Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 613/814/16-ц
провадження № 61-20218св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідачі: Богодухівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року у складі судді - Харченка С. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 рокуу складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Бурлаки І. В., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Богодухівський РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що при виконанні виданого 02 листопада 2012 року Богодухівським районним судом Харківської області виконавчого листа, державний виконавець ніяких дій на виконання судового рішення не здійснював, при тому, що у боржника було в наявності рухоме та не рухоме майно. В результаті тривалої неправомірної бездіяльності державного виконавця, яка визнана судовим рішенням, порушені його особисті майнові права, завдано матеріальної та моральної шкоди.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади на свою користь 6 250 доларів США основного боргу та відсотки за користування чужими коштами в сумі 11 250 доларів США, які підтверджуються рішенням Богодухівського районного суду №613/733/16-ц, а всього стягнути 17 500 доларів США в гривневому еквіваленті з конвертацією в національну валюту за курсом НБУ на момент здійснення платежу та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 , з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, 20 000 гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд виходив з того, що правовою підставою для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 є встановлені судовим рішенням неправомірні дії, бездіяльність посадових осіб Богодухівського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області, внаслідок яких позивачу було завдано моральну шкоду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено спричинення шкоди діями державного виконавця, виходячи з положень статті 22 ЦК України, не надано доказів того, що бездіяльність державного виконавця, стала єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати зазначену суму у виконавчому листі від 02 листопада 2012 року.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Богодухівського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області задоволено частково.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року змінено в частинні суми стягнення.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з державного бюджету України через Державну казначейську службу України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, 4 000 гривень моральної шкоди. В іншій частині рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Однак в частині зміни судового рішення, а саме визначення розміру моральної шкоди, апеляційний суд врахував тривалість порушення, його наслідки, обсяг зусиль, які позивач доклав для захисту свого права, наявність та глибину моральних страждань, нервових переживань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представники ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення частини 4 статті 256 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суду не зазначив докази, відхиленні судом та мотиви їх відхилення, не надав оцінку кожному аргументу, наведеного учасниками справи щодо наявності та відсутності підстав для задоволення позову, не зазначив норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування, не зазначив мотиви незастосування норм права на які посилався позивач.
Вказує на те, що суди не дослідили та не з`ясували факт унеможливлення виконання рішення суду, в результаті неправомірної бездіяльності державного виконавця в ході виконавчого провадження. Вважає, що сума боргу, нестягнутого державним виконавцем є збитками в розумінні статті 22 ЦК України та були заявлені в позові на суму основного боргу з урахуванням девальвації та на відшкодування процентів за користування боргом.
Звертає увагу на те, що унеможливлення виконання рішення суду, яке призвело до завдання шкоди позивачу є наслідком за який, згідно із законом, несе відповідальність держава Україна в особі державного виконавця, оскільки ці наслідки були обумовлені його протиправною поведінкою.
Зазначив, що сума моральної шкоди, яка стягнута судовим рішенням першої інстанції та зменшена до 4 000 тисяч гривень судом апеляційної інстанції є недостатньою компенсацією за спричинену моральну шкоду. Апеляційний суд неналежно оцінив глибину фізичних та душевних страждань позивача, не врахував практику Європейського Суду з прав людини, не врахував вимоги розумності та справедливості, інші обставини, які мають істотне значення, зокрема те, що на сьогодні різко зросли ціни на товари та послуги, розмір пенсій є вкрай низьким, що за сім років звернення до виконавчої служби та суду втрачено більше коштів та здоров`я ніж стягнуто моральної шкоди.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 листопада 2012 року Богодухівським районним судом Харківської області з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг у сумі 58 398,44 грн та зобов`язано державного виконавця вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду (т. 2, а. с. 196).
17 червня 2013 року Богодухівським районним судом Харківської області було винесено ухвалу, згідно з якою скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Богодухівського районного управління юстиції Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Чернишова В. І. та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області Чернишова В. І. з приводу не виконання виконавчого листа № 2004/1291/12 виданого 02 листопада 2012 року Богодухівським районним судом Харківської області, на стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в сумі 58 398, 44 грн., а також на стягнення судового збору сплаченого позивачем в розмірі 583, 99 грн, а всього в розмірі 58 982, 43 грн.
Зобов`язано державного виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області Чернишова В. І. виконати вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття всіх передбачених цим законом заходів примусового виконання рішення, неупередженого своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії (том 1, а. с. 11).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У статті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК Українивідповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК Українишкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтованого виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами того, що факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили та завданою майновою шкодою.
Доводи касаційної скарги про не врахування судами того, що внаслідок протиправних дій державного виконавця, які призвели до унеможливлення виконання рішення суду, сума боргу, нестягнутого державним виконавцем є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не можуть братися до уваги з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК Українизбитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Сам факт тривалого невиконання судового рішення не може бути підставою для безспірного списання збитків у вигляді стягнення нестягнутої за рішенням суду суми.
Сума нестягнутого Богодухівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у порядку виконавчого провадження боргу, не може вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України.
Колегія суду, погоджується з висновком апеляційного суду щодо зменшення розміру стягнення моральної шкоди, враховуючи тривалість порушення, його наслідки, обсяг зусиль, які позивач доклав для захисту свого права, наявність та глибину моральних страждань, нервових переживань, а також засади розумності і справедливості.
При цьому, суди попередніх інстанцій дослідили усі надані сторонами докази та надали їм належну правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк
