Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 645/6694/15-ц
провадження № 61-18160св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І.
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - посадові особи Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
заінтересована особа (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Статівкою Олександром Євгеновичем, на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 березня 2019 року у складі судді Ульяніч І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Статівку О. Є. звернувся до суду зі скаргою на дії посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Міжрайонний ВДВС), Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») та зобов`язання вчинити дії.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Міжрайонного ВДВС знаходились виконавчі провадження № 52666317 та № 52666374 з примусового виконання виконавчих листів, виданих 05 липня 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, у справі № 645/6694/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором від 10 вересня 2008 року № 165-2008-2720 у розмірі 64 680, 43 дол. США та судового збору в розмірі 1 827,00 грн з кожного.
Як вбачається з матеріалів виконавчих проваджень № 52666374 та № 526666317, станом на 04 жовтня 2016 року, тобто на дату відкриття виконавчих проваджень, державний виконавець не виносив постанову про стягнення з боржників виконавчого збору, його розмір не розраховувався та не визначався, що побавило права боржників оскаржити рішення про його стягнення.
25 квітня 2017 року головний державний виконавець Міжрайонного ВДВС - державний виконавець Комар Г. В. виніс постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.
18 грудня 2018 року Русецький П. С. - представник ПАТ «Універсал Банк» повідомив Міжрайонний ВДВС, що заборгованість перед ПАТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1 827,00 грн з кожного погашена в повному обсязі.
21 грудня 2018 року та 29 січня 2018 року адвокат Статівка О. Є. - представник ОСОБА_1 подав до Міжрайонного ВДВС клопотання про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі та зняття арешту із зазначеного житла з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої та частини другої статті 39, частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII, проте клопотання залишені без розгляду.
У порушення вимог частини першої статті 28 Закону № 1404-VIIIкопія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ОСОБА_1 не направлена; виконавчі провадження № 52666374 та № 52666317 не об`єднані у зведене виконавче провадження; виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 645/6694/15-ц щодо стягнення судового збору в розмірі 1 827,00 грн виконувалось окремо; у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості в розмірі 64 680,43 дол. США арешт на майно боржника не накладався; станом на дату відкриття вказаних виконавчих проваджень - 04 жовтня 2016 року постанова про стягнення з божників виконавчого збору не виносилась, а станом на дату повернення виконавчого документа стягувачу з боржників не стягнено грошових коштів, що виключає нарахування та стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 10% суми.
Просив визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Міжрайонного ВДВС щодо не закінчення виконавчого провадження № 52666374 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду за виконавчим листом № 645/6694/15-ц, виданим 05 липня 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» судового збору у розмірі по 1827,00 грн, та щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , а саме з квартири АДРЕСА_1 .
Зобов`язати посадових осіб Міжрайонного ВДВС закінчити виконавче провадження № 52666374 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду за виконавчим листом № 645/6694/15-ц, виданим 05 липня 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» судового збору у розмірі по 1 827,00 грн, та зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , а саме з квартири АДРЕСА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 25 квітня 2017 року за виконавчим провадженням № 52666374.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 березня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що посадові особи Міжрайонного ВДВС, повертаючи виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу Статівки О. Є. - представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 березня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що посадові особи органу державної виконавчої служби повернули виконавчі листи стягувачу у зв`язку із відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, на час повернення виконавчих документів боржник не сплатив судовий збір та витрати виконавчого провадження, тому підстави для скасування арешту на той час були відсутні. Постанова про повернення виконавчих документів від 25 квітня 2017 року не скасована, повторно виконавчі листи стягувачем до виконання не пред`являлись, виконавче провадження не відкривалось, врегулювання заборгованості між сторонами відбулось без участі державної виконавчої служби у грудні 2018 року, після повернення виконавчих документів. Тому відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника у завершеному Міжрайонним ВДВС виконавчому провадженні.
Посилання заявника на відсутність у матеріалах справи відповідних розрахунків витрат щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження суд не взяв до уваги, оскільки закон не передбачає винесення такої постанови державним виконавцем.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги також те, що арешт накладено у виконавчому провадженні щодо стягнення судового збору в розмірі 1 827,00 грн з боржника відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір в розмірі 6 468,04 дол. США та витрати виконавчого провадження у розмірі 150,00 грн не стягнуто.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Статівку О. Є. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Міжрайонного ВДВС, зобов`язати посадових осіб Міжрайонного ВДВС закінчити виконавче провадження № 52666374 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення за виконавчим листом № 645/6694/15-ц, виданим 05 липня 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» судового збору в розмірі 1 827,00 грн з кожного.
Просить зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , а саме з квартири АДРЕСА_2 , що накладений згідно з постановою державного виконавця від 25 квітня 2017 року за виконавчим провадженням № 52666374.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Згідно з постановою державного виконавця арешт на майно боржника накладений у виконавчому провадженні № 52666374 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів у розмірі 1 617 010,75 грн.
