ПОСТАНОВА
Іменем України
04 вересня 2018 року
Київ
справа №607/6913/17
касаційне провадження №К/9901/2481/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (головуючий суддя Шавель Р.М., судді: Бруновська Н.В., Улицький В.З.) у справі № 607/6913/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 у травні 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 20.12.2016 №0120/43000/16 у справі порушення митних правил.
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області постановою від 09.10.2017 поновив позивачу пропущений строк для оскарження спірної постанови та задовольнив адміністративний позов у повному обсязі.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.12.2017 скасував постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.10.2017 та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 скасувати та залишити в силі постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.10.2017.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, частини другої статті 155, частини першої статті 160 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, вказує на те, що оскільки між сторонами зовнішньоекономічного контракту до закінчення строку переробки було укладено додаткову угоду щодо передачі частини невивезеної за межі митної території України продуктів переробки (гумової суміші) Представництву «САЙНТІФІК РІСЬЙОЧ КОНСЕРН «ХЕВІА» ЛТД» з метою подальшої реалізації на території України в порядку, передбаченому статтею 155 Митного кодексу України, то обов'язок декларування таких продуктів для вільного обігу на території України покладався на саме Представництво «САЙНТІФІК РІСЬЙОЧ КОНСЕРН «ХЕВІА» ЛТД», а не на Товариство з обмеженою відповідальністю РМЗ «Гефест».
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Тернопільською митницею ДФС складено протокол від 11.10.2016 про порушення митних правил № 0120/40300/16, згідно з яким ОСОБА_1 як директор Товариства з обмеженою відповідальністю РМЗ «Гефест» вчинив порушення митних правил, встановлене статтею 480 Митного кодексу України, а саме: невивезення за межі митної території України або незаявлення в інший митний режим готової продукції (гумова суміш) вагою 1900 кг в сумі 870,20 дол.США після закінчення строку переробки.
За наслідками розгляду вказаного протоколу заступником начальника Тернопільської митниці ДФС винесено постанову в справі про порушення митних правил від 20.12.2016 № 0120/40300/16, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 480 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.
Підставою для висновків митного органу про вчинення позивачем вищезазначених порушень слугували такі обставини.
Між Науково-дослідницьким центром «ХЕВЕЯ» ЛТД (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «ГЕФЕСТ» (виконавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 04.12.2012 № 4, згідно з пунктом 1.1 якого замовник передає виконавцю для переробки на митній території України сировину (каучук синтетичний), а виконавець виготовляє із нього гумову суміш.
ОСОБА_1, який є директором Товариство з обмеженою відповідальністю РМЗ «Гефест», звернувся до Тернопільської митниці ДФС із заявою від 07.08.2015 № 070815 про надання дозволу на поміщення товарів (каучук синтетичний) в митний режим переробки на митній території України та встановлення строку переробки у 360 днів.
Тернопільською митницею ДФС надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «РМЗ «Гефест» на поміщення товарів (каучуку синтетичного) в митний режим переробки на митній території України на 360 днів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РМЗ «Гефест» згідно із митною декларацією від 07.08.2015 № 403030000/2015/001041 помістило товар (каучук синтетичний) вагою нетто 20160 кг вартістю 4233,60 дол.США в митний режим переробки на митній території України.
Частину готової продукції гумової суміші вагою нетто 20500 кг в сумі 9389 дол.США Товариством з обмеженою відповідальністю «РМЗ «Гефест» заявлено у митний режим реекспорт (вивезення товару за межі митної території України, раніше ввезеного на митну територію України) згідно із митною декларацією від 03.08.2016 №403040003/2016/000737.
