Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/1203/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
08 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
в серпні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідача), в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування на її користь: премії у розмірі 30% посадового окладу за жовтень та листопад 2019 року; надбавки за інтенсивність праці у розмірі 40% посадового окладу за жовтень та листопад 2019 року; надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 45% посадового окладу за жовтень 2019 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та провести виплати на її користь: премії у розмірі 20% посадового окладу за жовтень та листопад 2019 року; надбавки за інтенсивність праці у розмірі 40% посадового окладу за жовтень та листопад 2019 року; надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 45% посадового окладу за жовтень 2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яка полягала у ненаданні відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 10000,00 грн моральної шкоди.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 30.03.2021 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи є змінними стимулюючими виплатами державним службовцям, які встановлюються за наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі, з урахуванням визначених критеріїв (якість і складність підготовлених документів, терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів, ініціативність у роботі щодо надбавки за інтенсивність праці, та виконання завдань та функцій щодо реалізації пріоритетних напрямів державної політики, участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, проведення експертизи таких актів, виконання роботи, що вимагає від працівника особливої організаційно-виконавчої компетентності та відповідальності, результатом якої є підвищення ефективності управління щодо надбавки за виконання особливо важливої роботи), та обумовлені економією фонду оплати праці державних службовців у державному органі. При цьому термін, на який встановлюються названі надбавки та їх граничний розмір є не обмеженими, проте визначаються в залежності від наявного фінансування та економії фонду оплати праці бюджетної установи. Також вважав, що встановлення таких надбавок як виду заохочення є правом, а не обов`язком керівника державної служби в державному органі, та застосовується ним з метою стимулювання державних службовців до результативної та ініціативної роботи.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що за жовтень та листопад 2019 року позивачу безпідставно зменшено премію у три рази, яка була їй встановлена та виплачувалася з липня 2017 року, та повністю позбавлено надбавок за інтенсивність (встановлена у липні 2017 року) та за виконання особливо важливої роботи (встановлена у липні 2019 року).
Вважає необґрунтованим, при однаковому встановлення премій іншим працівникам у розмірі 30%, встановлена їй премія у розмірі 10%. При цьому відповідачем не зазначено підстав зменшення відсотка премії в три рази. Також позивач зауважила, що відсутні відповідні обґрунтування щодо позбавлення її надбавок за інтенсивність та за виконання особливо важливої роботи.
Також зазначає, що за жовтень-листопад 2019 року відсутні документальні підтвердження несвоєчасного виконання ОСОБА_1 завдань та погіршення якості роботи. Водночас позивач вказувала, що за весь час її роботи, у тому числі протягом 2019 року, до неї не було застосовано заходів відповідальності і вона не мала дисциплінарних стягнень. Крім цього, накази чи будь-які інші розпорядчі акти про позбавлення позивача премій, надбавки за інтенсивність та надбавки за виконання особливо важливої роботи не приймались, що, на думку позивача, свідчить про протиправність дій відповідача.
Крім цього, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень, яка полягає у ненаданні відповіді на її скаргу від 12 листопада 2019 року стосовно порушення прав на оплату праці, і такою бездіяльністю, відповідно, порушено її права та інтереси.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що премія хоч і входить у структуру заробітної плати, однак за своїм змістом є засобом заохочення працівника та не є обов`язковим платежем. У свою чергу, премію у розмірі 10%, яку позивач отримала у жовтні 2019 року, була їй виплачена на підставі подання начальника управління інформаційних систем та електронних реєстрів ОСОБА_2 із зазначенням відповідних обґрунтувань. Водночас ОСОБА_2 вносилось подання не про зменшення розміру премії позивача, а про її встановлення.
В обґрунтування невиплати позивачу надбавок відповідач посилався на неналежне виконання нею своїх посадових обов`язків (з 19 встановлених завдань та обов`язків виконувалися тільки 4, і ті не в повному обсязі), що підтверджується наданими поясненнями ОСОБА_2 , згідно з якими ОСОБА_1 у жовтні та листопаді 2019 року ніякої додаткової «інтенсивної» роботи не здійснювала. Також, позивачем було зірвано строки подання аналітичних матеріалів керівництву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, вона не приймала участі у переїзді Головного управління Пенсійного фон
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність, яка полягала у ненаданні відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року, то відповідач вказував про те, що ним було надано відповідь на скаргу позивача від 12 листопада 2019 року згідно з листом №912/С-11 від 25 листопада 2019 року, який надіслано через поштове відділення на адресу позивача. Разом з цим позивач додатково не зверталася до Головного управління з приводу факту не отримання відповіді, що дає підстави вважати, що вона своєчасно отримала відповідь на свою скаргу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 15 травня 2017 року по 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на посаді головного спеціаліста відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та використання електронних реєстрів управління інформаційних систем та електронних реєстрів у Головному управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як така, що пройшла за конкурсом, на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника.