Постанова про арешт майна боржника винесена державним виконавцем 25 квітня 2017 року лише у виконавчому провадженні № 52666374 про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1 827,00 грн, а за виконавчим провадженням № 52666317 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 64 680,43 дол. США постанова про накладення арешту не виносилась.
Суди не врахували вимоги пункту 8 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Таким чином, сума звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження необхідна для повного виконання за виконавчим документом, за виконавчим провадженням № 52666374, становить 2 159,70 грн, що складається з судового збору в розмірі 1 827,00 грн, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження - 332,70 грн.
25 квітня 2017 року державний виконавець за виконавчим провадженням № 52666374 про примусове виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1 827,00 грн виніс постанову про арешт майна боржника, згідно з якою накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , а також зазначено, що арешт накладено на нерухоме майно в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 1 617 010,75 грн. Проте за виконавчим провадженням у цій справі сума для звернення стягнення становить 2 159,70 грн. Заборгованість перед стягувачем щодо стягнення судового збору в розмірі 1 827,00 грн відсутня, а виконавчий збір та витрати з виконавчого провадження в розмірі 332,70 грн боржник сплатив у повному обсязі.
Майно боржника за виконавчим провадженням № 52666374 арештовано в межах суми 1 617 010,75 грн, що майже в 900 разів перевищує реальну суму заборгованості за цим виконавчим провадженням в розмірі 1 827,00 грн.
Несплата боржником виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів за іншим виконавчим провадженням № 52666317 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 64 680,43 дол. США, не є та не може бути підставою для відмови у скасуванні арешту майна ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № 52666374 щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1 827,00 грн.
Суди не застосували до спірних правовідносин частини першу та другу статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 21 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/55 (далі - Інструкція), не врахували, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зобов`язаний зняти арешт, накладений на майно боржника, про що державний виконавець зобов`язаний зазначити у постанові про повернення виконавчого документа.
Суди не врахували, що боржник за виконавчим провадженням № 52666374 погасив заборгованість в повному обсязі та сплатив суму звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в розмірі 2 159,70 грн. З огляду на відсутність заборгованості боржника за цим виконавчим провадженням, відсутні підстави для арешту майна боржника.
Також, суди неправильно застосували пункт 2 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII, пункт 15 Інструкції, згідно з якими державний виконавець зобов`язаний винести постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, якщо за виконавчим провадженням у повному обсязі була погашена та сплачена сума звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Вважає необґрунтованими висновки судів про відсутність підстав для скасування арешту, оскільки на час повернення виконавчих документів боржник не сплатив судовий збір та витрати виконавчого провадження. Заявник вважав необґрунтованим та незаконним висновок суду апеляційної інстанції про те, що законодавством не передбачено винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Зазначив, що обов`язковою умовою стягнення з боржника виконавчого збору є наявність факту реального та фактичного стягнення державним виконавцем суми боргу, з якої й розраховується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків, проте суд апеляційної інстанції цього не врахував.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року надійшов відзив Міжрайонного ВДВС на касаційну скаргу.
Міжрайонний ВДВС зазначив, що виконавчі провадження № 52666317 та № 52666374 відкриті під час дії Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV). Проте 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон № 1404-VIII. Відповідно до статті 26 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з пунктом 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII наслідком повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, є винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Оскільки виконавче провадження № 52666374 завершено, на виконанні у відділі не перебуває, а стягувач не скористався правом на повторне його пред`явлення, у державного виконавця відсутні правові підстави щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим документом, який повернуто стягувачу.
Не погоджується із твердженням боржника про визнання діяльності посадових осіб Міжрайонного ВДВС неправомірною, оскільки на час надходження клопотання представника боржника про закінчення виконавчого провадження № 52666374 та зняття арешту зі спірної квартири на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 52666317, за яким 25 квітня 2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а боржник не надав до клопотання доказів на підтвердження факту погашення заборгованості, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням № 52666317.
Крім того, виконавче провадження № 52666374 відсутнє на виконанні, а у державного виконавця відсутні правові підстави для його відновлення з метою подальшого завершення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У грудні2019 рокусправа надійшла до Верховного Суду.
У грудні 2019 року надійшов відзив Міжрайонного ВДВС на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнено заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2008 року № 165-2008-2720 у розмірі 64 680, 43 дол. США та судовий збір - 1 827,00 грн з кожного.
30 серпня 2016 року ПАТ «Універсал Банк» в особі представника Русілова С. М. звернулося до Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 липня 2016 року № 654/6694/15-ц Фрунзенським районним судом м. Харкова, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 64 680,43 дол. США.