Між Науково-дослідницьким центром «ХЕВЕЯ» ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю «РМЗ «ГЕФЕСТ» укладено додаткову угоду від 25.07.2016 № 4.29 до контракту від 04.12.2012 № 4, відповідно до якої виконавець на виконання статті 155 Митного кодексу України передає продукцію в кількості 1900 кг, виготовлену в межах цього контракту, офіційному представництву замовника на території України, а саме - Представництву «САЙНТІФІК РІСЬЙОЧ КОНСЕРН «ХЕВІА» ЛТД». Згідно з пунктом 3 цієї додаткової угоди після передачі виконавцем продукції представництву обов'язки виконавця з виготовлення такої партії продукції вважаються виконаними. Подальше митне оформлення продукції покладається на Представництво.
На виконання додаткової угоди від 25.07.2016 № 4.29 Представництвом «САЙНТІФІК РІСЬЙОЧ КОНСЕРН «ХЕВІА» ЛТД» подано митну декларацію від 28.07.2016 №403040003.2016.000717 щодо декларування товару гумової суміші вагою 1900 кг із зазначеною додатковою угодою.
Однак 01.08.2016 вказаному представництву відповідачем було надіслано картку №403040003/2016/00007 відмови в прийнятті зазначеної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідно до якої декларанту відмовлено в оформленні митної декларації у зв'язку із внесенням до митної декларації неправильних відомостей про код товару УКТЗЕД та методу визначення митної вартості.
Своєю чергою, Представництво «САЙНТІФІК РІСЬЙОЧ КОНСЕРН «ХЕВІА» ЛТД» здійснило електронне декларування шляхом подання митної декларації від 21.02.2017 №403040003/2017/000335 з метою випуску у вільний обіг вулканізованої гумової суміші вагою 1900 кг, яку було прийнято Тернопільською митницею ДФС 21.02.2017.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем було прийнято подану Представництвом «САЙНТІФІК РІСЬЙОЧ КОНСЕРН «ХЕВІА» ЛТД» митну декларацію №403040003/2017/000335, згідно з якою готову продукцію випущено у вільний обіг, що свідчить про завершення оформлення митного режиму переробки.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що укладення додаткової угоди щодо передачі частини невивезеної за межі митної території України продукції переробки (гумової суміші) представництву нерезидента для реалізації на митній території України не звільняє позивача від взятого перед митним органом зобов'язання про проведення операцій з переробки товарів відповідно до вимог законодавства України, в тому числі й завершення оформлення митного режиму.
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати таке.
Згідно зі статтею 147 Митного кодексу України переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.
При цьому статтею 155 «Умови реалізації продуктів переробки на митній території України» та статтею 156 «Переробка товарів для вільного обігу на митній території України» Митного кодексу України передбачено випадки, коли продукти переробки або їх частина не вивозяться за межі митної території України.
У відповідності до пункту 1 частини другої статті 150 Митного кодексу України операції з переробки товарів можуть включати, зокрема, власне переробку товарів, у тому числі: обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарів, які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки.
Відповідно до частини першої статті 149 Митного кодексу України поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи.
Згідно з частиною першою статті 151 Митного кодексу України строк переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів.
Зі змісту частини першої статті 160 Митного кодексу України вбачається, що крім випадків конфіскації або втрати товарів, митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим.
Враховуючи викладене, поміщення товарів нерезидента у митний режим переробки здійснюється за умови отримання підприємством-резидентом відповідного дозволу митного органу на переробку товарів на певний строк, за закінченням якого продукти переробки повинні бути реекспортовані або поміщені в інший митний режим.
У відповідності до пункту 2 розділу V Порядку №657 дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території надається за заявою Декларанта керівником або вповноваженою ним посадовою особою митного органу, у зоні діяльності якого буде розпочато або здійснено повний цикл операцій з переробки товарів на митній території України.
Згідно з пунктом 4 розділу V Порядку №657 у разі якщо передбачається здійснення зазначених у пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу операцій з переробки товарів, Декларант подає митному органу також і додаток до заяви, форма якого наведена в додатку 4 до цього Порядку.
