокол від 05 травня 2015 року обшуку квартири АДРЕСА_5 , висновок експерта № 447 від 08 червня 2015 року та речові докази, зокрема пістолет моделі «МАUSЕR Моd. 90» калібру 9 мм Р.А., № НОМЕР_1 та 4 патрони калібру 9 мм Р.А, а показання свідка ОСОБА_11 - понятого під час проведення обшукужитла 05 травня 2015 року - недостатнім доказом на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі.
Прокурор стверджує, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, доведено належними та допустимим доказами, а висновки суду першої інстанції про протилежне є необґрунтованими.
Звертає увагу на те, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва слідчому було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого ОСОБА_7 добровільно видав вогнепальну зброю та бойові припаси, що підтверджено висновком балістичної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві № 447 від 08 червня 2015 року, згідно з яким предмет схожий на пістолет, що був вилучений 05 травня 2015 року є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю самозарядний пістолет моделі «МАUSЕR Моd.90» калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 , а 4 предмета схожі на патрони з маркуванням «9 MFS 9 мм Р.А. KNALL» відносяться до боєприпасів до гладкоствольної вогнепальної зброї калібру 9 мм Р.А. та придатні до стрільби. Під час допиту в суді ОСОБА_7 повідомив про те, що придбав пістолет для власної безпеки та зберігав по місцю проживання, але такі показання обвинуваченого суд залишив поза увагою. Крім того, визнавши протокол обшуку недопустимим доказом у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 фактично проживав за іншою адресою, суд у вироку не вказав з яких підстав не бере до уваги цей доказ.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, доводи обвинуваченого та захисника на спростування апеляційного прохання, частково дослідивши за клопотанням прокурора докази у провадженні, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частинами 1, 2ст. 2 КК Українипередбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою увчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з положеннями ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
За ч. 2ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість увчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на користь такої особи.
При цьому, як передбачає ч. 6ст. 22 цього Кодексу, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 1ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого. Тобто тягар доведення винуватості обвинуваченого покладено на сторону обвинувачення.
Відповідно до ч. 1ст. 373 КПК Українисуд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 3ст. 374 цього Кодексумотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Заст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим тавмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно знормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду таоціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Цих вимог закону, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Під час судового розгляду суд першої інстанції дотримався норм, установлених статтями 10, 22 КПК України та сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.
Разом із цим, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, ретельно дослідив докази сторони обвинувачення та захисту, надав кожному з них юридичну оцінку й дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не наведено беззаперечних доказів для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КПК України, тому він підлягає виправданню.
Такий висновок суд першої інстанції обґрунтував тим, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а це: протокол обшуку від 05 травня 2015 року, висновок експерта № 447 від 08 червня 2015 року, постанова про визнання речовими доказами та безпосередньо речові докази, є недопустимими.
Зокрема, суд вважав, що протокол обшуку житла від 05 травня 2015 року був отриманий з порушенням вимогКПК України,тому, відповідно дост. 86 КПК України, дані, які містяться у вказаному протоколі обшуку, є недопустимими і не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення та на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення. Висновок експерта № 447 від 08 червня 2015 року, згідно з яким надані на дослідження вилучені під час обшуку квартири АДРЕСА_2 предмет схожий на пістолет та 4 предмета схожих на патрони, - є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю - самозарядним пістолетом моделі «МАUSЕR Моd. 90» калібру 9 мм Р.А., № НОМЕР_1 , пістолет придатний до проведення пострілів,а 4 предмета відносяться до боєприпасів до гладкоствольної вогнепальної зброї калібру 9 мм Р.А., патрони придатні до стрільби, виготовлені саморобним способом шляхом спорядження капсульваної гільзи шумового патрону калібру 9 мм Р.А. порохом та гумовою кулею - за своїм змістомсвідчить про факти, на підтвердження яких його було складено, і дані, які містяться у вказаному висновку, не доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. До того ж надані на вказане експертне дослідженняпістолет моделі «МАUSЕR Моd. 90» калібру 9 мм Р.А., № НОМЕР_1 та 4 патрони калібру 9 мм Р.