З червня 2017 року позивач отримувала щомісячну премію, що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями за період з червня 2017 року по листопад 2019 року.
З витягів з подання, якими начальником управління інформаційних систем та електронних реєстрів ОСОБА_2 вносились пропозиції начльнику Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про преміювання за підсумками роботи (за місяць) встановлено, що розмір премій позивача у 2017 році становив: у червні 2017 року 32%, у липні 2017 року 25%; у серпні 2017 року 50%; у вересні 2017 року 40%; у жовтні 2017 року 30%; у листопаді 2017 року 30%; у грудні 2017 року 300%.
У 2019 році розмір щомісячної премії ОСОБА_1 становив: у січні 2019 року 20% (згідно з витягом з подання преміювання працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів за січень 2019 року); у лютому 2019 року 25% (згідно з витягом з подання, яким внесено пропозицію преміювати ОСОБА_1 за підсумками роботи у лютому 2019 року); у березні 2019 року 30% (згідно з витягом з подання, яким внесено пропозицію преміювати ОСОБА_1 за підсумками роботи у березні 2019 року); у квітні 2019 року 20% (згідно з витягом з подання преміювання працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів за квітень 2019 року); у травні 2019 року 40% (згідно з витягом з подання преміювання працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів за травень 2019 року); у червні 2019 року 30% (згідно з витягом з подання преміювання працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів за червень 2019 року); у липні 2019 року 30% (згідно з витягом з подання преміювання працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів за липень 2019 року); у серпні 2019 року 30% (згідно з витягом з подання преміювання працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів за серпень 2019 року); у вересні 2019 року 30% (згідно з витягом з подання преміювання працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів за вересень 2019 року); у жовтні 2019 року 10% (згідно з витягом з подання преміювання працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів за жовтень 2019 року); у листопаді 2019 року 10% (згідно з витягом з подання преміювання працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів за листопад 2019 року).
Встановлення позивачу у жовтні та листопаді 2019 року премії у розмірі 10% підтверджується також поданнями для преміювання працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів за жовтень та листопад 2019 року, поданих начальником управління інформаційних систем та електронних реєстрів ОСОБА_2 начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_3 .
Преміювання позивача за підсумками роботи у жовтні 2019 року у розмірі 10% було здійснено на підставі наказу начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 24 жовтня 2019 року №531-о.
Також судом встановлено, що позивачу нараховувалась надбавка за інтенсивність праці, що вбачається з розрахунково-платіжних відомостей, і така виплачувалась у період з червня 2017 року по вересень 2019 року.
Розмір надбавки за інтенсивність праці за 3 квартал 2017 року становив 20%, а за 4 квартал 2017 року 30%, що підтверджується витягами з подання начальника управління інформаційних систем та реєстрів про встановлення надбавок за інтенсивність праці працівникам управління інформаційних систем та електронних реєстрів.
У жовтні 2019 року надбавка за інтенсивність праці ОСОБА_1 не встановлювалась, що підтверджується наказом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 24 жовтня 2019 року №529-о.
24 жовтня 2019 року начальником управління інформаційних систем ОСОБА_2 було подано начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подання про встановлення працівникам управління інформаційних систем та електронних реєстрів на жовтень 2019 року надбавки за інтенсивність праці, зі змісту якого вбачається відсутність пропозиції ОСОБА_2 встановити вказану надбавку ОСОБА_1 .
Аналогічного змісту подання з відсутністю пропозиції про встановлення ОСОБА_1 надбавки за інтенсивність було подано ОСОБА_2 і за листопад 2019 року.