Постановою державного виконавця Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 08 вересня 2016 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа (виконавче провадження № 52155252).
Постановою головного державного виконавця Фрунзенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 645/6694/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» судового збору в розмірі 1 827,00 грн (виконавче провадження № 52666374). Боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 11 жовтня 2016 року. В постанові зазначено, що «при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій».
Постановою головного державного виконавця Фрунзенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 25 квітня 2017 року у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 1 617 010, 75 грн, накладено арешт на нерухоме майно, а саме - на квартиру АДРЕСА_1 .
Відомості про арешт внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 20137933.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2017 року постанова державного виконавця Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 08 вересня 2016 року скасована, державного виконавця Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області зобов`язано прийняти до виконання виконавчий лист № 645/6694/15-ц, виданий 05 липня 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 64 680, 43 дол. США та відкрити виконавче провадження.
03 жовтня 2016 року до Фрунзенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшло два виконавчих листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в розмірі 1 617 010, 75 грн та 1 827,00 грн судового збору.
Постановами головного державного виконавця Фрунзенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчих листів № 654/6694/15-ц, виданих 05 липня 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова (№ АСВП 52666317, № АСВП 52666374).
Постановою головного державного виконавця Фрунзенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 25 квітня 2017 року виконавчі листи № 654/6694/15-ц, видані 05 липня 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 1 827,00 грн судового збору з кожного, повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.
Згідно з відповіддю на звернення Русілова С. М. - представника ПАТ «Універсал Банк» від 21 червня 2018 року № 52666317/В-5/41865, на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, 25 квітня 2017 року державний виконавець виніс дві постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за вихідними номерами 18254, 18255. Розмір зобов`язання боржника за кредитом становить 58 198 дол. США.
06 жовтня 2017 року виконавче провадження прийнято до виконання Міжрайонним ВДВС.
18 грудня 2018 року Русецький П. С. - представник ПАТ «Універсал Банк» звернувся до Міжміського ВДВС із заявами (№ 581, № 582), в яких повідомив, що питання щодо сплати судового збору кожним з боржників в розмірі 1 827,00 грн та заборгованості в розмірі 64 680, 43 дол. США врегульовано в повному обсязі.
Разом з тим, боржник не сплатив виконавчий збір в розмірі 6 468, 04 дол. США та витрати на виконавче провадження в розмірі 150,00 грн, що підтверджено Звєздіним В. В. - представником Міжрайонного ВДВС.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга подана у жовтні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Скарга у цій справі подана скаржником у зв`язку з тим, що після повернення виконавчого документа стягувачу - ПАТ «Універсал Банк» боржник - ОСОБА_1 добровільно погасив заборгованість перед банком. Тому у 2019 році ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, накладеного державним виконавцем у 2017 році на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом № 1404-VIII.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.
Відповідно до Інструкції під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 1.5 в редакції на час відкриття виконавчого провадження та пункт 6 в редакції на час повернення виконавчого документа).
Як відомо з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 04 жовтня 2016 року виконавче провадження № 52666374 відкрите державним виконавцем під час дії Закону № 606-XIV.
Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 25 Закону № 606-XIVу постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року № 52666374 державний виконавець запропонував боржникам добровільно виконати рішення суду про стягнення судового збору по 1 827,00 грн у строк до 11 жовтня 2016 року. Роз`яснив, що у разі невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати виконавче провадження в примусовому порядку зі стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою, восьмою статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606-XIV, яка кореспондується з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У матеріалах справи відсутня інформація, що в період з 04 жовтня 2016 року (відкриття виконавчого провадження) і до 25 квітня 2017 року (повернення виконавчого листа), після спливу строку для добровільного виконання рішення суду, державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі, передбаченою статтею 28 Закону № 606-XIV.
Згідно з постановою від 25 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № 52666374 про стягнення судового збору у розмірі по 1 827,00 грн з кожного з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державний виконавець наклав арешт на нерухоме майно, а саме - на квартиру АДРЕСА_1 та зазначив, про накладення арешту у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 1 617 010, 75 грн.
Крім того, як відомо з матеріалів справи, державний виконавець також 04 жовтня 2016 року відкрив виконавче провадження № 52666317 з виконання виконавчого листа від 05 липня 2016 року № 645/6694/15-ц, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 64 680,43 дол. США.
Верховний Суд зауважує, що у виконавчому провадженні №52666317 про стягнення заборгованості у розмірі 64 680,43 доларів США державний виконавець арешт на майно не накладав, суму виконавчого збору не визначав.
Накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні № 52666374 про стягнення судового збору у розмірі по 1 827,00 грн з кожного з боржників не є співмірним вартості майна - квартири з розміром судового збору, який необхідно стягнути за цим виконавчим провадження, враховуючи, що питання щодо виконавчого збору державний виконавець не вирішував відповідно до закону.