А, які визнані речовими доказами постановою слідчого від 09 травня 2015 року, були отримані з порушенням порядку, встановленогоКПК України, а саме в ході проведення обшуку житла 05 травня 2015 року, протокол за результатами якого визнано недопустимим доказом, тому, відповідно до вимогст.86 КПК України, дані, які містяться у вищевказаному висновку експерта, та безпосередньо речові доказиє недопустимими доказами і не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення та на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Крім того, суд зазначив про те, що показання свідка ОСОБА_11 , згідно з якими він був присутній в якості понятого 05 травня 2015 року під час проведення обшукуквартири, в ході якого в шухляді в кімнаті було вилучено пістолет, про який ОСОБА_7 сам повідомив перед початком обшуку, вказав на місце його знаходження та самостійно його видав, свідчать лише про відомості, які містяться у відповідному протоколі обшуку, самі по собі вказані показання не мають самостійного доказового значення, оскільки не містять відомостей щодо інкримінованих ОСОБА_7 обставин обвинувачення, тому, відповідно до вимогст. 85 КПК України, не є належним доказом на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом постанови від 05 лютого 2019 року Верховний Суд підтвердив правильність висновку суду першої інстанції про недопустимість як доказу протоколу від 05 травня 2015 року обшуку квартири АДРЕСА_5 , отже у колегії суддів відсутні підстави для іншої оцінки цього доказу сторони обвинувачення.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду прокурор наполягав на тому, що протокол обшуку, виключений судом як недопустимий доказ, надавався стороною обвинувачення з метою довести, що пістолет та бойові припаси були знайдені у житлі ОСОБА_7 . Без доведення цього факту неможливо визначити, чи є пістолет та патрони, а також експертні висновки щодо цих речових доказів, належними доказами в контексті обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_7 . Прокурор звернув увагу на те, що в суді першої інстанції ОСОБА_7 з приводу вилученого у нього по місцю проживання пістолету "Маузер" та патронів до нього показав, що вказаний пістолет та патрони до нього він придбав для особистого захисту, і працівникам поліції відразу повідомив про наявність у нього травматичного пістолету та вказав місце, де знаходився цей пістолет та гумові кулі до нього. Таким чином, сторона обвинувачення надала на доведення факту зберігання пістолету та патронів інший доказ - судові показання обвинуваченого, які є самостійним джерелом доказів, проте цей доказ залишився без оцінки суду.
Досліджуючи указані доводи прокурора, колегія суддів перш за все звертає увагу на те, що у всьому ланцюжку доказів, на яких базувалось обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1ст. 263 КК України, протокол обшуку від 05 травня 2015 року є ключовим доказом. Однак, з огляду на те, щовін отриманий з порушенням вимогзакону, на переконання колегії суддів, недопустимими є й інші докази, які є похідними, зокрема, висновок судової балістичної експертизи № 447 від 08 червня 2015 року та речові докази.
Що стосується показань обвинуваченого в суді, то як убачається з матеріалів справи, з урахуванням даних журналу судового засідання від 11 квітня 2016 року та відповідного технічного запису судового засідання, ОСОБА_7 в суді першої інстанції пред`явлене обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України не визнав, за змістом показань не підтверджував ту обставину, що вилучений у нього пістолет є вогнепальною зброєю, а патрони відносяться до бойових припасів, які він зберігав без передбаченого законом дозволу.
При цьому прокурор не скористався своїм правом допиту обвинуваченого щодо фактичних обставин придбання та зберігання, як повідомив ОСОБА_7 , травматичного пістолету та гумових набоїв. Водночас сторона захисту наполягала на тому, що протокол обшуку житла ОСОБА_7 є недопустимим доказом та вилучення пістолету і чотирьох набоїв здійснено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Під час допиту обвинуваченого на уточнені запитання головуючого останній показав, що пістолет, який був вилучений працівниками міліції за місцем його тимчасового проживання, належить йому; дозволу на зброю у нього не було, але були документи, що цей пістолет є "гумовою зброєю", ці документи також були вилучені під час обшуку, але не долучені до справи; придбав пістолет з набоями, а саме "було пару холостих та пару гумових набоїв", у людини, яка виїжджала за кордон, приніс додому та зберігав, але не використовував; придбав пістолет для самозахисту, бо йому погрожували фізичною розправою; коли додому прийшли працівники міліції та запитали чи є щось заборонене, відразу повідомив, що є травматичний пістолет, оскільки вирішив, що він може бути заборонений, а дозволу на цей пістолет не було; працівники міліції вилучили пістолет іноземного походження та гумові патрони, які продаються в магазині.
Під час дослідження судом висновку судової балістичної експертизи № 447 від 08 червня 2015 року прокурор з метою уточнення фактичних обставин знову ж таки не скористався своїм правом щодо з`ясування в обвинуваченого за зовнішніми та іншими ознаками належності йому тих предметів, які досліджувалися експертом.