Крім цього, з липня по вересень 2019 року позивач отримувала надбавку за виконання особливо важливої роботи, розмір якої у липні-серпні 2019 року становив 30%, а у вересні 2019 року 45%, що видно з витягів з подання начальника управління інформаційних систем та електронних реєстрів ОСОБА_2 про встановлення надбавок за виконання особливо важливої роботи працівникам управління інформаційних систем та електронних реєстрів.
Однак у жовтні 2019 року надбавка за виконання особливо важливої роботи ОСОБА_1 не встановлювалась, що підтверджується поданням ОСОБА_2 про встановлення надбавки за виконання особливо важливої роботи працівникам управління інформаційних систем та електронних реєстрів за жовтень 2019 року, в якому відсутні відомості про розмір надбавки позивачу.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2019 року начальником управління інформаційних систем та електронних реєстрів ОСОБА_2 подано на адресу Першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_4 службову записку, в якій вказано, що через безпідставну відмову щодо виконання своїх посадових обов`язків головним спеціалістом управління інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління ОСОБА_1 було невчасно виконане завдання щодо формування зведеної аналітичної записки за 9 місяців 2019 року. За неналежне виконання своїх службових обов`язків та систематичні скарги працівників Головного управління на нетактовну поведінку ОСОБА_1 запропоновано розглянути зазначене питання на засіданні дисциплінарної комісії.
Згідно протоколу апаратної наради з керівниками структурних підрозділів Головного управління від 21 жовтня 2019 року №39, ОСОБА_2 в ході інформування учасників наради про організацію роботи з підключення зв`язку внутрішньої АТС вказав, що робота проводиться згідно затверджених графіків.
ОСОБА_4 на апаратній нараді 21 жовтня 2019 звернула увагу керівників структурних підрозділів, зокрема, на важливість якісної підготовки інформацій та документації, яка іде на підпис керівництву, а також на необхідність збирати документацію діловодами структурних підрозділів. Крім цього, зобов`язано керівників структурних підрозділів провести нараду з діловодами щодо належної організації їх роботи.
Також встановлено, що 12 листопада 2019 року позивач подала начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області скаргу, яка зареєстрована 12 листопада 2019 за вх. №912/С-11, і в якій вона просила, зокрема, встановити їй за жовтень 2019 року премію та надбавку за інтенсивність, не меншою за ту, яка була встановлена іншим головним спеціалістам відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та використання електронних реєстрів, а саме: премія 30%, надбавка за інтенсивність 50%.
21 листопада 2019 року позивач подала начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області доповнення до заяви (скарги) від 12 листопада 2019 року, в якій вона просила врахувати правові висновки судів першої та касаційної інстанцій, згідно з якими виплата державному службовцю надбавок, які входить до складу його заробітної плати є обов`язком, а не правом органу.
20 листопада 2019 року відбулося засідання комісії по трудових спорах Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, за результатами якого складено протокол №3 і яким встановлено визнати заяву ОСОБА_1 такою, що не подана до комісії по трудових спорах в Головному управлінні в Чернівецькій області та скасувати її реєстрацію.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року листом від 25 листопада 2019 року №912/С-11 відповідач повідомив позивача про те, що з метою вивчення фактів, зазначених у її заяві (скарзі) в Головному управлінні була створена робоча група, згідно з висновками якої факт протиправності дій начальника управління інформаційних систем та електронних реєстрів ОСОБА_2 при встановленні ОСОБА_1 розміру премії на рівні 10% та при не встановленні надбавки за інтенсивність праці за підсумками роботи за жовтень 2019 року не підтвердилися. Вказано, що ОСОБА_2 підготовлені подання щодо встановлення премії та надбавки за підсумками роботи в жовтні 2019 року відповідно до норм чинного законодавства. Стосовно врахування судової практики, яка подавалась позивачем у доповнення до заяви (скарги) відповідач зазначив, що така стосується норм законодавства, які наразі втратили чинність.
В матеріалах справи також наявна службова записка від 07 вересня 2020 року начальника управління інформаційних систем та електронних реєстрів ОСОБА_2 , складена Начальнику юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області О. Ісаєнко.