Суди встановили, що 25 квітня 2017 року державний виконавець повернув виконавчий документ відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Верховний Суд зазначає, що державний виконавець, повернувши виконавчий документ, керувався нормами Закону № 1404-VIII, проте відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII мав керуватися Законом № 606-XIV, тобто пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV. Проте вказане не впливає на підставу повернення виконавчого документа, оскільки норма в Законі №1404-VIII є ідентичною нормі, якою керувався державний виконавець.
Крім того, за умови, що державний виконавець керувався Законом № 1404-VIII, то згідно з абзацом 4 пункту 8 Інструкції (у редакції на час повернення виконавчого документа стягувачу) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Отже, державний виконавець у порушення норм Закону № 606-XIV(стаття 28) та Закону № 1404-VIII (стаття 27) не виніс постанову про стягнення виконавчого збору.
Із матеріалів справи відомо, що за наслідками добровільного виконання рішення суду в повному обсязі, у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 52666374 та скасування арешту, накладеного у виконавчому провадженні № 52666374 на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частин першої, другої статті 40 Закону № 1404-VIII (у редакції від 17 лютого 2017 року) у разі закінчення виконавчого провадження (крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Верховний Суд погоджується з висновками судів в частині того, що оскільки виконавче провадження № 52666374 завершене (постанова від 25 квітня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу), повторно виконавчий лист до виконання не пред`явлений, виконавче провадження не відкривалося, тому правові підстави для закінчення цього виконавчого провадження у державного виконавця відсутні, отже, скарга в цій частині є необгрунтована.
Щодо скарги в частині відмови державного виконавця зняти арешт, то Верховний Суд виходить з такого.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 через адвоката Статівка О. Є. звернувся до Міжрайонного ВДВС із заявою про зняття арешту з майна: квартири АДРЕСА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 52666374, з підстави фактичного виконання рішення суду.
У січні 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Статівка О. Є. повторно звернувся до Міжрайонного ВДВС із заявою про зняття арешту з майна.
У лютому 2019 року адвокат Статівка О. Є. отримав відповідь Міжрайонного ВДВС, у якій зазначено, що відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки не надано підтвердження про погашення заборгованості у повному обсязі. І саме з цього часу між скаржником і Міжрайонним ВДВС виникли спірні правовідносини.
ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність виконавчої служби саме за наслідками відмови у задоволенні його заяви про зняття арешту, а не під час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у 2017 році.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 1404-VIII у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягає примусовому виконанню.
Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 13 Закону № 1404-VIII постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбаченихчастиною четвертоюстатті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Законом № 1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.
Тому відмова Міжрайонного ВДВС у знятті арешту та посилання на те, що боржник відповідно до квитанції від 21 грудня 2018 року № 25804 сплатив виконавчий збір у розмірі 182,70 грн за виконавчим провадженням № 52666374, тобто боржник визнав збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, однак, у іншому виконавчому провадженні № 52666317 боржник не вчинив всіх виконавчих дій для його фактичного виконання є необгрунтованими, з огляду на викладене.
Доводи ВДВС щодо несплати ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 6 468,00 дол. США не ґрунтуються на матеріалах виконавчого провадження, у якому накладений арешт на майно боржника, оскільки питання про стягнення виконавчого збору відповідно до закону державний виконавець не вирішував.
Отже, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, провадження № 61-1980св21.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Отже, з урахуванням вимог скарги, суди під час її розгляду, встановивши обставини справи, дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для її задоволення в частині зобов`язання державного виконавця зняти арешт з майна боржника, накладеного згідно з постановою державного виконавця від 25 квітня 2017 року за виконавчим провадженням № 52666374.
Посилання в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, касаційне провадження № 11-445апп19, постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, касаційне провадження № К/9901/20268/18, не спростовують висновки судів про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність Міжрайонного ВДВС, оскільки правовідносини у цих справах є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається, проте суди у них зробили висновки за інших встановлених обставин.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
Згідно з частинами першою-третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень, та ухвалення нового судового рішення про задоволення скарги частково.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки під час подання касаційної скарги судовий збір не сплачувався, то з ВДВС підлягає стягненню в дохід держави судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 384,20 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419, 451 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Статівкою Олександром Євгеновичем, задовольнити частково.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні скарги стосовно незняття арешту з квартири АДРЕСА_1 скасувати, постановити нову.
Скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Статівкою Олександром Євгеновичем, на дії посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області в частині незняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області стосовно незняття арешту з майна - квартири АДРЕСА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 52666374 та зобов`язати державного виконавця (службову особу) зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні № 52666374.
Стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області в дохід держави судові витрати у розмірі 384,20 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: О. В. Білоконь
І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
Г. І. Усик