Будучи допитаним в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_7 , заперечуючи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, показав, що той пістолет, який він придбав та зберігав по місцю свого проживання і який видав працівникам міліції під час обшуку, є стартовим пістолетом іноземного виробництва, модель та марку якого він не пам`ятає, а чотири патрони, які він також видав разом з пістолетом, споряджені гумовими метальними снарядами несмертельної дії. Під час обшуку він видав працівникам міліції ці предмети, бо припускав, що на той пістолет, який він зберігав, можливо необхідно мати певний дозвіл, але на даний час переконаний у тому, що пістолет та патрони, які він зберігав для самозахисту, з метою залякування, а не з метою ураження людини, не є вогнепальною зброєю та бойовими припасами, тобто не передбачають спеціального дозволу щодо їх придбання, носіння, зберігання тощо. Обвинувачений також заперечив відомості щодо індивідуальних ознак предмета схожого на пістолет, які викладені у протоколі обшуку від 05 травня 2015 року, а що стосується висновку балістичної експертизи, то повідомив, що за зовнішніми ознаками пістолету та патронів, як вони описані у висновку, предметами дослідження були зовсім інші пістолет та патрони, ніж ті, що він видав працівникам міліції 05 травня 2015 року під час обшуку житла.
Оцінюючи показання обвинуваченого в суді, колегія суддів враховує наступне.
Об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1ст. 263 КК України, утворює носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв (далі - зброя та боєприпаси) без передбаченого законом дозволу.
У розумінні цієї статті «передбаченим законом дозволом» на поводження зі зброєю та боєприпасами варто вважати дозвіл, що може бути встановлений будь-яким нормативно-правовим актом, у тому числі підзаконним.
Порядок поводження зі зброєю та боєприпасами, в тому числі підстави і процедуру одержання спеціальних дозволів на їх придбання, носіння і зберігання, установлено Положенням про дозвільну систему, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576з наступними змінами (далі - Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженоюнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622(далі - Інструкція).
Отже критерієм законності/незаконності поводження із зазначеними предметами є дотримання/недотримання вимог, установлених Інструкцією та Положенням.
Разом із цим, за змістом Інструкції та Положення, а також з урахуванням роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України № 3 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», до вогнепальної зброї, яка є предметом злочинів, передбачених ст.ст. 262-264, 410 КК України, належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей). Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предмета злочину, відповідальність за який настає за ст. 263 КК України. Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочину, передбаченого ст. 263 КК України.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_7 як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду заперечив свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, його показання в суді першої інстанції, якщо їх оцінювати як окремий самостійний доказ, з огляду на повідомлені ним певні особисті ознаки, що містять суперечливі відомості, а також дані про призначення предметів, схожих на пістолет та патрони, які він придбав і зберігав по місцю свого проживання, на переконання колегії суддів, не є достатніми для беззаперечного висновку, що вказані ним пістолет та патрони є предметами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, отже показання обвинуваченого в суді першої інстанції, всупереч доводів прокурора, не доводять факту придбання та зберігання ним вогнепальної зброї та набоїв до неї без передбаченого законом дозволу.
В той же час показання обвинуваченого в суді апеляційної інстанції та його твердження про те, що пістолет, який він придбав та зберігав для самозахисту лише для залякування, є стартовим і не відноситься до вогнепальної зброї, а патрони були споряджені гумовими метальними снарядами несмертельної дії, не спростовані жодним належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні. При цьому колегія суддів враховує, що протокол обшуку від 05 травня 2015 року є недопустимим доказом, похідний від нього висновок балістичної експертизи оспорюється стороною захисту, а речові докази, які також є похідними від протоколу огляду, сторона захисту ставить під сумнів щодо їх належності обвинуваченому.
Таким чином, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, колегія суддів уважає, що в даному провадженні суд першої інстанції діяв в межах визначених процесуальним законом повноважень, дотримався принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дослідив наявні у матеріалах кримінального провадження докази і належно оцінив їх у сукупності та кожен окремо з точки зору допустимості й достатності, обґрунтовано витлумачив всі сумніви накористь обвинуваченого, отже ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не містить переконливих доводів, які би свідчили про те, що вирок був постановлений зістотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів його законність, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року щодо ОСОБА_7 в частині визнання його невинуватим у пред`явленомуобвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправданні у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим указаного кримінального правопорушення без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
