Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 580/3264/22
адміністративне провадження № К/990/26484/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року (головуючий суддя - Кобаль М.І., судді - Бужан Н.П., Костюк Л.О.),
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, заявниця) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (далі - УДМС України в Черкаській області, відповідач), у якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача; зобов`язати УДМС в Черкаській області видати їй довідку про реєстрацію її громадянином України та прийняти декларацію про відмову від громадянства російської федерації.
1.1. Позов обґрунтовано тим, що в ході розгляду іншої адміністративної справи № 580/2302/22 вона дізналася про те, що Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 127/2019 її прийнято до громадянства України, про що складено довідку № 208/19 про реєстрацію особи громадянином України з 11 квітня 2019 року, що надалі є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України.
1.2. Позивач зазначає, що 16 грудня 2008 року вона отримала дозвіл на імміграцію в України, на підставі якого в цьому ж році їй видано посвідку на постійне проживання. У 2017 році вона звернулася до відповідача із заявою про прийняття до громадянства України, проте, незважаючи на неодноразові звернення стосовно інформації про результати розгляду цієї заяви, відповіді вона не отримала. Лише у травні 2022 року, під час чергового візиту до УДМС України в Черкаській області, їй в усному порядку повідомлено, що її прийнято до громадянства України на підставі Указу Президента України від 11 квітня 2019 року № 127/2019. Надалі, у зв`язку з набуттям громадянства України, рішенням відповідача було скасовано дозвіл ОСОБА_1 на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання. Позивач указує, що довідку про реєстрацію її громадянкою України відповідач їй так і не видав, проте 18 липня 2022 року вона отримала відповідь УДМС України в Черкаській області, з якої дізналася, що готується подання про втрату нею набутого громадянства України через відсутність документа про припинення громадянства російської федерації. Водночас ОСОБА_1 зазначила, що саме відповідачем було порушено відповідну процедуру та строки розгляду її заяви щодо надання громадянства і саме протиправна бездіяльність УДМС України в Черкаській області в частині належного повідомлення її про результати розгляду питання набуття громадянства призвело до позбавлення її можливості протягом двох років виконати свій обов`язок - подати документ про припинення іноземного громадянства. Тому, на її думку, відповідач зобов`язаний прийняти декларацію про відмову від громадянства російської федерації та видати довідку про реєстрацію громадянином України.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
2. ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується паспортами 63№6152064, виданим федеральною міграційною службою 029 30 липня 2008 року, та 51№6487788, виданим 11 червня 2013 року посольством росії в Україні (а.с.20-22).
2.1. На підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію», 16 грудня 2008 року відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - УМВС) в Черкаській області видано ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну № 10/3-4-9796.
2.2. 23 серпня 2008 року Соснівським районним відділом м. Черкаси Управління МВС України в Черкаській області позивачу безстроково була видана посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 .
2.3. Надалі, 15 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного відділу у місті Черкаси УДМС України в Черкаській області із заявою про прийняття до громадянства України.
Також позивач протягом двох років зобов`язувалася з моменту набуття нею громадянства України припинити іноземне громадянство (підданство) російської федерації і подати до органу, що видав їй тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства (підданства) російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави.
У разі неотримання ОСОБА_1 за незалежних від неї причин документа про припинення громадянства (підданства) російської федерації, позивач зобов`язувалася подати декларацію про відмову від громадянства (підданства) цієї держави і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.
2.4. Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 127/2019 ОСОБА_1 прийнято до громадянства України.
2.5. Згідно з довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 22 квітня 2019 року № 208/19, за підписом начальника УДМС України в Черкаській області Шапран І.В. , ОСОБА_1 набула громадянство України на підставі статті 9 Закону України «Про громадянство України», починаючи з 11 квітня 2019 року. У цій довідці також зазначено, що вона є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України - тимчасового посвідчення громадянина України.
2.6. Листом від 24 квітня 2019 року № 7101.6.1-3642/71.1-19 УДМС України в Черкаській області повідомило позивачці, про прийняття її до громадянства України та необхідність з`явитися до органу ДМС, з метою отримання довідки про її реєстрацію громадянином України.
