ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2942/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіФайдюка В.В.

суддів:Мєзєнцева Є.І.

Собків Я.М.

При секретарі:Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі Міноборони, відповідач), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 33 протоколу № 51 від 19 квітня 2019 року) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у відповідності до статті 16 Закону України Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975;

-зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи яка настала внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у відповідності до статті 16 Закону України Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975;

-встановити судовий контроль.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в заоволенні даного адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки позивач був звільнений з лав Збройних Сил в 1984 році, а другу групу інвалідності йому було встановлено первинно 09 листопада 2012 року, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, то права на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 немає.

Рішення прийнято за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у зв`язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов`язків військової служби в країнах де велись бойові дії, він має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 подали відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просили в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 15 квітня 1982 року по 15 травня 1984 року проходив строкову військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях, під час яких отримав осколкові поранення голови та правої ноги, ЗЧМТ (контузія) наслідком яких стали множинні рубці на лобі та правій нозі.

09 листопада 2012 року під час первинного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія 10 ААБ № 084364.

У період з 05 травня 2015 року по 25 липня 2016 року позивач проходив військову службу по мобілізації та брав безпосередню участь в антитерорестичної операції.

18 червня 2018 року під час повторного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серія 12 ААБ №124647.

Як вірно з`ясовано судом, при повторному огляді МСЕК позивачу не було змінено групу інвалідності та ступінь втрати працездатності, а лише причини інвалідності. Окрім того, позивач під час проходження військової служби під час мобілізації порань не отримував (протокол № 4571 від 03 листопада 2016 року ЦВЛК про встановлення причинного зв`язку).

В подальшому у зв`язку зі зміною причини інвалідності позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача, Міністерством оборони України прийнято протокольне рішення від 19 квітня 2019 року № 51 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі вимог п.6 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пропуск 3-місячного терміну після звільнення зі служби. Зазначено, що причинний зв`язок інвалідності змінено понад дворічний термін, що також не дає право позивачу на отримання допомоги у відповідності до п.4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14 червня 2019 року №6/8/5/992 позивача повідомлено про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 статті 3 цього Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби; військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»).

Згідно пп. 4-6 ч.2 статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

-встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

-встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

-встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до ч.9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Як випливає з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є вимога позивача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІI групи, яку позивачу встановлено з 09 листопада 2012 року та повторно підтверджено 18 червня 2018 року.

З протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2018 року №51 випливає, що підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги став той факт, що заявнику інвалідність встановлена понад 3-місячний термін після звільнення зі служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивачу інвалідність встановлена понад 3-місячний термін після звільнення зі служби, то у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, який був чинним на момент встановлення позивачу інвалідності у 2012 році.

Отже, моментом виникнення права позивача на виплату одноразової грошової допомоги є дата первинного встановлення інвалідності - 09 листопада 2012 року, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу II групи інвалідності.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018року по справі №750/5074/17.

Відповідно до ч.6 статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній у листопаді 2012 року, тобто станом на час встановлення інвалідності позивачу) є військовослужбовцем строкової військової служби, право якого на отримання одноразової грошової допомоги обмежено настанням інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

Таким чином, законодавцем обмежено проміжок часу, у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Таким чином, статтею 16 Закону України №2011-ХІІ не передбачалось можливості отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби, у разі настання інвалідності, після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 807/15426/18, від 26 жовтня 2018 року у справі № 820/2504/18, від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та у справі № 820/1835/18, від 12 лютого 2019 року у справі №816/1458/18.

Крім того, приписами ч. 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII (в редакції на час звернення за отриманням грошової допомоги) передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Таким чином, оскільки у позивача у 2018 році відбулася зміна причинно-наслідкового зв`язку після спливу 2-х річного строку, то позивач в розумінні вимог Закону № 2011-XII не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя:В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків

Повний текст рішення виготовлено 11.02.2020.