У додатку 4 до Порядку №657 міститься Додаток до заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів - Перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення, у пункті 1.11 якого передбачено проставлення у графі «реекспорт продуктів переробки до ввезення іноземних товарів для переробки на митній території України або до завершення операцій з їх переробки» відмітки «так» або «ні».
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що при отриманні від митного органу дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на певний строк передбачено необхідність відображення чи будуть продукти переробки реекспортовані після завершення операцій переробки чи ні.
При цьому за необхідності уточнення відомостей, зазначених у вказаному додатку до заяви, декларант або уповноважена ним особа може подати органу доходів і зборів коригуючий додаток.
Згідно з пунктом 11 розділу V Порядку № 657 продукти переробки до завершення строку переробки товарів підлягають митному оформленню митним органом, зазначеним у дозволі на переробку, в обраний Декларантом митний режим залежно від умов зовнішньоекономічного договору (контракту) та з додержанням вимог Кодексу й інших нормативно-правових актів України з питань державної митної справи.
Враховуючи викладене, на підприємство-резидент, яке отримало дозвіл митного органу на поміщення товарів у митний режим переробки, покладено обов'язок до закінчення встановленого у такому дозволі строку здійснити реекспорт продуктів переробки або оформити їх в інший митний режим згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та відомостями, зазначеними в документах при отриманні дозволу. При цьому у випадку виникнення обставин, які потребують внесення змін щодо заявленого митного режиму переробки, передбачено подання митному органу коригуючого додатку з відображенням відповідних уточнень.
Зі змісту частини третьої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що відповідальність перед органами доходів і зборів за порушення визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій з переробки товарів на митній території України.
Частиною першою статті 480 Митного кодексу України передбачено, що порушення встановленого цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядку здійснення операцій з переробки товарів, у тому числі невивезення за межі митної території України (неввезення на митну територію України) товарів, що переміщувалися через митний кордон України з метою переробки, та/або продуктів їх переробки після закінчення строку переробки, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, у випадку порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів, в тому числі щодо завершення митного режиму переробки шляхом реекспорту продуктів переробки або оформлення їх в інший митний режим згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та заявленими відомостями, відповідальність покладається на підприємство-резидент, якому видано дозвіл на проведення операцій з переробки товарів на митній території України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариству з обмеженою відповідальністю «РМЗ «Гефест» було видано дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на 360 днів, а саме - до 02.08.2016 (з урахуванням митного оформлення товарів 07.08.2015).
Станом на момент отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «РМЗ «Гефест» вказаного дозволу умовами зовнішньоекономічного контракту не передбачалось невивезення продуктів переробки за межі митної території України та оформлення таких продуктів для вільного обігу.
Позивач не надавав судам попередніх інстанцій доказів та не посилався в касаційній скарзі про подання ним коригуючого додатку з відображенням зміни умов контакту, зокрема щодо невивезення продуктів переробки за межі митної території України.
За таких обставин, укладення додаткової угоди від 25.07.2016 № 4.29 щодо передачі частини невивезеної за межі митної території України продуктів переробки (гумової суміші вагою 1900 кг, на суму 870,20 дол.США) представництву нерезидента для оформлення у митний режим вільного обігу не звільняло Товариство з обмеженою відповідальністю «РМЗ «Гефест» від взятого перед органом доходів і зборів зобов'язання про проведення операцій з переробки товарів відповідно до вимог законодавства України та завершення митного режиму згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та заявленою митному органу інформацією.
Таким чином, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «РМЗ «Гефест» допустив порушення встановленого порядку здійснення операцій з переробки товарів, а саме: не вивіз за межі митної території України або не заявив в інший митний режим готову продукцію (гумову суміш), вагою 1900 кг, на суму 870,20 дол.США після закінчення строку переробки - 02.08.2016.
За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанцій про правомірність притягнення позивача як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «РМЗ «Гефест» до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно з частиною першою статті 480 Митного кодексу України, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 у справі № 607/6913/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