2.7. За рішенням УДМС України в Черкаській області від 11 травня 2022 року № 19 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 16 грудня 2008 року ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». Посвідку на постійне проживання від 23 грудня 2008 року серії НОМЕР_1 також скасовано, на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321.
3. Не погоджуючись з указаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку. Проте рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/2302/22 відмовлено в позові ОСОБА_1 до УДМС України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію, з тих підстав, що після набуття позивачем громадянства на неї, як на громадянина України, не поширюється дія Закону України «Про імміграцію».
4. 20 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до УДМС України в Черкаській області, у якій просила видати їй документи про реєстрацію її громадянином України та прийняти у неї декларацію про відмову від попереднього громадянства. Проте указана декларація не зазначена у додатках до цієї заяви.
5. Листом від 11 липня 2022 року № Т-25/6/7101-22 УДМС України в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для подачі нею декларації про відмову від іноземного громадянства та отримання довідки про реєстрацію особи громадянином України, оскільки вона не виконала своїх зобов`язань та не надала документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави.
6. Предметом спору у цій справі є відмова органу ДМС видати довідку про реєстрацію особи громадянином України та прийняти декларацію про відмову такої особи від іноземного громадянства.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УДМС України в Черкаській області щодо прийняття у ОСОБА_1 декларації про її відмову від іноземного громадянства. Зобов`язано УДМС України в Черкаській області видати ОСОБА_1 довідку про реєстрацію її громадянином України. Зобов`язано УДМС України в Черкаській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації. Вирішено питання розподілу судових витрат.
8. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено, а у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем повідомлення про прийняття її до громадянства України, тому нею пропущено дворічний термін покладеного на неї зобов`язання з подання декларації про відмову від громадянства іноземної держави за незалежних від неї причин. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації, оскільки належним способом захисту її порушеного права є зобов`язання відповідача прийняти у позивача декларацію про відмову від громадянства іноземної держави та видати їй довідку про реєстрацію громадянином України.
9. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання УДМС України в Черкаській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації та відмовлено в цій частині вимог. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року залишено без змін.
10. Перевіряючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його в частині зобов`язання органу ДМС прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, оскільки виключний перелік підстав, за яких особа має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, у разі неможливості нею виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), визначений пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про громадянство» (в редакції від 14 грудня 2021 року), проте позивачем не доведено факту її належності до визначених Законом України «Про громадянство» категорій осіб, які, у розумінні зазначеного Закону та Указу Президента України від 13 серпня 2019 року № 594 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання», мають право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства поза межами процедури, установленої законом.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
11. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
12. Заявник зазначила, що, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Закону України «Про громадянство», так як вона набула громадянство України на загальних підставах, а не за спрощеною процедурою, а тому приписи пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» безпідставно застосовано до спірних правовідносин.
13. ОСОБА_1 посилається на те, що вона набула громадянства України, і наразі вона є громадянкою України, але через бездіяльність відповідача до цього часу не отримала документів, що посвідчують її особу як громадянина України. Тому вона не має можливості будь-яким способом виконати взяте зобов`язання припинити іноземне громадянство через сплив дворічного строку, а також через збройну агресію російської федерації і, як наслідок, розірвання всіх дипломатичних відносин з країною-агресором.
14. Позивач указує, що з початку військової агресії та розірвання всіх дипломатичних відносин з російською федерацією зміни до Закону України «Про громадянство» не приймались, як і жодних підзаконних актів, що унеможливлює виконання зобов`язань, визначених цим Законом, тому єдиним ефективним способом захисту її прав, що вирішить спір по суті є зобов`язання відповідача прийняти у неї декларацію про відмову від іноземного громадянства, що надасть позивачу можливість отримати паспорт громадянина України.
15. У касаційній скарзі заявник наголошує, що Верховний Суд ще не сформував практику у подібних справах.
16. Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 просила передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, оскільки вона містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
16.1. Верховний Суд відхиляє таке клопотання через його необґрунтованість, оскільки заявницею не наведено вмотивованих підстав та належного обґрунтування, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, вирішити яку можливо лише через передачу матеріалів цієї справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, відповідно до приписів статті 346 КАС України.
17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки зазначена справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування положень абзаців 13, 16 статті 1, статті 9 Закону України «Про громадянство України» у взаємозв`язку з положеннями пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб».
18. У відзиві на касаційну скаргу УДМС України в Черкаській області просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що позивача за допомогою засобів поштового зв`язку, ще у 2019 році було повідомлено про прийняття її до громадянства України, тому, відповідно до вимог Закону України «Про громадянство України», вона була зобов`язана протягом двох років припинити своє попереднє громадянство, чого не виконала. Відповідач зауважує, що саме на позивача покладено обов`язок припинити іноземне громадянство та подати відповідні документи, за виключенням випадків, коли ці дії неможливо вчинити, за незалежних від іноземця причин, тому лише тоді останній має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства. Такі винятки визначені пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» і ОСОБА_1 не довела, що є особою, яка підпадає під дію указаної норми закону. Крім того, спірні правовідносини виникли ще до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України»». Ураховуючи те, що, отримавши лист-повідомлення № 3642/71.1-19 ОСОБА_1 з квітня 2019 року не вчинила жодних дій, щоб отримати довідку № 208/19 про реєстрацію особи громадянином України, хоча повинна була самостійно з`явитися до органу ДМС, а відповідач, передусім, повідомив про прийняте Президентом України рішення у тижневий строк, УДМС України в Черкаській області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
19. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
21. За умовами пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
22. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон України «Про громадянство України»).
23. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про громадянство України» ( у редакції, чинній на час спірних правовідносин) громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України (абзац 13); декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 16);
24. Порядок набуття громадянства України визначений розділом ІІ Закону України «Про громадянство України», відповідно до пункту 3 статті 6 якого громадянство України набувається внаслідок прийняття до громадянства.
24.1. Умови прийняття до громадянства України визначені статтею 9 Закону України «Про громадянство України», зокрема, частиною першою указаної норми встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
24.2. За правилами частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України» умовами прийняття до громадянства України є, зокрема, подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
25. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001року № 215 (далі - Порядок № 215).
25.1. Порядок розгляду органами міграційної служби заяв і подань з питань громадянства України, рішення за якими приймає Президент України також визначений Порядком № 215.
25.2. За правилами пункту 103 Порядку № 215 (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою у червні 2022 року) Державна міграційна служба України, зокрема, перевіряє: відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України; підтвердження документами виконання умов прийняття до громадянства України або виходу з громадянства України.
25.3. Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Редакція пункту 119 Порядку № 215 не змінювалася з 05 червня 2012 року.
26. Відповідно до статті 5 Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 405, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року № 715 (далі - наказ МВС України № 715) затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку.
26.1. Станом на 11 квітня 2019 року і до сьогодні чинний зразок документа під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства» (форма 45,) затверджений наказом МВС України № 715.
Зміст цього документа викладено наступним чином: «Я, _(прізвище, ім`я, по батькові)_ ,___ __________ _____ (року народження), громадянин(ка) _(назва держави)_ відмовляюся від іноземного громадянства (підданства) _(назва держави)_, у зв`язку з тим, що існують незалежні від мене причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства)_(назва держави)_,а саме:
1)у мене уповноваженими органами _ (назва держави)_(зазначити дату) було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) __ (назва держави)_, проте в установлений її законодавством строк протягом _(назва держави)_ я не отримав (не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів__ (назва держави)_ про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала);
2) у мене уповноваженими органами _( назва держави)_ було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) (зазначити дату) , проте протягом двох років я не отримав (зазначити дату) _ (назва держави)_(не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів _( назва держави)_про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала). Строк розгляду клопотань про припинення громадянства цієї держави не встановлено;
3) у законодавстві _(назва держави)_ відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;
4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) _( назва держави)_ не здійснюється;
5) вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) _ (назва держави)_ становить, що перевищує половину розміру _(зазначити вартість у гривневому еквіваленті)_мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України.
