Постанова
Іменем України
04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 554/4552/16-ц
провадження № 61-12309 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач)., Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ;
відповідач - акціонерне товариство «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»;
треті особи: Полтавська обласна державна адміністрація, Полтавська міська рада, Управління майном комунальної власності виконавчого комітету Полтавської міської ради;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду
від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом
до акціонерного товариства «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», треті особи: Полтавська обласна державна адміністрація, Полтавська міська рада, Управління майном комунальної власності виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 19 квітня 2006 року № 154 їй видано ордер № 105 від 13 травня 2006 року на вселення у квартиру, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , у якій вона проживала
та була зареєстрована. Зазначене нерухоме майно знаходиться на балансі Полтавського відділення бурових робіт філії бурове управління «Укрбургаз» акціонерного товариства «Укргазвидобування», а житловий фонд належить
на праві власності акціонерному товариству «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Вона виявила бажання приватизувати виділену їй квартиру, подала необхідні документи на розгляд до відповідних органів, однак не змогла реалізувати своє конституційне право на приватизацію житла.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на квартиру, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14 березня 2019 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 , що є єдиним спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2020 року
у складі судді Материнко М. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за життя ОСОБА_2 реалізувала своє право на приватизацію квартири, розташованої
за адресою: АДРЕСА_1 , звернувшись до власника житлового фонду, який у передбачений законом місячний строк
не прийняв рішення про приватизацію квартири за відсутності законодавчих заборон та обмежень, а тому спадкоємець, правонаступник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , успадкувала право вимагати визнання за нею права власності на спірну квартиру. При цьому суд керувався постановою Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу акціонерного товариства «Украгазвидобування» задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 17 лютого 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ,відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні правові підстави для визнання права власності за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом на квартиру, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , на підставі статті 1218 ЦК України, оскільки таке право у спадкодавця ОСОБА_2 не виникло.
ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття відповідним органом приватизації рішення про передачу (або відмову у передачі) спірного жилого приміщення у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»
за результатами розгляду відповідної заяви, оскільки відсутнє саме звернення до органу приватизації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 20 серпня 2020 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито
та витребувано її з суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції невірно встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для справи. Квартира
АДРЕСА_2 знаходиться на балансі Полтавського відділення бурових робіт філії бурове управління «Укрбургаз» акціонерного товариства «Укргазвидобування». ОСОБА_2 за життя виявила бажання приватизувати надану їй квартиру, у зв`язку із чим зверталась із відповідними письмовими заявами до власника та балансоутримувача вказаного житлового будинку, у тому числі до Верховної Ради України та Міністерства палива та енергетики України, проте така приватизації не відбулась через обставини процедурного характеру. Вважає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що наймач має право звернутися не тільки до органу приватизації, але
і до власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона
не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві. Також зазначено, що Законом України «Про внесення змін до Закону України від 17 лютого 2009 року № 993-VI «Про трубопровідний транспорт» щодо реформування нафтогазового комплексу» (набрав чинності 11 березня
2009 року), було доповнено частину 4 статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» законодавчим положенням наступного змісту: «Дія цієї частини не поширюється на об`єкти житлового фонду державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту», а відтак вважає,
що відсутні заборони для реалізації права на житло.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У вересні 2020 року до Верховного Суду від акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 ,
у якому зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції є законною
та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
У жовтні 2020 року до Верховного Суду від Полтавської обласної державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції є законною
та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради
від 19 квітня 2006 року № 154, ОСОБА_2 видано ордер № 105 від 13 травня 2006 року на вселення у квартиру, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , у якій остання проживала та була зареєстрована до дня смерті (том 1, а. с. 7).
Будинок по АДРЕСА_3 перебуває на балансі Полтавського відділення бурових робіт філії бурове управління «Укрбургаз» акціонерного товариства «Укргазвидобування» ( том 1, а. с. 66,111).
Житловий фонд за вищевказаною адресою належить на праві власності акціонерному товариству «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Згідно із свідоцтвом про смерть, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після померлої
ОСОБА_2 й судом здійснено заміну в порядку процесуального правонаступництва.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У статті 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і
не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що
є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей
та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина перша, друга статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Відповідно до статей 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
У разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві (пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику
у справах за позовами про захист права приватної власності»).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду
від 09 лютого 2018 року у справі № 719/179/17-ц (провадження № 61-1728св17) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19) і підстави для відступлення від цих правових висновків відсутні.
ОСОБА_1 не надала суду належних доказів на підтвердження факту звернення за життя ОСОБА_2 до органу приватизації із заявою, оформленої належним чином, про приватизацію спірної квартири.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, встановивши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази
та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки нею не доведено факту звернення спадкодавця ОСОБА_2 до відповідних органів приватизації у встановленому законом порядку для приватизації спірної квартири.
Посилання у касаційній скарзі про те, що за життя ОСОБА_2 виявила бажання приватизувати спірну квартиру, у зв`язку із чим зверталась
із відповідними письмовими заявами до власника та балансоутримувача вказаного житлового будинку є безпідставні. Звернення до Верховної Ради України та Міністерства палива та енергетики України не є зверненням до органу приватизації.
Відповідно до частин першої та третьої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків) у власність громадянздійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця
з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень
у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно
до закону.
Згідно з Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803 та Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року № 1482, відчуження здійснюється суб`єктом господарювання лише після надання на це згоди відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника або виконує його функції.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань - ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.
Як встановлено Полтавським апеляційним судом, акціонерним товариством «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» орган приватизації не був створений.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції
не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають,
а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, а доводи касаційної скарги по суті стосуються саме переоцінки доказів.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк
