ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/826/20Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/1186/19 Категорія: 307020000 Корман О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2020 року : м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Новікова О.М., Нерушак Л.В., Сіренка Ю.В.,за участю секретаряЧуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2020 року (повний текст рішення складено 14 лютого 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до територіальної громади села Танське в особі Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Ящук Дмитро Олегович, про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом -
в с т а н о в и в :
В березні 2019 року позивачі звернулись до суду з позовом до територіальної громади села Танське в особі Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, посилаючись на те, що вони є єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкодавець був батьком ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3029 га кадастровий №7124388300:03:000:0839, яка знаходиться в адміністративних межах Танської сільської ради за межами населеного пункту та належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І- ЧР №011551.
30.07.2018 позивачі звернулись до приватного нотаріуса Ящука Дмитра Олеговича з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .
Однак, отримали відмову від нотаріуса у зв`язку з тим, що в реєстрі речових прав виявлено арешт на все майно ОСОБА_3 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.10.2009 року, накладеного Відділом ДВС Рівненського районного управлінні юстиції на все нерухоме майно боржника без зазначення будь-яких ідентифікаційних даних.
На запит нотаріуса Ящука Д.О. начальник Рівненського РВ ДВС ГТУЮ в Рівненській області Іщук Н.В. повідомив, що виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_3 , завершені, а саму особу ОСОБА_3 встановити не вдалося.
У зв`язку з тим, що приватний нотаріус подавав запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна лише з зазначенням прізвища імені та по батькові спадкодавця, без зазначення ІПН та дати народження, відповідно він отримав з реєстру інформацію щодо будь-яких осіб з таким самим іменем.
Витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку НВ-7106347892017 від 20.11.2017 не містить жодних обмежень про володіння, користування та розпоряджання земельною ділянкою кадастровий № 7124388300:03:000:0839.
Вважаючи відмову нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину незаконною, позивачі просили в судовому порядку визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності по 1/2 частині земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3029 га кадастровий №7124388300:03:000:0839, яка знаходиться в адміністративних межах Танської сільської ради.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі виявлення наявності накладеного арешту на спадкове майно, нотаріус повинен був затримати видачу свідоцтва про право на спадщину до зняття арешту, а не відмовляти у видачі свідоцтва. Позивачі, посилаючись на те, що відмова нотаріуса у видачі свідоцтва на спадщину є незаконною, не скористались своїм правом на оскарження постанови нотаріуса. Тому, суд дійшов висновку, що позивачами було обрано невірний спосіб захисту своїх спадкових прав шляхом звернення з позовом до відповідача Територіальної громади села Танське в особі Танської сільської ради Уманського району Черкаської області. Відповідачем у справі права позивачів не оспорюються. Підстав, визначених законодавством України, які б перешкоджали позивачам оформити свої спадкові права, судом не було встановлено. В даному випадку, перешкодою позивачам у реалізації своїх спадкових прав є виключно рішення нотаріуса, яке позивачі у визначених законом порядку та строки не оскаржували.
На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. 29.04.2020 надійшла заява від позивача ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 . Вимоги обох скаржників ідентичні та зводяться до незгоди з висновком суду про те, що позивачі обрали неправильний спосіб захисту.
Право спадкоємця на звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, прямо передбачено у ст. 67 Закону України «Про нотаріат». При виборі відповідача позивачі виходили із усталеної судової практики в справах про спадкування, за якою відповідачами у таких справах вказуються інші спадкоємці, які можуть претендувати на спадкове майно, а у разі відсутності таких осіб відповідачами вказуються органи місцевого самоврядування.
Таким чином, позивачі зазначають, що обрали правильний спосіб захисту та вказали належного відповідача, а висновки суду в цій частині вважають необґрунтованими, тому просять оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Від Танської сільської ради Уманського району Черкаської області надійшла заява про те, що відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення.
Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Доброводи, Уманського району, Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16.12.2016 року, актовий запис №16 (а.с. 10).
Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: земельну ділянку площею 2,3029 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Танської сільської ради Уманського району, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 011551 (а.с. 12), що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7106347892017 від 20.11.2017 року (а.с. 13-14).
30 липня 2018 року позивачі звернулись з заявами про видачу на їхні імена свідоцтв про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку.
Постановою приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Ящука Д.О. від 30.07.2018 у видачі свідоцтв відмовлено у зв`язку з наявністю відомостей про арешт на все майно ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, по якому не можливо достовірно встановити на майно якого ОСОБА_3 накладений арешт (а.с. 9).
18.05.2018 за запитом нотаріуса Рівненський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надав відповідь про те, що в автоматизованій системі виконавчого провадження у Спецрозділі наявні завершені виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_3 . Однак, у вказаних виконавчих провадженнях відсутня інформація як про РНОКПП і дату народження, так і про накладення арешту на майно боржника. З`ясувати, за яким виконавчим провадженням винесено постанову про арешт майна боржника від 05.10.2009 року, за даними АСВП не вдалося. Усі виконавчі провадження, завершені до 01.01.2015 року, знищені (а.с. 9).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7106347892017 від 20.11.2017 року відомості про обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 7124388300:03:000:0839, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1710.2012 року № 1051, не зареєстровані (а.с. 13-14).
Отримавши відмову нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину, для реалізації своїх спадкових прав позивачі звернулись з позовом про визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.
Відмова судом у задоволенні позову мотивована тим, що позивачі обрали неправильний спосіб захисту: замість визнання права власності на спадкове майно, суд зазначив, що належним способом захисту є оскарження постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Обґрунтовуючи підстави заявленого позову, позивачі посилалися на те, що нотаріус неправильно встановив, що на усе майно ОСОБА_3 накладено арешт, а тому незаконно відмовив у видачі свідоцтв про право на спадщину. Відтак, позивачі звернулись до суду про визнання права власності на спадкове майно.
У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Приватним нотаріусом відмовлено позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з наявністю відомостей про арешт на все майно ОСОБА_3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був накладений державним виконавцем. Однак, нотаріус зазначив, що по відомостям з реєстру не можливо достовірно встановити, на якого ж ОСОБА_3 накладений вищевказаний арешт.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскарження відмови нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину, як вказував суд першої інстанції, не призведе до належного захисту прав позивачів на успадкування майна. За наявності інформації про арешт державним виконавцем 05.10.2009 усього майна ОСОБА_3 , відсутності можливості ідентифікувати точного боржника за виконавчими провадженнями, які завершені та знищені, оскарження дій нотаріуса не є ефективним способом захисту.
За відсутності умов для одержання позивачами у нотаріуса свідоцтв про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, позивачі обрали правильний спосіб захисту шляхом визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку.
Що стосується спору по суті, то суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на частку земельної ділянки, яка належала спадкодавцю за життя, колегія суддів враховує, що відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру інформація про обтяження земельної ділянки за кадастровим номером 7124388300 :03:000:0839 відсутня. Також за інформацією Рівненського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в автоматизованій системі виконавчого провадження наявні завершені виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_3 , однак особа боржника не встановлена.
Із постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.07.2018 вбачається, що нотаріус встановив, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є єдиними спадкоємцями всього майна померлого ОСОБА_3 згідно з матеріалами спадкової справи №39/2017. Також встановлено, що позивачі вчасно звернулись з заявами про прийняття спадщини. Єдиною підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом зазначено наявність інформації щодо імовірного арешту спадкового майна. Інших підстав для відмови нотаріусом не встановлено.
В ході судового розгляду в суді першої інстанції судом було досліджено письмові докази у справі та встановлено, що позивачі є єдиними спадкоємцями ОСОБА_3 , інших спадкоємців не було встановлено.
Відтак, колегія суддів вважає за можливе вирішити питання про визнання права власності в порядку спадкування за законом в судовому порядку.
Крім того, жодних заперечень з приводу заявлених вимог від відповідача не надходило.
Відтак, у колегії суддів відсутні підстави для дослідження додаткових доказів на підтвердження факту, що позивачі дійсно є спадкоємцями та мають право претендувати на спадкове майно в межах позовних вимог.
Тому, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про обрання позивачами належного способу захисту, вважає за можливе позовні вимоги задовольнити. При цьому, суд керується принципами забезпечення розумного строку розгляду справи, ефективного захисту прав позивачів, недопущення невиправданої судової тяганини.
Підстав для відмови у позові не встановлено.
Відповідно до п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Підтверджені понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати складаються з судового збору за звернення з позовом (768,40 грн. - а.с. 3,4) та з апеляційною скаргою (1152,60 грн. - а.с. 112), всього на суму 1921 грн. 00 коп.
Підтверджені понесені позивачем ОСОБА_3 судові витрати складаються з судового збору за звернення з позовом (768,40 грн. - а.с. 1) та з апеляційною скаргою (1152,60 грн. - а.с. 118), всього на суму 1921 грн. 00 коп.
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України у випадку задоволення позову підтверджені судові витрати позивачів підлягають до стягнення з відповідача.
Керуючись ст.ст. 35, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до територіальної громади села Танське в особі Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Ящук Дмитро Олегович, про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3029 га кадастровий номер №7124388300:03:000:0839, яка знаходиться в адміністративних межах Танської сільської ради.
Визнати за ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3029 га кадастровий номер №7124388300:03:000:0839, яка знаходиться в адміністративних межах Танської сільської ради.
Стягнути із Танської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1921,00 грн.
Стягнути із Танської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1921,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 09 червня 2020 року.
Судді