В ній зазначено про те, що переїзд Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в нове приміщення на Центральній площі, 3 надало можливість по-іншому розмітити працівників управління інформаційних систем та електронних реєстрів найбільш раціонально (а не в окремих кабінетах на окремих поверхах). Це в свою чергу надало можливість по іншому оцінити виконувану роботу кожним працівником управління інформаційних систем та електронних реєстрів. Після переїзду до нового приміщення управління інформаційних систем та електронних реєстрів для працівника відділу ОСОБА_1 (до посадових обов`язків входить контроль за надходженням та відправленням електронної пошти, ведення діловодства в управлінні), в першу чергу були створені належні умови для виконання своїх обов`язків в новому приміщенні - забезпечено першочергове підключення її робочого місця до корпоративної мережі. Переведення працівника на постійне робоче місце в кабінет 109 відбулося тільки після завершення робіт по підключенню кабінету 109 до електричних та комп`ютерних мереж. Вказано, що окрім неналежного виконання своїх прямих посадових обов`язків (про що свідчать службові записки працівників головного управління) ніякої додаткової "інтенсивної" роботи з боку працівника ОСОБА_1 не було. Було зірвано строки подання аналітичних матеріалів керівництву Головного управління, що було зазначено Першим заступником начальника Головного управління О. Кривулєю під час апаратної наради при Начальнику Головного управління під керівництвом М. Романіва 21 жовтня 2019 року. Разом з тим, працівник ОСОБА_1 взагалі не приймала жодної участі в переїзді як Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в цілому так і безпосередньо в переїзді відділу, в якому працює. Використовуючи ситуацію з проведенням робіт переналаштування системи контролю за доступом в новому приміщенні та встановленням додаткового обладнання не дотримувалася графіку обідньої перерви та неодноразово без дозволу та попередження залишала робоче місце та пр
Переглянувши результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "В" за 2019 рік ОСОБА_1 вказано, що забезпечення своєчасного проведення регламентних процедур ведення програмного комплексу "Комп`ютерна інформаційно-пошукова система "Нормативні Акти України" (НАУ) відноситься до посадових обов`язків головного спеціаліста ОСОБА_1 та є одним з основних завдань. Проаналізувавши електронний журнал тимчасової відсутності (місцевих відряджень) працівників головного управління ОСОБА_2 вказано, що головний спеціаліст ОСОБА_1 жодного разу не здійснювала роботи по оновленню зазначеного програмного забезпечення НАУ за межами "центрального офісу" Головного управління. Роботи по підтримці в актуальному даного програмного забезпечення НАУ здійснювали практично всі працівники управління інформаційних систем та електронних реєстрів. Начальник відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та використання електронних реєстрів управління інформаційних систем та електронних реєстрів ОСОБА_5 не вживала ніяких заходів щодо забезпечення виконання головним спеціалістом ОСОБА_1 посадових обов`язків у повному обсязі, продовжуючи практику покривання недоліків її роботи.
Як зазначено у службовій записці від 07 вересня 2020 року, підстави для прийняття рішення про встановлення (застосування) стимулюючих виплат ОСОБА_1 в жовтні та листопаді 2019 не було.
Допитана судом у судовому засіданні за клопотанням позивача як свідок ОСОБА_5 вказала, що працює на посаді заступника начальника управління інформаційних систем та електронних реєстрів-начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та використання електронних ресурсів в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Вона надала пояснення щодо обставин переїзду Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в нове приміщення, вказавши про необхідність тимчасового залишення головного спеціаліста відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та використання електронних реєстрів управління інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_1 на попередньому робочому місці для виконання нею своїх посадових обов`язків до облаштування нового робочого місця. Також ОСОБА_5 надала пояснення щодо організації роботи у відділі інформаційно-аналітичного забезпечення та використання електронних ресурсів та вказала про відсутність у неї як начальника названого відділу зауважень до роботи ОСОБА_1 у жовтні-листопаді 2019 року. Крім цього, ОСОБА_5 підтвердила те, що вона надавала пропозицію начальнику управління інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_2 про встановлення ОСОБА_1 у листопаді 2019 року премії в розмірі 25% та надбавки за інтенсивність праці 35% посадового окладу.
Допитана судом у судовому засіданні за клопотанням позивача як свідок ОСОБА_4 вказала, що працює першим заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Вона надала пояснення щодо встановлення у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області премій та надбавок працівникам управління, щодо переїзду Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в нове приміщення, щодо проведення 21 жовтня 2019 року аналітичної наради з керівниками структурних підрозділів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, щодо спілкування з ОСОБА_5 , яка повідомила про відсутність, на її думку, підстав для порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 . Водночас ОСОБА_4 вказала про те, що їй невідомі підстави встановлення ОСОБА_1 у жовтні-листопаді 2019 року премії у розмірі 10% посадового окладу та підстави не встановлення їй у вказаний період надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи.
Допитаний судом у судовому засіданні за клопотанням відповідача як свідок ОСОБА_2 пояснив, що працює начальником управління інформаційних систем та електронних реєстрів в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та до його повноважень належало вирішення питань шляхом внесення подань начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про встановлення премій та надбавок працівникам названого управління, в якому працювала ОСОБА_1 , у жовтні-листопаді 2019 року. Він вказав про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків у жовтні-листопаді 2019 року, про не виконання нею додаткової «інтенсивної» роботи, про не прийняття ОСОБА_1 участі у переїзді Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в нове приміщення, у тому числі відділу, в якому вона працювала. Крім цього, ОСОБА_2 вказав про наявність заяв від працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо некоректного спілкування з ними ОСОБА_1 . Також ОСОБА_2 підтвердив встановлення ним ОСОБА_1 у жовтні-листопаді 2019 року премії у розмірі 10% посадового окладу та не встановлення їй у вказаний період надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьоїстатті 242 КАС Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС Українивстановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування на користь позивача премії у розмірі 30% посадового окладу за жовтень та листопад 2019 року і про зобов`язання відповідача нарахувати та провести виплати на її користь премії у розмірі 20% посадового окладу за жовтень та листопад 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII у редакції, на час виникнення спірних відносин) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Згідно статті 50 Закону №889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать:
1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу;
3) місячна або квартальна премія за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.
Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.
Порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини шостої статті 52 Закону №889-VIII премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником державної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповідному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
Слід також зазначити, що Типове Положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів) затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 13 червня 2016 року №646 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 06 травня 2019 року №683) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2016 року за № 903/29033 (далі - Положення №646 у редакції, на час виникнення спірних відносин).
Згідно пункту 2 розділу І «Загальні положення» Положення №646 преміювання державних службовців проводиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності державних службовців за доручену роботу або поставлені завдання.
Відповідно до пункту 3 розділу І «Загальні положення» Положення №646 державним службовцям можуть встановлюватись такі види премій:
1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.
Вид преміювання, передбаченого підпунктом 2 цього пункту, визначає керівник державної служби у державному органі залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу.
Приписами пункту 4 розділу І «Загальні положення» Положення №646 визначено, що встановлення премій державним службовцям проводиться керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого ним положення про преміювання, розробленого згідно з цим Типовим положенням і погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).
Згідно пункту 5 розділу І «Загальні положення» Положення №646 розмір премії державного службовця встановлюється керівником державної служби в державному органі шляхом видання відповідного наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Порядок визначення розміру премії державним службовцям державного органу» Положення №646 розмір місячної або квартальної премії державного службовця залежить від його особистого внеску в загальний результат роботи державного органу з урахуванням таких критеріїв:
1) ініціативність у роботі;
2) якість виконання завдань, визначених положеннями про державний орган, самостійний структурний підрозділ, у якому працює державний службовець, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва відповідного державного органу та безпосереднього керівника державного службовця;
3) терміновість виконання завдань;
4) виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні національних реформ, роботі комісій, робочих груп тощо).
Аналогічні за змістом норми щодо преміювання державних службовців закріплені в Положенні про преміювання у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та територіальних органах Пенсійного фонду в Чернівецькій області, затвердженого наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 14 вересня 2016 року №260.
Також, вказаним Положенням передбачено, що керівники самостійних структурних підрозділів Головного управління (підпорядкованих управлінь) або особи, які їх замінюють, на основі розрахунків, наданих бюджетно-фінансовим управлінням (головним спеціалістом з виконання бюджету головним бухгалтером), готують обґрунтоване подання щодо встановлення розміру щомісячних премій кожному працівнику з урахуванням пропозицій безпосередніх керівників державних службовців, та подають його начальнику Головного управління, в підпорядкованих управліннях начальникам управлінь не пізніше 23 числа місяця, в якому буде проводитися виплата премії (пункт 2 розділу ІІІ «Порядок нарахування та виплати премії»).
Наведені норми у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що премія є складовою заробітної плати державного службовця, але не є обов`язковою її частиною. Встановлення премії має на меті заохотити, стимулювати до продуктивної праці, винагородити працівників залежно від індивідуальних чи колективних результатів їхньої роботи. Тобто, у такій площині премія є додатковим видом заробітної плати (винагородою) заохочувального характеру, тож не може розглядатися як неодмінна, беззастережна виплата, яку працівник може вимагати від керівництва органу/установи, в якій працює, щоб йому призначили і виплатили.
Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №826/5578/17, від 30 вересня 2020 року у справі №826/6889/17, які суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, аналізуючи вказані вище норми, колегія суддів зазначає, що одним із видів премій державного службовця є щомісячна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу, яка встановлюється за рішенням відповідного керівника за результатами оцінки його роботи протягом відповідного місяця. Тобто, встановлення такої премії державним службовцям є виключним правом керівника державного органу.
Тобто, преміювання є заходом заохочення працівника та залежить від виконання завдань під час виконання обов`язків державної служби, від його вкладу в загальний результат роботи, якості роботи та результатів, оцінка щодо чого здійснюється за сукупністю вищевикладених критеріїв. Саме по собі виконання державним службовцем посадових обов`язків не є самостійною та достатньою підставою для преміювання.
Водночас пропозиції та подання про преміювання не створюють для певного службовця будь-яких правових наслідків, оскільки виходячи із самого змісту їх найменування є лише пропозиціями та поданням, тобто оцінкою керівником за своїм внутрішнім переконанням результатів роботи підлеглого працівника, яке (внутрішні переконання) не може бути переоцінене судом, а пропозиції - скасовані судом.
Остаточне ж рішення щодо преміювання з визначенням конкретного її розміру приймається керівником державної служби у формі відповідного наказу.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування на її користь премії у розмірі 30% посадового окладу за жовтень та листопад 2019 року і, відповідно, про зобов`язання відповідача нарахувати та провести виплати на її користь премії у розмірі 20% посадового окладу за жовтень та листопад 2019 року.
При цьому, доводи позивача про добросовісне та сумлінне виконання нею своїх обов`язків і безпідставне зменшення розміру премії у три рази за жовтень та листопад 2019 року, встановлення їй премії за названий період у меншому розмірі, ніж іншим працівникам відділу, в якому вона працювала, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки розмір премії не є сталим та постійним показником для певного працівника, та встановлюється лише відповідним керівником установи, в якому працює державний службовець.
Отже, надання оцінки ефективності, ініціативності, якості та повноти виконаної роботи, а також дотримання трудової дисципліни (без ознак дисциплінарного правопорушення) в питанні призначення премії та визначенні її розміру є виключним повноваженням керівника державного службовця (а в даному випадку - керівником самостійного структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому працювала позивач, тобто начальником управління інформаційних систем та електронних реєстрів).
При цьому, доводи позивача про безпідставне не врахування начальником управління інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_2 пропозиції, наданої заступником начальника управління інформаційних систем та електронних реєстрів-начальником відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та використання електронних ресурсів в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Гатенюк Г.І. про встановлення ОСОБА_1 у листопаді 2019 року премії в розмірі 25% посадового окладу - суд першої інстанції обґрунтовано вважав такими, що не свідчать про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у вказаній вище частині, оскільки, як уже зазначено вище, сама наявність пропозиції не є обов`язковою умовою як для винесення подання щодо встановлення державному службовцю щомісячної премії та для визначення її розміру згідно наданої пропозиції, так і для прийняття керівником державної служби наказу про призначення такому державному службовцю премії.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанціїтосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування на користь позивача надбавки за інтенсивність праці у розмірі 40% посадового окладу за жовтень та листопад 2019 року та надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 45% посадового окладу за жовтень 2019 року, а також про зобов`язання відповідача нарахувати та провести виплати надбавки за інтенсивність праці у розмірі 40% посадового окладу за жовтень та листопад 2019 року та надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 45% посадового окладу за жовтень 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Крім наведених вище приписів статті 50 Закону №889-VIII, спірні у вказаній частині відносини регулюються Положенням про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 (далі - Положення №15 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно пункту 1 Положення №15 воно визначає механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.
Відповідно до пункту 2 Положення №15 керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.
Пунктом 3 Положення №15 визначено, що до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки:
1) за інтенсивність праці;
2) за виконання особливо важливої роботи.
Згідно пункту 4 Положення №15 надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи (далі - надбавки) встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу.
Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі.