Станом на _(дата набуття особою громадянства України) розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив_____.
У зв`язку з викладеним вище я зобов`язуюся повернути паспорт громадянина _ (назва держави)_ до уповноважених органів цієї держави,не користуватися правами громадянина (підданого) _ (назва держави)_і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави.
Мені_____(прізвище, ім`я, по батькові)_ повідомлено, що в разі невиконання мною цього зобов`язання я втрачу громадянство України на підставі статті 19 Закону України "Про громадянство України" або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону. Дата: ___ ________________ 20___ року (підпис)».
27. З 19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року №1941-IX, яким, зокрема, змінено визначення незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) (далі - Закон № 1941-IX).
28. Пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:
1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; 3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
VI. Позиція Верховного Суду
29. Питанням, що належить вирішити в межах розгляду цієї справи судом касаційної інстанції, є: перевірка правильності застосування судами положень абзаців 13, 16 частини першої статті 1, статті 9 Закону України «Про громадянство України» у взаємозв`язку з положеннями пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1941-IX в частині зобов`язання органу ДМС прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства шляхом формування відповідного висновку.
30. Відповідаючи на визначене питання, Верховний Суд зазначає таке.
31. Запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов`язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
32. Приписи статті 9 Закону України «Про громадянство України» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачали можливість подання замість документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Така декларація передбачала необхідність викладення обставин, за яких особа, що набула громадянство України, не отримала документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави, і такі обставини не залежали від неї.
33. Пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1941-IX законодавець виокремив окрему категорію іноземців, що отримали громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом, які набули право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (спрощена процедура).
34. Застосувавши цю норму права до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції припустився помилки у застосуванні норми матеріального права, оскільки перевірці правильного застосування суб`єктом владних повноважень підлягав пункт 2 частини другої статті Закону України «Про громадянство України» у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
35. У цій справі ОСОБА_1 визначила предметом спору, зокрема, бездіяльність відповідача з приводу неприйняття у неї декларації.
36. Судами попередніх інстанцій також установлено та не оспорюється учасниками справи, що повідомлення про набуття позивачем громадянства України ОСОБА_1 у належний спосіб не надіслано, а питання щодо анулювання посвідки на імміграцію, не зважаючи на отримане позивачем громадянство у 2019 році, відповідачем вирішене у 2021 році.
37. Водночас, дізнавшись про набуття громадянства України, відповідно до Указу Президента України від 11 квітня 2019 року № 127/2019, ОСОБА_1 письмово звернулася до УДМС України в Черкаській області із заявою, зокрема, щодо прийняття її декларації про відмову від іноземного громадянства. Проте саму декларацію, яка б містила підставу її подання, замість документа про припинення громадянства іншої держави, з викладенням обставин, що унеможливили це з незалежних від неї причин, позивачка разом із письмовим зверненням не подала.
38. З огляду на наведені обставини Суд дійшов висновку, що факт неподання ОСОБА_1 декларації унеможливлює виникнення у відповідача обов`язку розглянути та прийняти таку декларацію.
39. За таких обставин, Верховний Суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання УДМС України в Черкаській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Водночас відповідно до приписів частини першої статті 341 КАС України Верховний Суд переглядає судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження та, зокрема, перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
40. Виходячи з наведеного, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання органу ДМС прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства, проте, з огляду на неправильне застосування ним норми матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні в її мотивувальній частині в цій частині вимог.
41. Незастосовність до спірних правовідносин пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1941-IX унеможливлює формування висновку щодо застосовності абзаців 13, 16 статті 1, статті 9 Закону України «Про громадянство України» у взаємозв`язку з положеннями пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1941-IX.
42. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
43. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне змінити оскаржене судове рішення у мотивувальній частині, а касаційну скаргу задовольнити частково.
VІI. Судові витрати
44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139,140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року змінити шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови щодо обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання УДМС України в Черкаській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації.
3. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року залишити без змін.
4. Судові витрати не розподіляються.
5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Головуючий суддя: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська
