ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 580/2942/19
провадження № К/9901/5384/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 (головуючий суддя Паламар П.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Файдюка В.В., суддів Мєзенцева Є.І., Собківа Я.М.)
у справі № 580/2942/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 33 протоколу № 51 від 19 квітня 2019 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у відповідності до статті 16 Закону України Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975;
зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи яка настала внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у відповідності до статті 16 Закону України Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975;
встановити судовий контроль.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2019, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020, ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 15 квітня 1982 року по 15 травня 1984 року проходив строкову військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях, під час яких отримав осколкові поранення голови та правої ноги, ЗЧМТ (контузія) наслідком яких стали множинні рубці на лобі та правій нозі.
5. 09 листопада 2012 року під час первинного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія 10 ААБ № 084364.
6. У період з 05 травня 2015 року по 25 липня 2016 року позивач проходив військову службу по мобілізації та брав безпосередню участь в антитерористичної операції.
7. 18 червня 2018 року під час повторного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія 12 ААБ №124647.
8. При повторному огляді МСЕК позивачу не було змінено групу інвалідності та ступінь втрати працездатності, а лише змінено причини інвалідності. Окрім того, позивач під час проходження військової служби під час мобілізації порань не отримував (протокол № 4571 від 03 листопада 2016 року ЦВЛК про встановлення причинного зв`язку).
9. В подальшому у зв`язку зі зміною причини інвалідності позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
10. За результатами розгляду вказаної заяви позивача, Міністерством оборони України прийнято протокольне рішення від 19 квітня 2019 року № 51 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі вимог п. 6 ч. 2 статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з мотивів пропуску 3-місячного терміну після звільнення зі служби.
11. Вважаючи незаконним зазначене рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності. Позивач не набув право на звернення за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №499, оскільки вперше інвалідність встановлена більш ніж через три місяці після звільнення зі строкової військової служби.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що суди невірно застосували норми чинного законодавства (ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон №2011-XII) та Порядки №499, №975). Стверджує, що отримана ним у 2017 році інвалідність є окремим страховим випадком, оскільки було змінено причинний зв`язок інвалідності.
14. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
16. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.
17. Статтею 1 Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
18. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
19. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
20. Пунктом другим Порядку № 499, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
21. Відповідно до пункту другого Порядку № 975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
22. Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
23. Таким чином, ані статтею 16 Закону №2011-XII, ані Порядком № 499, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
24. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у період з 15 квітня 1982 року по 15 травня 1984 року проходив саме строкову військову службу.
25. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності та не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
26. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17, від 26 жовтня 2018 року у справі №820/2504/18, від 12 лютого 2019 року у справі №816/1458/18.
27. Доводи касаційної скарги щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства (статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем зазначеної правової норми. Посилання позивача на той факт, що отримана ним у 2017 році інвалідність є окремим страховим випадком, оскільки було змінено причинний зв`язок інвалідності, є безпідставним, оскільки зміна причинного зв`язку не скасовує того факту, що вперше інвалідність позивачем отримана задовго до 2017 року і внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.
28. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
29. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
30. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
31. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 580/2942/19 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачА.А. Єзеров
СуддяВ.М. Кравчук
СуддяО.П. Стародуб