Приписами пункту 5 Положення №15 визначено, що надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі.
Також, пунктом 6 Положення №15 передбачено, що надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв:
1) виконання завдань та функцій щодо реалізації пріоритетних напрямів державної політики, участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, проведення експертизи таких актів;
2) виконання роботи, що вимагає від працівника особливої організаційно-виконавчої компетентності та відповідальності, результатом якої є підвищення ефективності управління.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи є змінними стимулюючими виплатами державним службовцям, які встановлюються за наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі, з урахуванням визначених критеріїв (якість і складність підготовлених документів, терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів, ініціативність у роботі щодо надбавки за інтенсивність праці, та виконання завдань та функцій щодо реалізації пріоритетних напрямів державної політики, участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, проведення експертизи таких актів, виконання роботи, що вимагає від працівника особливої організаційно-виконавчої компетентності та відповідальності, результатом якої є підвищення ефективності управління щодо надбавки за виконання особливо важливої роботи), та обумовлені економією фонду оплати праці державних службовців у державному органі.
При цьому термін, на який встановлюються названі надбавки та їх граничний розмір є не обмеженими, проте визначаються в залежності від наявного фінансування та економії фонду оплати праці бюджетної установи.
Таким чином, встановлення таких надбавок як виду заохочення є правом, а не обов`язком керівника державної служби в державному органі, та застосовується ним з метою стимулювання державних службовців до результативної та ініціативної роботи.
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному ж випадку думка відповідача є дискреційними повноваженннями щодо можливого встановлення позивачу у спірний період стимулюючих виплат, право (а не обов`язок) встановлювати які передбачено Положенням №15.
Як свідчать встановлені обставини справи, оскільки надбавки за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи у жовтні та листопаді 2019 року позивачу відповідними наказами не встановлювалась, тому не можна погодитись з її твердженням, що відповідачем безпідставно було скасовано ці надбавки або зменшено їх розмір, а вказані доводи позивача є безпідставними.
Доводи позивача на добросовісне та сумлінне виконання нею своїх обов`язків і безпідставне не встановлення їй надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи у спірний період, на встановлення надбавок іншим працівникам відділу, в якому вона працювала, враховуючи наведені вище приписи законодавства, яке регулює спірні відносини, спростовуються тим, що лише відповідний керівник установи, в якій працює державний службовець, вправі визначати чи заслуговує певний службовець такі надбавки, а якщо заслуговує, то в якому розмірі.
Отже, надання оцінки роботи державного службовця із врахуванням критеріїв, визначених пунктами 5 та 6 Положення №15, при вирішенні питання встановлення надбавок та визначенні їх розміру є виключним повноваженням керівника державного службовця.
Разом з тим покази допитаних судом свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в сукупності з наявними у справі письмовими доказами, не свідчать про обґрунтованість позовних вимог в частині, що стосуються складових заробітної плати позивача. До того ж, ОСОБА_4 вказала про те, що їй невідомі підстави встановлення ОСОБА_1 у жовтні-листопаді 2019 року премії у розмірі 10% посадового окладу та підстави не встановлення їй у вказаний період надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи.
Відносно показів допитаного судом як свідка ОСОБА_2 , то такі відповідають викладеному у службовій записці від 07 вересня 2020 року щодо мотивів не встановлення позивачу стимулюючих виплат у жовтні-листопаді 2019 року.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яка полягала у ненаданні відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 11 Закону №889-VIII у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації. При цьому, у скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.
Згідно частини третьої статті 11 Закону №889-VIII керівник державної служби зобов`язаний не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення).
Як встановлено судом першої інстанції, на скаргу позивача від 12 листопада 2019 за вх.№912/С-11 відповідачем було надано відповідь листом від 25 листопада 2019 року №912/С-11, який 26 листопада 2019 року направлено на зареєстроване місце проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак такий лист було повернуто з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав про надання керівником державної служби державному службовцю у встановлений законом строк письмової відповіді на його скаргу, а не вручення позивачу указаного листа з незалежних від відповідача причин не може вважатися допущенням бездіяльності щодо ненадання відповіді на скаргу позивача від 12 листопада 2019 року.
Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
При цьому, сам лише факт наявності порушених, на думку позивача, прав, за захистом яких вона звернулась до суду з цим позовом, не може слугувати виключною та безумовною підставою для стягнення моральної шкоди.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.
